Вплив кадрової політики на формування соціально-трудових відносин на підприємстві
В умовах ринкової економіки одним із вирішальних чинників ефективності та конкурентоспроможності підприємства є забезпечення високої якості кадрового потенціалу. На основі проведення виваженої кадрової політики досягається відповідність персоналу підприємства його виробничим потребам.
Існують різні точки зору щодо визначення поняття “кадрова політика”. Наприклад, Крушельницька О. В. і Мельничук Д. П. вважають, що: “Кадрова політика – це сукупність принципів, методів, форм організаційного механізму з формування, відтворення, розвитку та використання персоналу, створення оптимальних умов праці, його мотивації і стимулювання” . Маслов Є. В. визначає кадрову політику як “головний напрям у роботі з кадрами, набір основних принципів, що реалізуються кадровою службою підприємства” . Таким чином, кадрова політика підприємства – це сукупність принципів, методів, форм, заходів і процедур із формування, відтворення, вдосконалення та використання персоналу, створення оптимальних умов праці, її мотивації та стимулювання.
Суб’єктом кадрової політики виступає керівництво підприємства у взаємодії з іншими підрозділами.
Кадрова політика визначає основний напрям у роботі з персоналом підприємства для створення високопрофесійних працівників, які б сприяли розвитку підприємства.
Основними складовими кадрової політики є: політика набору, відбору і розстановки кадрів; політика профорієнтації, адаптації та підвищення кваліфікації кадрів; політика зайнятості; політика управління службовим зростанням; політика стимулювання; соціальна політика.
Кадрова політика підприємства повинна бути розрахована на тривалий термін і мати чітку спрямованість на розвиток людських ресурсів, вдосконалення кадрів, певну перспективу економічного, політичного та культурного росту суспільства. Мета кадрової політики полягає в забезпеченні оптимального балансу між потребами підприємства, вимогами чинного законодавства, станом ринку праці та процесів комплектування, збереження і розвитку персоналу.
На підприємствах розробляються концепції управління персоналом, які передбачають нові вимоги до майбутніх менеджерів із персоналу, а саме: цілеспрямованість, масштабність, комунікабельність, здатність аналізувати та вирішувати комплексні проблеми, синтезувати рішення в умовах невизначеності й обмеженості інформації та ін.
Кадрова політика буде ефективною лише тоді, коли персонал підприємства, максимально використовуючи свій потенціал, виконає поставлені перед ним завдання.
На жаль, на ринку праці вивільняються спеціалісти в одних галузях праці, тоді як в інших галузях їх не вистачає; постійно відбувається старіння робочої сили; зростає кількість працівників, які здобули освіту багато років тому і компетенція яких не відповідає новим вимогам передових технологій. Підготовка кваліфікованого персоналу, що відповідає сучасним стандартам, можлива в разі забезпечення зв’язку ринку праці з освітніми закладами та впровадження комплексного підходу до визначення кваліфікації персоналу.
Управління персоналом є найважливішим аспектом у діяльності підприємства, тому постійне проведення аналізу діяльності персоналу, розробка гнучких схем мотивації праці, моніторинг ринку праці, обґрунтоване прийняття управлінських рішень – це важливі напрями проведення ефективної кадрової політики.
Розрахункове завдання.
Відносне вивільнення робітників на підприємстві становило: за рахунок матеріально-технічних чинників – 96 осіб, за рахунок організаційно-економічних чинників – 48 осіб, за рахунок соціальних чинників – 38 осіб. Загальна чисельність працівників – 3670 осіб. Розрахувати приріст продуктивності праці по чинниках та загальний приріст.
Розв’язання:
1) Приріст продуктивності праці за рахунок матеріально-технічних чинників
∆ПП= економія чисельності*100%/ чисельність робітників-економія чисельності
Економія чисельності=96/3670*100%=2,6
∆ПП=2,6*100/100-2,6=260/97,4=2,66%
2) За рахунок організаційно-економічних чинників
48/3670*100%=1,3
∆ПП=1,3*100/100-1,3=130/98,7=1,31%
3) За рахунок соціальних чинників
38/3670*100%=1,03
∆ПП=1,03*100/100-1,03=103/98,97=1,04 %
Загальний приріст продуктивності праці
∆ППз=2,66*1,31*1,04=3,62%
4. Есе за темою: