Тема: Загальні поняття про право.

План:

1. Джерела права.

2. Функції права.

3. Правова норма: поняття, структура.

4. Загальна характеристика галузей права України.

5. Поняття та структура правовідносин.

6. Форми реалізації права.

7. Поняття, види, функції та цілі юридичної відповідальності.

Право – це основний регулятор суспільних відносин, що являє собою систему загальнообов’язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих державою правил поведінки. регулюючих найважливіші суспільні відносини, що забезпечені державним примусом.

Ознаками права є:

· встановлюється чи санкціонується державою;

· загальнообов’язковість;

· формальна визначеність;

· нормативність;

· має всеохоплюючий характер;

· регулює тільки найважливіші суспільні відносини;

· виражає суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників правових відносин;

· діє у часі просторі та по колу осіб;

· характеризується відносною стабільністю та динамізмом;

· забезпечується державним примусом.

Джерелами права є :

· правовий звичай;

· адміністративний чи судовий прецедент;

· нормативно-правовий акт;

· нормативний договір.

Функції права – це основні напрямки його впливу на суспільні відносини, впорядкування їх стосовно цілей та завдань правового регулювання. Розрізняють:

· загально соціальні функції (інформаційна, гуманістична, виховна., прогностична, пізнавальна, орієнтацій на, профілактична);

· спеціально-юридичні функції (регулятивна, охоронна, стимулююча, оперативної дії права).

Правова норма – це первинний елемент права, що характеризується тими ж ознаками, що і право в цілому. Вона має свою структуру, до складу якої відносяться:

· гіпотеза (проста, складна, альтернативна);

· диспозиція (проста, описова, відсилочна, бланкетна);

· санкція (абсолютна, відносновизначена, альтернативна, відсилочна).

Право являє собою систему норм, яка розподілена на окремі взаємопов’язані між собою складові елементи (галузі, підгалузі права та правові інститути). Різні галузі права регулюють різні сфери суспільних відносин: конституційне право – конституційні відносини; адміністративне право – відносини у сфері управління; господарське право – господарські відносини, екологічне право – відносини охорони природи, трудове право – трудові відносини, тощо.

Правовідносини – це частина суспільних відносин, врегульованих нормами права, учасники яких виступають конкретними носіями взаємних суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Правовідносини мають свою структуру, вони виникають на підставі правової норми і складаються із:

· суб’єктів правовідносин (фізичних, юридичних осіб, держав, спільнот, тощо);

· об’єктів правовідносин (різних благ, заради яких суб’єкти вступають у ці відносини);

· змісту правовідносин (суб’єктивних прав та юридичних обов’язків суб’єктів).

Розрізняють юридичний і фактичний зміст правовідносин. Фактичний зміст може з ним співпадати, або ні. Фактичною підставою для виникнення правовідносин є юридичний факт.

Реалізація права – це процес втілення приписів правової норми в суспільне життя, в діяльність конкретних суб’єктів права. Реалізація правових норм може здійснюватися шляхом:

· дотримання приписів правових норм;

· використання суб’єктивного права, наданого певній особі;

· виконання юридичного обов’язку зобов’язаним суб’єктом;

· застосування права компетентною особою за допомогою видання індивідуального правового акту.

Юридична відповідальність – це особливий вид правових відносин між державою і особою, в діянні якої є склад правопорушення, що виникають у формі застосування права компетентним органом держави до винної особи.

Метою юридичної відповідальності є покарання правопорушника, а також його перевиховання та виправлення, недопущення з його боку нових правопорушень, запобігання вчиненню правопорушень з боку інших осіб.

Юридична відповідальність може мати місце при наявності:

· юридичної (правової) підстави;

· фактичної підстави;

· процесуальної підстави.

Залежно від різних видів правопорушень розрізняють і різні види юридичної відповідальності (конституційну, цивільно-правову, дисциплінарну, матеріальну, адміністративну, кримінальну, міжнародно-правову).

 

Практика 2.