Системи місцевої вентиляції
Місцева вентиляція може забезпечувати, як приплив чистого повітря (заздалегідь очищеного і підігрітого) до певних місць, так і навпаки, видалення повітря від певних місць з найбільшою концентрацією шкідливих домішок в повітрі. Загальнообмінна вентиляція обслуговує приміщення повністю.
Місцева вентиляція буває припливною і витяжною. Вентиляція, при якій повітря подають на визначені місця – місцева припливна вентиляція, а коли забруднене повітря вилучають тільки з місць утворення шкідливих речовин – місцева витяжна вентиляція.
Місцева припливна вентиляція служить для створення необхідних умов повітряного середовища в обмеженій зоні приміщення.
До приладів місцевої припливної вентиляції належать: повітряні душі й оази, повітряні і повітряно-теплові завіси.
Повітряний душ – це спрямований на працівника потік повітря. Він повинен подавати чисте повітря до постійних робочих місць, знижувати в їх зоні температуру повітря й обдувати працівників, що піддаються інтенсивному тепловому опроміненню.
Повітряні оази - це частина площі приміщення, що відокремлюється з усіх боків легкими пересувними перегородками висотою 2–2,5 м і заповнюється повітрям більш холодним і чистим, ніж повітря приміщення.
Повітряні завіси і повітряно-теплові завіси створюють повітряні перегородки або змінюють напрямок потоку повітря. Їх використовують для захисту людей від охолодження проникаючого в приміщення холодного повітря. Завіси бувають двох типів: повітряні з подачею повітря без підігріву і повітряно-теплові з підігрівом повітря в калориферах.
Прикладом місцевої припливної вентиляції є теплові повітряні завіси, які застосовують для зменшення надходження холодного зовнішнього повітря через відкриті дверні блоки. При цьому назустріч холодному повітрю подається тепле (з температурою до 50° С) плоскими струменями, з достатньо великою швидкістю (10…15 м/с).
Місцеву витяжну вентиляцію застосовують, коли місця виділень шкідливих речовин локалізовані, щоб не допустити їх поширення по всьому приміщенню. У виробничих приміщеннях ця вентиляція забезпечує виловлювання і вилучення шкідливих речовин: газів, диму, пилу і частково вилучає тепло, що виділяє виробниче устаткування.
Місцева витяжна вентиляція здійснюється за допомогою місцевих витяжних зонтів, всмоктуючих панелей, витяжних шаф (рис. 2).
Рис. 2. – Місцевої витяжні пристрої
а – витяжний зонт, б – всмоктувальна панель, в – витяжна шафа з комбінованою витяжкою
Конструкція місцевого пристрою повинна забезпечити максимальне вловлювання шкідливих виділень при мінімальній кількості вилученого повітря. Крім того, вона не повинна бути громіздкою та заважати обслуговуючому персоналу працювати і наглядати за технологічним процесом.
Систему вентиляції розробляють у такій послідовності:
1) визначають кількість припливних і витяжних систем, розміщення венткамер, повітроводів, місць забору, подачі та видалення повітря;
2) розраховують кратність повітрообміну для окремих приміщень;
3) розподіляють розраховані повітрообміни між окремими приміщеннями;
4) розраховують і підбирають необхідне обладнання (вентилятори, електродвигуни);
5) з’ясовують спосіб вентиляції окремих приміщень та будівлі в цілому.
Вибір систем обміну повітря в закладів ресторанного і готельного господарства, залежить від типу закладу, об’єму будівлі та інших чинників.
Обираючи кількість витяжних і припливних систем, необхідно врахувати можливий радіус дії одного вентиляційного центру. Для природної витяжної вентиляції він не перевищує 8 м, для системи механічної вентиляції – близько 40 м.