Стан наукової розробки теми, аналіз джерельної бази
Дослідження, які проводилися в напрямку вивчення спорту та української діаспори, стосовно вказаної тематики умовно можна поділити на три групи: роботи представників української діаспори, сучасні праці вітчизняних дослідників та наукові доробки зарубіжних науковців.
До першої групи зараховуємо праці ідеологів та очільників спортивного руху в діаспорі, в яких висвітлювалися питання зародження українського спортивного руху та його організаційних принципів існування, а також деякі комплексні праці українських діаспорних науковців з історії діаспори, в яких спорт фрагментарно досліджувався в контексті культури та побуту зарубіжних українців. Ці праці, по-суті, були першими спробами фіксації спортивного життя українців в діаспорі США. Вони здійснювалися, передусім, представниками галузі, які також були і керманичами та натхненниками спортивного руху серед українців ще з часів перших повоєнних років в таборах переміщених осіб (D.P.). До прикладу роботи І.Красника, засновника спортивного товариства «Леви» в Чикаго, багаторічного керівника найвищої спортивної інстанції в США – УСЦАК (Української Спортової Централі Америки і Канади), були спрямовані на тлумачення мети, методів та завдань фізкультурної активності в українських спільнотах. І. Красник, здійснив перші спроби складання нормативних документів, організації перших спортивних об’єднань та фіксації спортивних досягнень [57; 58]. Важливими для розуміння процесів в галузі спорту є роботи (статті, замітки, промови, передмови, звіти) інших керівників українських спортивних організацій, які публікувалися в щорічних, або щоквартальних звітах, а також в альманахах окремих спортивних товариств (В.Левицький та О.Гайський, глави УСЦАК-у) [61; 23].
О.Скоцень, талановитий український футболіст, який емігрував до Канади у своїх статтях та мемуарах описав шлях розвитку українського еміграційного спорту, починаючи з таборів ДіПі, а також дослідив організацію спортивного руху в середовищі зарубіжного українства [75].
Комплексно висвітлено діяльність найвищої спортивної інституції українців в США та Канаді – УСЦАК та інших спортивних осередків у роботах О.Твардовського, прес-референта цієї організації [80; 81; 82; 83]. До внеску УСЦАК у розвиток організованого спортивного руху, як і до інших аспектів спортивного життя, звертався також і Є.Жарський [37; 38; 39].
Президент УСК (Українського Спортового Клубу, Нью-Йорк) М.Гаврилюк подав ґенезу створення, спортивного осередку українців в Нью-Йорку [21], а разом з цим осмислив явища, які супроводжували утворення і розвиток українських спортивних товариств в США. Також, історію українського спортивного клубу в Нью-Йорку досліджували В.Баранецький [4] та І.Хамуляк [87; 88]. Діяльність окремих спортивних товариств також висвітлювалася у роботах Е.Жарського («У «Січовій» спортовій школі») [39], Г.Масника («Як постало українсько-американське спортове товариство «Леви») [66], В.Кізими (Історичний Нарис Українського Спортового Товариства Черник - Дітройт) [48], І.Серанта («Начерк історії УСК-у») [74], О.Твардовського («Січовими шляхами: історія українського спортово-виховного товариства "Чорноморська Січ" в Нюарку (1924-1999)») [83] та інших. Побіжно досліджували місце українців в спортивному житті Сполучених Штатів Америки І.Овечко та Р.Кучар («Ukraine and Ukranians») [93]. В роботі «Зірки українського копаного м’яча в діаспорі» О. Твардовський також висвітлив спортивний рух українців через його найяскравіших представників [81]. Про спортивні успіхи українців за кордоном писав також М.Касіян [45]. Осмислював вплив спорту на розвиток української спільноти О.Гайський [23] та В.Левицький [31]. А про взаємодію українських спортивних товариств з іноземними спортивними організаціями писав О. Кравченюк [56]. Завдяки подібним роботам, які є першими спробами узагальнення історії спорту в середовищі української діаспори, розкривається картина структури, матеріально-грошової та господарської основи, а також ідейно-політичних засад існування українських спортивних товариств в США. Ці праці, викладені переважно на сторінках звітів спортивних товариств та діаспорних періодичних видань, склали пізнавальний базис, в руслі чи навколо якого відбулось зародження та розвиток спочатку публіцистичного, а нині й наукового вивчення особливостей спортивного життя українців в США.
