Ступінь антропізації ландшафту
Природокористування регламентується різними видами проектування: землевпорядного, лісогосподарського, меліоративного, природоохоронного, планувально-містобудівного та ін.
У науковому обґрунтуванні проектів природокористування потрібен комплексний ландшафтознавчий аналіз для врахування сумірності техногенного впливу з природно-ресурсним потенціалом ландшафтів. Певний вид антропогенного впливу на ландшафти можна описати множиною параметрів, кожен з яких безпосередньо характеризує ступінь антропогенного навантаження. Такими параметрами для оцінки впливу рекреації є кількість відпочивальників на одиницю площі впродовж року, максимальна кількість відпочивальників за день (пікове одночасне навантаження), кількість наметів, вогнищ на одиницю площі, ступінь витоптування трав’яного ярусу, кількість і категорія сміття, залишеного відпочивальниками (кількість екскурсії! рекреантів за одиницю часу на одиницю площі), та ін.
Такі безпосередні показники антропогенних впливів на геосистему найбільш об’єктивні, проте далеко не в усіх випадках їх вдається визначити. Крім того, взяті кожен окремо вони не характеризують ступеня сукупного (інтегрального) впливу антропогенного чинника на геосистему. Для аналізу антропогенних навантажень на геосистему регіонального рівня (ландшафтних областей, країв, зон. країн загалом та ін.) потрібні передусім показники узагальненого характеру, оскільки для таких територій інформацію за конкретними показниками антропогенних впливів зібрати вкрай важко (та й не треба), тому то за такого аналізу увагу зосереджують на з’ясуванні загальних закономірностей формування та змін екологічних ситуації під впливом основних груп антропогенних чинників.
Показники зміни ландшафтів інтегрального антропогенного навантаження можна отримати методом експертного оцінювання (визначення балів навантаження від окремих чинників). Цей метод ґрунтується на ранжуванні видів антропогенних впливів на ландшафти за ступенем їхньої «суттєвості», «глибини» змін ландшафту, зумовлені цими впливами. Оскільки антропогенні впливи певної групи часто фіксуються відповідними видами угідь або типами функціонального використання території, то площі останніх можуть слугувати показником антропогенної трансформації ландшафту. Виходячи з цього. Мільков пропонував простий метод оцінювання ступеня антропізації ландшафту. За співвідношенням площ природних і змінених ПТК ландшафти поділяють на: антропогенні (природних угідь не більш як 25%). природно-антропогенні (25-50%). природні (75-100%).
Цей метод не враховує типу антропогенних утіль і ступеня їхньої відмінності від корінного природного ландшафту, що існував на їхньому місці. Повніший метод враховує не лише відсоткове співвідношення між угіддями різного типу, а й ступінь зміненості ландшафту за його використання під певне угіддя.
Значення балів трансформації угіддям ландшафту встановлюють експертним способом. Враховують те, що залежно від зонального типу ландшафту його зміненість одним видом угіддя буде різною. Гак. у лісових ландшафтах їх зміненість ріллею треба вважати більшою, ніж лучних і степових ландшафтів. Тому бали трансформації визначають у межах встановлених градацій. Прийнято такі їхні діапазони: природоохоронні території (залежно від їхнього типу) мають бал від 0 (територія абсолютного заповідання) до 10 (національний парк, заповідник); ліси – 11-20, заболочені землі – 21-30, луки, пасовища – 31-40. сади, виноградники – 41-60. сільська забудова – 61-70. міська – 71-80. водосховища, канали, ставки – 81-90, кар’єрно-відвальний комплекс – 91-100.
Ландшафтам властива своя функціональна структура з властивими їм успадкованими елементами. їхня полігенетичність свідчить про неоднозначність відносин між наявними морфологічними і функціональними структурами. Головним є пізнання генези. субстантивних, атрибутивних структурних зв’язків і властивостей ландшафтів. їхнього минулого, сучасного і прогнозованого станів; їхня функціональна технологія, інженерно-планувальна оцінка, використання ландшафтознавчої інформації для обґрунтування стадійності планування і проектування. Соціальні потреби зумовлюють потребу в проектуванні ландшафтів, природно-техногенних геосистем, які від попередніх ландшафтів відрізняються новим призначенням, регульованістю функціонування, стійкістю до антропогенних навантажень, надійністю в часі через впровадження нових структурних елементів.