Порушення сну. Паталогічний сон та інші види сну
Хропіння – западання м’яких тканин піднебіння в глотку. Інколи це супроводжується сонними апное (спонтанна зупинка дихання), що може зумовити і летальний кінець.
Бруксизм (скреготання зубами). Звичайно також турбує більше оточуючих, ніж самого винуватця. Причини бруксизму невідомі. Вважають, що це можливо рудиментний рефлекс, який відповідає заточці зубів у тварин.
Сноговоріння і сноходіння (сомнамбулізм) не можна вважати патологією. За винятком рідкісних нещасних випадків, це зовсім невинне заняття. Сноходіння розглядають як нешкідливий прояв психічної діяльності уві сні. Очі сомнамбули широко відкриті, погляд спрямований вперед, неначе в пустку. Зовнішні подразники не викликають у нього ніяких реакцій. Сноходіння спостерігається у любому віці, але частіше у дітей і молодих людей. Виникає переважно під час глибокого повільнохвильового сну, тому його не можна вважати руховими проявами сновидінь. Сомнамбулізм вважають особливою формою бадьорості, під час якої перетворення сенсорної інформації у рухові акти зберігається, а свідомість виключена.
Паталогічний сон виникає внаслідок гальмування великих ділянок мозку у зв’язку з порушенням кровопостачання, пухлинами, виснаженням нервової системи, важкими переживаннями. До паталогічного відносять летаргічний сон, що часто зустрічається у істериків. Може тривати тижні, місяці і навіть до 20 років. Хворі мають вигляд людей які сплять (реакція на світло слабка), температура тіла знижена, частота пульсу і дихання, артеріальний тиск і тонус м’язів знижені. Можливо, удавана смерть йогів є летаргічним сном, який виникає внаслідок самонавіювання.
Наркотичний сон спричиняють речовини, що діють на нервову систему (морфій, ефір, хлороформ, алкоголь).
Гіпнотичний сон ( з грец. ”гіпноз” – сон) – це стан людини і тварин, який виникає під впливом дуже сильних раптових або дуже слабких одноманітних подразників. Вперше науково пояснив фізіологічні механізми гіпнозу Павлов. Він вважав, що під впливом одноманітних рухів або слів гіпнотизера виникає гальмування, що охоплює всю кору, залишаючи окремі вогнища збудження. Залежно від того, де залишаються ці вогнища загіпнотизована людина виконує різні дії або у неї виникають різні відчуття.
У стані гіпнозу можна здійснювати навіювання. Навіювання – це тиск, який здійснює одна людина на іншу словами, інтонацією, мімікою, жестами, вчинками. Легше навіюванню піддаються сангвініки, за ними холерики, меланхоліки і флегматики. Під час гіпнозу домінує права півкуля, але після встановлення контакту між гіпнотизером і загіпнотизованим різко зростає активність лівої. У тварин гіпнотичний сон може виникати під впливом небезпеки з боку хижака (завмирання).
Значення сну
Щодо фізіологічного значення сну існують різні думки:
1. Відновлення метаболізму нервових клітин. Павлов вважав, що в результаті денної діяльності відбуваються “виснаження” коркових клітин і це викликає сонне гальмування, на протязі якого відновлюється працездатність нейронів. Якщо мати на увазі стомлення нервових клітин від бомбардування нервовими імпульсами, то краще говорити не про стомлення нейронів, а про стомлення синапсів.
2. Пристосування до несприятливих умов діяльності. Тварини, які ведуть денний спосіб життя стають безпомічними вночі, не орієнтуються в темноті, можуть стати легкою здобиччю хижаків і навпаки. Сон забезпечує не лише відпочинок, але й безпеку шляхом захисної нерухомості в затишному місці. Сон – це один з видів інстинктивної пристосувальної поведінки.
3. Впорядкування процесів обробки і збереження інформації. Значення сну для стану пам’яті розуміють по-різному. Одні вчені вважають, що під час сну відбувається ліквідація накопиченої за день “непотрібної” інформації. Тобто мозок готується до сприйняття нової інформації наступного дня. Інші, навпаки, вважають, що відбувається консолідація пам’яті, тобто перехід короткочасної пам'яті в довготривалу.
4. Останнім часом сон почали розглядати як механізм “психологічного захисту” від внутрішніх, звичайно, неусвідомлюваних конфліктних ситуацій, наприклад нездійснених бажань. Дію цього механізму пов’язують з стадією парадоксального сну і сновидіннями, що під час неї виникають. Цей підхід близький до розвинутої Фрейдом концепції про скриті в підсвідомості потяги, які проявляються в сновидіннях і можуть бути виявлені психоаналізом. Сновидіння оцінюють як засіб зняття психічної напруги шляхом імітації рішення “ поточних емоціональних проблем”.
5. Відновлення узгодженості в часі протікання функцій організму. Порушення узгодженості в часі функцій організму призводять до такого важкого явища як десинхроноз. Така неузгодженість виникає, наприклад, під час зсунутих режимів сну, перельотах з пересіканням часових поясів, коли внутрішні ритми протікання функцій приходять в протиріччя із зовнішніми змінами дня і ночі. І в звичайних умовах активної діяльності вдень численні зовнішні впливи в певній мірі порушують ритміку тих чи інших функцій. Відновлення їх узгодженості відбувається під час сну, коли зовнішні впливи виключаються. Саме тому одним із симптомів десинхронозу є підвищена потреба у сні.
ОНТОГЕНЕЗ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
Безумовнорефлекторна діяльність мозку проявляється вже на третьому місяці пренатального розвитку, коли з’являються перші рухи плода. Новонароджена дитина має низку безумовних рефлексів (смоктальний , хапальний, зіничний та ін.). У плода немає вищої нервової діяльності. Хоча вважають, що якісь елементарні психічні процеси відбуваються під час ембріонального розвитку. Перші ознаки умовних рефлексів виникають у дитини на 2-3 тижнях життя.
У 9-10 місячному віці для дитини набуває значення зовнішнє оточення. На ці подразники в неї виробляються умовні рефлекси.
Умовні рефлекси на словесні подразники виникають протягом другого півріччя життя. До кінця першого року формується багато умовних рефлексів. Спочатку утворюються вегетативні рефлекси, потім—рухові і, нарешті, - мовнорухові.
У віці від 1 до 3 років проявляються всі основні емоції.
У процесі розвитку мови спочатку виникає її розуміння (сенсорна мова), а потім її відтворення (моторна мова). Починаючи з 2 річного віку ІІ-га сигнальна система вже не так залежить від І-ої, однак мислення дитини у 3 роки залишається в основному предметним.
Від мови залежить розвиток свідомості. Тому свідомість формується з 15-18 місяців, з набуттям життєвого досвіду і збільшенням словникового запасу.
Період від 3-ьох до 5-ти років називають “віком афективності”. Емоції дитини мають бурхливий і нестійкий характер. З 3-річного віку розвиваються риси особистості, бажання показати себе, сором’язливість.
У 5-7 років мислення стає словесним і формується внутрішня мова. Починаючи з 6-річного віку дитина може керувати своєю поведінкою.
Діти 6-11 років вже проявляють типологічні особливості вищої нервової діяльності. З 11 років засвоюють абстрактні логічні операції.
Для пубертатного віку (11-15 років у дівчат і 13-17 років у хлопців) характерні зміни в ендокринній системі. У поведінці збудження переважає над гальмуванням. Мовлення сповільнюється, з’являється психічна неврівноваженість, критичне ставлення до дорослих. В 15-16 років роль ІІ-ої сигнальної системи знову зростає, прискорюється утворення словесних умовних рефлексів. У 15-17 років завершується становлення вищої нервової діяльності людини. Структурною основою складних форм поведінки і психіки людини є лобові і нижньотім’яні частки кори, площа яких в онтогенезі збільшується у 9 разів.
ФУНКЦІЇ, СКЛАД І ВЛАСТИВОСТІ КРОВІ
Функції крові
Кров є різновидом сполучної тканини. Її міжклітинна речовина – це блідо-жовта плазма. У плазмі містяться клітини крові – червоні кров’яні тільця ( еритроцити), білі кров'яні тільця (лейкоцити) і кров’яні пластинки (тромбоцити).
Функції крові: дихальна; трофічна; екскреторна ( кров транспортує з тканин кінцеві продукти метаболізму до органів виділення); терморегуляторна ( кров несе тепло від енергоємних органів та зігріває органи, що втрачають його); забезпечення водно-електролітного обміну (в артеріальній частині капілярів рідини і електроліти надходять у тканини, у венозній – повертаються у кров); захисна ( кров забезпечує захист організму від бактерій, вірусів, генетично чужерідних речовин); гуморальна регуляція (кров переносить гормони та інші біологічно активні речовини, цим забезпечується хімічна взаємодія між усіма частинами організму).
Об'єм крові. У дорослої людини кров становить 6-8 % маси тіла. Це відповідає 4-6 л. У людей, які ведуть малорухомий спосіб життя у судинному руслі циркулює менше крові, а у спортсменів – більше середнього рівня (кров становить до 10 % маси тіла).