ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТІВ
При написанні реферату студент повинен не лише опрацьовувати матеріал з обраної теми, але й проявивши творчий підхід, зробити спробу узагальнити отриманий досвід, зазначити власне бачення проблеми, визначити шляхи вирішення питань, що досліджується. Реферативна робота – це не просто повторення засвоєного матеріалу лекції або практичних занять. Вона повинна являти собою самостійне розроблення проблеми, достатньо чітко окресленої від інших.
Готуючи реферат, студенти повинні отримати навички опрацьовування літератури, складання плану і розкриття його з використанням джерельної бази, особистого досвіду тощо.
Думки інших авторів та цитати повинні мати посилання на джерела в загальноприйнятому порядку. Пряме запозичення положень без вказівок джерел літературних текстів не допускається.
При використанні джерел в тексті роботи можуть бути використані два варіанти посилань на них. Перший – це посторінкові посилання (виноски): коли на сторінці цитується джерело, то внизу цієї сторінки під основним текстом наводиться бібліографічний опис літературного джерела і вказується сторінка. Другий – коли в разі посилання на літературне джерело у квадратних дужках вказується його порядковий номер у списку літератури та конкретна сторінка, наводиться цитата, точні цифри, дані, наприклад [7, с. 37].
Виконуючи реферативну роботу, потрібно дотримуватися вимог до її структури та оформлення.
Реферат повинен містити наступні складові елементи:
o титульний аркуш,
o зміст (план),
o вступ,
o основна частина (розділи, параграфи, пункти, підпункти),
o висновок,
o перелік використаних джерел,
o додатки (у яких наводяться таблиці, схеми, діаграми тощо).
План включає всі перераховані вище структурні елементи реферату, з указанням сторінок, на яких вони знаходяться. Основний зміст реферату розподіляється на глави чи розділи. Заголовки плану дублюються в тексті реферату.
У вступі здійснюється аналіз використаних джерел, зазначаються автори, які вивчали дану тематику, визначаються сутність основних чинників, що вплинули та розвиток явища або процесу, що досліджується.
За обсягом вступ має орієнтовно 1-2 сторінки.
Основну частину складають розділи, що можуть бути розбиті на підрозділи (параграфи), логічно поєднані між собою.
Основна частина реферату розкривається послідовно відповідно обраної теми, мети, завдань шляхом висвітлення основних питань плану. Розділи основної частини показують різні аспекти розкриття даної теми.
Розкриття теми реферату може здійснюватися по-різному: чи в історичному плані (від минулого до сьогодення), чи в логічному плані (за головними, істотними, вузловими моментами), чи в актуалістичному плані (від нинішнього часу, через його призму, до минулого і про минуле).
У висновку необхідно дати коротке резюме викладеного у основній частині реферату, висновки, які зроблені відповідно до поставлених завдань, або посилання на методологічне застосування опрацьованого у рефераті матеріалу. Автор реферату повинен також вказати на ту частину змісту реферату, яка є його особистим доробком.
Не слід дублювати у висновках сказане в основному змісті, водночас й не висувати нових тверджень (порівняно з текстом роботи).
Список використаної літератури подається відповідно до структури роботи, після тексту та додатків
В переліку джерела повинні бути відповідно оформлені (мати відповідний бібліографічний опис).
Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів:
– у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний у користуванні та рекомендований під час написання роботи),
– в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.
Формуючи список використаної літератури, слід дотримуватися наступних вимог.
1. Першими у списку подаються законодавчі та інші нормативні документи: Конституція України; кодекси, Закони України; Укази Президента України; постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; накази та розпорядження МОН України тощо.
2. Решту літературних джерел розміщують відповідно в алфавітному порядку прізвищ авторів чи перших слів назв, якщо автори не зазначені.
3. У разі наявності літературних джерел з однаковими прізвищами, їх розміщують в алфавітному порядку з огляду на ініціали, а праці одного автора – за алфавітом заголовків його видань чи у відповідності з хронологією видання.
4. Іншомовні джерела та література не підлягають перекладу, а подаються мовою оригіналу.
5. Бібліографічний опис літературних джерел (монографій, книг, брошур) cкладається з таких елементів:
– прізвище та ініціали автора, авторів (якщо автора не вказано, то наводяться відомості про осіб, які брали участь у написанні монографії, книги – відповідального редактора, укладача тощо);
– назва друкованої праці;
– місце видання;
– назва видавництва;
– рік видання;
– кількість сторінок.
6. До списку використаних джерел мають бути включені лише безпосередньо використані в рефераті праці
7. При використанні джерел в тексті роботи можуть бути використані два варіанти посилань на них. Перший – це посторінкові посилання (виноски): коли на сторінці цитується джерело, то внизу цієї сторінки під основним текстом наводиться бібліографічний опис літературного джерела і вказується сторінка. Другий – коли в разі посилання на літературне джерело у квадратних дужках вказується його порядковий номер у списку літератури та конкретна сторінка, наводиться цитата, точні цифри, дані, наприклад [7, с. 37].
Якщо малюнок запозичен з певного джерела, то необхідно також робити посилання, наприклад, «Динаміка зростання кількості праць з філософії права наведена у діаграмі 2 [6]».
8. Електронні джерела оформлюються відповідно до загальних правил опису літературних джерел, при цьому в квадратних дужках після назви зазначається: [Електронний ресурс]. В кінці – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua.