Правила поведінки, виконання яких зменшує ймовірність зіткнення людини з грозовим розрядом.
Якщо ви перебуваєте під відкритим небом, тобто якщо гроза застигла вас на вулиці, у полі, в лісі, на річці то:
- не ховайтеся в невеликих спорудах, хатинах, будинках, наметах, тим більше серед острівців дерев, краще заховатись у якомусь заглибленні;
- якщо вас двоє, троє чи більше, — не скупчуйтеся в укритті разом, а ховайтеся поодинці — можливе ураження блискавкою спричинить трагедію одному, а не всім, бо розряд, як відомо, перебігає через контакт людських тіл;
- бігти до сховища слід нешвидко і злегка пригнувшись, а не випростано в увесь зріст — розряди контактують із вищими точками, якою може бути людська голова;
- перебуваючи у сховищі, ноги тримайте вкупі, а не розкидано, тим самим звузивши площу можливого ураження розрядом;
- негайно слід позбавитись усіх металевих предметів, які є на вас чи при вас: лопати, сокири, ножі, браслети, годинники — покладіть у захищеному місці далі від себе;
- не лягайте на землю, бо тим самим побільшуєте площу ураження розрядом, а краще сядьте, злегка нагнувши голову, аби вона не вивищувалася над предметами, які довкруж вас;
- якщо відчули в схованці, що оточуючі вас предмети або частина споруд, скажімо, паркан, наче дзижчать чи якось відлунюють, негайно поміняйте схованку, бо тут небезпечно;
- якщо волосся на голові мовби ворушиться, а то й здиблюється, принаймні так вам здається, теж перейдіть в інше місце, бо тут накопичується електрична присутність, яка може «притягти» блискавку;
- коли вас застала гроза з довгими, особливо металевими предметами в руках (вудочками, граблями, вилами), покладіть їх подалі від себе;
- під час грози ніколи не торкайтеся металевих споруд і залізних електроопор, опор мостів, дротяних огорож і подібних об'єктів із металу;
- навіть під час невеликої або ж короткочасної грози негайно припиніть прогулянку на велосипеді або верхи на коні — велосипед поставте подалі від себе, а коня прив'яжіть, не до високого дерева і металевого стовпа чи паркану;
- ні в якому разі не купатись та не плавати на човні;
- у приміщенні вимкнути всі електроприлади;
- утримайтеся дзвонити по телефону, але якщо вже біда примусила викликати «швидку допомогу» чи пожежну бригаду, то зробіть це одразу ж після чергового грозового розряду, швидко використавши невеличку паузу до наступного.
При ураженні блискавкою потерпілому необхідно надати допомогу:
- розстебнути одяг, укласти на спину, підкласти валик із одягу під шию, щоб створити кращу прохідність шляхів дихання;
- очистити порожнину рота від крові, слини, блювотних мас за допомогою бинта або носової хустки, обгорнутої на вказівний палець;
- у разі відсутності дихання розпочати штучне дихання способом «рот у рот» або «рот у ніс»;
- у разі зупинки серця негайно почати одночасно робити закритий масаж серця та штучне дихання;
- не можна закопувати постраждалого в землю;
- у будь-якому випадку негайно звернутись за допомогою лікаря.
ПОЖЕЖІ.
Лісові пожежі —виникають через необережність людей: непогашеного вогнища, кинутого недопалка, тліючого патронного пижа, який впав у суху траву після пострілу, тощо (приблизно 70% всіх лісових пожеж), рідше — в результаті удару блискавки в сухе дерево (приблизно 10-15%). Найбільш пожежонебезпечні ліси в середині і в кінці весни — на початку літа, коли на поверхні ґрунту багато торішнього листя, трави.
В суху пору року і в пожежонебезпечних місцях слід бути особливо обережним при поводженні з вогнем: очищати місце, призначене для вогнища, від сухої трави, листя, гілля та іншого лісового сміття; не розкладати вогнище поблизу звисаючих крон дерев, у хвойних молодняках, серед сухого очерету, на торфовиськах тощо; не залишати вогнище без нагляду; не залишати місць відпочинку, не впевнившись, що вогнище загашено. Правила поводження з вогнем у лісі:
1. При розкладанні вогнища треба старатись, щоб із підвітряного боку від багаття, тобто там, куди летять іскри, розташовувалась водойма, велика калюжа або відкрита місцевість.
2. При штормовому вітрі, бажано з навітряної сторони, вогнище захистити стійкою спорудою з жердин, вбитих у землю і вкритих плитами дерну.
3. Категорично забороняється підпалювати ліс із метою подачі сигналу порятунку. По-перше, сигнальна пожежа, так само як і звичайна, вкрай небезпечна для потерпілих. По-друге, пожежа утруднює орієнтування і виявлення потерпілих з повітря і землі, ускладнює, а іноді й робить неможливою роботу рятувальників. По-третє, будь-яка пожежа — це стихійне лихо, що згубно впливає на ліс, звірів, людей.
4. У суху пору року біля багаття завжди повинен бути черговий.
5. Невеликі займання, наприклад, які виникли в результаті викиду з вогнища жаринок, необхідно гасити негайно, заливаючи водою, засипаючи піском, землею, покриваючи брезентом, затоптуючи взуттям, збиваючи мокрими ганчірками, віниками, в крайньому випадку — одягом. Бити краще збоку, за напрямком вогню, з невеликим притисканням після удару. Зупинити розповсюдження вогню значно легше, ніж загасити велику пожежу.
6. Ознаками наближення фронту лісової пожежі можуть бути: стійкий запах згарища, туманоподібний дим, який стелиться над лісом, неспокійна поведінка тварин, птахів, комах та їхня міграція в одну сторону, нічний переліт і гучні крики птахів, нічна заграва в одній з точок горизонту, яка поступово розширюється в сторони, відблиски світла на низьких хмарах і подібні явища.
7. При виявленні пожежі важливо не впадати у паніку, не метушитись, не намагатися втекти від вогню. Втекти від пожежі досить важко. Необхідно швидко, але ретельно проаналізувати обстановку, визначити шлях евакуації, для чого піднятися на підвищену точку місцевості або залізти на високе дерево й уважно роздивитися навкруги.
Звертати увагу в першу чергу:
- На погоду, особливо на напрямок і силу вітру, на розташовані поблизу ріки, озера, болота з відкритою водою, високі голі скелі, галявини та інші відкриті місця.
- Необхідно з'ясувати межі пожежі, напрямок і приблизну швидкість її розповсюдження. Якщо є карта і точно відоме своє місце, можна відшукати на ній близько розташовані місця, безпечні у пожежному відношенні.
Ховатись від пожежі слід на голих островах і мілинах, розташованих серед великих озер, на оголених ділянках боліт, на скелястих вершинах хребтів вище рівня лісу. В меншій мірі захистом від пожежі є широкі ріки і галявини.
Втікати від пожежі необхідно в навітряну сторону (тобто йти на вітер), намагаючись обійти пожежу стороною, з тим, щоб вийти до неї в тил. Людину, яка йде за вітром, вогонь швидко наздоганяє. Вважати себе у відносній безпеці можна лише опинившись із навітряної сторони пожежі. Але і в цьому випадку зупинятися на місці не можна, бо вітер може змінитись, тому, використовуючи відпочинок, треба відшукати безпечне місце.
При наближенні фронту пожежі необхідно лягти у воду або сильно змочити одяг. При цьому треба слідкувати, щоб поруч не було заростів очерету, щоб до місця укриття не діставали вершини дерев при їх падінні. На мілководді необхідно загорнутись з головою в спальний мішок, змочивши перед тим його й одяг. Знаходячись у зоні пожежі, слід періодично перевертатися, змочуючи ділянки матеріалу мішка й одягу, які висохли. На обличчя треба надіти багатошарову пов'язку — маску, виготовлену з шматка марлі, бинта, бавовняної тканини, яку періодично змочувати водою.
Якщо пожежа застала людину в місцевості, де нема води, необхідно вийти на відкрите місце (галявину, просіку), зняти весь нейлоновий, капроновий, болоньєвий одяг, який плавиться, скинути горюче і легкозаймисте спорядження, очистити навкруги якомога більшу площу від листя, трави, гілля, заритися у вологий грунт на достатню глибину, захистити дихальні шляхи пов'язкою з матерії. Голову, кінцівки, відкриті ділянки тіла слід захистити від вогню, обмотавши, але не дуже тісно, щоб можна було швидко зняти, будь-яким негорючим матеріалом, непотрібним одягом, у разі можливості змочивши водою, в крайньому випадку навіть сечею.
У деяких випадках можна спробувати втекти від пожежі, покинувши частину речей і спорядження для збільшення швидкості руху і залишивши лише аварійний рюкзак, медичну аптечку, сигнальні засоби, недоторканий запас продуктів і предмети, які можуть знадобитись в зоні пожежі (лопату, сокиру, шматки щільної матерії тощо). По ходу необхідно запам'ятовувати відносно безпечні місця (невеликі ріки, озера, болота, скелі), до яких у випадку необхідності можна буде повернутись. Пожежі степових та хлібних масивів виникають на відкритій місцевості за наявності сухої трави або визрілих хлібів. Швидкість степових пожеж досягає 25-30 км/год., а хлібних масивів — в 2-3 рази менше. Для виникнення пожежі достатньо одної іскри. В степу вогнище краще розводити на ділянках голої землі — такирах, сухих солончаках.