Виконання практичного завдання

Образотворче мистецтво

у початковій школі

Клас

(за новою програмою)

Лємешева Наталія Андріївна,

методист естетичних дисциплін лабораторії виховної роботи

Черкаського обласного інституту післядипломної освіти

педагогічних працівників

ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У 4-МУ КЛАСІ

Провідною лінією вивчення образотворчого мистецтва у 4 класі є поняття «художній образ», його тлумачення здійснюється на пропедевтичному рівні. Учні повинні отримати чітке уявлення про специфіку вирішення художнього образу в різних видах образотворчого мистецтва, на основі застосування засобів виразності кожного виду, художніх технік.

У 4 класі діти продовжують ознайомлюватися з особливостями художньо­образної мови творів народних майстрів, отримують елементарні уявлення про інтер’єр як внутрішній вигляд споруди, вчаться створювати декоративно­орнаментальні композиції, закріплюють знання про художні традиції рідного краю, про деякі осередки народних художніх промислів України.

Велика увага у програмі приділяється специфіці створення фантастичного (казкового) та реалістичного образу, а також різниці між декоративною та реалістичною манерою зображення. У формі подорожі разом з персонажем-комунікатором Гармонією Фантазії

У 4 класі розширюється коло відомостей про основні жанри образотворчого мистецтва (пейзаж, портрет, натюрморт, анімалістичний), вдосконалюються навички створювати (на елементарному рівні) сюжетно-тематичні картини.

Викладаючи образотворче мистецтво вчитель має донести учням, що образність є специфічним засобом художнього освоєння дійсності, унікальною мовою мистецтва. Саме вона дозволяє нам вільно почуватися в його просторі, милуватися небаченими краєвидами, дізнаватися про людей які жили в різні епохи і навіть приміряти на себе чужі долі і обставини, переживаючи їх, як свої, знаходити в ньому духовні орієнтири та стимули для подальшого життя. Будь-який твір мистецтва — це розмова художника з глядачем, читачем, слухачем. Художник може відобразити у своєму творі не тільки побачене, але й свої думки, враження, переживання. Багато про що ми не можемо повідомити за допомогою слів, у випадках, коли хочеться сказати «несказанна краса», «невимовні почуття», тоді найвиразнішою є мова мистецтва.

Визначення мистецтва як образного відтворення дійсності, як «мислення в образах» вже давно не потребує доказів. Художній образ концентрує у собі все: творчий задум, пошук необхідних виразних засобів, внутрішню діалектику творчого процесу, закономірності художнього сприйняття й, нарешті, програму соціокультурного існування твору. Образ у мистецтві працює звуком, словом, кольором, пластикою, рамкою формату, матеріалом тощо, потребуючи матеріальної вираженості зображальних, виразних, композиційних та інших компонентів образної структури.

У образотворчому мистецтві образ створюється малюнком, кольором, грою світла і тіні, ритмом побудови простору, мистецькою технікою, що зумовлює фактуру накладання фарб − способу зображення предметного світу на площині. У графіці, крім рисунка, на це працює лінія, штрих, пляма, а також контрастне тло. У пластичних образах світ освоює скульптура. Зображаючи матеріальне тіло у реальному просторі, вона прагне досягти тривимірності об'ємно-пластичної форми, оперуючи для цього об'ємом, силуетом, фактурою обраного скульптором матеріалу, поставою як виявом потенційного руху. При цьому у станковій скульптурі найважливішими у творенні образу виступають індивідуалізація та точна психологічна характеристика зображуваного, в той час як для декоративної скульптури головним є, передусім, запас умовності, необхідний для її органічного злиття з предметно-просторовим середовищем, природним чи архітектурним. Монументальна ж скульптура, зазвичай розкриваючи загальнозначущу ідею, вимагає від образу максимального узагальнення, архітектонічності, композиційної цілісності при вільному використанні форм та пропорцій, що підкреслено відмінні від реальних. Саме це дозволяє перетворити людську фігуру на промовистий духовний символ.

В архітектурі, іншому об'ємно-просторовому виді мистецтва, здатному набувати пластичних характеристик, формування образу підпорядковано її суті − організації простору для життя та діяльності людини, його естетичного оформлення. Тому її образну структуру позначає прагнення до впорядкованості, конструктивність, тектоніка, співвідношення масштабів, узгодження функції і форми, ритмічність та пластика об'ємів і ліній, фактура та колір матеріалів, а в малих формах − елементи функціонально-декоративного значення.

Практична функція, спільна у декоративного мистецтва з архітектурою, обумовлює і певну схожість у формуванні образів, зокрема, конструктивність, єдність форми і декору. Та все ж образно-виразною домінантою останнього є відкритість до формування художніх синтезів, прагнення до створення ансамблю − з природним середовищем, всередині інтер'єра тощо.

Слід розуміти, що образні відмінності всередині родовидової та жанрової систем мистецтва в цілому не є абсолютними. Його багатий світ виник не одразу, його зображально-виражальна мова складалась у загальну художньо-образну структуру поступово. Тому міжвидове перетікання образних засобів − річ природна, зважаючи на всезагальність естетичного відношення людини до світу, а також на те, що і в самій дійсності, яку відображає мистецтво, все пов'язано і немає однорідних зон. Тому не дивно, що поряд з динамічною пантомімою, що колись заклала основи танцю, у хореографічному образі розвинулись пластичність, ритм і симетрія, орнаментальність танцювального малюнка, загальна декоративність.

Мистецтво послідовно реалізує універсальний характер естетичного відношення, спрямованого на гармонізацію стосунків людини зі світом, перетворюючи людську практику на художню реальність. Його власною універсалією, яка забезпечує цю можливість, виступає художній образ − спосіб художньої трансформації дійсності з позицій суспільних потреб та людських уявлень про досконалість.

Зв'язок мистецтва з художньою якісністю не є причиною вбачати в образі щабель у досягненні художньої досконалості. Образність − мета всіх зусиль митця − є творенням специфічної реальності, яке універсалізує персональні уявлення про багатомірну людську дійсність: художній образ виступає тут як її пізнання, як її освоєння, як форма впорядкування знань про неї.

Використання естетичного змісту творів образотворчого мистецтва у формуванні образо творення учнів початкової школи.

Адже на цьому матеріалі учні мають можливість сприймати різні варіанти бачення майстрами мистецтва виявів прекрасного в навколишній дійсності, зіставляти їх, порівнювати, робити власні висновки щодо естетичного освоєння природи, предметів побуту тощо. Естетичний зміст художніх творів відкриває широкі можливості для утвердження естетичних понять, ціннісних орієнтацій, смакових уподобань учнів, що позитивно впливає на зміцнення духовно-практичних зв’язків зі світом прекрасного.

ОРІЄНТОВНЕ КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ УРОКІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА 4 КЛАС

(До підручника авторів О.В. Калініченко, В.В. Сергієнко, В.В. Калініченко

Київ видавничий дім «Освіта» 2015)

Урок 1 Дата______________

Урок 1. Художній образ в мистецтві. Поняття про художній образ в мистецтві. Специфіка вирішення художнього образу в різних видах образотворчого мистецтва.

Практичне завдання уроку:створення сюжетної композиції«Спогади про літо»

Мета:формувати ключові компетентності:вміння вчитися – організовувати свою працю для досягнення результату; проявляти зацікавленість; загальнокультурні – сприймати та аналізувати твори мистецтва, дотримуватись культури мовлення; здоров’язбережувальні компетентності: дотримуватися правил техніки безпеки при роботі з різними художніми матеріалами; предметні компетентності: вчити милуватися і виявляти емоційне ставлення до краси в природі і мистецтві, аналізувати твори пейзажного живопису і графіки, прагнути до власної художньо – творчої праці, познайомитись з поняттям «художній образ в мистецтві»; розвивати спостережливість, творчу уяву, удосконалювати зорову пам’ять; виховувати любов до рідного краю.

Техніка виконання: графіка.

Візуальний ряд: репродукції картин І.Айвазовського, І.Левітана, Я. Станіславського, П.Левченка.

Музичний ряд: П.Чайковський «Пори року».

Матеріали та інструменти: аркуші паперу, олівці, учнівські роботи.

Міжпредметні зв’язки:читання, музичне мистецтво.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

1. Організація дітей до уроку. Створення емоційного настрою.

2. Актуалізація опорних знань учнів.

Бесіда.

- Прочитаймо акровірш написаний на дошці.

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай.

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

Анас, людей, без Батьківщини.

- Уважно подивіться на початкові літери рядків, яке слово вони утворюють? Природа нашої країна дуже красива і різна в різні пори року. Всі митці, які бачили цю красу, старалися передати її різними засобами.

- Якими засобами, на вашу думку, користувався композитор? (Музичний лад, темп, ритм, тембр) Слухання музики П. І. Чайковського «Пори року».

- Які засоби обрав поет? (Слова, образні вислови, римування)

Слухання поетичного твору М.Познанської «Про нашу Україну»

Скульптура. Це здатність «зупинити» зображувану мить і зробити її глибоко змістовною. Це вид образотворчого мистецтва, у якому художній образ створюється формою та об’ємом. Скульптура – це пам’ятники відомим людям, статуї, що прикрашають парки, будинки, невеличкі статуетки.

Графіка. Це найпоширеніший вид образотворчого мистецтва. При створенні художнього образу художник використовує лінії та плями. До зразків графіки належать плакати, гравюри, ілюстрації до книг, малюнки олівцем, фломастером, крейдою.

Декоративно-ужиткове мистецтво. Мистецтво створення побутових предметів, які нам служать, прикрашають побут. До нього належать гончарство, ткацтво, килимарство, писанкарство, художнє різьбярство.

Виконання практичного завдання

Учитель пропонує обрати їз зображен образи літа

Образи літа це…(тепле сонечко, лагідні хвилі річки (моря), барвисті квіти, соковиті ягоди, зелені трави, безтурботні дитячі розваги)

• ⇐ Назад
• 123
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• Далее ⇒