Правила оформлення кваліфікаційної роботи

 

Кваліфікаційна робота має бути виконана і оформлена з додержанням усіх вимог, що ставляться до наукових робіт, які підлягають опублікуванню.

Робота має бути написана українською мовою, науковим стилем з дотриманням усталених термінів та словосполучень. Не допускається застосування спрощеного або публіцистичного стилю чи надто складних мовних конструкцій, відступів від загальноприйнятої термінології та лексики. «Мова наукового тесту має бути доступна, позбавлена словесних прикрас. Адже основними ознаками наукового тесту виступають: чітка, логічна структура, об’єктивність викладу, термінологічність, зв’язність, цілісність, спонукальна насиченість, комунікативність тощо [13, с. 68].

В цілому кваліфікаційна робота студента має бути завершеною самостійною науковою працею і за змістом відповідати напряму підготовки.

Текст роботи має бути надрукований комп’ютерним способом (шрифт Times New Roman, розмір 14 з полуторним міжрядковим інтервалом, абзацний відступ – 15 мм) на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм).

Сторінки обмежуються полями: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє та нижнє – 20 мм.

Титульна сторінка кваліфікаційної роботи оформлюється відповідно до наведеного зразка ( Додаток Б). На ній вказується посада, науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по-батькові наукового керівника й рецензента.

Підпис завідувача кафедри про допущення роботи до захисту у Екзаменаційній комісії проставляється після складення позитивного відгуку науковим керівником, позитивної рецензії та позитивного завершення попереднього захисту кваліфікаційної роботи на кафедрі.

Структурні частини роботи: вступна частина, описова частина, експериментальна частина, резолютивна частина (висновки), список використаних джерел необхідно починати з нової сторінки. Назви цих частин друкуються великими літерами (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ) з вирівнюванням по центру аркуша. Заголовки підрозділів розпочинаються безпосередньо після закінчення попереднього підрозділу (розділу), друкуються малими літерами (крім першої) з абзацного відступу15 мм. В кінці заголовків крапки не ставляться.

У заголовках не допускається переносу слів. Відстань між заголовком та текстом має бути 2 інтервали.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, підпунктів, таблиць, формул, рисунків подається арабськими цифрами без знака «№».

Всі сторінки роботи нумеруються за загальним правилом: першою сторінкою вважається титульний аркуш, на якому номер сторінки не проставляється. Наступна сторінка нумерується цифрою «2», «3» тощо. Сторінки нумеруються арабськими цифрами у правому верхньому куті.

У кваліфікаційній роботі обов’язково необхідно подавати покликання на використані джерела. Такі покликання дають змогу перевірити достовірність відомостей про цитування наукових джерел. Номер джерела зазначається у квадратних дужках (крямри) – [].

Текст цитати обов’язково береться в лапки (« »). Кожна цитата, приклад, цифровий матеріал мають супроводжуватися точним описом джерела з позначенням сторінок, на яких опубліковано цей матеріал. Застосування так званих «розлапкованих» цитат, коли думки іншого автора видаються за особисті, розглядається як грубе порушення літературної та наукової етики, кваліфікується як плагіат [10, с.55].

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора кваліфікаційної роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання [1].

Цитати із не україномовних джерел перекладаються українською мовою.

При написанні кваліфікаційної роботи, з метою відображення сучасного стану досліджуваної проблеми, бажано, використовувати джерела за останні 2-5 роки.

Окрім номера джерела через кому з маленької літери «с.» (з крапкою) потрібно вказати номер сторінки джерела, на яке подано покликання в кваліфікаційній роботі. Наприклад: [2, с. 142], [5, с. 25-26].

Коли в тексті кваліфікаційної роботи на одній сторінці повторюється покликання на одне й теж джерело, тоді у квадратних дужках пишуть «Там само» і зазначають сторінки, що відрізняють нове покликання від попереднього. Наприклад, перше покликання – [5, с. 43], друге покликання – [Там само, с. 50].

Якщо в тексті кваліфікаційної роботи вказуються автори наукових праць, що були проаналізовані студентом, то обов’язково у квадратних душках подається порядковий номер праці або джерела в списку використаних джерел. Такі покликання додають впевненості в самостійності наукового дослідження. Наприклад,…. теоретико-методологічну основу дослідження проблем сучасної філософії освіти становлять праці В. Андрущенка [5], І. Беха [10], Л. Губерського [30], І. Зязюна [35], В. Кременя [46] та ін.

Якщо в тесті кваліфікаційної роботи використовується ініціалізація з двома літерами (О.А. Біда, А.І. Кузьмінський, І.О. Пальшкова), то її слід зберігати у всьому тексті дослідження, що стосується й одинарної ініціалізації (О. Біда, А. Кузьмінський, І. Пальшкова). Для того, щоб запобігти розриванню літери або літер ініціалізації й прізвища, необхідно застосовувати нерозривний символ (одночасне натиснення клавіш клавіатури комп’ютера Ctrl + Shift + пробіл). Варто звернути увагу, що прізвища авторів вказуються за абеткою.

Список використаних джерел обов’язково нумерується наскрізною нумерацією. При описі цих джерел необхідно дотримуватися існуючих правил бібліографії (Додаток Г), наприклад:

1. Кузьмінський А. І. Педагогіка у запитаннях і відповідях: Навч. посіб./ А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – К. : Знання, 2006. – 311 с.

2. Мовчан В. І. Народне декоративно-учиткове мистецтво в системі підготовки майбутніх учителів початкових класів до проектно-художньої діяльності учнів / В. І. Мовчан // Літературознавство. Фольклористика. Культурологія : збірник наукових праць. Черкаси : видавець Чабаненко Ю. А., 2015. – Вип. 18–20. С. 325-332.

Додатки оформлюються як продовження кваліфікаційної роботи та розміщуються у порядку появи покликань на них в тексті роботи «Додаток А», «Додаток Б» тощо.

До додатків доцільно включати допоміжних матеріал (методики проведення занять (уроків), інструкції, розрахунки, акти впроваджень, ілюстрації тощо). Додатки не включаються до загального обсягу роботи.

Кваліфікаційна робота подається на кафедру виключно у зшитому вигляді (оформляється в тверду палітурку).

На останній сторінці кваліфікаційної роботи (остання сторінка додатків) ставиться підпис і прізвище автора та дата, що відповідає даті подачі кваліфікаційної роботи на кафедру.

Ілюстрації (схеми, графіки, діаграми, фотографії, малюнки) і таблиці подають у роботі безпосередньо після тексту, де вони вперше згадані, або на наступній сторінці. Таблицю, ілюстрацію розміри яких більше формату А4, розміщують після згадування в тексті або у додатках. Ілюстрації позначають словом Рис.і нумерують послідовно у межах розділу(номер ілюстраціїскладається з номера розділу та порядкового номера у межах розділу). Наприклад, Рис. 2.5. (п’ятий рисунок другого розділу).

Кожний рисунок обов’язково підписують. Підпис розміщують під зображенням симетрично до тексту. Наприклад: