Природний заповідник Михайлівська цілина

Природний заповідник «Михайлівська цілина» — степовий заповідник, знаходиться в селі Жовтневе Лебединського району Сумської області. Створений в 1928 році, площа — 202 гектари. До 2009 року був філією Украïнського державного степового природного заповідника; указом президента України від 11 грудня 2009 року виокремлений в окремий заповідник, зі збільшенням площі до 882,9 га.

Серед заповiдних дiлянок Сумщини Михайлiвська цiлина займає особливе мiсце. Її унiкальнiсть полягає в тому, що тут охороняється дiлянка плакорного лучного степу. Плакорнi степи в Українi майже повнiстю розоранi. Цей невеликий куточок неораного степу репрезентує лучнi степи, якi в минулому були поширенi в Лiсостепу.

Цей степовий масив знаходиться на вододiлi рiчок Грунi i Сули у Лебединському районi. Колись тут були великi цiлиннi пасовища, але вже в 1928 роцi цiлинного степу залишилось дещо бiльше 200 га. З цього часу i починається охорона цiєї унiкальної дiлянки. В дореволюцiйний час територiя Михайлiвської цiлини належала помiщику Капнiсту, який використовував дiлянку для випасання коней. Пiзнiше, пiсля революцiї, цi землi входили до складу земель Михайлiвського кiнного заводу. У 1928 роцi постановою Сумського виконкому Михайлiвська цiлина була оголошена заповiдником мiсцевого значення (якi тодi iснували), а у 1947 роцi категорiя охорони була пiдвищена до загальнодержавного заповiдника. Пiзнiше, у 1951 роцi, заповiдник був переданий академiї наук України, а саме Інституту ботанiки, науковцi якого розпочали детальнi дослiдження рослинного свiту дiлянки.

З 1961 року Михайлiвська цiлина увiйшла до складу Українського степового заповiдника i стала його пiвнiчним фiлiалом.Хто хоч раз побував тут, не може забути барвистого цвiтiння степового рiзнотрав'я. Починаючи з ранньої весни i до пiзньої осенi степ змiнює свої кольори. З настанням теплих весняних днiв першими з'являються досить великi бузково-рожевi квiти брандушки рiзнокольорової. Цей рiдкiсний червонокнижний вид ще зрiдка можна зустрiти на Сумщинi, але найбiльша його популяцiя знаходиться на Михайлiвськiй цiлинi. Весна в степу проявляється i у квiтуваннi сону широколистого, а пiзнiше - в травнi - з'являються великi золотавi квiти горицвiту весняного. Ця рослина утворює в заповiднику яскравi килими. Коли квiтує зiновать руська, в степу переважає iнший вiдтiнок жовтого кольору. В кiнцi травня рiзнобарвний степ прикрашає квiтування чини панонської, анемони лiсової, пiвникiв угорських, шолудивника степового. Кольорова гама степу постiйно доповнюється i одночасно змiнюється. На початку лiта степ розквiтає синiми барвами - квiтують шавлiї лучна та поникла. В цей же час починає виколошуватись ковила.

Не можна перебiльшити роль Михайлiвської цiлини в екологiчному вихованнi жителiв краю. Степ своїми мiнливими вогниками квiтiв, срiблястим ковиловим граєм, неповторними пахощами, щебетанням птахiв зачаровує своїх вiдвiдувачiв, надає вiдчуття єдностi людини з природою, вчить цiнувати її. Слiд зауважити, що мiжнародна спiльнота дуже високо цiнує нашi заповiдники, адже це найвища категорiя природно-заповiдного фонду за мiжнародними класифiкацiями, яка в найбiльшiй мiрi забезпечує охорону природних комплексiв. На територiї Михайлiвської цiлини виявлено 11 видiв, занесених до Червоної книги України.

Михайлівська цілина є важливою складовою природно-заповідного фонду України. На її території виявлено 503 види рослин, 200 з них – типові, з яких 13 видів рослин і 2 види грибів, занесених до Червоної книги України.

В тваринному світі Михайлівської цілини мало великих тварин. Це пов'язано з невеликими розмірами ділянки. Заходять на територію козулі, дикі свині, специфічних степових копитних тут, на жаль, немає. Своєрідними степовими видами є тушканчик великий, занесений до Червоної книги України, та сліпак звичайний, занесений до Європейського червоного списку. Численні в степу птахи.

Режим Михайлівської цілини неоднорідний. На площі 47 гектарів заборонені будь-які регуляційні заходи. На решті території з метою підтримання сталості лучно-степової екосистеми проводиться періодичне сінокосіння.

Заповідник знаходиться у веденні Національної академії наук України, а науково-методичне і господарське керівництво здійснюється Інститутом ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України.