Із здобуттям Україною незалежності виникли можливості для дослідження організованого спортивного руху в українській діаспорі (доступ до архівів, зміцнення зв’язків між діаспорою та Україною, активність діаспори в розбудові системи олімпійського руху в Україні). До теми спорту в українській діаспорі зверталися і українські дослідники історії діаспори, які в загальному контексті життя української громади розглядали і спорт. В другу групу ми виокремили наукові праці українських дослідників періоду української незалежності, які стосуються життя діаспори, а також спорту в ній. Передусім, виділимо дослідження української дослідниці О.Вацеби, яка вивчала спорт як організованих рух в середині діаспори [13; 14; 15; 17; 18], а також його теоретико-методологічні засади на основі аналізу спеціалізованої періодики [12; 19], та дослідила бібліографічне здобутки з фізичного виховання і спорту української діаспори [16]. Водночас, роботи українського дослідника діаспорного спорту Ю.Козія, який, обробивши низку джерел, визначив та проаналізував особливості організації та основні тенденції спорту в українській спільноти на Заході [50; 51; 52; 53; 54; 55]. Перспективи дослідження діаспорного спорту та розвитку фізичної культури як фактору збереження ідентичності української діаспори, взаємозв'язку із сучасною Україною, сприяння формуванню її державності окреслив М.Гуменюк [30]. О.Блохін, досліджуючи український спорт у сучасній соціокультурній реальності, відзначав, що спортивна діяльність має велике значення для консолідації української політичної нації та утвердження міжнародного престижу та авторитету України [6; 7]. У роботах В.Гінди порушувалося питання розвитку українського спорту в еміграційних спільнотах [27]. Діяльність найвищої української спортивно організаційно-управлінської спортивної установи в США та Канаді (УСЦАК) дослідив Р.Куціль [59].
Специфіка спортивного розвитку в українській діаспорі зумовила вивчення філологічних аспектів українськими дослідниками. Зокрема, О.Вацеба та М.Герцик виокремили фахову мову спортивної періодики в окремий об’єкт дослідження [15]. А М.Мартинюк розглядав джерела творення української спортивної термінології, пропонуючи ввести в оббіг деякі більш доцільні, як на його думку, терміни [64]. Окремо слід відзначити роботу І. Свістельник, яка упорядкувала тематичний бібліографічний покажчик «Історія фізичної культури», завдяки чому вдалося віднайти роботи багатьох українських науковців із вивченням різноманітних аспектів спортивної проблематики [78].
Опубліковані наукові роботи, які містять в собі ґрунтовне вивчення окремих аспектів існування діаспори, що особливо важливо у розумінні процесів, які відбувалися в спорті. Зокрема, до проблематики інтеграції українських мігрантів в суспільне життя країн, де вони проживали, звертався В. Євтух [36]. Причини та умови третьої хвилі еміграції, проблеми адаптації українців під час цього висвітлено у працях Л. Стрільчук [79]. Важливою для розуміння консолідаційних та інтеграційних процесів в діаспорі є праця Г. Луцишин «Українська діаспора: новітні тенденції впливу на процес національної консолідації» [63].
Сучасна українська наука володіє незначною кількістю праць, які стосуються спорту в українській діаспорі і пояснювали б його роль у соціокультурних явищах української спільноти закордоном. Тому виникає необхідність глибшого аналізу закордонних праць. Доволі важливим в контексті цієї роботи є погляд на спорт як на феномен комунікації та чинник самоогранізації суспільства в роботах культурологів та соціологів. Цю групу досліджень складають роботи зарубіжних вчених, що присвячені вивченню спорту як соціокультурного явища. Такий підхід у вивченні феномену спорту використовували деякі російські вчені. До прикладу, цінність спорту для суспільства та окремих особистостей на прикладі російських реалій висвітлив у своїй дисертації А.Григор’янц («Трансформация российского спорта в эпоху глобализации») [28]. Інший російський вчений Є. Павлов у своїй праці «Социокультурный феномен спорта: комуникативный аспект» виокремлював спорт як чинник соціокомунікативної активності людей [69]. Використовуючи здобутки соціології спорту, Р.Абрамов та Я.Воронова дослідили зв'язок між спортом, масовими комунікаціями та дозвіллям. В їх дослідженні представлений короткий огляд соціології спорту як самостійності дослідницької дисципліни [2]. Наукову цінність для нашого дослідження має робота російської дослідниці В. Звєрєвої, яка, в рамках дослідження медіа культури, зосереджувала свою увагу на телевізійному спорті, як специфічному феномені («Телевизионный спорт») [43]. Вона виокремила загальні особливості взаємодії спорту та медіа в модерну добу, а також визначила зміни спорту під впливом медіа.
