ТЕМА № 2 Авторське право та суміжні права

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

Вступ

I. Поняття авторського права. Джерела авторського права.

II. Об'єкти та суб’єкти авторського права. Строки дії авторського права.

III. Майнові та особисті немайнові права авторів.

IV. Суміжні права.

V. Авторські договори та їх види.

Висновки


РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996.- N 30.- ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003.- NN 40-44. - ст.356.

3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003 р. - N 18, N 19-20, N 21-22.- ст.144.

4. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12. 1993 р. № 3792-XII, зі змінами і доповненнями від 09. 05.2011 р.

5. Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм: Закон України від 23.12.2000 р.

6. Про видавничу справу: Закон України від 05.06.1997 р

7. Про телебачення і радіомовлення : Закон України від 21.12.1993 р.

8. Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права та суміжних прав: постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. .№ 72., остання редакцiя вiд 21.09.2011 р.

9. Порядок державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір від 27 грудня 2001 р .№ 1756.

10. Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права та суміжних прав. постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. .№ 72.

 

Наукові та навчально-методичні джерела:

8. Цивільне право України: Підручник / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер.- 2010. – 567 с.

9. Цивільне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. І.А.Бірюкова, Ю.О.Заїки. – К.: Істина. - 2007. – 224 с.

10. Цивільне право України: Підручник: У 2 книгах / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер.- 2008. – 703с.

11. Цивільне право України. Підручник: У 2 т./ За заг. редакцією В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К: Юрінком Інтер,2004. – Т.1.- 480 с.

12. Харитонов Є.О., Дрімлюк А.І., Калітенко О.М. Цивільне право (в запитаннях і відповідях). – Х.: ТОВ « Одісей», 2008. – 576 с.

13. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2010. – 1200 с.

14. Цивільний кодекс України : Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред.. Я.М. Шевченко. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2011. – Ч. 1. – 692 с.

МЕТА ЛЕКЦІЇ

Метою лекції є оволодіння і вільне орієнтування основними поняттями і визначеннями, дефініціями, які стосуються авторських і суміжних прав. Зокрема, відповідне вивчення нижченаведеного матеріалу повинно допомогти студенту вільно аналізувати наукові теорії, вирішувати конкретні життєві ситуації, що виникають у сфері належного визнання авторських прав за конкретними особами, орієнтуватися і вміти застосовувати засвоєний матеріал на практиці, у разі виникнення відповідного спору, наприклад, у суді.

Базою навчання виступає цивільне законодавство у галузі інтелектуальної власності, крім цього окремі питання розглядаються також іншими науками і дисциплінами, зокрема загальною теорією права, філософією, історією та іншими. Це пояснюється насамперед тим, що навчальна дисципліна має за мету не тільки навчити основам інтелектуальної власності, а й вчити оволодівати її понятійним, категоріальним апаратом, основними її здобутками, ознайомленням з її проблемами.

ВСТУП

Визначення юридичної природи авторського права завжди мало дискусійний характер. Це зумовлено, перш за все, численним різноманіттям властивостей, які закладені в основу поняття авторського права щодо відповідних правових систем і традицій.

Аналіз інституту авторського права і суміжних прав у системі права інтелектуальної власності є, за своєю суттю, мобільним утворенням, оскільки, наприклад, перелік об’єктів авторського права, закріплений у відповідному законі, постійно оновлюється і на сучасному етапі не є вичерпним.

Саме тому тривале і глибоке вивчення цього аспекту, інституту інтелектуальної власності є нагальним і важливим на сучасному етапі.

Отже першим питанням нашої лекції виступає «Поняття авторського права. Джерела авторського права».

 

 


І. Поняття авторського права. Джерела авторського права

 

Авторське право в об’єктивному розумінні – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів науки, літератури, мистецтва.

Завдання авторського права — створити найсприятливіші правові умови для творчої діяльності, забезпечити доступність результатів цієї діяльності всьому суспільству. Його основним принципом є поєднання інтересів автора та інтересів усього суспільства. Так, Закон України "Про авторське право і суміж­ні права" дозволяє вільне використання випущених у світ творів без дозволу автора, але в межах Закону (статті 15—19). Авторське право проголошує і забезпечує широкий захист особистих немайнових і майнових прав авторів.

Серед джерел авторського права передусім варто назвати Закон України "Про авторське право і суміжні права" в редакції Закону від 09.05.2011 р., постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права та суміжних прав" від 18 січня 2003 р. .№ 72. та "Порядок державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір" від 27 грудня 2001 р .№ 1756.

Важливе значення у регулюванні авторських відносин мають типові авторські договори, які затверджуються Кабінетом Міністрів України або за його дорученням відповід­ними відомствами і творчими спілками.

Для правильного і однозначного застосування законодавст­ва при захисті авторських прав істотне значення має судова практика з розгляду справ, що виникають із порушення ав­торських прав. Верховний Суд України систематично узагаль­нює і аналізує таку практику, робить відповідні висновки і дає керівні вказівки судам.

Особливу групу джерел сучасного авторського права ста­новлять міжнародні договори: підписана 14 липня 1967 р. в Стокгольмі Конвенція, що створює Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ) (ця Конвенція набрала чин­ності 1970 р.); Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (1886 р.); Всесвітня (Женевська) конвенція про авторські права від вересня 1952 р.; Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (1971 р.); Брюссельська конвенція про розповсюдження несучих програм сигналів, що передаються через супутники (1974 р., ,0

Договір ВОІВ про авторське право від 1996 р., Договір ВОІВ про виконання і фонограми від 1996 р.) та інші.

Висновки з першого питання

Розглянуті основні вітчизняні і міжнародні джерела авторського права і суміжних прав. Їх огляд свідчить про те, що система авторського права і суміжних прав є досить розгалуженою, оскільки постійно вдосконалюється і розвивається.