Що насправді відбувається?
Правляча проєвропейська коаліція прийшла до влади в Республіці Молдова 8 серпня 2009 р. в результаті підписання Угоди про утворення коаліції "Альянс за європейську інтеграцію" лідерами Ліберально-демократичної партії Молдови (правоцентристська) Володимиром (Влад) Філатом, Демократичної партії Молдови (центристська) Маріаном Лупу, Ліберальної партії Молдови (права) Михайєм Гімпою та Альянсом "Наша Молдова" (соціал-ліберальна, правоцентристська). Формування нової коаліції фактично усунуло від влади в країні Партію комуністів Республіки Молдова, яка активно виступала за підтримку євразійського напрямку розвитку країни. Лідер комуністів Воронін після 2009 р. дещо втратив авторитет та вплив у центрі країни та на місцях. Зазначене послабило позиції РФ в країні.
Фото з відкритих джерел
30 грудня 2010 р. було проведено дострокові парламентські вибори в країні, в результаті яких було сформовано правлячу коаліцію у тому ж складі центриських та правоцентриських політичних сил Молдови. В червні 2015 р., за результатами проведених 30 листопада 2014 р. парламентських виборів, було сформовано т. з. АЄІ – 3, до складу якої знову увійшли політичні сили Філата, Лупу і Гімпи.
Як вважають експерти, значний вплив на вказані політичні сили країни має заступник голови Демократичної партії Молдови, олігарх Влад Плахотнюк. Так, за оцінками директора програм кишинівського Інституту публічної політики, одного із засновників громадянської платформи "Гідність і правда" Оазу Нантой, сьогодні у середині країни та за її межами багато говорять про те, що влада у Республіці Молдова фактично узурпована Плахотнюком, який контролює генпрокуратуру, центр по боротьбі з корупцією та ряд місцевих ЗМІ. На його думку, саме узурпація влади олігархами та значний рівень корупції стали основною причиною для зростаючого протестного руху в країні у вересні 2015 р.
З 2011 р. в Молдові починають оновлюватись політичні сили, що за своєю програмою виступають за розвиток євразійського зовнішньополітичного курсу Молдови. За результатами парламентських вибрів 2014 р. значної підтримки набула Партія соціалістів Республіки Молдова (ПСРМ), новий подих якої фактично розпочався 18 листопада 2011 р. з утворенням парламентської групи соціалістів у складі депутатів-комуністів Ігора Додона, Зінаїди Гречаної і Вероніки Абрамчук. Зокрема, на виборах 30 листопада 2014 р. ПСРМ здобула найбільшу кількість голосів виборців (20,51 %) і стала представляти в парламенті РМ найбільшу фракцію із числа 25 депутатів. 29-30 січня 2015 р. фракція ПСРМ у повному складі виїжджає до Москви на запрошення політичної партії РФ "Справедлива Росія", з якою у ПСРМ налагоджено співробітництво. Уперше в історії Молдови фракцію однієї з молдавських партій приймають у повному складі на високому рівні. 30 січня фракція ПСРМ прийняла участь у пленарному засіданні Державної думи РФ. С. Наришкін представив соціалістів Молдови як головних і надійних партнерів РФ.
У квітні 2014 р. на політичній арені Молдови з`являється Ренато Усатий, який з 2005 р. займався бізнесом в Росії, очолював компанію ВПТ-НН (Нижній Новгород). З 2013 по 2014 р. займав посаду віце-президента Союзу будівельників залізних доріг (м. Москва, РФ).
Зокрема, 13 квітня 2014 р. Усатий був обраний головою Народно-республіканської партії Молдови (НРП), яка тоді була перейменована в "PartidulNostru – Наша Партія". Однак у червні 2014 р. Міністерство юстиції Молдови відмовилось реєструвати партію з причини, що партія, начебто, у перші два місяці не провела конгресу. У серпні 2014 р. Усатий створив нову партію "ПАРУС" (Партія Рената Усатого), з якою вирішив брати участь у парламентських виборах 2014 р. в Молдові, однак 15 вересня Міністерство юстиції Молдови відмовилось її реєструвати через підозру в тому, що було фальсифіковано 30% підписів членів партії. 30 вересня Усатий прийняв рішення взяти участь у виборах за списком партії "Patria", яку очолював колишній посол Молдови у Румунії, колишній голова апарату президента РМ Еміліан Чобу. За три дні до виборів дана партія була знята з передвиборчих перегонів за підозру у незаконному використанні зовнішньої фінансової допомоги. При цьому Усатий у всьому обвинуватив Філата та Плахотнюка.
В той же час у червні 2015 р. Усатий успішно був обраним примаром другого за значимістю міста Молдови Бельци з результатом 72,46 % голосів електорату, а політична партія "Наша партія", яку він очолює, здобула 65,04 % на виборах до Бельцької муніципальної ради. Значну підтримку Усатому під час цих виборів надав лідер ПСРМ Додон, відповідна домовленість сторонами була досягнута ще у квітні 2015 р.
Наразі Усатий позиціонує себе як нейтральний політик, який виступає проти вступу Молдови до ЄС та Митного союзу, але в інтерв’ю для ЗМІ, як правило, критикує теперішнє та попереднє керівництво держави за самостійне, без врахування громадської думки, обрання євроінтеграційного курсу для країни.
Вже зараз, як примар м. Бельц, Усатий виступає за активізацію контактів з РФ. Зокрема, 16 вересня 2015 р. ним проведена зустріч з послом РФ в Молдові Фарітом Мухаметшиним, на якій вони домовилися про запровадження в місті системного консульського прийому громадян.
Таким чином внутрішньополітична палітра Республіки Молдова на сьогоднішній день складається з двох основних політичних сил, зокрема проросійської спрямованості (ПСРМ Додона та "Наша Партія" Усатого) і, т. зв. проєвропейської (коаліції "Альянс за європейську інтеграцію"), але яка знаходиться під контролем олігархічним кіл країни на чолі із Плахотнюком. Сумнівною залишається позиція Партії комуністів Республіки Молдова, яка має 21 місце в парламенті країни, оскільки її лідер Воронін у будь-який час може прийняти позицію як однієї, так і іншої сторони.
За оцінками експертів, громадянська платформа "Гідність і правда" значних шансів в політиці на сьогоднішній день не має. Зокрема, Ольга Ніколєнко в інтерв’ю DW висловила думку, що "у платформи DA немає твердого ядра, яке може бути представлене єдиною групою громадян, які жорстко захищають інтереси суспільства". На її думку, "ядро лише зараз починає формуватися у наметовому містечку, але може не встигнути. Якщо "велике сидіння" на площі продовжиться, а організатори не висунуть якихось нових ідей або вимог, то люди рано чи пізно роз`їдуться по домівках".
Геополітичні ігри
Навряд чи акції протесту в Молдові носять спонтанний та не контрольований із зовні характер. Молдова залишається у сфері пріоритетних інтересів як РФ, так і США.
Зокрема, РФ, втративши у 2009 р. свої позиції в Молдові, в результаті приходу до влади в країні політичних сил, підтриманих Європейським Союзом, має наміри взяти реванш. Активні заходи у цьому напрямку Росія почала з 2011 р., підтримавши утворення парламентської групи соціалістів у складі депутатів-комуністів Додона, Гречаної і Абрамчук. Суттєвих результатів російська сторона досягла в 2014 та 2015 р.
ПСРМ планувала розпочати власні масові акції протесту по всій країні ще 27 серпня, але, щоб уникнути виключно проросійського окрасу протестів, виступили з підтримкою мітингу громадянської платформи "Гідність і правда" 6 вересня. Інтереси двох політичних сил збіглися в прагненні усунути від влади президента, уряд, розпустити правлячу коаліцію "Альянс за європейську інтеграцію", призначити та провести позачергові парламентські вибори та запровадити в країні прямі вибори президента.
Досягнення вищевказаної мети дозволить РФ посилити вплив у Молдові. Зокрема, шляхом проведення позачергових парламентських виборів можливо буде ввести "Нашу партію" Усатого в парламент Молдови. А якщо запровадити в країні прямі вибори президента, то, за оцінками експертів, на посаду голови держави можуть успішно претендувати представники ПСРМ Додон, Гречана або Абрамчук.
Посилення позицій проросійських політичних сил в Молдові дозволить зняти економічну блокаду ПМР та забезпечити стратегічні інтереси Росії на пріоритетному українському напрямку.
Європейський Союз та США, на відміну від РФ, не зацікавлені у проведенні тотального оновлення молдавської влади, шляхом ініціювання позачергових парламентських та прямих президентських виборів. В США розуміють, що таким чином даватимуть змогу для проросійських сил Молдови укріпитися у владі.
В той же час ЄС та США не задоволені реальною узурпацією влади в країні олігархічними колами та рівнем постійно зростаючої корупції, що значною мірою впливає на ефективність проведення в Молдові реформ політичного та економічного характеру. Навіть поступки, на які пішов ЄС перед парламентськими виборами в Молдові 2014 р., підписавши з Молдовою Угоду про асоціацію та запровадивши з нею безвізовий режим, суттєвих результатів не дали. Країна продовжує перебувати у складному соціально-економічному становищі, а за рівнем корупції займає останні місця у світових рейтингах.
Зокрема, генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд вважає, що Молдова не проводить реформи та може стати наступною гарячою точкою після України. Ягланд констатує, що "за останні шість років Молдова мало змінилася - держава, як і раніше, знаходиться в руках олігархів, в країні процвітає корупція, а сотні тисяч молдаван змушені їхати за кордон у пошуках кращого життя".
Також Генсек РЄ висловлює занепокоєння тим фактом, що влада країни не в змозі відновити ситуацію із зовнішнім фінансуванням, що може призвести до потужної кризи.
Вбачається, що ЄС та США робили значні ставки на Республіку Молдова як одну з ключових країн у Чорноморському регіоні. ЄС та США, ще з 2009 р. після усунення від влади Вороніна, ставили за мету досягти в Республіці Молдова наступні завдання:
- забезпечити керованість політичної еліти країни і їх безумовну орієнтацію на євроінтеграційний курс;
- створити сприятливий макроекономічний клімат в країні, у т. ч. шляхом системного вливання коштів в економіку Молдови з боку МВФ, Світового банку та ЄС;
- інтегрувати економіки Молдови, України та Грузії в єдину з’єднану систему, для забезпечення передумов для просування в Чорноморському регіоні власних економічних інтересів;
- забезпечення Європейської політики безпеки в даному регіоні шляхом поглиблення контактів Молдови (України та Грузії) з НАТО.
Вказаних завдань за шість років ЄС та США фактично досягти не вдалось.
Зокрема, правляча коаліція "Альянс за європейську інтеграцію" проголосила курс на європейську інтеграцію, але реальних реформ (з урахуванням інтересів ЄС та США) в державі не проводила. Як наслідок, соціально-економічна криза в країні та значний рівень корупції. А інтеграція економік Молдови, України та Грузії в єдину з’єднану систему для забезпечення передумов для просування в Чорноморському регіоні економічних інтересів ЄС та США не рушила з місця. Тим більше, ситуацію ускладнює складна військово-політична ситуація в Україні, що не дозволяє вести діалог двом країнам на довгострокову перспективу.
Забезпечення Європейської політики безпеки в даному регіоні зазнало певних зрушень лише в 2015 р., і то під впливом загострення військово-політичної обстановки на сході України та дій РФ в АР Крим.
Політичний тиск на владу країни, ЄС та США вирішили здійснити шляхом активізації руху громадянського суспільства в країні, тим більше, що у цьому вони мають передовий досвід у світі. Зазначеного вдалося досягти шляхом утворення в Молдові у лютому 2015 р. громадянської платформи "Гідність і правда" (Demnitate si adevar, DA), яка об`єднала лідерів громадської думки та неурядових громадських організацій. Розвиток і становлення даної структури в Молдові, вірогідно, проводилось за рахунок надання на її розвиток зовнішньої фінансової допомоги (грантів) з боку польських та американських неурядових організацій.
Фото з відкритих джерел
Вже зараз видно, що DA – це лише керований інструмент політичного тиску. Платформа не ставила за мету усунути від влади президента та уряд, розпустити коаліцію та парламент, як про це вони заявляли на початку мирних акцій протесту. Вбачається, що у вересні вони мали здійснити лише тиск на позицію органів державної влади та управління Молдови в інтересах створення сприятливих передумов для підвищення ефективності переговорного процесу МВФ з керівництвом держави.
В той же час DA в майбутньому цілком може перерости у конкретну політичну силу, за що виступають лідери цієї організації Сергій та Василь Настасє, Валентина Долганюк. Не виключено, що США розглядає дану структуру і на цьому напрямку як можливу основу для проведення оновлення окремих сегментів молдавського політикуму.
Окрім того, Україна в умовах сьогодення, як прикордонна держава, мала б приділяти більше уваги цій країні, ніж це є зараз. Політично та економічно стабільна Молдова, з урахуванням складної військово-політичної ситуації на сході України, просто необхідна нашій державі.
Павло Горін, спеціально для 112.ua
Джерело: 112.ua