Зона вулично-дорожньої мережі
До вулично-дорожньої мережі мікрорайону пред'являються наступні вимоги:
– забезпечення зручного під'їзду до житлових будинків і громадських будівель;
– виключення або обмеження можливості наскрізного проїзду по території мікрорайону;
– обмеження кількості примикань місцевої дорожньої мережі до магістральних вулиць;
– розділення трас руху автомобільного транспорту і пішоходів.
Система проїздів мікрорайону складається з головних і другорядних проїздів і під'їздів до житлових будівель, які можуть проектуватися по кільцевій, пів кільцевій і тупиковій схемах.
Головні проїзди забезпечують під'їзди до груп житлових будівель і ділянок громадських будівель. Ширина внутрішніх мікрорайонних доріг, що приймається в дві смуги руху, 6 м; з однієї або двох сторін цих доріг влаштовуються тротуари шириною 1,5 м [1, табл.7.1].
Другорядні проїзди шириною 3,5 м з однією смугою руху забезпечують під'їзд до невеликих груп житлових будівель. Під'їзди до житлових будівель служать одночасно для пішохідного руху (поєднуються з тротуарами).
Мікрорайони із забудовою 5 поверхів і вище обслуговуються двосмуговими, а при забудові до 5 поверхів – односмуговими проїздами. Проїзди з одностороннім кільцевим рухом транспорту і протяжністю не більше 300 м за наявності тротуарів допускається приймати в одну смугу руху шириною 3,5 м, причому через кожні 75 м передбачаються роз'їзні майданчики шириною 6 м і завдовжки 15 м
При кільцевій і пів кільцевій схемі проїзд проходить навколо мікрорайонного саду у вигляді кільця або півкільця, з'єднуючись в декількох місцях короткими проїздами з магістралями, що оточують територію мікрорайону. Це кільце (або півкільце) підходить до дитячих дошкільних установ, шкіл, гаражів і торців житлових будівель.
Від торців житлових будівель до входів прокладаються пішохідні підходи у вигляді петель або безвиході.
Схеми основних видів мікрорайонних проїздів з магістральних і житлових вулиць приведені на мал. 6.11 і 6.12. При застосуванні цих схем має місце концентрація всього місцевого руху на кільці, і пішохідні шляхи від груп житлових будинків до дитячих установ, торговим підприємствам перетинаються шляхами руху транспорту. Ці схеми доцільно використовувати для мікрорайонів з незначним місцевим рухом. Тупикові проїзди є найбільш доцільними, оскільки в цьому випадку виключається можливість крізного транзитного руху. Протяжність тупикових одно смугових проїздів не повинна перевищувати 150 м. Тупикові проїзди закінчуються поворотними майданчиками розмірами 12х12 м або кільцем з радіусом по осі не менше 10 м. Приклади облаштування поворотних пунктів і автомобільних стоянок приведені на мал. 6.13.
При забудові мікрорайону односекційними житловими будинками висотою 9 і більш поверхів необхідно передбачати кільцевий проїзд шириною не менше 3,5 м. Видалення краю проїзду від будинку повинне бути на відстані 5–8 м. Проїзди, що ведуть до житлових будинків, і пішохідні дороги слід розміщувати не ближче 5 м від стін житлових будинків і громадських будівель, при цьому проїзди повинні примикати до кожного входу в будинок.
 |
Мал. 6.11. Приклади облаштування внутрішньо мікрорайонних проїздів з магістральних вулиць: а – у вигляді гілочок; б – кільцева; в – петельна
 |
Мал. 6.12. Приклади облаштування внутрішньо мікрорайонних проїздів з жилих вулиц
 |
Мал. 6.13. Облаштування поворотних пунктів і автостоянок: а – поворотні тупики; б – автостоянки в розширеннях проїздів; в – автостоянки, суміщені з поворотним тупиком
Для пішохідного руху в мікрорайоні проектуються пішохідні алеї, доріжки і стежини. Пішохідні алеї пов'язують групи житлових будівель з школою і дитячими установами. Ширина їх приймається 3,0 м.
Для зв'язку виходів з будівель з майданчиками для відпочинку, дитячими ігровими і господарськими майданчиками влаштовуються пішохідні стежини шириною 0,75–1,5 м, які часто мають живописний криволінійний контур. Приклади розміщення проїздів і пішохідних алей мікрорайону приведені на мал. 6.14 і 6.15.
 |
Мал. 6.14. Схема розміщення проїздів і пішохідних алей мікрорайону:
– внутрішньо мікрорайонні проїзди і під'їзди; 
– пішохідні алеї; 
– автостоянки; 
– сміттєзбірники; 
– госпдвори і майданчики, розворотів
Майданчики для стоянки автомобілів розташовують на житлових вулицях в місцях:
1) примикання до них внутрішніх проїздів;
2) безпосередньо на внутрішніх проїздах;
3) поблизу в'їздів в мікрорайони з магістральних вулиць;
4) на ділянках господарських дворів.
Відстань від під'їздів житлових будинків до майданчиків повинна бути не більше 100 м. При розміщенні майданчиків для стоянки автомобілів слід приймати рівень автомобілізації на розрахунковий термін 200–250 легкових автомобілів на 1000 жителів [1, п.7.51,табл.7.6, Прим. 1].
Для зберігання легкових автомобілів жителів кварталу необхідно передбачити гаражі заввишки до 5 наземних поверхів, використовуючи для цього і підземний простір. Допускається облаштування гаражів для легкових автомобілів в перших, цокольних і підземних поверхах багатоповерхових і садибних житлових будинків Звичайно бокси об'єднуються в групи і блокуються з комунально-господарським блоком.
У зв'язку з тим, що експлуатація гаражів пов'язана з постійним під'їздом машин до них, розташовувати їх в глибині мікрорайону небажано. Найдоцільніше розміщувати їх поблизу червоних ліній на окремих ділянках, ізолювати зеленими насадженнями шириною не менше 10 м, господарським блоком, торгово-громадськими будівлями і т.п.
На території повинно розміщуватися не менше 70 % кількості автомобілів громадян, що проживають в даному мікрорайоні з урахуванням прийнятого рівня автомобілізації. Число місць в гаражах встановлюється нормами або приймається за завданням на проектування [1, п.7.43].
Мінімальна відстань до в'їзду на ділянки гаражів і автостоянок необхідно приймати:
від перехрестя магістральних вулиць районного значення – 100м;
від перехрестя вулиць і проїздів місцевого значення – 35 м.
Відстань від наземних і наземно-підземних гаражів і автостоянок автомобілів до житлових і громадських будівель слід приймати відповідно до таблиці 6.7 [1, р.7, табл. 7.5].
Таблиця 6.7.