Луганський природний заповідник
Розташування: Луганська область, Станично-Луганський, Міловський та Свердловський райони
Площа: 2122,0 га/ Підпорядкування: Національна академія наук України/
Заповідник було створено у 1968 р. у складі двох відділень - "Станично-Луганське" (494 га - Станично-Луганський р-н) та "Стрільцівський степ" (494 га - Міловський р-н). У 1975 р. було створено третє відділення заповідника - "Провальський степ" (587,5 га - Свердловський р-н). Указом. Площа його охоронної зони складає 1602,55 га.
В заповіднику зростають цілинні різнотравно-ковилові, типчаково-ковилові степи, заплавні та байрачні ліси. Відділення Провальський і Стрільцівський степи репрезентують типові еталони цілинних східноєвропейських різнотравно-типчаково-ковилових степів, Станично-Луганське відділення, або Придінцівська заплава, включає заплавні екосистеми Сіверського Дінця.
"Стрільцівський степ" (площа 1036,5 га). Головна мета заповідання - збереження популяції бабака (сурка європейського) і цілинної ділянки мезотичного варіанту різнотравно-типчаково-ковилового степу. На території Стрільцівського степу немає постійних природних водойм. В охоронній зоні на півночі протікає степова річка Черепаха, в її заплаві та біля неї є два невеликих ставки.
Станично-Луганське відділення. Тут проводили свого часу рубки догляду та санітарні рубки, висаджували деревні культури, луки викошували або спасували, окремі ділянки розорювали. На половині території природний рослинний покрив був замінений лісовими культурами.
Основне природоохоронне завдання відділення - охорона комплексів рослинності, флори і фауни заплави Сіверського Дінця. Характерний ландшафт Придінцівської заплави - поєднання листяних лісів з мальовничими лучними галявинами, тихими заводями стариць, гладдю озер.
Відділення "Провальський степ". Рослинність Провальського степу представлена лісами, чагарниками, степами, луками, болотами та водною і прибережно-водною рослинністю. Лісову рослинність складають дубові ліси з ясеном звичайним, кленом польовим і татарським. Сучасні (типові) різнотравно-типчаково-ковилові степи займають середню і нижню частини схилів північної і східної експозицій та міжгрядові пониження на чорноземах різної потужності. Порівняно з іншими степовими заповідниками, Провальський степ відрізняється найбільшим флористичним багатством.
Природний заповідник "Єланецький степ"
Розташування: Миколаївська область, Єланецький та Новоодеський райони. Площа: 1675,7 га
Підпорядкування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.
Перший заповідний об'єкт в районі розміщення заповідника з'явився у 1978 році, коли тут було організовано заказник місцевого значення "Роза" площею 300 га. Саме з того часу бере початок історія збереження ділянок цілинного степу в Правобережній Україні. У 1982 році вже на площі 976 га, було оголошено ландшафтний заказник місцевого значення "Єланецький". У 1990 році з ініціативи місцевих природоохоронців та українських вчених було прийнято рішення про резервування 2000 га під майбутній заповідник, а 17 липня 1996 року Указом Президента України № 575 було створено природний заповідник "Єланецький степ".
Заповідник призначений для збереження та відтворення степових природних комплексів Правобережної України. Він був організований для охорони найбільшої у Північно-Західному Причорномор'ї ділянки цілинного степу й є першим і поки що єдиним степовим заповідником у Правобережній Україні.
Із 70-х років минулого століття у заповіднику лишились зоопарк та "Палац природи". Так званий "Палац природи" був побудований у 1979 році з метою організації відпочинку та екологічної освіти дітей і юнацтва. Він чудово вписується в оточуючий ландшафт і складається з красивої триповерхової будівлі оригінальної архітектури та ряду допоміжних споруд (обсерваторія, їдальня, душові, відкриті майданчики тощо). Територія заповідника являє собою яружно-балковий комплекс, який включає нижню частину кількох великих балок.
Крутизна схилів звичайно не перевищує 15°, але в окремих місцях досягає 30 - 40° і більше. Саме завдяки значному ерозійному почленуванню, заповідник суттєво відрізняється від суміжних територій, що зазнали суттєвого антропогенного пресу. Специфічною особливістю рельєфу "Єланецького степу" є обмаль вододільних ділянок, які були розорані на початку 20 століття. Привододільні ділянки території заповідника були порушені надмірним випасом, кар'єрними розробками вапняку та лісомеліорацією напередодні заповідання. Характерною ознакою ландшафту заповідника, яка надає йому мальовничості, є виходи вапняків, котрі місцями утворюють досить високі і круті стінки. Подекуди по днищах балок виходять червоні граніти, великі брили яких надають усьому ландшафту особливої своєрідності.
