Робота з книгою та вміння читати.

Робота з книгою передбачає написання:

- бібліографії (чіткий запис даних про книгу, її автора, назву, місце видання і видавництво, рік видання, кількість сторінок, серію тощо);

- анотації (стислий, короткий виклад змісту книги, статті);

- резюме (оцінка всього друкованого тексту або його частин, а також інформація, яка є важливою, оригінальною, новою, знадобиться пізніше);

- цитат (дослівний уривок з іншого твору; вислів, який наводять для підтвердження або заперечення певної думки з дотриманням усіх особливостей чужого висловлювання і посиланням на його джерело);

- виписок (записи допоміжного характеру, статистичні таблиці, дані, дати, події, різноманітний ілюстративний матеріал, що дасть змогу краще проаналізувати думки, виявити суперечності, аргументувати певні положення, твердження);

- тез (стислий виклад основних думок прочитаного, частково - у вигляді цитат);

- планів (найкоротший запис логічної структури тексту із зазначенням опорних пунктів у розгортанні теми, переліком питань, на які в тексті дається відповідь);

- конспектів (короткий письмовий виклад змісту книжки або її частини, статті тощо).

Важливо вміти правильно вести бібліографічні записи. Літературу потрібно записувати за чинними правилами. У бібліографічних записах важливий кожний пунктуаційний знак.

Бібліографічний опис буває повним і аналітичним.

Точність потрібна не лише в описі книг, статей, а й при цитуванні, оформленні різних виписок.

Під час роботи з книгою важливо вміти складати план. Залежно від мети виокремлюють:

а) структурний план, який складають відповідно до структури твору, що вивчають (від вступу до висновків). За основу такого плану беруть перелік основних розділів і параграфів;

б) предметний (логічний) план, який може бути складений у формі переліку назв основних питань" які відповідають заголовкам книги, чи у формі запитань за текстом книги;

в) тематичний план, особливість якого полягає в тому, що його складають на основі вивчення кількох творів із теми (під час підготовки до лекції, написання курсової чи дипломної роботи);

г) план-конспект, який крім плану теми охоплює й письмовий переказ прочитаного з доведеннями і власними нотатками.

Конспектувати книгу можна у формі плану, тез, виписок, доведення, цитат, висновків та ін. Залежно від цього виокремлюють різні види конспектів: план-конспект (стислий, складений у формі плану переказ прочитаного), текстуальний, чи цитатний, конспект (конспект, створений з уривків оригіналу тексту - цитат), вільний конспект (поєднання виписок, цитат, тез), тематичний конспект (конспект відповіді на поставлене запитання або конспект навчального матеріалу теми), схематичний конспект (узагальнення матеріалу у вигляді схем, графіків, таблиць, що дають змогу розкрити сутність предмета дослідження, відкинути другорядні деталі).

Найпоширенішим прийомом конспектування є текстуальний елемент - скорочений запис усіх основних положень, висновків та узагальнень. Основними вимогами до написання конспекту є системність і логічність викладу матеріалу, стислість, завершеність, переконливість.

У процесі конспектування можна використовувати мову маргіналій (лат. margo (marginis) - край, межа), яку кожен студент розробляє для себе. Вона слугує основою для короткого оцінювання тексту. Прикладом такої мови можуть бути значки: 0 - несуттєво, X - неправильно, 1 - важливо.

Надзвичайно важливим є вміння читати. У процесі читання вирішуються різні комунікативні завдання. Перед тим як розпочати читання, слід вибрати певний режим відповідно до комунікативного завдання (мети), а також бюджету часу.

Зазвичай інформація опрацьовується такими основними видами читання: ознайомлювальне читання (читання-перегляд), вивчальне (поглиблене., аналітичне, критичне, творче), вибіркове, читання-сканування.

Ознайомлювальне читання застосовується для попереднього ознайомлення з книжкою (журналом, брошурою тощо). Переглянувши анотацію, передмову або зрозумівши зі змісту найбільш важливі положення видання, читач має отримати чітке уявлення про цінність та корисність книжки.

Для навчання найдоцільнішим вважається такий вид читання, як поглиблене (вивчальне). У процесі такого читання учень не просто сприймає інформацію, він з’ясовує менш зрозумілі для нього фрагменти тексту, помічає сильні та слабкі місця в поясненнях, дає власне трактування поданим положенням та висновкам, ставлячись до прочитаного творчо й критично. Власне трактування, власний погляд на прочитане дають змогу краще запам’ятати сприйняте, підвищують рівень активності думки читача. До цього виду читання вдаються, опрацьовуючи принципово новий матеріал на незнайому або малознайому тему.

Вибіркове читання — швидке читання, у процесі якого читач ніби нічого не пропускає, проте фіксує увагу тільки на необхідних йому аспектах тексту. Такий вид читання здебільшого застосовують при повторному читанні книжки після попереднього її перегляду. Сторінки перегортають, доки не відшукають потрібне місце — його читають, застосовуючи інший вид читання — вивчальне (поглиблене).

Останнім часом виділяють ще один вид читання — сканування. Сама назва пояснює характер такого читання: швидкий перегляд тексту з метою пошуку певного слова, прізвища, факту.

Читач має навчитися свідомо вибирати певний вид читання залежно від комунікативного завдання, яке перед ним стоїть. Це сприятиме розвиткові здатності працювати з книжкою (підручником, довідником, словником тощо) у різних життєвих ситуаціях.

Або

1. Читання-­огляд або ознайомлення. Мета його – перше знайомство з книгою, одержання загальної уяви про її зміст. При роботі з книгою і при ознайомленні з нею необхідно: звернути увагу на назву книги і її автора; на зміст титульної сторінки, на якій подані додаткові відомості про книгу; установити вихідні відомості – рік, видавництво, місце видання; переглянути зміст та структуру книги, де названі розділи, теми, питання, підпитання; ознайомитися з передмовою книги, в якій розкривається її значення, дається характеристика основних проблем; звернути увагу на виділені в тексті слова, речення, абзаци, тобто головні думки автора. 2. Читання вибіркове. Читається не весь текст, а тільки необхідні, відповідно до мети, місця. 3. Читання повне. Уважно прочитується весь текст. 4. Читання повторне. Мається на увазі досконала робота з матеріалом, вивчення змісту книги, короткі записи прочитаного, зв’язок з раніше вивченим, оцінка висновків і доказів. Повторне читання має на меті вирішення декількох завдань: 1) зрозуміти та засвоїти прочитаний матеріал; 2) продумати прочитане; 3) зробити з прочитаного необхідні для запам’ятовування висновки; 4) відповісти на питання: чому навчила прочитана книга. Крім того, повторне читання передбачає виховання і розвиток здібностей, формування інтересу до читання навчальних та наукових посібників; чітке з’ясування мети читання книги, а саме: ознайомлення з книгою, складання про неї уявлення; цілісне вивчення книги, оволодіння системою знань, арсеналом методів і прийомів, підходами до розв’язання завдань і проблем; відтворення, повторення основного матеріалу (визначень, правил, формул, законів); одержання відповіді на будь­яке окреме питання (використання книги як довідника); оцінка книги, її рецензування, анотування. Вибір матеріалу з певної проблеми дослідження при підготовці відповідей, рефератів, статей, творів; самоосвіта, самовдосконалення і розвиток теоретичних та практичних умінь, підвищення майстерності в швидкому читанні. Важливою вимогою є швидкість читання, яка не заважає розумінню суті матеріалу. Мета продуктивного швидкісного читання в тому, щоб читати швидше і якомога змістовніше. Швидкісне читання – це швидке сприйняття інформації тексту з оптимальним найкращим коефіцієнтом усвідомлення і засвоєння. Три якості швидкісного читання – швидкість, розуміння, запам’ятовування – обов’язкові.