ЗБ при розвантажувально-навантажувальних роботах
16. ЗБ при переїздах на автомобілях
17. Навчання та інструктажі на геологорозвідувальних підприємствах
18. Колективний договір на геологорозвідувальних підприємствах
19. Що таке державне соц. страхування від нещасного випадку?
20. Завдання страхування від нещасного випадку та сфера дії Закону про заг. обовязкове держ.соц.страхування.
21. Складові законодавства про страхування від нещасного випадку та осн.його принципи.
22. Суб'єкти та об'єкти страхування від нещасного випадку, які підлягають страхуванню.
23. Яка процедура страхування працівників та реєстрації страхувальників страховиком.
24. Що таке страховий ризик і страховий випадок?
25. Що таке фонд соц. страхування від нещасних випадків та управління фондом?
26. Які соц.послуги і виплати,що здійснюються фондом соц.страх. від нещасних випадків?
27. Обов'язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві.
28. Обов'язки та права працівників на охорону праці.
29. Основні функції служби охорони праці на підприємстві.
30. Види відповідальності за порушення законодавства про охорону праці.
31. Які є органи державного нагляду за дотриманням законів про охорону праці.
32. Як охороняється праця неповнолітніх та жінок.
33. Як охороняється праця інвалідів?
34. У яких випадках проводиться розслідування нещасних випадків на виробництві.
35. Обов'язки безпосереднього керівника робіт у разі настання нещасного випадку.
36. Обов'язки роботодавця у разі настання нещасного випадку на виробництві.
37. Обов'язки комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві.
38. Що таке акти розслідування Н-1, Н-5 і їх характеристика, їх реєстрація та затвердження.
39. Які нещасні випадки підлягають спеціальному розслідуванню.
40. Функції комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку та її склад.
41. Порядок розслідування та облік випадків професійних захворювань.
42. Основні заходи підготовки до робіт з радіоактивними речовинами
43. Які є види іонізуючого випромінювання та їх характеристика.
44. Що таке радіоактивність та дози радіоактивного випромінювання
45. Біологічний вплив іонізуючого випромінювання
46. Нормування іонізуючого випромінювання.
47. Захист від іонізуючого випромінювання при підготовці до польових робіт.
48 Заходи захисту при транспортуванні радіоактивних речовин
49 Заходи захисту іонізуючого випромінювання у процесі досліджень у свердловинах
50 Заходи захисту при аварійному забрудненні радіонуклідами ділянки навколо свердловини
51. Загальні вимоги захисту від іонізуючого випромінювання.
52. Джерело і характеристика електромагнітного поля
53. Вплив електромагнітного поля на організм людини
54. Нормування рівнів електромагнітного поля на робочих місцях.
55. Захист від електромагнітного поля
56. Заходи безпеки при вдборі взірців порід із гірничих виробок
57. Заходи безпеки при відборі керну із свердловин та при його складуванні.
58. Заходи безпеки при обробці взірців порід
59. Заходи безпеки перед розкриттям продуктивних нафтогазових горизонтів
60. Заходи безпеки при проведенні вибухових робіт. Поняття про вибух та класифікація вибухових речовин
61. Для підривання зарядів ВР застосовуються наступні способи:
62. Визначення безпечної відстані при проведенні вр
63. ЗБ при зберіганні вибухових речовин. Базові та розхідні склади.
64. Заходи безпеки при транспортуванні та перенесенні вибухових речовин.
65. ЗБ при проведенні вибухових робіт при відкритих і підземних гірничих виробках
66. Заходи безпеки при проведенні сейсмічних робіт з використанням вибухових матеріалів
67. Безпека праці при роботі з невибуховими джерелами сейсмічних коливань (НАД)
68. Безпека праці при проведенні наземних електророзвідувальних робіт
69. Безпека праці при прострівально-підривних роботах у свердловинах
70. Заходи безпеки при гасінні пожеж за допомогою вибуху у свердловинах
71. Загальні вимоги до безпеки при проведенні камеральних і лабораторних робіт
72. Поняття про ультразвук та заходи безпеки при використанні його у процесі дослідження у свердловинах
73. Визначення електробезпеки та основні причини нещасних випадків при проведенні геологорозвідувальних робіт
74. Дія електричного струму на організм людини та перша долікарська допомога при ураженні ним людини
75. Основні засоби і заходи від дії електричного струму. Захисне заземлення (схема)
76. Основні захисні засоби і заходи від дії електричного струму. Захисне занулення(схема)
77. Основні засоби і заходи від дії електричного струму. Захисне вимкнення (схема)
78. Поняття про крокову напругу та захист від неї.
79. Заземлюючі улаштування. Класифікація заземлювачів.
80. Порядок розрахунку визначення опору розтікання струму одинокого стержневого заземлювача.
81. Поняття про статичну електрику та захист від неї при транспортування нафтопродуктів.
82. Поняття про атмосферну електрику та захист від неї.
83. Характерні причини виникнення пожеж на геологічних підприємствах
84. Поняття про пожежу. Види горіння.
85. Пожежонебезпечні властивості речовин та пожежонебезпечні зони
86. Основні організаційні та технічні протипожежні заходи. Пожежна сигналізація
87. Основні вогнегасні речовини, що використовуються на геолого-розвідувальних об’єктах та пожежна техніка для їх захисту
88. Загальні вимоги пожежної безпеки при підготовці та проведенні геолого-розвідувальних робіт
89. Пожежна небезпека при проведенні пошуково-зйомочних робіт.
90. Забезпечення геологічних об’єктів пожежним обладнанням і водопостачанням
91. Небезпечні та шкідливі фактори, пов’язані з пожежами
92. Категорії приміщень та будівель з пожежної небезпеки
1. Визначення гігієнічного класу робіт за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища.
Оцінювання умов праці проводиться на підставі «Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу». Виходячи з принципів гігієнічної класифікації, умови праці
розподіляються на 4 класи:
– 1-й клас – оптимальні умови праці – такі умови, за яких зберігається не лише здоров’я працівників, а й створюються умови для підтримки високого рівня працездатності;
– 2-й клас – допустимі умови праці – характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюється за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих і їх потомства в найближчому віддаленому періоді;
– 3-й клас – шкідливі умови праці – характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) на його потомство.
– 4-й клас – небезпечні умови праці – умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.
2. Класифікація факторів виробничого середовища, що впливають на формування умов праці.
Фактори виробничого середовища, що впливають на формуванняумов праці, різні за своїм походженням, формою прояву, характеру діїтощо. Існує класифікація факторів, що складають умови праці, де вониподілені на чотири основні групи: 1) фізичні; 2) хімічні; 3) біологічні; 4) психофізіологічні
3. Класифікація хімічних небезпечних факторів за характером впливу на організм людини
за характером дії на організм людини:
- загальнотоксичні:діють на центральну нервову систему, кров та кровотворні органи (сірководень, ароматичні вуглеводні, оксид вуглецю та інші);
- подразнюючі:діють на слизисту поверхню очей, носа, гортані, шкіру (пари лугів та кислот, оксиди азоту, аміак, сірчаний та сірчистий ангідрид);
- сенсибілізуючі:діють як алергени: після відносно нетривкої дії викликають підвищену чутливість, та швидко розвиваються реакції, що спричиняють захворювання шкіри, астматичні явища, хвороби крові (ртуть, альдегіди, ароматичні нітро, нітрозо- і аміносполуки);
- канцерогенні:призводять до розвитку злоякісних (ракових) пухлин (продукти перегонки нафти, сажа, дьоготь, бензапірен, азбест та ін.);
- мутагенні:викликають порушення вроджених ознак людини, які відбиваються на його нащадках (сполуки свинцю, ртуть, оксид етилена);
4. Що таке ГДК у робочій зоні. Класифікація шкідливих речовин за ступенем дії на організм людини
ГДК – це концентрація, яка при щоденній роботі за восьмигодинний (а також інший) робочий день, але не більше 40-годин в тиждень, протягом всього робочого стажу, не може викликати захворювань чи відхилень у стані здоров’я (організмі), що визначається сучасними методами досліджень у процесі роботи чи у віддаленому періоді життя даного і наступного покоління. За ступенем дії на організм людини залежно від ГДК, згідно з ГОСТ12.1.007-80 шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки:
Надзвичайно небезпечні - менше 0,1 мг/м3 - 1-й клас н/б
Високонебезпечні - 0,1-1 мг/м3 - 2-й клас н/б
Помірнонебезпечні - 1-10 мг/м3 - 3-й клас н/б
Малонебезпечні - більше 10 мг/м3 - 4-й клас н/б
5. Гігієнічна класифікація умов праці
Оцінювання умов праці проводиться на підставі «Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу». Виходячи з принципів гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:
– 1-й клас – оптимальні умови праці – такі умови, за яких зберігається не лише здоров’я працівників, а й створюються умови для підтримки високого рівня працездатності;
– 2-й клас – допустимі умови праці – характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюється за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих і їх потомства в найближчому віддаленому періоді;
– 3-й клас – шкідливі умови праці – характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) на його потомство.
– 4-й клас – небезпечні умови праці – умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.
6. Загальні питання безпеки праці при проведенні геологорозвідувальних робіт
Проблема створення безпечних та нешкідливих умов праці в Україні існувала завжди. Згідно ст. 153 Кодексу Законів «Про працю», власник підприємства зобов’язаний забезпечити належне технічне обладнання всі робочі місця і створити на них такі умови праці, які б відповідали вимогам нормативних актів з ОП. Геологорозвідувальні роботи виконуються, як правило, за межами населених пунктів, на відкритому повітрі. Для них характерно розкиданість робіт, не-велика кількість персоналу, залучення сезонних мало навчених робітників, від-сутність постійного контролю за умовами праці, неможливість отримання швидкої кваліфікованої медичної допомого у разі нещасного випадку.Для створення безпечних умов праці, поліпшення стану безпеки праці,усунення причин нещасних випадків та профзахворювань на геологічних підприємствах необхідно:· забезпечити дотримання вимог охорони праці та промислової безпеки;· підвищити безпечність технологій і засобів виробництва;· посилити оперативний контроль за технічним станом машин, механізмів, обладнання, як об'єктів підвищеної небезпеки з залученням сучасних засобів діагностики;· забезпечити такі санітарно-гігієнічні умови на робочих місцях, які запобігають виникненню професійних захворювань;· підвищити трудову та виробничу дисципліну;· підвищити якість проведення інструктажу працівників тих категорій робіт, які є найбільш травмонебезпечними;
7. Перелік геологорозвідувальних робіт з підвищеною небезпекою.
Обслуговування та ремонт газоперекачувальних агрегатів. Освоєння і глушіння газових та нафтових свердловин. Промислово-геофізичні дослідження свердловин. Ліквідація відкритих газових та нафтових фонтанів. Роботи по видобутку та переробці нафти, газу і конденсату в нафтогазопереробній та хімічній ромисловості. Роботи по ліквідації нафтогазоводопроявлень в процесі буріння свердловин Підземна геологорозвідка. Сейсморозвідка. Геолого-маркшейдерські роботи. Дегазаційні роботи. творення і експлуатація відвалів гірничих порід. роведення розкривних робіт, виїмка і навантаження корисних копалин при відкритих гірничих роботах. Роботи в колодязях, шурфах, траншеях,котлованах, бункерах, камерах і колекторах.
8. Атестація робочих місць
Одним із важливих напрямків профілактики професійнихзахворювань, а також здійснення заходів щодо поліпшення умов праці, становлення пільг та компенсацій, передбачених чинним законодавством, атестація робочих місць за умовами праці, яка проводиться відповідно до останови КМУ № 442 від 1 серпня 1992 року. Цією постановою ередбачається дослідження робочих місць на предмет відповідності араметрів робочої зони нормативним вимогам, що досягається нструментальним визначенням параметрів охорони праці та заповнення ідповідної карти умов праці Аестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваженняякої визначаються наказом по підприємству, організації в строки,передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п’ятьроків. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестаціїпокладається на керівника підприємства. Позачергова атестаціяпроводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціатививласника, або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету,трудового колективу або його виборного органу, органів Державноїекспертизи умов праці, галузевою ДІП Держнаглядохоронпраці за участюустанов санітарно-епідеміологіної служби МОЗ.
Для проведення атестації можуть залучатися проектні або науково-дослідні організації, правові інспекції праці. Атестація робочих місць передбачає:
- установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;
- санітарно-гігієнічне дослідження виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;
- комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці,будівельним та санітарним нормам і правилам;
- установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
- обґрунтування віднесення робочого місця із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;
- визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах праці;
- складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;
- аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованихна оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
9. Зони небезпеки та їх огородження
Небезпечна зона— це простір, у якому можлива дія на працюючих небезпечного і (або) шкідливого виробничого фактора. Для того, щоб запобігти появі людини в небезпечній зоні, а також локалізувати цю зону і зменшити її розміри до можливого мінімуму, використовують різні засоби захисту. За характером застосування засоби захисту поділяються на колективні і індивідуальні. Засоби захисту можуть бути об'єктивні (огороджуючи, блокування, запобіжні пристрої та клапани, ізоляція, герметизація, заземлення тощо) і суб'єктивні (запобіжні знаки і надписи, сигнальні пристрої, контрольні вимірювальні прилади, умовне забарвлення об'єктів. Суб'єктивні засоби не можуть гарантувати надійний захист від дії шкідливих факторів, оскільки стан людини внаслідок втоми, поганого самопочуття, шуму, вібрації може погіршуватися, що пов'язано з небезпекою нещасного випадку.Огороджуючи засоби захисту перешкоджають проникненню в небезпечну зону або розповсюдженню небезпечних та шкідливих факторів. Огороджуючи пристрої застосовують для ізоляції людини, її частин тіла, одягу від механізмів, що рухаються, обертаються, від небезпечних струмоведучих частин обладнання, яке знаходиться під напругою, а також високих температур, шкідливих випромінювань і місць де можливий виліт деталей при їх обробці або внаслідок вибуху. Огороджуючи пристрої поділяються на стаціонарні, відкидні чи розсувні, знімні та переносні (тимчасові).Стаціонарні огородження ізолюють небезпечні зони, механізми різних машин і окремі ділянки робочих місць. Всі приводні та передавальні механізми, робочі органи, якщо це можливо за технологією, розміщуються у корпусі машини.. За конструктивним оформленням стаціонарне огородження виконується як невід'ємна частина машини.
Відкидні чи розсувні огородження (кожухи, футляри, кришки, дверцята тощо) використовуються для укриття робочих органів, систем приводу та інших механізмів, які вимагають частої наладки, чистки, змащування та оглядів між плановими ремонтами машин і верстатів. Вони приєднуються до нерухомих частин машин (корпусів) за допомогою петель, завіс і можуть відкриватись без допомоги інструмента.
Знімні огородження використовують для укриття приводних, передавальних механізмів, які не потребують наладки, чистки та огляду під час всього міжремонтного періоду роботи обладнання. Такі огородження можуть застосовуватися замість відкидних та розсувних, якщо останні не можна встановити на обладнанні через його конструктивні особливості. Знімні огородження закріплюються на машині або верстаті болтами, гвинтами і тощо; для того щоб їх зняти, потрібен інструмент. Переносні (тимчасові) огородження використовують при ремонтах та налагодженні для захисту людини від випадкових доторкань до механізмів, що обертаються, до струмоведучих частин тощо. Їх застосовують на робочих місцях зварювальників, газорізальників для захисту від дії електродуги та ультрафіолетових променів.Роботи на обладнанні, з якого знято огородження або воно несправне, забороняються.Запобіжні засоби захисту служать для автоматичного відключення обладнання при виникненні аварійних режимів роботи, тобто при виході одного з параметрів за межі допустимих значень. Вони підрозділяються на два класи: з автоматичним відновленням роботи після повернення контрольованого параметра в норму фрикційні муфти, запобіжні клапани в посудинах під тиском); з відновленням роботи після заміни запобіжника (зрізні шпонки і штифти, запобіжні мембрани в посудинах під тиском, плавкі електрозапобіжники). Блокувальні пристрої виключають можливість проникнення людини в небезпечну зону або усувають небезпечний фактор при перебуванні людини в небезпечній зоні. За принципом дії блокувальні пристрої поділяють на механічні, фотоелементні, електричні, радіаційні, пневматичні, гідравлічні, комбіновані. Механічне блокування використовується у вигляді різних важелів, стропів, заскочок в механізмах, дверцятах огороджень. Електричне блокування. Блокувальні контакти, що зблоковані з дверцятами, кришками, спрацьовують при відкриванні дверцят, відкриванні кришок і вимикають коло живлення котушки магнітного пускача. При такій схемі випадкове закриття дверцят не представляє небезпеки, бо електроустановка буде знеструмлена. Радіочастотні електричні блокувальні пристрої, що основані на ефекті екранування ЕМП тілом або частиною тіла людини, при наближенні людини до небезпечної зони вимикають установку. Фотоелементне блокування застосовується у пресовому обладнані і не дозволяє вмикати прес при находженні руки працюючого в небезпечній зоні. При проникнення руки працюючого в цю зону, зменшується світловий потік, що падає на фотоелемент. Реле спрацьовує і блокує прес. В схемах з радіаційним блокуванням на руці працюючого за допомогою браслету закріплюють радіоактивне джерело, що вмонтоване в спеціальний екран Випромінювання уловлюється лічильниками Гейзера, що встановлюються на кордоні небезпечної зони обладнання. Підсилювач схеми з аварійним реле розриває коло живлення обладнання і воно відключається. Радіаційне блокування встановлюється на пресах, гільйотинних ножицях
10. Світлова та звукова сигналізація
Сигналізація призначена для попередження працюючих про пуск і зупинку обладнання, порушення технологій процесів, аварійну ситуацію. За принципом дії вона може бути світловою, звуковою, світло-звукова , одоризацій (за запахом), кольоровою тощо. Світлову сигналізацію використовують на транспортних засобах, в електроустановках, на пультах керування напівавтоматичними та автоматичними лініями. Сигнальні пристрої контролюють температуру, тиск, швидкість руху, вміст у повітрі шкідливих речовин, вібрацію, рівень шкідливих випромінювань тощо. За функціональним призначенням сигнальні пристрої поділяються на: аварійні (сповіщають про виникнення небезпечного режиму в роботі); інформаційні (інформують про вид і значення параметрів, що визначають безпеку); запобіжні ( попереджують про необхідність дотримання вимог безпеки).Засоби світлової сигналізації обладнуються світлофільтрами червоного, жовтого, зеленого та синього кольорів.
Сигналізацією у вигляді світлової лампи обладнується : 1)устаткування, на якому усунення технічних або технологічних неполадок є небезпечною та трудомісткою операцією, 2) всі види технологічного устаткування, яке має окремо розміщені станції керування (для попередження про подачу напруги до ланцюга керування електропривода), 3) для попередження про пуск обладнання на автоматичних лініях, конвеєрах тощо.Звукова сигналізація у вигляді сирен, гудків, дзвінків, зумерів, ревунів, свистків використовується на машинах з ж великим рівнем шуму. При одоризаційній сигналізації, що застосовується у газовому господарстві, у гази, які не мають запаху (метан, пропан-бутан), додають речовини, які мають різкий запах при відносно невеликий концентрації – одоранти. За призначенням системи сигналізації поділяються на: оперативну, попереджувальну і розпізнавальну. Оперативна сигналізація застосовується в технологічних процесах, в випробувальних стендах, повідомляючи про включене, або включене обладнання, про досягнення заданих параметрів, а також для узгодження дій кількох працівників.Попереджувальна сигналізація служить для попередження працюючого про виникнення небезпеки. Розпізнавальна сигналізація призначена для виділення окремих видів обладнання, або найбільш небезпечних його зон, механізмів. Розпізнавальною сигналізацією є пофарбування у відповідні кольори балонів і трубопроводів, електричних проводок, кнопок і рукояток управління механізмами. Сигнальні звукові та світлові пристрої розташовують так, щоб у зоні роботи обслуговуючого персоналу забезпечувались їх надійні чутність та видимість. У цехах і на робочих місцях вивішуються таблиці сигналів та інструкції про порядок пуску і зупинки обладнання.
