Особистісна зумовленість мислення. Інтелектуальні властивості особистості
Рівень розвитку особистості інколи характеризується ступенем соціальної значущості (значущості для інших) справи її життя (основної задачі життя). Головне в особистості - це її мотиви, ставлення до себе й до навколишнього світу.
Мислячи, особистість розв'язує задачі. Задача завжди викликає певне ставлення до себе, має для людини особистіший смисл. Це ставлення може бути позитивним або негативним, відрізнятися за об'єктом, формою виразу та його проявом. Крім того, задачі мають ту або іншу соціальну й індивідуальну значущість, яка залежить від їх співвідношення з суспільними та індивідуальними потребами.
Основною умовою, яка забезпечує розгортання процесу розв'язування задачі, коли вона поставлена ззовні, є акт її прийняття, котрий пов'язує задачу з актуалізованою в певній ситуації мотиваційною структурою. Мотивація - головна характеристика суб'єкта діяльності, основне джерело його активності. Існує дві групи мотивів мисленнєвої діяльності: зовнішні та внутрішні. Коли йдеться про зовнішню мотивацію, то це означає, що задача розв'язується заради досягнення якихось результатів, не пов'язаних із пізнанням об'єкта (скажімо, щоб одержати відмінну оцінку за контрольну роботу). Однак навіть у ситуації з контрольною роботою в частини учнів може актуалізуватися й пізнавальна потреба - розібратися в новій задачі, знайти оригінальний спосіб и розв'язання, виявити принципові особливості порівняно з іншими задачами тощо.
Діяльність із розв'язування задач, як і діяльність взагалі, полімотивована. Суб'єкт характеризується ієрархією мотивів, тому акт прийняття задачі - це встановлення її зв'язку з групою мотивів, різних за їхньою значущістю для суб'єкта. Крім зовнішніх і внутрішніх мотивів, у процесі розв'язування кожної задачі відіграють роль і ситуаційні, і стійкі, глибинні мотиви, і ставлення особистості
Дослідження показують, що мотиви особистості є не просто умовою розгортання актуальної мисленнєвої діяльності, а й фактором її продуктивності. Так, наприклад, порівнювалося розв'язування однакових задач у трьох різних експериментальних ситуаціях: "нейтральна інструкція" ("потрібно розв'язати задачу"); ситуація змагання і ситуація нібито визначення інтелектуальної обдарованості. Коли актуалізовувалися значущі мотиви, було виявлено зростання продуктивності розв'язування задач - за кількістю відповідей, за оригінальністю відповідей тощо.
Чи не найяскравішим доказом особистісної зумовленості мислення та інтелекту є поняття інтелектуальної активності особистості. Інтелектуальна активність - це не стимульоване ззовні продовження мислення. Подібно до того, як метод проблемних ситуацій відділяє мислення від інших психічних процесів, не стимульована ззовні діяльність однозначно виявляє інтелектуальну активність. Інтелектуальна активність є особистісною властивістю, властивістю цілісної особистості, яка не зводиться ні до загальних розумових здібностей, ні до мотиваційних факторів розумової діяльності Такий підхід дає можливість досить переконливо розрізнити творчість та інтелект і визначити творчість як дериват інтелекту, заломлений через мотиваційну структуру, яка або гальмує, або стимулює їхній вияв.
Рівень інтелектуальної активності, ініціативи є досить стійким особистісним утворенням дорослих, виявляється в різноманітних експериментальних умовах і пов'язаний, як уже зазначалося, з глибинною мотиваційною структурою особистості.
Мисленнєва діяльність зумовлена не тільки особистісною, а й індивідуально, суб'єктивною (якщо не розуміти всі ці поняття як синонімічні). Ясно, що в даному разі йдеться про сукупність якостей, що характеризують індивіда взагалі та його мислення зокрема. В процесі мислення, у постановці та розв'язуванні задач, ставленні до них, продуктивності мислення не можуть не виявлятися характер людини, її темперамент, типи акцентуації, психофізіологічні особливості тощо. Так, кожна класифікація індивідуальних типів у психології супроводжується яскравим описом особливостей мислення. К. Г. Юнг, зокрема, характеризує особливості мислення екстравертів та інтровертів. За екстравертованої установки мислення спрямоване на категорії об'єктивних даних (факти, ідеї). Екстраверт намагається "ставити всі прояви життя в залежність від інтелектуальних висновків, які завжди орієнтуються на об'єктивно задане, або на об'єктивні факти, або на загальноприйняті ідеї". Мислення ж за інтровертованої установки орієнтується передусім на суб'єктивний чинник, для нього "факти мають другорядне значення, а головну цінність ... становлять розвиток і виклад суб'єктивної ідеї, початкового символічного образу, який ... стоїть перед його внутрішнім зором" (цит. за О. К. Тихомировим). Інтроверт прагне поглиблення, а не розширення, його судження менше стосуються об'єкта, ніж суб'єкта.
Е. Кречмер убачав зв'язок між мисленням і конституцією. Він вважав, що вченим-циклотомікам властиві великою мірою екстенсивний характер роботи, наочно-емпірична спрямованість, схильність до популяризації. Вченим-шизотимікам притаманні потяг до практичної роботи, до чітких формальних побудов, схильність до ірреального (О К. Тихомиров).
Інтелектуальні властивості особистості, що зумовлюють продуктивність мислення, його творчий характер:
Швидкість мисленнєвих процесів - дуже важлива властивість тоді, коли мислення включене в конкретну практичну діяльність, яка вимагає невідкладного прийняття нестандартних рішень, часом у складних, екстремальних умовах (лікар, слідчий, водій та багато інших професій). При цьому швидко може протікати як згорнутий, інтуїтивний мисленнєвий процес, переважно неусвідомлений, так і процес логічного мислення з повним усвідомленням, рефлексивним аналізом усіх етапів.
Глибина мислення - властивість, що сприяє аналізові, порівнянню, знаходженню суттєвих зв'язків. У конкретно-психологічному плані вона означає здатність ураховувати всі відомі й необхідні дані, запропоновані в умовах задачі, і зв'язки між ними.
Широта мислення виявляється в залученні до розв'язування задачі необхідних засобів і знань, не даних безпосередньо в умовах задачі, а взятих з інших сфер знань, наук тощо. Широта мислення є особливо важливою при розв'язуванні так званих відкритих задач, коли для постановки задачі в межах "розмитої умови" потрібно залучити певні знання й засоби.
Гнучкість мислення (протилежною якістю є ригідність, тобто інертність), є однією з найважливіших передумов ефективності творчої діяльності
Стратегічність мислення -це поняття, пов'язане з терміном "стратегія", що передбачає вибір адекватних способів розв'язування задачі та відповідних розумових дій.
Імпульсивність - обережність мислення. Більшості людей властива обережність у мисленні, для них досить складно приймати ризиковані рішення. Однак у творчому мисленні інколи без ризику не обійтися, бо нове завжди є певною мірою ризикованим і незвичайним.
Самостійність (дивергентність, нешаблонність) мислення - це досить важлива риса творчого Продуктивного мислення, що сприяє виникненню оригінальних задумів і нових підходів у різних сферах мистецтва, науки й техніки.
Серед інших важливих інтелектуальних якостей особистості можна назвати організованість мислення (здатність мобілізуватися у складній ситуації), дисциплінованість мислення (здатність здійснювати трудомістку технічну роботу), послідовність та розважливість думки тощо. Не меншу значущість має критичність мислення. Критичність звичайно визначають як усвідомлений контроль за ходом інтелектуальної діяльності людини, показник збереження і сили особистісно-мотиваційної сфери та її впливу на мислення. Протилежною властивістю є некритичність, яка характеризується неусвідомленістю, неможливістю довільної корекції змісту та ходу мислення, що заважає його продуктивності.