«Спорт как социокультурный феномен эпохи глобализации» – праця А.Киласова, в якій він зазначав, що спорт є невід’ємною частиною національних культур, в якій акумулюються та задіюються найновіші досягнення технологічного прогресу (зокрема в галузях масової комунікації). Зокрема, автор вважав спорт одним з найяскравіших «провідників» глобалізації, наділяючи таким чином спорт значними властивостями соціокуьтурної інтеграції [60]. Інший російський соціолог Б.Дубін у своїй працях простежив внесок спорту у явища соціальної мобільності, а також визначив соціоутворюючу (социо-образующую) роль спорту в суспільстві [34; 35].
Для розуміння спорту, як феномену, послугувала праця А. Гуттмана «Капитализм, протестантизм и современный спорт» [31]. В контексті критики марксистської та веберської інтерпретації сучасного спорту, Гуттман пропонує цікаві висновки з приводу власного аналізу спортивних практик.
Тези в дослідженні спорту як явища, суспільної практики та інструменту ідеології, висловлені дослідником мистецтва Майком О’Махоуні в його праці «Спорт в СССР: физическая культура – визуальная культура» [68] також становлять наукову цінність в нашому дослідженні. Вивчаючи візуальну складову спорту в Радянському Союзі, дослідник розкриває складні взаємозв’язки між спортом як державною соціальною практикою в СРСР та спортом як культурним продуктом.
Р. Бойл (R. Boyle) дослідив історичну еволюції відносин між спортом та засобами масової інформації, та відображення цього в масовій культурі («Power play: Sport, the Media and Popular Culture») [96]. Британський дослідник T. Делані (T. Delaney) висвітлив репрезентативну складову спорту [97]. У розгляді особливостей взаємодії спорту та медіа особливе значення має праця Е.Катца (E. Katz) [100].
Методологічні основи профільних концепцій соціологів, культурологів, істориків та фахівців з медіакомунікацій поокремо не є всеохопними в контексті досліджуваної теми. Проте, аналіз рівня та глибини наукового дослідження теми засвідчує, що в українській науці на попередніх етапах вже були проведені окремі спроби вивчення проблематики спорту, зокрема і діаспорного. Тому метою цієї роботи є поглиблене комплексне дослідження спорту в діаспорі, що включає розгляд його соціокультурного потенціалу в контексті інтеграції українців, враховуючи наукові надбання зарубіжних та українських науковців.
Залишаються неопрацьованими деякі питання прикладного характеру, такі як медіатизація та особливості комерціалізації українського спорту в США. Саме тому вітчизняна наука потребує комплексної праці з вивчення різноманітних явищ діаспорного спорту, що розширить межі розумінні соціально-політичного життя діаспори загалом.
Джерельна база. Історія зарубіжного українства, як і його спортивного життя фіксувалася в часописах, газетах та журналах, в альманахах та звітах спортивних товариств, в листуванні спортивних структур та діячів. Для аналізу таких різноманітних за змістом та значенням джерел, а також їх класифікації застосовано принцип розподілу за походженням.
До першої групи джерел зараховуємо документи спортивних товариств, матеріали українських організацій та громадських об’єднань української діаспори, які містять відомості про спорт (УСЦАК, РФК). Серед документів спортивних організацій, що належать до цієї джерельної групи, особливу вагу становлять такі документи, як офіційні листи, «табелі вимог відзнак фізичної вправності», календарі запланованих спортивних та громадських заходів тощо. До цієї групи джерел відносимо також щорічні та щоквартальні звіти [103; 104; 105; 224; 225; 226; 227; 228] та статути [220], які дозволили простежити, як визначались пріоритети розвитку спортивної галузі, як формувалась позиція українських очільників до спорту відповідно до вимог українського суспільства в американському соціокультурному просторі. Відомості джерел цієї групи дозволяють отримати інформацію про місце, час та особливості спортивної активності українських спортивних структур в США, а статистичні матеріали у звітах спортивних товариств також розкривають картину матеріально-грошової та господарської основи існування українських спортивних осередків в США.
Окрім того, окремі матеріали неперіодичного характеру, такі, як афіші, програмки спортивних заходів, та запрошення, які є джерелом різноманітних детальних даних та надають досліджуваному явищу колориту. Особливо цінними джерелами для дослідження окремих особливостей спортивного життя українців в США є афіші, запрошення та оголошення з програмками змагань, листівки, обіжники, які були виявлені в фондах періодики Українського Національного Музею Чикаго. Найважливіші з них, що мали пряме чи опосередковане відношення до розвитку та репрезентації фізкультурно-спортивної сфери, видавалися як і самостійно, так і за участю типографій.
Важливим джерелом з вивчення проблеми становлення, розвитку та особливостей функціонування є матеріали періодичних видань, які склали окрему групу джерел. Цінні дані, які відображають фрагменти явищ спортивного життя українців в США містять діаспорні газети.
На предмет матеріалів на тематику спорту, які б стосувалися українських команд, гравців чи українського спорту загалом, в фондах періодики Українського Національного Музею Чикаго нами було виявлено та проаналізовано всього 128 номерів українських газет та 3 номери канадійського щотижневика «Soccer and Sport News» за період від 1950-го по 1965-й рр.
Відтак,дослідженочасопис української діаспори «Америка» – видання Союзу українців-католиків «Провидіння» з 1912 року. Всього проаналізовано 78 номерів, з них за період 1951-го року, за 1953-й рік, а також за 1954-й рік. Газета намагалась якнайширше подати перебіг різноманітних аспектів спортивної діяльності українців в США, систематично та системно висвітлювала складний процес формування української фізкультурно-спортивної галузі. Зокрема, інформативними вважаємо оголошення про майбутні матчі та змагання, склади команд та учасників, перебіг спортивних подій, здобутки та невдачі українських спортсменів тощо.
Матеріали про спортивне життя українців в США виявлені також в ілюстрованому журналі «Екран» (Чикаго, США). Аналіз дев’ятьох номерів в період з 1961-го по 1965-й рр. засвідчив, що матеріали на спортивну тематику містилися у 5-ти номерах за 1961-й рік [102; 107; 188; 189; 211]; за 1962-й – у одному номері [109]; за 1964-й – у 2-х номерах [106; 110; 221]; за 1965-й – у одному номері [221; 222; 229].
Окремо заслуговує на увагу унікальне за своєю суттю для діаспорних реалій тих часів видання «Спортові вісті». Нами виявлено та проаналізовано 5 номерів за 1954-й рік в період з травня по листопад цього українського спортивного журналу [215; 216; 217; 218; 219].
Серед періодичних видань, що належать до цієї джерельної групи, особливу вагу становлять відомості про український спорт в США, виявлені у незалежному тижневику «Українське життя» (Чикаго, США) у 21 номері (за 1958-й рік – 13 номерів в період з лютого по грудень та 4 номери з січня по лютий 1959-го року) [190 – 210].
Було проаналізовано 3 номери канадійського тижневика «Soccer and Sport News», з них 2 за червень та жовтень 1953-го року та 1 номер за вересень 1954-го [231; 232; 233].
Вкрай інформативними для нашого дослідження виявились матеріали окремих номерів однієї з найстаріших україномовних газет в США «Свобода» [214; 223; 230; ]. Від моменту прибуття українських повоєнних емігрантів, газета систематично та системно висвітлювала складний процес формування української фізкультурно-спортивної галузі.
Попри загальний дефіцит комплексних документальних збірок, а також брак окремих покажчиків, наявні джерельні матеріали все ж дають можливість досліджувати раніше не вивчені явища в українському спорті у США та уможливлює аналізувати досліджувану проблему обґрунтовано та аргументовано. Таким чином, проведений пошук джерел та їх аналіз дозволяє стверджувати, що наявна джерельна база дисертаційного дослідження є доволі широкою, хоча і не претендує на всеохопність. Це уможливлює досягнення поставлених в ході роботи над магістерським дисертаційним дослідженням наукових завдань.