11.Запобіжні надписи та сигнальні фарбування.
Знаки безпеки призначені для привертання уваги працюючих до: можливої небезпеки чи дозволу на виконання відповідних робіт з метою забезпечення безпеки.
Якщо знак безпеки встановлено на воротах чи вхідних дверях приміщення, при в'їзді на об'єкт значить, що його дія поширюється на весь об'єкт , на все приміщення.
Знаки безпеки можуть бути : заборонні (червоний), попереджувальні (жовті), приписні (зелені), вказівні (зелені).
Кожний знак безпеки повинен мати пояснювальні написи: « Не палити», «Стій! Охорона зона», «Бережись. Рух транспорту»
Червоний колір – забороняючий, безпосередня небезпека, засоби пожежегасіння. В червоний колір фарбуються сигнальні лампочки, що сповіщають про небезпеку, внутрішні поверхні огороджуючи пристроїв.
Жовтий колір – попереджуючий; можлива небезпека. В жовтий колір фарбуються елементи виробничого обладнання, представляють небезпеку; підіймально-транспортне обладнання, елементи вантажозахватних пристроїв: огородження, межі підходів до запасних і евакуаційних виходів.
Синій колір – вказівний, інформація. Для кращого сприймання сигнальні кольори слід використовувати на фоні контрастних кольорів: жовтий – на чорному, зелений чи червоний – на білому. Для зниження рівня травматизму і підвищення культури праці будівельно-монтажне оснащення та устаткування обов'язково фарбують у жовтий сигнальний колір. У цей колір фарбують і посудини, що містять небезпечні шкідливі речовини. У зелений колір фарбують сигнальні лампи нормального режиму роботи обладнання. У червоний колір — внутрішні поверхні корпусів і кожухів, які огороджують рухомі і частини машин і механізмів, двері шаф струмоведучих елементів, трубопроводи гарячої води, електромашини, забороняючи знаки, сигнальні лампи "тривога" тощо. У синій колір фарбують вказівні знаки, місця для приєднання заземлювачів тощо. Відкриті трубопроводи фарбують у різні кольори, залежно від продукту, що транспортується:червоний — для пари; голубий — для повітря;коричневий — для масла; сірий — для кислоти; зелений — для води; темно-коричневий — для лугу.
12. Засоби захисту від небезпечних виробничих факторів при проведенні геологорозвідувальних робіт.
Геологорозвідувальні роботи (геологознімальні, пошукові,геофізичні, гідрогеологічні, інженерно-геологічні, топографічні, тематичні,бурові тощо), які проводяться в польових умовах, в тому числі сезонні,необхідно планувати і виконувати з урахуванням конкретнихприроднокліматичних та інших умов і специфіки району робіт.Виконавців робіт в польових умовах необхідно забезпечити:- польовим спорядженням, засобами зв’язку і сигналізації,колективними та індивідуальними засобами захисту, рятувальнимизасобами і медикаментами згідно з переліком, затвердженим керівникомпідприємства;- топографічними картами та засобами орієнтації на місцевості.На проведення маршрутів і виконання інших геологорозвідувальнихробіт дозволяється посилати не менше двох осіб.У разі проведення робіт в районах, де є кровосмокчучі комахи (кліщі,комарі, тощо), працівників польових підрозділів необхідно забезпечувативідповідними засобами захисту.До початку польових робіт на весь польовий сезон необхідно:- вирішити питання будівництва баз і підбаз, забезпечення польовихпідрозділів транспортними засобами, матеріалами, спорядженням іпродуктами;- розробити календарний план і скласти схему відпрацювання площ, ділянок, маршрутів із зазначенням всіх шляхів, небезпечних місць(переправи через річку, важко прохідні ділянки тощо);- розробити план заходів з охорони праці та пожежної безпеки, розробити схеми зв’язку;- визначити тривалість терміну польових робіт.Продовжувати терміни польових робіт допускається у винятковихвипадках з дозволу керівництва підприємства та за умови проведення додаткових заходів з безпеки праці.Виїзд польового підрозділу на польові роботи дозволяється лише після перевірки його готовності до цих робіт. Стан готовності необхідно оформити актом за підписами начальника партії, представника профспілкової організації, відповідального за охорону праці, і затвердити керівником підприємства.
