Недійсність шлюбу та його припинення
Порушення тих чисельних матеріальних вимог до укладення шлюбу, а також деяких з формальних умов, про які йшлося раніше, мають своїм наслідком недійсність шлюбу. Оскільки, як зазначалося, широко визнаних уніфікацій щодо зазначених вимог або умов не досягнуто, проблема недійсності шлюбів розв'язується на рівні національних законодавств, а у МПрП – шляхом застосування колізійного методу.
1. Щодо припинення (розірвання) шлюбу у світі існує три підходи.
Згідно з першим, відтвореним у законодавстві окремих країн (Аргентина, Ірландія, Іспанія, Колумбія) розірвання шлюбу заборонено майже за будь-яких підстав. Відповідно до другого, розірвання шлюбу можливе на підставі клопотання жінки (Єгипет, Ліван), чоловіка (країни мусульманського права) або будь-кого з подружжя, проте лише за передбачених в законі підстав, серед яких взаємна згода подружжя на розлучення не зазначена. Більшість же законодавців у цьому питанні використовують презумпцію, за якою розірвання шлюбу є особистою справою подружжя, і якщо шлюб фактичноне існує, відсутні будь-які розумні причини вважати його існуючим юридичне.
У більшості держав для розірвання шлюбу встановлено судовий порядок. Проте в деяких (Японія, наприклад) передбачається і позасудовий порядок розірвання шлюбу. МПрП також відомі випадки розлучення за рішенням короля, парламенту і г, ін. Як проблема форми розірвання шлюбу у випадках змішаних шлюбів, так і, головним чином, проблема вибору права, яке є застосовним до розірвання такого шлюбу, стали підставою для виникнення явища, що отримало назву «шкутильгаюче розірвання шлюбу», коли здійснене в одній державі розлучення не визнається в іншій, наприклад, на підставі застереження про публічний порядок.
Відомі англійські дослідники проблем МПрП Дж. Чешир та П. Норт наводять такий приклад. Доміцильований в Англії француз дев'ятнадцяти років одружився з англійкою, не отримавши (на порушення вимог ЦК Франції) дозволу на шлюб живого на цей час свого батька. Пізніше він на цій підставі отримав рішення французького суду про скасування зазначеного шлюбу і уклав у Франції новий шлюб. І його колишня англійська дружина уклала в Англії новий шлюб, який (знов-таки пізніше) було визнано англійським судом недійсним на тій підставі, що англійка, згідно з англійським законом, вважалася на момент укладення нового шлюбу одруженою з французом.
Спроби знайти розв'язання проблеми «шкутильгаючих розлучень» на уніфікованому рівні успіху не мали. Можна, щоправда, вказати на дві Гаазькі конвенції (в яких Україна участі не бере):
1) Про врегулювання колізій законів та юрисдикцію стосовно розірвання шлюбу та судового розлучення подружжя від 12 червня 1902 р. та
2) Про визнання розлучень та рішень про окреме проживання подружжя від 1.06.1970 р.
Однак, перша з цих Конвенцій свою дію припинила, а друга не зібрала великої кількості учасників.
З огляду на зазначені вище труднощі, що виникають в ситуації подібних розлучень, судова практика виробила досить просте, але дуже ефективне рішення, підставою якого є звичайний здоровий глузд: розірвання змішаного шлюбу можливе лише у випадках, коли воно задовольняє вимоги обох колідуючих національних правопорядке. До речі, ще більш жорсткий варіант цього правила відтворено у Кодексі Бустаманте: подружжя може звернутись з позовом про судове розлучення лише у тому випадку, коли це розлучення дозволяється як за особистим законом кожного з подружжя, так І за законом суду.
Цей підхід навіть отримав спеціальне позначення – кумулятивне застосування колідуючих законів. Щоправда, деякі автори (не без підстав) зазначають, що подібний підхід протирічить головній ідеї колізійного регулювання – вибору права серед двох чи більше колідуючих правопорядків. Проте, оскільки ця критика не супроводжується внесенням позитивної та в такій же мірі ефективної пропозиції, судова практика цією критикою нехтує.
2. У нашому національному законодавстві розрізняються випадки недійсного шлюбу та шлюбу, який визнається або може бути визнаним недійснимза рішенням суду.
Недійсним є шлюб, зареєстрований:
• з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;
• між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;
• з особою, яка визнана недієздатною.
У таких випадках, за заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, при чому він анулюється навіть у разі смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб, а також розірвання цього шлюбу.
Шлюб визнається недійсним за рішенням суду:
• якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка;
• в разі його фіктивності.
У законі пояснюється, що згода особи не вважається вільною, зокрема, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. Стосовно другого випадку зазначено, що шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним з них без наміру створення сім'ї й набуття прав та обов'язків подружжя. Нарешті, шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:
• між усиновлювачєм та усиновленою ним дитиною за відсутності рішення про скасування усиновлення;
• між двоюрідними братом та сестрою, між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;
• з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
• з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.
Недійсним шлюб є від дня його державної реєстрації і тягне за собою встановлені в законі наслідки, хоча недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі.
3. За чинним сімейним законодавством України шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або внаслідок розірвання шлюбу. В останньому випадку розірвання шлюбу здійснюється державним органом реєстрації актів цивільного стану на підставі спільної заяви подружжя після спливу одного місяця від дня її подання. За заявою одного з подружжя в таких випадках шлюб розривається, якщо інший з подружжя:
• визнаний безвісно відсутнім;
• визнаний недієздатним;
• засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки.
Судовий порядок розірвання шлюбу передбачено у випадках:
• фіктивного шлюбу;
• за наявністю у подружжя дітей.
На підставі рішення суду та Свідоцтва про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України, актовий запис про укладення шлюбу анулюється державним органом реєстрації актів цивільного стану.
4. За Мінською конвенцією у справах про розірвання шлюбу застосовується законодавство Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя у момент подання заяви. Якщо один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий – іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, установа якої розглядає справу про розірвання шлюбу.
Нагадаю, що за цією Конвенцією документи, які на території однієї Договірної Сторони виготовлені і посвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального засвідчення.
5. Дещо громіздке і певною мірою казуїстичне регулювання питань припинення шлюбу та визнання Його недійсним, що містилося в Сімейному кодексі України, в Законі від 23.06.2005 р. значною мірою спрощено. Згідно зі ст. 63 цього Закону припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу. А наступною статтею встановлено правило, за яким недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається правом, яке застосовувалося відповідно до статей 55 (право на шлюб) і 57 (укладення шлюбу в консульській установі або дипломатичном) представництві) цього Закону (див. вище гл. 20.1.7).
Контрольні запитання
1. Як класифікуються і які конкретно вимоги стосовно укладення шлюбу у МПрП Вам відомі?
2. Яким чином регулюється у МПрП питання дійсності змішаних шлюбів?
3. Якими є і яким чином регулюються особисті немайнові відносини подружжя?
4. Як будуються майнові відносини подружжя за МПрП?
5. Якими є підстави і як здійснюється припинення шлюбу у МПрП?
6. Що Вам відомо про інститут усиновлення за МПрП?
7. Які інші питання правовідносин між батьками та дітьми породжують колізійні проблеми у МПрП?
Укладач:
к.ю.н., доцент, професор кафедри
цивільно-правових дисциплін
навчально-наукового інституту права
та психології НАВС Н.В.Плахотнюк