Освітньо-кваліфікаційна характеристика фахівця.

У 1980–1982 pp. було створено кваліфікаційні характеристики (КХ) з усіх спеціальностей. Але ця спроба була невдалою, оскільки вони не стали базою для визначення змісту освіти та професійної підготовки фахівця, не були зорієнтовані на суспільний поділ праці та вимоги до фахівця, на виконання соціального замовлення. Очевидними недоліками створених раніше КХ були задекларованість, неконструктивність та нездатність бути основою діагностики кваліфікаційних вимог до фахівця, недостатня орієнта ція на суб’єктно-діяльнісний підхід. Зазначені недоліки були спричинені пріоритетністю інформаційної освіти, тобто можливістю лише повідомлення студентам знань, формування навичок і вмінь, незалежно від їхньої потреби в майбутній професійній діяльності [Слєпкань, С.103-104.

Нові кваліфікаційні характеристики мають бути зорієнтовані на єдиний кінцевий результат – високу якість підготовки фахівців. Вони повинні відповідати таким вимогам:

1) оскільки основною метою функціонування вищої школи є підготовка студентів до професійної діяльності, то КХ повинна мати статус освітнього нормативного документа, що узагальнює зміст освіти, тобто відображає цілі професійної підготовки;

2) професійну діяльність потрібно визначити як рід практичної діяльності у вирішенні завдань різного типу і проблем, що мають певний продукт діяльності (процес або предмет), створений своїми особливими методами та засобами;

3) структура КХ має складатися із системи типових професійних і соціально-виробничих завдань, до вирішення яких майбутній фахівець повинен бути готовий;

4) КХ повинна фіксувати стандарти якості професійної підготовки – норму професійної діяльності, що відповідає спеціальності та присвоєній випускникові кваліфікації й описується системою типових завдань та показниками якості їх виконання;

5) якість підготовки випускника вищого навчального закладу характеризується якістю вирішення ним типових завдань – показниками успішності у професійній діяльності;

6) на підставі аналізу професійної діяльності КХ має дати змогу прогнозувати, планувати, проектувати та організовувати діяльність системи освіти з підготовки кадрів з вищою освітою та навчальну діяльність вищих навчальних закладів;

7) будь-яка галузь (наприклад, освіта, медицина тощо) має брати активну участь в усіх стадіях управління якістю підготовки фахівця, особливо під час прогнозування та планування, зокрема й у розробці КХ [Слєпкань, С.104].

Вітчизняний досвід суспільного поділу праці, акумульований у Державному класифікаторі професій ДК – 003 – 95, у кваліфікаційних довідниках, галузевих посадових інструкціях. Міжнародний поділ праці в умовах ринкової економіки відображено у виробленій світовою спільнотою концепції роботи та кваліфікації (Міжнародна стандартна класифікація професій – ISCO – 88) [Слєпкан, С.104].

Проте крім основної мети функціонування вищих навчальних закладів (підготовки до професійної діяльності) вища освіта ставить також за мету всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору. Тому вимоги до соціально значущих властивостей і якостей випускника вищої школи доцільно внести в КХ у вигляді системи здатностей і вмінь розв’язувати певні проблеми й завдання. Ця система має відображати світоглядні, гуманітарні, культурні, особистісні вимоги до підготовки майбутнього фахівця та формування у нього загальних і спеціальних здібностей [Слєпкань, С.105].

Отже, зміст КХ розширився, тому автори концепції назвали її «освітньо-кваліфікаційною характеристикою» (ОКХ). При цьому було запропоновано до структури ОКХ фахівця з вищою освітою вносити відомості про:

· призначення ОКХ (де і з якою метою вона використовується);

· призначення фахівця (галузі, первинні посади, на яких він переважно може працювати; спеціалізації, яких він як фахівець певної спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня може набути самостійно або шляхом додаткової підготовки);

· структуру професійної діяльності: функціональну і предметну;

· стандарти якості освітньої та професійної підготовки фахівця з вищою освітою (кваліфікаційні вимоги до професійної діяльності випускника певної спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня і його загальну характеристику як соціальної особистості): типи діяльності та типові завдання діяльності, обов’язкові для всіх навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців; узагальнені структури діяльності, адекватні типовим завданням діяльності; вказівки щодо необхідного рівня опанування цією діяльністю; те саме для професійних завдань, що відповідають спеціалізації або включені за домовленістю із замовником фахівців (варіативна частина ОКХ) [Слєпкань, С.105].

Отже, освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника вищого навчального закладу є державним нормативним документом, у якому узагальнюється зміст освіти, тобто відображаються цілі освітньої та професійної підготовки, визначається місце фахівця у структурі господарства, держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих властивостей та якостей. Цей стандарт є складовою частиною системи стандартів вищої освіти [Слєпкань, С.105].