За формою власності банки в Україні є
державними, зокрема Ощадний банк України та Український експортно-імпортний банк,
приватними та
змішаними.
За територіальною ознакою банки поділяються на
міжнародні,
загальнонаціональні,
міжрегіональні та
регіональні.
За належністю статутного капіталу та способом його формування:
пайові та
акціонерні банки.
Відповідно до чинного законодавства кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.
Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімально необхідної, діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.
Учасниками (засновниками) банку можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.
Органами управління банку є
загальні збори учасників,
спостережна рада та
правління (рада директорів) банку.
Органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.
Банк діє відповідно до статуту, в якому визначені: найменування банку, його місцезнаходження, організаційно-правова форма, види діяльності, які має намір здійснювати банк, розмір і порядок формування статутного капіталу банку тощо.
Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути меншим:
для місцевих кооперативних банків - 1 млн евро;
для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, - 3 млн евро;
для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, — 5 млн евро.
Банки за погодженням з Національним банком України можуть відкривати на території України та за її межами свої філії та представництва.
Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація,
банківська холдингова група,
фінансова холдингова група.
Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп із дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.
Однією з умов ефективного функціонування банківської системи є гарантування банківської таємниці, а саме інформації щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.
Банківською таємницею, зокрема, є:
а) відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України;
б) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;
в) фінансово-економічний стан клієнтів;
г) системи охорони банку та клієнтів;
ґ) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи-клієнта, її керівників, напрями діяльності;
д) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;
є) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;
є) коди, що використовуються банками для захисту інформації;
ж) інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду.
Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком України та додатково самим банком на його розсуд.
Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків, а порядок розкриття банківської таємниці суворо регламентується чинним законодавством.