13. Заходи безпеки при підготовці до польових робіт
Геологорозвідувальні роботи (геологознімальні, пошукові,геофізичні, гідрогеологічні, інженерно-геологічні, топографічні, тематичні,бурові тощо), які проводяться в польових умовах, в тому числі сезонні,необхідно планувати і виконувати з урахуванням конкретнихприроднокліматичних та інших умов і специфіки району робіт.Виконавців робіт в польових умовах необхідно забезпечити:- польовим спорядженням, засобами зв’язку і сигналізації,колективними та індивідуальними засобами захисту, рятувальнимизасобами і медикаментами згідно з переліком, затвердженим керівникомпідприємства;- топографічними картами та засобами орієнтації на місцевості.На проведення маршрутів і виконання інших геологорозвідувальнихробіт дозволяється посилати не менше двох осіб.У разі проведення робіт в районах, де є кровосмокчучі комахи (кліщі,комарі, тощо), працівників польових підрозділів необхідно забезпечувативідповідними засобами захисту.До початку польових робіт на весь польовий сезон необхідно:- вирішити питання будівництва баз і підбаз, забезпечення польовихпідрозділів транспортними засобами, матеріалами, спорядженням іпродуктами;- розробити календарний план і скласти схему відпрацювання площ, ділянок, маршрутів із зазначенням всіх шляхів, небезпечних місць(переправи через річку, важко прохідні ділянки тощо);- розробити план заходів з охорони праці та пожежної безпеки, розробити схеми зв’язку;- визначити тривалість терміну польових робіт.Продовжувати терміни польових робіт допускається у виняткових випадках з дозволу керівництва підприємства та за умови проведення додаткових заходів з безпеки праці. Виїзд польового підрозділу на польові роботи дозволяється лише після перевірки його готовності до цих робіт. Стан готовності необхідно оформити актом за підписами начальника партії, представника профспілкової організації, відповідального за охорону праці, і затвердити керівником підприємства.
14. Заходи безпеки при організації польового табору
Для проживання працівників польових підрозділів підприємствунеобхідно до початку роботи в польових умовах облаштувати вахтовіселища або тимчасові бази чи табори.Вибір місця для облаштування тимчасових баз чи таборів і йогопогодження з місцевими органами влади слід проводити у встановленомупорядку.Заборонено розміщати табір біля підніжжя крутоярів, на дні ущелинта сухих русел, в низинах, які затоплюються, та на обривистих берегах, щорозмиваються, на річкових косах, острівцях, на морських узбережжях уприпливно-відпливній зоні та інших небезпечних для проживання місцях.Майданчики для розміщення наметів необхідно ретельно розчищатиі підготовляти. Намети треба надійно закріпляти і обкопувати канавою длястікання води. Відстань між наметами в таборі слід робити не меншою 3 м,а у разі установки в них опалювальних та обігрівальних приладів цювідстань слід збільшити до 10 м. Вхід до наметів необхідно розташовуватиз підвітряного боку з врахуванням переважаючого напрямку вітру в даніймісцевості.Заборонено очищати майданчики випалюванням в лісистих районах,трав’янистих степах, комишах тощо, а також встановлювати намети підвисокими деревами, що ростуть окремо.Переміщати табір на нове місце можна тільки за умови попередньогоповідомлення відсутніх працівників партії (загону) та керівництва вищоїорганізації про точне місцерозташування нового табору з точнимивказівками умов його знаходження.Відсутність працівника або групи працівників у таборі з невідомихпричин необхідно розглядати як надзвичайну пригоду і вживати негайнихзаходів для пошуку відсутніх.При розміщенні табору в районах розповсюдження кліщів, отруйнихкомах і змій кожен повинен обов’язково особисто оглянути і перевіритиперед сном спальний мішок та намети.