Стаття 165. Види відпусток

 

1. Установлюються такі види відпусток:

1) щорічні трудові відпустки:

основна трудова відпустка мінімальної тривалості (стаття 170 цього Кодексу);

основна трудова відпустка подовженої тривалості (стаття 171 цього Кодексу);

додаткова трудова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (стаття 173 цього Кодексу);

додаткова трудова відпустка за особливий характер праці (стаття 174 цього Кодексу);

додаткова трудова відпустка за роботу на умовах ненормованого робочого часу (стаття 175 цього Кодексу);

додаткова трудова відпустка за стаж роботи (стаття 176 цього Кодексу);

інші додаткові трудові відпустки, передбачені законом;

2) творча відпустка (стаття 186 цього Кодексу);

3) заохочувальні відпустки (стаття 187 цього Кодексу);

4) відпустки в зв’язку з навчанням у:

загальноосвітніх навчальних закладах (стаття 188 цього Кодексу);

професійно-технічних навчальних закладах (стаття 189 цього Кодексу);

вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі (стаття 190 цього Кодексу);

5) соціальні відпустки:

у зв’язку з вагітністю та пологами (стаття 192 цього Кодексу);

для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 194 цього Кодексу);

у зв’язку з усиновленням дитини (стаття 196 цього Кодексу);

працівникам із сімейними обов’язками, які мають дітей (стаття 197 цього Кодексу);

інші соціальні відпустки (особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одному з батьків дитини, якій встановлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою тощо);

6) відпустки без збереження заробітної плати, які надаються:

в силу суб’єктивного права працівника (стаття 198 цього Кодексу);

за згодою сторін (стаття 199 цього Кодексу).

Стаття 166. Право на встановлення інших відпусток

 

1. Законами, а також колективними договорами можуть встановлюватися інші відпустки, крім передбачених у статті 165 цього Кодексу.

Стаття 167. Визначення тривалості відпусток

 

1. Тривалість відпусток визначається цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері праці, колективними або трудовими договорами і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

2. Дні державних і релігійних свят, робота в які не проводиться (стаття 160 цього Кодексу), при визначенні тривалості щорічної трудової відпустки, соціальної відпустки працівникам із сімейними обов’язками, які мають дітей (стаття 197 цього Кодексу), і заохочувальної відпустки (стаття 199 цього Кодексу) не враховуються.

3. Працівникам, з якими укладено трудовий договір на визначений строк, тривалість щорічних трудових відпусток визначається відповідно до відпрацьованого ними часу.

4. До щорічних трудових відпусток не включаються дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку, які збігаються з періодом відпустки, а також відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Стаття 168. Наказ (розпорядження) роботодавця про надання відпустки

 

1. Про надання працівникові відпустки роботодавець зобов’язаний видати наказ (розпорядження), підставою для якого є письмова заява працівника. У наказі (розпорядженні) роботодавець зобов’язаний вказати дату початку і закінчення відпустки.

У разі якщо наказ (розпорядження) про надання відпустки не виданий, працівник не має права на власний розсуд визначати день початку відпустки.

Стаття 169. Облік відпусток

 

1. Роботодавець зобов’язаний у встановленому порядку вести облік відпусток, які надаються працівникам.

2. Роботодавець зобов’язаний щороку, а також у будь-який час на прохання працівника ознайомлювати його з даними обліку відпусток, які його стосуються.

Щорічна основна трудова відпустка