Призначення та класифікація водомірів.

Основною частиною водомірного вузла є водомір, що служить для обліку витрати води.

В залежності від принципу дії водоміри класифікують на механічні (тахометричні), електромагнітні, ультразвукові і вихрові.

У механічних (тахометричних) водолічильниках використовується механічний принцип підсумовування числа обертів рухомого елементу (крильчатка, турбіна), яке залежить від швидкості протікаючої води. Відповідно водоміри цього типу поділяються на крильчасті і турбінні (рис. 3). Вони отримали найбільшого використання. Підбирають лічильники так, щоб максимальний розрахунковий хід води у системі водопроводу був меншим, ніж найбільша допустима витрата водоміру.

Як правило, крильчасті прилади обліку застосовуються для визначення витрат води в житлових і громадських будівлях, окремих цехах підприємств, невеликих промислових підприємствах. Турбінні лічильники раціонально використовувати на більш великих промислових підприємствах.

 
 

 

 


а б в

 

Рис. 3. – Механічні водоміри:

а – крильчастий; б – турбінний; в – загальний вигляд; 1 – корпус; 2 – рахунковий механізм; 3 – циферблат; 4 – кришка; 5 – передавальний механізм; 6 – крильчатка;

7 – сітка; 8 – струменевипрямлювач

 

Принцип дії електромеханічних водомірів заснований на законі магнітної індукції Фарадея. Вода, що проходить через електромагнітну котушку, грає роль сердечника і індикує струм у котушці, пропорційний швидкості руху рідин.

В ультразвукових водомірах використовується різна швидкість проходження звукових хвиль в рухомому потоці рідини( у напрямі потоку і в протилежному напрямі).

Робота вихрових водомірів заснована на використанні ефекту “доріжки Карно”: за наявності перешкоди в потоці утворюються вихори, причому довжина хвилі в “доріжці Карно” залежить тільки від швидкості потоку і не залежить від його інших параметрів.

Водоміри поділяють також на побутові (квартирні) і промислові (для використання в промисловості і комунальному господарстві). Залежить дане розмежування від умовного діаметру лічильника. Водоміри з умовним діаметром від 15 до 25 мм застосовують для обліку води в квартирах, невеликих закладів ресторанного і готельного господарства, а водоміри з діаметром від 25 до 400 мм призначено для обліку води в системах промислового і комунального водопостачання.

Мережі внутрішнього водопроводу прокладають відкрито з прикріпленням труб до стін, колон, перекриттів з нахилом 0,002…0,005 м у бік вводу. Труби можуть прокладатися приховано у спеціальних каналах, шахтах або у товщині стіни, якщо це обумовлюється підвищеними вимогами до інтер’єру приміщення. У таких випадках в місцях з’єднань передбачаються ніші з оглядовими люками.

Водопровідні труби системи холодного водопостачання, які прокладаються приховано і у приміщеннях з підвищеною вологістю, вкривають ізоляцією для запобігання конденсації вологи. Якщо труби прокладаються у зоні впливу холодного повітря, передбачається теплоізоляція, яка виключає можливість замерзання.

Внутрішня водопровідна мережа монтується зі стальних оцинкованих водогазопровідних труб або пластикових труб. Використання неоцинкованих труб для господарсько-питного водопроводу з діаметрами до 70 мм забороняється через те, вода набуває темного кольору, неприємного смаку і викликає утворення плям на емальованих санітарно-технічних приладах. Останнім часом все більш поширеним стає застосування вінілпластових та поліетиленових труб, які мають високі технічні, експлуатаційні та санітарно-гігієнічні показники.

Холодне водопостачання може здійснюватись із використанням різних схем внутрішнього водопроводу. Найбільш простою і часто вживаною є схема з нижнім розведенням, що представлена на рис. 4. Вода із зовнішньої мережі під дією тиску, що в ній присутній, надходить у внутрішній водопровід через уведення, яке проходить під землею. Через водомір вода надходить в нижню розвідну магістраль, далі в стояки і через підводки до водозабірних точок.

Для забезпечення водою високих будівель в верхні водозабірні точки, в яких не гарантується подача води із водопроводу, на водопровідному уведенні зазвичай встановлюється підкачуючи відцентрові насоси (рис. 5). Електродвигун насосу вмикається автоматично при падінні тиску на уведенні нижче необхідного для подачі у верхні точки водозабору. Зворотній клапан забезпечує рух води лише в одному напрямку.

       
 
   
 

 

 


Рис. 4. – Схема внутрішнього водопроводу без водонапірного резервуара і насоса, що підкачує (з нижнім розведенням): 1 – стояки; 2 –запірні вентилі; 3 –розвідна (магістральна) лінія; 4 – трійник із пробкою для спускання води із системи; 5 – водомір Рис. 5. – Схема водопровідного введення в будинок з насосом, що підкачує: 1 – уведення; 2 – запірні клапани; 3 – водомір; 4 – насос; 5 – зворотній клапан

 

Гідравлічний розрахунок мережі гарячого і холодного водопроводу виконується за максимальною секундною витратою холодної і гарячої води. Максимальна (секундна) витрата води залежить від кількості санітарних приладів, встановлених у будівлі, кількості води.

Діаметри трубопроводів розподільної мережі внутрішнього водопроводу часто не розраховують, а підбирають: підбір ґрунтується на тому, що у більшості водопровідних приладів (варильні котли ємністю до 250 дм3, умивальники, кухонні крани, раковини, змивні бачки, пісуари, душові сітки та інше) встановлюється водорозбірний кран з діаметром підводу ½, який прийнято вважати за стандартну водорозбірну точку (15 мм). Електричні котли ємністю більше ніж 250 дм3, мийки, ванни і т.д. мають підводи ¾, кожен з яких приймається за дві стандартні водорозбірні точки. Підвід діаметром 1 рахується як чотири водорозбірні точки.

Протипожежний водопровід В2 призначений для гасіння пожеж водою в будівлях. Згідно СНиП 2.04.01-85, систему В2 повинні мати такі будівлі:

1) житлові будівлі від 12 і більше поверхів;

2) будівлі управлінь від 6 і більше поверхів;

3) клуби з естрадою, театри, кінотеатри, актові та конференц-зали, обладнані кіноапаратурою;

4) гуртожитки та громадські будівлі об'ємом від 5000 м3 і більше;

5) адміністративно-побутові будівлі промпідприємств об'ємом від 5000 м3 і більше.

Система протипожежного водопроводу складається з мережі магістральних трубопроводів і стояків (розподільних ліній), пожежних кранів, а за потреби і водонапірних установок (насосів, водонапірних баків, пневматичних пристроїв).

Пожежні крани обладнуються напівгайкою діаметром 50…65 мм, яка швидко знімається, капроновим рукавом довжиною 10…20 м із двома напівгайками для приєднання до вентиля і пожежного стовбура з наконечником. Пожежні крани розміщують у начіпних чи вбудованих шафах на висоті 1,35 м від підлоги. Вони встановлюються в легкодоступних місцях – вестибюлях, коридорах, проходах, сходових площадках громадських будівель.

У системах водопроводу з водонапірними баками недоторканний протипожежний запас води дорівнює кількості, необхідній для гасіння пожежі впродовж 10 хв. при ручному чи автоматичному включенні пожежних насосів.