Основи управління активами підприємства та їх структурою
Активи — це ресурси, контрольовані підприємством, використання яких зумовлює збільшення економічних вигід у майбутньому. У балансі активи підприємства розміщені у трьох розділах:
1) необоротні активи;
2) оборотні активи;
3) витрати майбутніх періодів.
Необоротні активи– це активи підприємства, термін експлуатації або погашення яких перевищує один рік. До необоротних активів належать: нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції; довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи й інші необоротні активи.
Оборотні активи — грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу, чи протягом 12 місяців з дати балансу.
Операційний цикл — проміжок часу між придбанням запасів для здійснення господарської діяльності й отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.
Тривалість операційного циклупідприємства (в днях) розраховується за таким алгоритмом:
Термін обороту середнього залишку грошових активів
+ Термін обороту товарно-матеріальних запасів
+ Термін обороту запасів готової продукції
+ Термін інкасації дебіторської заборгованості
= Тривалість операційного циклу.
Складові елементи оборотних активів включають: запаси (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція); товари; векселі одержані; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків); інша поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх еквіваленти; інші оборотні активи.
У процесі управління оборотними активами в межах операційного циклу розрізняють виробничий і фінансовий цикли.
Тривалість виробничого циклу включає: період обертання середнього запасу сировини, матеріалів, напівфабрикатів; період обертання середнього обсягу незавершеного виробництва; період обертання середнього запасу готової продукції.
Тривалість виробничого циклупідприємства (період обороту матеріальних елементів оборотних активів) розраховується за таким алгоритмом:
Термін обороту середнього залишку запасів сировини, матеріалів і напівфабрикатів
+ Термін обороту середнього залишку обсягу незавершеного виробництва
+ Термін обороту середнього залишку запасів готової продукції
= Тривалість виробничого циклу
Фінансовий цикл підприємства — період обертання грошових коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за сировину, матеріали і закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості за відвантажену готову продукцію.
Тривалість фінансового циклухарактеризує тривалість обігу власних обігових коштів підприємства без урахування можливостей використання кредиторської заборгованості як джерела коштів підприємства для фінансування його поточних потреб.
Тривалість фінансового циклу обчислюється за таким алгоритмом:
Тривалість операційного циклу
+ Термін інкасації дебіторської заборгованості
– Термін погашення кредиторської заборгованості
= Тривалість фінансового циклу.
Управління запасами полягає в оптимізації розміру і структури запасів товарно-матеріальних цінностей, мінімізації витрат з їх обслуговування і забезпечення ефективного контролю за їх рухом.
Контроль запасів
Найбільший практичний інтерес представляє метод АВС-контролю товарно-матеріальних запасів. Згідно цьому методу запаси поділяються на три категорії в міру важливості окремих їх видів у залежності від питомої ваги у кількості та вартості товарно-матеріальних цінностей.
Категорія А включає обмежену кількість найбільш цінних видів ресурсів, які потребують постійного і ретельного обліку та контролю. Для цих ресурсів є обов’язковим розрахунок оптимального розміру замовлення (70% їх вартості припадає на 20% видів матеріалів).
Категорія В складається з тих видів запасів, які у меншій мірі важливі для підприємства, і які оцінюються і інвентаризуються щомісяця (20% їх вартості припадає на 30% видів матеріалів).
Категорія С включає широкий асортимент малоцінних видів запасів, що закуповуються у великій кількості (10% їх вартості припадає на 50% видів матеріалів).
Управління дебіторською заборгованістюполягає в розробці та реалізації ефективної кредитної політики, спрямованої на розширення обсягу реалізації продукції.
Мета управління дебіторською заборгованістю — визначення оптимального її обсягу та забезпечення своєчасної інкасації боргу.
Завдання аналізу стану розрахунків з дебіторами—виявити розміри і динаміку невиправданої заборгованості, причини її виникнення чи зростання. Невиправдана заборгованість – це заборгованість, яка виникає у зв’язку з невиконанням договірної та розрахункової дисципліни покупцями продукції підприємства, тобто це прострочена заборгованість.
Основні форми рефінансування дебіторської заборгованості такі: факторинг; облік векселів, виданих покупцями продукції; форфейтинг.
Факторинг —це фінансова операція, за якої підприємство-продавець передає право отримання грошей за платіжними документами за відвантажену продукцію комерційному банку або факторинговій компанії за певну винагороду.
Облік векселів, виданих покупцями продукції — це така фінансова операція з їх продажу банку або іншій фінансовій установі за певною (дисконтною) ціною, що встановлюється у залежності від їх номіналу, терміну погашення і облікової вексельної ставки. Зазначена операція може бути здійснена тільки щодо переказного векселя.
Форфейтинг являє собою фінансову операцію щодо рефінансування дебіторської заборгованості з експортного товарного кредиту шляхом передавання переказного векселя на користь банку зі сплатою йому комісійної винагороди.
Мета управління грошовими активами—оптимізація сукупного розміру їх залишків для забезпечення постійної платоспроможності та ефективного використання у процесі зберігання.
Об’єктом постійного управління є цільовий залишок грошових активів — це сума грошових коштів, яка постійно необхідна підприємству для підтримання платоспроможності на належному рівні.
Цільовий залишок грошових активів формується на основі таких залишків грошових коштів: операційний, страховий, інвестиційний і компенсаційний.
Операційний залишок грошових активів — мінімально необхідний розмір грошових коштів, який постійно повинен знаходитися на поточному рахунку підприємства для обслуговування його поточних платіжних потреб.
Страховий (резервний) залишок грошових активів представлений грошовими коштами (субститутами грошових коштів), які зберігаються в резерві на випадок непередбачених змін.
Інвестиційний (спекулятивний) залишок грошових активів створюється з метою отримання додаткового прибутку від спекулятивних операцій, завдяки використанню сприятливої кон’юнктури ринку грошей.
Компенсаційний залишок грошових активів може формуватися на вимогу банку, що обслуговує підприємство.
Модель Міллера – Орра.Згідно з даною моделлю, залишок грошових коштів на розрахунковому рахунку хаотично змінюється до тих пір, поки не досягає верхньої межі. Коли це відбувається, підприємство починає купувати достатню кількість цінних паперів з метою повернути запас грошових коштів до нормального рівня (точка повернення). Якщо запас грошових коштів досягає нижньої межі, то в цьому випадку підприємство продає свої цінні папери і таким чином поповнює запас грошових коштів до нормального рівня.
Питання для самоконтролю
1. Поясність необхідність та сутність фінансового менеджменту.
2. Які особливості фінансового менеджменту пов’язані з формою власності та сферою здійснення бізнесу?
3. Дайте визначення понять об’єкт, мета та завдання фінансового менеджменту.
4. Визначте стратегію і тактику фінансового менеджменту.
5. Охарактеризуйте функції та механізм фінансового менеджменту.
6. Дайте характеристику прийомів фінансового менеджменту.
7. Суб’єкти фінансового менеджменту та їх характеристика.
8. Характеристика методів фінансового менеджменту.
9. Особливості управління беззбитковістю підприємства.
10. Особливості управління запасами підприємства.
11. Особливості управління дебіторською заборгованістю підприємства.
12. Особливості управління грошовими коштами підприємства.