Открытый рояль. Король инструментов.
История вещей. Фортепиано
3. Музика 24. Клавесин, клавікорд, спінет.
Открытый рояль. Король инструментов.
Зміст
Попередники фортепіано. Попередниками фортепіано були клавесин ы клавікорд. Звук у фортепіано на відміну від його попередника клавесина, здобувався не щипком, а ударом, що розширювало динамічні можливості і збагатило виразні та технічні засоби гри. Їхніми недоліками були швидко згасаючий звук, що заважало грі легато, і постійний рівень гучності ( що стосується тільки клавесина), що включало один з важливих виразних засобів музики – динаміку ( зміна гучності).
Фортепіано (анг.,франц. –piano; нім. – Klavir) клавішний струнний інструмент із горизонтальним (рояль) або вертикальним (піано) розташуванням струн. На звучання фортепіано великий вплив робить його конструкція з ХУІІІ ст..,яка зазнала значні зміни. Фортепіано складається з акустичного апарату ( резонансна дека, струнний одяг), клавішного механізму, опорних конструкцій (футор, металева рама, вирбельбанк). Складна система важелів механізму дозволяє передати зусилля від піаніста через клавішу до молоточка, удар якого по струні видобуває звук. Сучасний діапазон фортепіано – 7 1/3 октав (88 клавіш).
2. Фортепіано Бартоломео Крістофорі.
Винайшов фортепіано італійський клавесиновий майстер Бартоломео Крістофорі (1655 -1732) з 1698р., який працював над створенням молоточкового механізму для клавесина (офіційна дата – біля 1709р.) В 1911 р. механізм був докладно описаний Сціпіоном Маффеї у венеціанському журналі «Giornale dei letterati d’Italia». Інструмент був названий «gravicembalo col piano e forte» ( клавесин з тихим і голосним звуком), - піано форте – а згодом закріпилась назва фортепіано. У винаході Б. Крістофорі були закладені основні деталі сучасного механізму фортепіано – молоточок, шпіллер, шультер, фенгер, демпфер.Винахід Крістофорі поклало початок розвитку механіки англійської системи. Інші види механіки були розроблені Маріусом у Франції (1716) і Шретером в Німеччині (1717 -1721).
3. Розвиток механіки інструмента.
У наступні роки поліпшення конструкції фортепіано було пов’язане з еволюцією клавішного механізму, введенням чавунної рами, педалів, збільшення діапазону, зміною розташування струн. Над клавішним механізмом у різний час працювали К.Г. Шрьотеп, І.А. Зільберманн,І.А. Штейн,І.А. Штрейхер,І.К. Цумпе,А. Беккерс, С. Ерар,Ю. Блютнер, Дж. Брінсмід.
В 1721 р. німецький музикант і педагог Готтліб Шрьотер (1699 -1782) винайшов принципово інший механізм, у яко му молоточок, прикріплений на кінці клавіші, підкидався й ударяв по струні . У другій че тверті ХУІІІ ст..виробництвом фортепіано займалися німецькі органні майстри, з яких найбільш відомі І. Штейн і Г. Зільберман. Йоган Андреас Штайн (1728 -1792), учень Г. Зільбермана (1683 – 1734), що реалізував ідею Г. Шрьотера, в 1770 р. удосконалий цей механізм. Тепер піаніт міг з більшою легкістю виконувати віртуозні твори, однак істотним недоліком була слабка репетиція. Механізм Штайна одержав назву «віденського» або « німецького» і був вживаний практично без змін аж до другої чверті ХІХ ст..
З 1750-х років у Лондоні Йоганн Крістофор Цупке (1735-1800) став робити чотирикутні фортепіано, комплектуючи їх трохи зміненим механізмом Крістофорі.
З 1760-х рр.. фортепіано широко поширюється у всіх європейських країнах, у тому числі і в Росії.
Себастьян Ерар винайшов механіку «подвійної репетиції», що дозволила витягати звук при швидкому повторному натисканні з напівходу клавіші. У механіку англійської системи таке повторення було можливе лише пр. повнім піднятті клавіші, а значить - при цьому демпфер встигав заглушити струну.
У середині ХІХ століття в Німеччині відкрилася фабрика Ю. Блютнера, К. Бехштейна, у США – Стенвейн і сини, довгу роки не мала собі рівних. З 1828 року до нині в Австрії (Відень)існує фортепіанна фабрика Bosendorfer – найстаріша з нині діючих.
У ХХ ст.. з’явилися принципово нові інструменти – електронні піаніно й синтезатори, а також особлива форма звукодобування – підготовлене фортепіано.
Перший музичний добуток, написаний спеціально для фортепіано, зявився у 1732 р. (соната Людовіка Джустіні). Однак у масовому порядку композитори почали орієнтуватися на фортепіано, а не на клавесин, сорока – п’ятдесятьма роками пізніше, у часи Гайдна і Моцарта.
4. Датування фортепіано
З початку виходу фортепіано й по сьогоднішній день у всім світі працвали більше 20 000 фортепіанних майстрів і фірм, що випускали роялі й піаніно. Кожен інструмент маркується власним серійним номером, по якому можна визначити рік випуску фортепіано.
Як правило, номери ставляться на чавунну раму вгорі, у районі її кріплення до вирбельбанку. У фортепіано виробництва НДР номери ставились на молоточках у крайньому правому регістрі.
У фортепіно ХІХ – початку ХХ століття номери часто ставились на внутрішній бічній стінці або резонансній деці.
Додатковим фактором, що дозволяє датувати рік випуску фортепіано, може бути номер механіки.
Сучасний діапазон фортепіано – 7 1/3 октав (88 клавіш).
Фортепіано діляться на роялі – інструменти з горизонтальним розташуванням струн – і піаніно з вертикальним.
Перше відоме вертикальне піаніно приписується К.е. Фрідерічі ( Гера , Німеччина), що створив його і 1745 році. Однак уже 1742 з майстерні Йоганна Зьохера у Зантгофері (Баварія) вийшов подібний інструмент, а в 1748 році такі інструменти робив і Г. Зільберман.
Питання для самоконтролю: