Від операційної діяльності 13 страница

- готової продукції;

- товарів;

- робіт та послуг.

Величина доходу від реалізації розраховується без врахування наданих знижок, суми повернених товарів, що були передані, та непрямих податків (ПДВ, акцизного збору та ін.).

Рис. 11.9 Формування фінансових результатів підприємства

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції являє собою ту частину доходу від реалізації, яка залишається на підприємстві після виплати податків та вирахування наданих покупцям знижок та вартості повернених товарів. Показник чистого доходу дає уявлення про розміри загальної суми доходів від реалізації продукції до вирахування витрат. При цьому сюди не відносяться доходи, одержані від фінансової та інвестиційної діяльності.

Валовий прибуток (збиток) зводиться до тієї суми чистого доходу підприємства, що залишається після врахування витрат, що входять до собівартості продукції. Якщо чистий доход від реалізації продукції зменшити на величину її собівартості, тоді одержимо валовий прибуток підприємства. А в разі, коли собівартість перевищує суму чистого доходу, в такому разі підприємство має не валовий прибуток, а валовий збиток.

Після врахування інших операційних доходів (від операційної оренди, операційних курсових різниць, від реалізації оборотних активів та ін.), а також адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат утворюється прибуток (збиток)_ підприємства від операційної діяльності. Він розраховується шляхом алгебраїчного сумування валового прибутку (збитку) та названих доходів і витрат. В разі, коли одержані доходи переважають витрати. Формується прибуток. А коли названі витрати є більшими, ніж одержані доходи, тоді маються збитки підприємства. Порядок формування прибутку (збитку) від операційної діяльності показано на рис.11.10.

Далі розраховується такий показник, як прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування. Для цього треба врахувати всі доходи, що одержано підприємством від фінансової та інвестиційної діяльності, а також витрати, пов’язані з її проведенням. До таких доходів відносяться доходи від участі в капіталі, інші фінансові доходи (дивіденди, проценти та інші доходи одержані) та інші доходи (від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів та ін.). А витрати охоплюють фінансові витрати. Витрати від участі в капіталі та інші витрати (собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, втрати від уцінки фінансових інвестицій і необоротних активів та ін.). Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, а також фінансових та інших витрат.

Визначення наступного важливого показника фінансової діяльності підприємства – прибутку (збитку) від звичайної діяльності проводиться з урахуванням податку на прибуток. Згідно з Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу підприємства на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань платника податку. А скоригований валовий доход – це валовий доход підприємства за вирахуванням податку на додану вартість прямих інвестицій, емісійного доходу та деяких інших складових частин, що не включаються до складу валового доходу підприємства.

Рис.11.10 Формування прибутку (збитку) підприємства

від операційної діяльності

Скоригований валовий доход прирівнюється до прибутку від звичайної діяльності до оподаткування. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності розраховується як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток.

Чистий прибуток (збиток) підприємства – це показник, який враховує доходи та витрати підприємства, одержані в умовах настання надзвичайних подій. При цьому, втрати відображаються за вирахуванням суми зменшення податку на прибуток від звичайної діяльності внаслідок таких втрат. Враховуються також податки на надзвичайний прибуток, що виплачується підприємством в разі настання надзвичайних подій.

Рис. 11.11 Формування чистого прибутку підприємства

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податку на надзвичайний прибуток. Формування чистого прибутку підприємства відображено на Рис.

Особливої уваги заслуговують питання, пов’язані з фінансуванням збитків підприємства. Збиток являє собою перевищення суми витрат над величиною доходів для одержання яких були проведені витрати. Фінансування збитків підприємства можливе з використанням таких джерел, як власний капітал, позики та фінансова допомога. В свою чергу, кожне з названих джерел передбачає конкретні способи мобілізації коштів, які підприємство може одержати за наявністю певних умов. Способи фінансування збитків підприємства відображенні на рис. 11.12.

Рис. 11.12 Фінансування непокритих збитків підприємства

Важливим показником, що відображає фінансові результати діяльності підприємства є прибутковість акцій. Вона дає можливість визначити величину активів, що випадають на одну акцію, і використовуються в ході вирішення питань щодо придбання та продажу акцій підприємства або прогнозування доходів (дивідендів) акціонерів.

Важливим показником фінансової діяльності підприємства є нерозподілений прибуток. На жаль, в наших нормативних документах відсутнє чітке його визначення. Нерозподілений прибуток – це та частина чистого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після формування резервів, фондів виплати дивідендів та процентів. Нерозподілений прибуток використовується з метою формування фондів спеціального призначення, що слугують забезпеченням розвитку підприємства. Інша його частина резервується для використання в майбутні звітні періоди. Схему формування та використання нерозподіленого прибутку підприємства відображено на рис. 11.13.

Рис. 11.13 Формування і використання нерозподіленого прибутку підприємства

Дивідендна політика на підприємстві

Важливим показником діяльності підприємства є доходи на акції. Їх розраховують не всі підприємства, а лише акціонерні товариства. До того ж, обов’язкове оприлюднення такої інформації установлено лише для тих акціонерних товариств, що проводять операції з акціями на фондових біржах. Тобто, така вимога відноситься до відкритих акціонерних товариств. Але і для закритих акціонерних товариств розрахунок доходів на акцію є доцільним. Адже це важливі показники діяльності підприємства, що використовуються в процесі інвестиційної діяльності.

Такі показники відображають динаміку прибутків (збитків) та дивідендів на одну акцію. Це дає можливість інвесторам та акціонерам визначити прибутковість роботи підприємства за звітний період, а також на протязі декількох років. Аналіз такої інформації слугує основою для вибору об’єктів інвестування та прийняття рішення про купівлю (продаж) акцій товариства. Важливим є і те, що показники доходів на акцію використовуються акціонерами в процесі здійснення контролю над товариством та впливу на діяльність правління. Такі показники використовуються також і в ході розробки стратегічної та оперативної діяльності підприємства.

Величина чистого прибутку (збитку) в розрахунку на одну просту акцію дає уявлення про те, яка його сума випадає на одну акцію, що знаходиться в обігу. Цей показник відображає прибутковість (збитковість) діяльності підприємства. Його зростання є свідоцтвом того, що підприємство збільшує резерви розвитку, а акції його забезпечуються активами, вартість яких підвищується. Наявність збитків відображає зменшення суми активів на одну просту акцію та її знецінення. Результати таких змін безпосередньо відображаються на ринковому курсі акцій. В першому випадку він, як правило, зростає, а за наявності збитків – знижується.

Чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію (Ч_А) розраховується за такою формулою:

де: ЧП – сума чистого прибутку (збитку), одержаного за звітний період,

Дп – сума дивідендів, що виплачуються на привілейовані акції,

Кз – середньорічна кількість звичайних акцій, що знаходяться в обігу.

Сума дивідендів, що виплачуються на привілейовані акції, є величиною заданою умовами їх емісії. Як правило, вони виплачуються за рахунок чистого прибутку підприємства. Тому ця сума не повинна враховуватися в проведенні розрахунків показника на прості акції. Величина таких дивідендів розраховується таким чином:

де: Н – номінальна вартість акції,

Д – норма дивіденду на одну привілейовані акцію (в %),

Кп – кількість привілейованих акцій, що знаходяться в обігу.

Середньорічна кількість простих акцій – це середньозважена кількість простих акцій, що знаходяться в обігу на протязі звітного року. Вона розраховується, виходячи з таких показників, як сума простих акцій в обігу на протязі визначених періодів в днях (або місяцях) та відповідних часових зважених коефіцієнтів. Кількість простих акцій, що знаходяться в обігу, визначається врахуванням кожної операції з акціями, що проводяться емітентам До них відносяться випуск акцій (первинний та додатковий), продаж їх, викуп підприємством та ін. За кожною операцією враховується кількість днів (місяців) з часу її проведення на протязі року. Часовий зважений коефіцієнт розраховується для кожної операції окремо. Він відображає відношення кількості днів (місяців) до 365 (або 12 місяців). Дата врахування простих акцій у складі середньорічної їх кількості приймається, виходячи з того, яка операція проводиться. Так, у випадках, коли їх оплата здійснюється грошовими коштами – тоді за основу приймається дата виникнення дебіторської заборгованості. Якщо акції випускаються з метою забезпечення виплати дивідендів – з часу виконання зобов’язань з такої виплати. Операції для забезпечення конвертації фінансових зобов’язань відображають з дати погашення таких зобов’язань. Приклад розрахунку середньорічної кількості простих акцій в обігу наведено в таблиці

Таблиця 11.1

Розрахунок середньорічної кількості простих акцій в обігу ВАТ „Зеніт” (2008 р.)

Скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію відображає величину чистого прибутку (збитку) з урахуванням його збільшення або зменшення в разі використання потенційних простих акцій. До останніх відносяться фінансові інструменти або інші угоди, що передбачають проведення операцій з цінними паперами емітента. Це варранти, опціони, ф’ючерси або інші угоди (контракти), що надають права на одержання простих акцій. Прикладом може бути проведення конвертації облігацій або привілейованих акцій емітента з звичайні акції. Такі операції проводяться з використанням контрактів, що можуть бути або цінними паперами (деривативами), або угодами, що не відносяться до фінансових інструментів.

Потенційні прості акції можуть бути розбавляючи ми та антирозбавляючими. До розбавляючи потенційних простих акцій відносять такі фінансові інструменти або угоди, конвертація яких в прості акції приведе (в майбутні періоди) до зменшення суми чистого прибутку емітента або до збільшення його чистого збитку в розрахунку на одну просту акцію. Так, якщо внаслідок виконання умов варранта, опціону, ф’ючерса або іншої угоди кількість звичайних акцій в обігу збільшується, а сума чистого прибутку в розрахунку на одну просту акцію зменшується, тоді такі акції відносять до розбавляючи.

Що ж стосується антирозбавляючих простих акцій, то їх використання має своїм результатом збільшення чистого прибутку або зменшення чистого збитку на одну просту акцію. Прикладом може бути конвертація привілейованих акцій в прості акції за умов, що сума виплати дивідендів на привілейовані акції перевищує дивіденди на прості акції. Тоді такі операції приводять до збільшення прибутку підприємства в розрахунку на одну просту акцію. Але згідно з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 24 „Прибуток на акцію” вплив антирозбавляючих простих акцій при розрахунках скоригованого чистого прибутку на акцію не враховується.

Визначення середньорічної кількості простих акцій в обігу проводиться з урахуванням використання потенційних простих акцій. Якщо у звітному періоді проведено емісію простих акцій з метою забезпечення використання потенційних простих акцій, тоді середньорічна кількість простих акцій в обігу збільшується Так, коли проводиться емісія простих акцій з метою забезпечення конвертації облігацій в кількості 10 000 шт., тоді середньорічна кількість простих акцій товариства у звітному періоді збільшується на 10 000 шт. Схему формування скоригованого чистого прибутку на одну просту акцію відображено на Рис.

Показник дивідендів на одну просту акцію відображає суму дивідендів, що виплачується на одну просту акцію. Вона розраховується за такою формулою:

де: Дз – сума дивідендів на одну просту акцію,

Чп – величина чистого прибутку підприємства,

К – коефіцієнт, що відображає частку чистого прибутку, яка використовується з метою

виплати дивідендів на привілейовані та прості акції,

Дп – сума дивідендів, що виплачуються на привілейовані акції,

Кд – кількість простих акцій, на які виплачуються дивіденди.

Кількість простих акцій, на які виплачуються дивіденди, не співпадає з кількістю простих акцій в обігу. Адже маються акції, що знаходяться в обігу, але на них дивіденди не нараховуються. До таких акцій, зокрема, відносяться акції, що повністю не сплачені акціонерами. Вони відображаються в розділі „невиплачений капітал”. Не нараховуються також дивіденди на акції, викуплені емітентом, які знаходяться на його балансі. Такі акції відносяться до таких, що здійснюють обіг, але дивіденди на них не виплачуються.

Рис. 11.14 Розрахунок скоригованого чистого прибутку на акцію

Лекція 12. Фінанси домогосподарств.

Фінансові ресурси громадян та їх структура

Джерела формування фінансових ресурсів громадян

Фінанси громадян - один із важливих елементів фінансової системи. Формування і використання фінансових ресурсів громадян безпосередньо пов’язані з розвитком інших елементів фінансової системи: державних фінансів, фінансів підприємств і установ, розвитком банківської системи, страхування та інше.

Фінанси громадян відіграють в такій системі провідну роль, оскільки розвиток системи в цілому багато в чому підпорядкований забезпеченню інтересів громадян, їх груп і об’єднань. В економічній теорії з метою відображення діяльності окремих громадян та їх груп використовується термін “домогосподарство”.

Домогосподарство – це одна особа або сукупність осіб, які мешкають в одному житлі та ведуть спільне господарство (мають спільні витрати по утриманню житла, харчуванню, тощо). При цьому наявність родинних стосунків між такими особами не є обов’язковою. Діяльність домогосподарства передбачає формування доходів, а також здійснення витрат та використання наявних ресурсів. Аналіз фінансового стану домогосподарства передбачає визначення структури їх доходів та ресурсів, а також обсягів та складу витрат.

