Актуальність науково-філософського способу сприйняття дійсності.
У першій лекції ми розглянули актуальність філософії освіти як наукової дисципліни і встановили, що стратегічною метою філософії освіти є необхідність формування образу людини майбутнього, а саме, творчо-гуманітарного, планетарно-космічного типу особистості. У даній лекції ми розглянемо способи сприйняття людиною навколишньої дійсності і виділимо основний спосіб взаємодії планетарно-космічного типу особистості з матеріальним світом.
Як відомо, існує чотири основні способи сприйняття людиною навколишнього світу: філософський, науковий, релігійний і міфологічний. Зазначимо, що студенти вищих навчальних закладів не тільки не замислюються над тим, що лежить в основі їх внутрішньої системи поглядів, але не можуть аргументувати різницю, між, наприклад, науково-філософським способом сприйняття світу і релігійним (або міфологічним). На питання “про виникнення життя” або “походження людини”, уникаючи пошуку важчої для сприйняття наукової аргументації, вони із задоволенням та іронією констатують, що, оскільки наука не може дати однозначної і переконливої відповіді на ці питання, то вони дотримуються релігійної точки зору, яка зводиться всього до однієї тези: “Все створив Бог”.
Безумовно, в рамках спецкурсу з філософії освіти ми не повинні переконувати когось змінювати спосіб сприйняття навколишньої дійсності. Але ми повинні пам'ятати, що філософія освіти – це, насамперед, наукова дисципліна, покликана не тільки пропагувати, але і вводити в освітній процесс найбільш значущі результати наукових досліджень, будувати систему освіти на достовірних науковихфактах, максимально наближати студентів до сучасних наукових відкриттів, що складають основу теперішнього та майбутньогоспособу життя. Ми повинні розуміти, що кожен педагог, незалежно від того, який спосіб сприйняття світу лежить в основі його світосприйняття, повинен завжди залишатися об'єктивним. І ця об'єктивність повинна полягати в тому, щоб нарівні з релігійними догматами, або навколонауковим (езотеричним) розумінням світу, перед учнями розкривалося багатство науково-філософського світогляду. Особливо це стосується середніх і вищих учбових закладів.
Саме з цієї причини однією з цілей реформи системи освіти вСША кінця ХХ ст., є орієнтація на наукове забезпеченняучбового процесу, розвиток творчих здібностей і критичногомислення учнів.
За даними рейтингових агентств найбільш успішною усучасному світі є фінська система освіти, яка має наступніхарактеристики:
• високий рівень учбових досягнень учнів;
• рівні можливості доступу до освіти;
• безкоштовна освіта;
• всеосяжна, а не вибіркова природа базової освіти;
• важлива роль місцевої влади і муніципалітетів в організаціїпроцесу освіти;
• гетерогенні групи тих, хто навчається, відсутністькатетеризації1 і відбору учнів;
• індивідуальна підтримка навчального процесу і наданнясоціальної допомоги учням, інклюзивність2 учителів;
• гнучкість системи – довіра і повноваження;
• гнучке адміністративне регулювання, готовність надатипідтримку;
• довіра школі, її керівництву, вчителям і учням;
• інтерактивні методи роботи; вплив місцевих рад(муніципалітетів);
• орієнтація оцінки на розвиток – відсутність тестів,рейтингів;
• висококваліфіковані самостійні учителі.
Досягнення вище перелічених характеристик можливе тількипри домінуванні науково-філософського способу взаємодії зматеріальним світом. Тому, на наш погляд, планетарно-космічний тип особистості повинен використовувати виключнонауково-філософський спосіб сприйняття дійсності.
Аргументуємо цю думку. Коли ми говоримо про закономірнийабо історичний характер процесів і явищ у навколишньому світі,ми насамперед погоджуємося з існуванням процесу еволюції.Еволюція (лат. evolutio – розгортання), у широкому розумінні –уявлення про зміни в суспільстві і природі, їх зорієнтованість,порядок, закономірність; певний стан якої-небудь системирозглядається як результат більш менш тривалих змін їїпередуючого стану; у вужчому сенсі – уявлення про повільні,поступові зміни, на відміну від революції. Ще Жорж Бюффон(1707-1788), французький природодослідник, автор монументальної тридцятишеститомної “Природничої історії” (1749-1788),
(1 Катетеризація в даному значенні: введення додаткових методів, критеріїв
для діагностики або підвищення ефективності навчання.
