Рішення суду: поняття, види, зміст і вимоги до нього

Рішення суду - це процесуальний документ, в якому законно і обгрунтовано вирішується цивільна справа по суті.

Залежно від обсягу розв'язаних у рішенні питань воно буває основним і додатковим. Основним є рішення, що вирішує по суті вимоги, з приводу яких було відкрито провадження у справі. До­даткове рішення ухвалюється у разі не розв'язання в основному рішенні окремих вимог, щодо яких розглядалася справа.

Законодавець також передбачає наявність заочного рішення, тобто такого, яке ухвалюється у разі, якщо немає відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причина його неявки визнається судом неповажною.

В юридичній літературі виділяються й інші види рішень суду. про визнання, про присудження, конститутивні, альтернативні, факультативні тощо1.

Рішення суду має відповідати ряду вимог, передбачених ЦПК України, зокрема воно повинно бути:

1) ухвалене у встановленому порядку (ст. 209 ЦПК України);

2) законним і обґрунтованим (ст. 213 ЦПК України);

3) відповідного змісту (статті 215-217 ЦПК України);

4) проголошене в певному порядку (ст. 218 ЦПК України).

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивіль­ного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Це формальна вимога, що полягає у правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Це фактична вимога до суті рі­шення, яке повинно ґрунтуватись на встановлених обставинах, що мають значення для справи.

Рішення суду складається з чотирьох частин:

1) вступної, що визначає час та місце ухвалення рішення; на­йменування суду, який його ухвалив; прізвища та ініціали судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціали секре­таря судового засідання; імена (найменування) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмет позовних вимог;

2) описової, в якій зазначається узагальнений виклад позиції відповідача; пояснення осіб, які беруть участь у справі; інші дока­зи, досліджені судом;

3) мотивувальної, що містить встановлені судом обставин і ви­значені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими об­ґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; відповідь на питання, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого вирішено справу, а також про­цесуального закону, яким суд керувався;

4) резолютивної, в якій зазначається висновок суду про задово­лення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновок суду по суті позовних вимог; розподіл судових витрат; строк і по­рядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Крім того, суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позива­чів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій час­тині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'я­зок чи право стягнення є солідарним.

У рішенні суду може бути визначений порядок його виконання, надана відстрочка або розстрочка виконання, зазначені заходи для забезпечення його виконання.

Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчен­ня судового розгляду в нарадчій кімнаті.

Якщо хтось з осіб, які брали участь у справі, не був присутній у судовому засіданні, йому надсилаються копії рішення суду протя­гом двох днів з дня його проголошення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отримати повторно копію рішення суду можна лише на під­ставі відповідної заяви за плату у розмірі, встановленому законо­давством.