Фінансові ресурси громадян - це фінансові активи, що маються у розпорядженні громадян і використовуються з метою забезпечення їх діяльності. Фінансові ресурси громадян включають грошові доходи, вартість продукції з особистого підсобного господарства, пільги та субсидії, а також інші надходження.

Доходи і ресурси домогосподарств поділяються на такі групи:

1. Грошові доходи.

2. Загальні доходи.

3. Сукупні ресурси.

Грошові доходи охоплюють всі грошові та натуральні (визначені в грошовому еквіваленті) надходження, що одержують члени домогосподарства у звітному періоді.

До них, зокрема, відносяться: оплата праці, доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості; проценти; дивіденди, надходження від продажу цінних паперів, нерухомості, особистого та домашнього майна; продукції підсобного господарства; соціальна допомога, пенсії, стипендії, грошова допомога від родичів та ін.

До загальних доходів відносяться грошові доходи, вартість продукції, отриманої з особистого підсобного господарства, пільги та субсидії, вартість подарованого майна та ін.

Сукупні ресурси домогосподарств охоплюють загальні доходи, а також суми надходжень від інших джерел. До них, зокрема, відносяться використання заощаджень, приріст позик, кредитів, одержаних домогосподарством, а також боргів, повернених домогосподарству. Показник сукупних ресурсів відображає потенційні ресурси домогосподарства, що отримані в звітному періоді, незалежно від джерел їх надходжень.

Таблиця 12.1

Структура

сукупних ресурсів домогосподарств

(у відсотках) в середньому за місяць

Фінансові ресурси створюються і використовуються громадянами з метою забезпечення їх діяльності. Це, зокрема, передбачає придбання товарів та послуг для забезпечення потреб людей, здійснення заощаджень з метою фінансування майбутніх витрат, створення резервів, відшкодування частини доходів до державного бюджету та ін. Фінансова діяльність громадян (проведення операцій з фінансовими активами), як правило, має місце в процесі придбання товарів довгострокового користування (з використанням кредиту, оренди, цінних паперів, застави та ін.). Та найбільш активно фінансові операції проводяться громадянами в ході формування і використання фондів заощаджень. Вони пов’язані з купівлею – продажем цінних паперів, валютних ресурсів, здійсненням депозитних операцій, страхуванням, наданням коштів у позику та ін.

Таблиця 12.2

Структура загальних доходів населення України

В процесі проведення активної фінансової діяльності громадянами формується портфель фінансових ресурсів. Він охоплює як власні, так і позичені цінності. Метою формування такого портфелю є створення умов для фінансової діяльності. Склад портфеля формується з урахуванням багатьох факторів: доходів та витрат громадянина, ризику та ін. До основних складових частин портфелю входять: грошові кошти, цінні папери, боргові зобов’язання, гарантії, перекази та ін.

Формування і використання фінансових ресурсів громадян відображається в бюджеті домогосподарств. Він охоплює доходи і витрати. Дохідна частина бюджету громадян формується за рахунок доходів та одержаних позик. Витрати бюджету пов’язані з фінансуванням діяльності громадян. Доходи бюджету не зводяться до суми фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні фізичних осіб. Вони охоплюють надходження, що одержують громадяни від використання фінансових активів, а також активи, залучені на борговій основі.

Фінансові ресурси громадян формуються за рахунок різних джерел. Вони поділяються на дві групи: власні кошти та позики.

Власні - це ті грошові кошти та інші активи, які знаходяться у власності громадян (домогосподарств) і використовуються з метою зміни структури фінансових ресурсів. Так, коли домогосподарство має на рахунку в банку певну суму грошових коштів, а потім використовує її на придбання цінних паперів, грошові кошти перетворюються в інші активи. При цьому структура фінансових ресурсів громадян змінюється, а їх загальна вартість залишається незмінною. До власних коштів відносяться також доходи, що одержує громадянин (домогосподарство) від участі в підприємницькій діяльності, проведення інвестиційних операцій, в формі оплати праці та ін.

Позики - це ті кошти, які громадянин отримує за умов повернення. Вони можуть використовуватися з метою формування фінансових ресурсів громадян. При цьому змінюється як структура фінансових ресурсів, так і їх загальна вартість. Та слід звернути увагу на те, що в таких випадках виникає заборгованість громадянина за одержаними в позику коштами. Вона підлягає погашенню в установлені терміни згідно з умовами позики.

До власних джерел формування фінансових ресурсів громадян відносяться:

1. Доходи, одержує громадянин від участі в господарському процесі в якості найманого працівника. Такі доходи включають: заробітну плату, премії, додаткові виплати, надбавки, подарунки та ін.

2. Грошові кошти, які громадянин одержує від проведення підприємницької діяльності. Це - підприємницький дохід, прибуток, премії та доплати.

3. Доходи від власності на майно. Вони виникають при передачі майна в оренду, при його продажу, передачі в спадщину та ін. Ця група доходів охоплює орендну плату, роялті, доходи з продажу, доходи, які одержуються при одержані спадщини та ін.

4. Надходження від інвестиційної діяльності. Це - доходи, які одержують громадяни у вигляді процентів, дивідендів, спекулятивних прибутків та ін.,

5. Доходи, що отримують громадяни в формі соціальних виплат державними чи недержавними інститутами. Такі доходи охоплюють: пенсії, стипендії, субсидії, трансферти, допомогу та ін.

6. Інші доходи. Сюди відносяться: виграші і призи, знайдене майно, аліменти, гонорари, подарунки, перекази, та ін.

До складу позик відносяться:

1. Кредити, одержані в фінансових установах;

2. Товарно-матеріальні цінності, одержані на умовах кредиту або відстрочки платежу;

3. Грошові кошти, одержані від інших громадян за умов позики;

4. Інші кошти , які одержані на умовах позики.

Складові частини доходів громадян відображені на рис. 12.1.

Рис. 12.1 Структура доходів громадян

Напрями використання фінансових ресурсів громадян

Доходи громадян використовуються з метою забезпечення таких виплат:

1) Податків, платежів і відрахування до державного бюджету та державних цільових фондів.

2)Фінансування витрат, пов’язаних з забезпеченням особистого споживання.

3)Формування фондів заощадження.

Кожна з названих частин має певне функціональне призначення. Податки є основою формування фондів на державному, республіканському або місцевому рівнях. Такі виплати забезпечують фінансування державних програм з метою регулювання економічних і соціальних процесів. Друга група витрат пов’язана з забезпеченням життєдіяльності громадян. Вона здійснюється з метою придбання необхідних товарів і послуги. Фонди заощадження створюються для забезпечення витрат в майбутні періоди, коли виникає необхідність в проведені додаткових виплат (хвороба, нещадні випадки, безробіття та ін.), купівлі товарів довгострокового користування та проведення інвестиційної діяльності.

Громадяни виплачують до бюджетів різних рівнів податки і збори, які передбачені законодавством. Вони поділяються на прямі і непрямі податки. А з урахування того, хто встановлює відповідні податки, всі вони поділяються на загальнодержавні і місцеві. На Рис. дається класифікація податків і зборів з громадян, які передбачені законодавством України.

Рис. 12.2 Класифікація оподаткування громадян в Україні

Витрати домогосподарства – це сукупність платежів, що проводяться домогосподарством у звітному періоді з метою забезпечення своєї життєдіяльності. До основних показників витрат домогосподарств відносяться:

1. Споживчі витрати

2. Грошові витрати

3. Сукупні витрати

Споживчі витрати охоплюють грошові витрати домогосподарства на купівлю

продуктів харчування, непродовольчих товарів, а також на оплату особистих послуг.

Грошові витрати домогосподарства включають споживчі витрати, а також витрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю. До грошових витрат, зокрема, відносяться витрати, пов”язані з веденням особистого підсобного господарства; грошова допомога родичам та іншим особам, витрати на купівлю нерухомості, придбання цінних паперів, іноземної валюти, вклади до банківських установ та ін. Грошові витрати охоплюють також податкові платежі (крім прибуткового), аліменти та ін.

Сукупні витрати – це сума грошових витрати, збільшена на вартість подарованих товарів та продуктів, одержаних з особистого підсобного господарства, а також на суму пільг та субсидій. До них, зокрема, відносяться пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, пільги з оплати телефону, проїзду в міському транспорті, дотації на оплату путівок в санаторно-курортні заклади та ін. Сукупні витрати характеризують структуру використання домогосподарством сукупних ресурсів і відображають стан матеріального добробуту домогосподарства.

Таблиця 12.3

Структура

сукупних витрат домогосподарств

(у відсотках) в середньому за місяць

• ⇐ Назад
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• 17
• 181920
• 21
• 22
• 23
• 24
• Далее ⇒