Постійних водотоків на території заповідника немає. По днищах балок проходять русла струмків, які наповнюються водою лише навесні та під час дощів і літніх злив. Проте, завдяки особливостям геологічної будови (наявності кількох шарів водопідпірних глеїв), тут існує принаймні три водоносних горизонти, водою яких наповнюються колодязі та джерела, а в Прусаковій балці утворилися досить великі заболочені ділянки, де вода зберігається навіть у посушливі сезони.
За складом і територіальним розподілом рослинності заповідник "Єланецький степ" помітно відрізняється від інших степових заповідників України насамперед тим, що в ньому майже половину площі займають перелоги різного віку. Через це одним з основних завдань заповідника поряд з охороною ділянок цілинного степу, є відновлення природної рослинності на трансформованих ділянках.
В заповіднику створена одна екологічна стежка довжиною 1,2 км, маршрут якої проходить біля вольєру зоопарку. Відвідувачі мають нагоду ознайомитися з історією появи заповідника, його рослинним і тваринним світом, побачити на власні очі спосіб життя мешканців вольєру. Маршрут по стежці діє з початку квітня до середини жовтня.
Національний природний парк "Святі гори"
Розташування: Донецька область, Слов'янський та Краснолиманський райони. Площа: 40448,0 га. Підпорядкування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.
На необхідність заповідання місця зростання борів із реліктової сосни крейдяної та неповторних заплавних і плакорних ландшафтів цього краю звернув увагу відомий ботанік В. І. Талієв ще на початку минулого століття. Національний природний парк "Святі Гори" був створений у 1997 р. на базі ландшафтних заказників загальнодержавного значення "Гори Атрема" та "Святогірський" і став першим національним природним парком на лівобережжі України. За функціональним зонування територія парку розподілена на заповідну зону площею 2648,0 га, зону регульованої рекреації - 32098,0 га, зону стаціонарної рекреації - 1894,0 га та господарську - 3808,0га.
Ландшафтне різноманіття території парку представляють лесова хвиляста височина з чорноземами звичайними, що порізана балками, лощинами, ярами, заплавно-терасовий комплекс р. Сіверський Донець та її приток із лучними та лучно-болотними ґрунтами. Загалом ця територія являє собою своєрідний комплекс долинного ландшафту, що включає крейдяні останці плакору, яри та балки на правому березі головної водної артерії, її заплаву до 3 км завширшки і другу борову піщану терасу на лівому березі. На цьому фоні краєвиди Святих Гір виділяються особливою красою. Це білі крейдяні скелі й круті урвища правого корінного берега, що піднімаються над рікою на 100-120 м.
Тут збереглися рідкісні рослини дольодовикового, льодовикового і післяльодовикового періодів. Таке сполучення пов'язане з історичним минулим території. Багато років тому тут шуміло внутрішньоконтинентальне море. Одним з доказів цього є те, що високий правий берег Сіверського Дінця складений крейдою. Різкий підйом суші призвів до того, що море відійшло, а на його місці оформилися річкові долини.
Серед цікавих природних об'єктів національного парку слід назвати урочище "Маяцька дача", яке репрезентує особливу сторінку в історії степового лісознавства й охорони природи. Тут на площі близько 5000 га сформувалися унікальні діброви, а в балці "Макатиха" цього урочища деякі лісові ділянки справляють враження первісного лісу.
На території парку розміщено близько 130 археологічних та більше 70 історичних пам'яток. Серед них особливий інтерес для відвідувачів парку становить Святогірський Свято-Успенський чоловічий монастир на мальовничому правому березі р. Сіверський Донець. Справжньою перлиною заповідника є печерні храми з Миколаївською церквою, яка була збудована в XVII ст. на крейдяній скелі. Ця унікальна цегляна споруда з крейдяним вівтарем відтворює в камені традиції дерев'яної народної архітектури і є оригінальним витвором українського барокко в часи його найвищого розквіту.
До складу зони стаціонарної рекреації національного парку зараз входять більше восьми десятків діючих закладів. У даній місцевості знаходяться солоні озера Ріпне та Сліпне з лікувальними сульфідними муловими грязями, а також хлоридно-натрієвою роповою водою. В рекреаційно-оздоровчих цілях використовуються також озера Вайсове та Лиман. На території національного парку є джерело мінеральної залізистої води з цінними лікувальними властивостями. В НПП "Святі гори" розроблено п'ять туристичних маршрутів, організовуються екскурсії маркованою екологічною стежкою "Дубовий гай" та немаркованою стежкою атрактивно привабливими місцями.
В 2003 році Рішенням природоохоронної федерації при Раді Європи Святогірський національний природний парк «Святі Гори» включено до складу «Європарків».
Національний природний парк "Великий Луг"
Розташування: Запорізька область, Василівський район. Площа: 16756,0 га
Підпорядкування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.
В 15-18 км від Запоріжжя заплавна тераса сильно розширюється, і по профілю Біленьке-Василівка ширина її сягає понад 20 км. Це величезне за величиною розширення заплави (близько 80 тис.га), що знаходилось між Дніпром і його притокою р. Конкою, здавна називалось в народі "Кінські плавні" або "Великий Луг". Нині ця територія майже повністю затоплена водами Каховського водосховища. Залишки її природних комплексів збереглися вздовж берегової смуги; по балках, що простяглися по всьому узбережжю і на островах, що утворились після заповнення водосховища у 1956 році.
Національний природний парк "Великий Луг" створений у 2006 р. Територія НПП "Великий Луг" включає частину Каховського водосховища з архіпелагом островів Великі і Малі Кучугури, ділянку його берегової лінії в районі населених пунктів Скельки - Енергодар, Маячанську балку та урочище Білозірське. Заповідна зона, площею 8084 га, складається з трьох ділянок: архіпелаг Великі і Малі Кучугури, урочище Маячанська Балка та урочище Білозірське. Архіпелаг Великі і Малі Кучугури разом з прилеглою акваторією Каховського водосховища має площу 7674 га і складається з тринадцяти островів, площею від 2 до 88 га. До 1954 року (до створення Каховського водосховища) територія Кучугур знаходилась в середині Великого Лугу. Урочище Маячанська Балка являє собою систему балки Маячанської та її відрогів.
Тут охороняються байрачні ліси природного та штучного походження і ділянки степової рослинності.
Урочище Білозірське, площею 290 га, представляє собою долину річки Білозірка. В посушливі роки р. Білозірка інколи пересихає, утворюючи декілька окремих бакаїв.
У більшості випадків ділянки природної рослинності займають невгіддя - балки і байраки з крутими схилами, а також неширокою смужкою потягнулися уздовж берегової лінії Каховського водосховища, збереглись на островах.
Окрасою території парку є велика кількість гарноквітучих видів - ефемероїдів.
Створення НПП "Великий Луг" є важливим для формування національної екомережі України. Територія, де розташований НПП, знаходиться в межах Дніпровського меридіанального екокоридору, що пролягає долиною Дніпра і виконує функцію як власне збереження екосистем, так і їх компонентів в межах першої-третьої терас.
НПП Нижньодністровський
Підпорядкований Мінприроди. Створений у 2008 році. Площа – 21311,1 га.
Дельта Дністра – унікальне природне утворення, до складу якого входять складна система озер, протоків та каналів, заростей вищої водної рослинності. Значна мозаїчність ландшафту зумовила формування тут природних комплексів, що відзначаються великим біорізноманіттям. Дельта Дністра посідає одне з перших місць серед аналогічних водно-болотних систем у Європі за видовим різноманіттям птахів, що мешкають тут.
Рослинний покрив території парку представляє собою, в основному, комплекс болотної, водної і деревно-чагарникової рослинності.
Дельта Дністра – одне з найбільших водно-болотних угідь північно-західної частини Чорного моря, яке має особливе значення для збереження багатьох видів птахів. Вона слугує їм місцем гніздування, використовується як кормовий біотоп, слугує місцем відпочинку під час весняних і осінніх міграцій, а також місцем зимівлі. Територія парку відноситься до водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення як місця оселень водоплавних птахів, до переліку територій, які відіграють важливу роль у збереженні популяцій птахів у межах Європи (IBA – території).
Заповідник “Асканія-Нова”