2Інклюзивність (франц. – що включає), займенникові або дієслівні форми,
що вказують на те, що адресат мови входить до числа учасників дії.)
обгрунтував думку про єдність плану будови усіх живих істот,відстоював змінність видів у процесі їх розвитку. Жан БатистЛамарк (1744-1829) і Чарльз Дарвін дійсно визначили тааргументували дві різні гілки еволюційної теорії – трансформізмта природний відбір.
Сучасній науці відомі наступні періоди, що розкриваютьосновні етапи революції світобудови:
– Приблизно 13,7 млрд. р. тому відбулося формуванняВсесвіту;
– Близько 5 млрд. р. минуло з того часу, як у Всесвітіспалахнуло та засяяло Сонце;
– Майже 4,6 млрд. р. тому сформувалась планета Земля;
– 3,1 (3,2) млрд. р. тому датуються віднайдені перші викопніорганізми (формація Фіг Три);
– Минуло 2 млрд. р. з того часу, як на Землі зародилося життяу теплих морях у вигляді найпростіших одноклітиннихорганізмів типу водоростей;
– 1,2 млрд. р. тому з’явилися багатоклітинні організми –медузи, черв’яки та ін.;
– 900 млн. р. тому з’явилися організми типу молюсків;
– 500 млн. р. тому кисень в атмосфері Землі досягнувсучасного рівня;
– 400 млн. р. тому життя із морів поступово поширилосьна сушу. З’явились перші рослини та комахи, а у морях –перші риби;
– 300 млн. р. тому з’явилися хребетні плазуни;
– 200 млн. р. тому – початок епохи динозаврів;
– 150 млн. р. тому з’явилися перші ссавці;
– 28 млн. р. тому – виникнення перших мавп;
– 15 млн. р. тому – початок формування сучасного тваринного світу;
– 5 млн. р. тому – початок епохи людиноподібних мавп –австралопітеків. Об’єм їхнього мозку складав бизько 400 см3,харчування– рослинна їжа;
– 1,5 млн. р. тому – початок антропогенезу. Об’єм мозкуавстралопітеків збільшився до 600 см3, вони навчилисяполювати, вживати м’ясо та використовувати кістки тварин уякості примітивних знарядь;
– 400 тис. р. тому з’явився “Homo erectus” – прямостоячалюдиноподібна істота. Об’єм його мозку досягнув 800-1250 см3.
Епоха використання вогню для приготування їжі та будівництваукриття для проживання; використання кременю та деревинидля виготовлення знарядь;
– 100 тис. р. тому з’явився архаїчний “Homo sapiens” –праобраз людини. У неардентальця мозок досягнув об’єму 1200-1350 см3;
– 40 тис. р. тому об’єм мозку кроманьйонців – перших людейсучасного типу, досягнув уже 1400-1600 см3;
– 10 тис. р. тому люди винайшли мотику, лук, серп, примітивний ткацький верстат;
– 5 тис. р. тому люди виробили піктографічне письмо. Почалиформувати перші держави;
– 2,5 тис. р. тому виникли системні філософські вченняСократа, Платона та Арістотеля, у яких обгрунтовувалисьпріоритети розуму та моральності. Арістотель, спостерігаючи затінню Землі на Місяці обгрунтував кулеподібність Землі;
– 2 тис. р. тому виникло християнство;
– 1 тис. р. тому Птоломей описав геоцентричну модельСвітобудови;
– Приблизно 500 р. тому (1543 р.) М. Коперніком описаногеліоцентричну модель Світобудови;
– Приблизно 300 р. тому (1711 р.) Ньюкемон винайшовпарову машину;
– 220 років тому (1882 р.) – будівництво центральної електростанції у Нью-Йорку;
– 100 років тому – початок активної електрифікації,винайдено радіо, телеграф, телефон, автомобіль, літак, кіно;
– понад 50 років тому (1975 р.) запущено перший штучнийсупутник Землі “Супутник-1”;
Тож, очевидно, що у світі відбувається постійний процесрозвитку, що має цілком визначену орієнтацію.Але визнання факту еволюції – це науково-філософськийспосіб сприйняття дійсності, що відкидається як релігійним, такі міфологічним світоглядом.Наведемо факти, що свідчать про існування еволюції. Більшість наведеної аргументації була відома ще докінця дев'ятнадцятого століття, решта отримана із сучаснихдосліджень.
Перший факт:прямі спостереження. Еволюційні зміни вмежах популяцій і деякі способи видоутворення встановлені напідставі прямих спостережень або експериментальним шляхом.Достатньо відвідати зоопарк і подивитися на коня Пржевальського, зебру, поні, звичайного коня і т.д., щоб побачити схожість,що є видимою, й відмітити факт послідовного та зорієнтованого розвитку морфології даних організмів.
Другий факт:екстраполяція на більші групи. Існуєбезперервний ряд рівнів від популяції до географічної раси черезвигляд до групи видів, підроду і роду. Кожному, хто вивчав живуприроду і відчув її єдність, неможливо уявити собі, щорізноманітність організмів на нижчих рівнях виникла еволюційним шляхом, а на надвидових рівнях – якимись іншими способами.
Третій факт:палеонтологічні дані. Для багатьох групорганізмів, добре представлених в палеонтологічному літописі,можна спостерігати послідовний ряд форм, що змінюють однаодну в геологічному часі. У деяких випадках збереглися викопнізалишки форм, що утворювали переходи між двома крупнимигрупами.
Четвертий факт:таксономічна структура взаємозв'язків міжвидами, що нині живуть. Види природним чином об'єднуються вроди, роди – в родини, родини – в класи і так далі. Цей “природний розподіл організмів по групах, що підлягають одна інший”,як писав Ч. Дарвін, відображає розгалуженість філогенезу, якабула встановлена ще до створення еволюційної теорії. Подібна ієрархічність таксономічних зв'язків виключає так званий,“незалежний акт творіння”, тому що йдеться не про одиничний вплив, а про створення більше мільйона видів живих організмів.
П'ятий факт:географічний розподіл. Багато родів, родин таінших груп таксономічного рангу, обмежено якоюсь однієюгеографічною територією – певним архіпелагом, частиноюматерика або материком і т.д., у якій знаходиться центррозповсюдження даної групи. В той же час інша ізольована
географічна територія населена іншими організмами,відмінними від першої групи. Так, наприклад, колібрі – родина,що мешкає в Америці, а гавайські квіткарки – родина, щомешкає на Гавайях. У таких випадках логічно припускати, щовиди, що входять в кожну з цих груп, або, в усякому разі, багатоз них, виникли на тій території, де вони найрізноманітніше представлені.
Шостий факт:гомологія. Порівнюючи представників однієївеликої групи, можна виявити, що вони володіють схожимзагальним планом структурної організації, але розрізняються подеяких гомологічних частинах тіла. Як приклад можна привестирізні форми, що приймають гомологічні передні кінцівки упредставників різних видів ссавців і т.д.
Сьомий факт:рудиментарні органи. У деяких членів великоїгрупи нерідко є атрофовані або нефункціонуючі органи. Такийрудиментарний орган аналогічний добре розвиненомуфункціонуючому органу в інших представників тієї ж самоїгрупи. Так, у деяких птахів, що не літають, є рудиментарнікрила, у деяких китів – рудиментарні кістки тазу, а у деяких змій,зокрема пітона – рудиментарні задні кінцівки. Ці структуриінтерпретуються як рудименти органів, аналоги яких добрерозвинені в інших членів тієї ж самої великої групи. Підгрупа,що володіє таким рудиментарним органом, перейшла в новемісце проживання або до нового способу життя, в умовах якогораніше функціонуючий орган виявився зайвим і під дією відборусильно редукувався, але зачатки його збереглися як залишкифілогенезу.
Восьмий факт:біохімічна схожість. Різним спорідненимродам або родинам притаманна схожість біохімічного складу імолекулярної структури гомологічних білків.