є) релігійний (I – VI ст. н.е.).
Тестові завдання до філософії Античності (Давня Греція і Давній Рим).
1. Термін «антична філософія» об’єднує в собі філософію
а) давніх греків і даніх римлян;
б) давніх слов’ян і візантійців;
в) аріїв та друїдів;
г) індусів і іудеїв;
д) арабів і азіатів.
2. Становлення філософії Стародавньої Греції відбулося в
а) VI-V ст. до н.е.;
б) IV-VIII ст. н.е.;
в) IX-XV ст. н.е.;
г) V-I ст. н.е.;
д) I-II тис. н.е.
3. Розвитку філософії в Давній Греції (Елладі) сприяло:
а) зміцнення позицій промислово-торговельної частини населення (порівняно з аристократично-землевласницькою);
б) зв’язок з виробництвом, розвиток якого зумовлений застосуванням заліза;
в) розвиток товарно-грошових відносин;
г) зростання культури (розвиток знання про природу, суспільство, людину);
д) соціальне протистояння і перехід від авторитарних аристокоратичних форм державного управління до тиранічних;
є) перехід від тиранічних до демократичних форм державного управління;
ж) металітет греків;
з) становлення полісу.
4. Риси, які визначають сутність античної філософії (тобто її своєрідність):
а) вихідний принцип еллінського мислення – це принцип, за яким буття в кінці-кінців є єдність, не дивлячись на множинність існуючих речей;
б) космоцентричність, тобто розуміння космосу як гармонічного взаємозв’язку існуючих речей;
в) суб’єкт ніколи не ставиться вище об’єкта;
г) розвиток індивідуальної свідомості (подолання міфології як форми родової свідомості);
д) домінування скерованості від Всесвіту до людини;
є) людина є микрокосм, всі космічні сили та стихії проходять скрізь неї і в ній втілюються;
ж) основний метод філософського пізнання – інтетектуальне споглядання цілого як цілого;
з) аніматизм-фетишизм-анімізм (гілозоїм);
і) циклічність часу;
к) поєднання фаталізму і героїзму.
5. Відповідно до зміну об’єкту і задач античної філософії виділяють 5 періодів античної філософії:
а) натурфілософський (космологічний) (VI ст. до н.е. – середина V ст. н.е.);
б) антропологічний (друга половинаV ст. до н.е. – кінець V ст. н.е.);
в) класичний (VII-V ст. до н.е.);
г) систематичний (V – IV ст. до н.е.);
д) етичний (III ст. до н.е. – I ст. н.е.;
є) релігійний (I – VI ст. н.е.).
6. Світоглядна позиція, ключовим понятяннм якої виступає категорії «матерії», називається _____матеріалізм___________________________________________________________ .
7. Матеріалізм – філософське вчення, яке визнає первинність:
а) буття;
б) природи;
в) ідеї;
г) душі;
д) духу.
8. На пострадянському просторі і досі поширена формула, яку на початку ХХ століття дав В. І. Ленін в єдиній своїй філософсько-публіцистичній праці «Матеріалізм і емпіріокритицизм» (1908):
а) матерія – філософська категорія для позначення об’єективно існуючого світу, який копіюється, фотографується і відображається нашими органами чуття;
б) матерія – це лат.materia - деревина як будівельний матеріал, речовина;
в) матерія – це весь навколишній світ;
г) матерія – це найбільш розповсюджена чуттєво-конкретна речовина, що вважається першоосновою всього існуючих у світі (субстанційний підхід);
д) матерія – це корінь, джерело руху світу.
9. На схемі злюражені види і суттєві властивості ___________________________________.
10. Античний матеріалізм на початковому етапі розвитку називається «стихійним» в зв’язку з тим, що
а) матерія як субстанція ототожнювалася філософами з тією чи іншою стихією (вода, повітря, вогонь, земля і т.п.);
б) філософи відрізнялися наївністю при роз’язанні важливих питань щодо світі і людини в ньому;
в) в Давній Греції був низкий рівень розвитку знань про природу, сусільство і людину;
г) переважна більшість давньогрецьких філософів були не знайомі з філософією учених-дослідників природи у фундаментальних проблемах філософії;
д) пояснити особливість давньогрецьького матеріалізму.
11. Першим філософом Заходу називають
а) Фалеса (625-547 рр. до н.е.);
б) Пифагора (близько 584-500 рр. до н.е.);
в) Сократа (469-399 рр. до н.е.);
г) Протагора (481-411 рр. до н.е.);
д) Платона (427-347 рр. до н.е.).
12. Вперше про Фалеса як філософа згадує
а) Платон (427-347 рр. до н.е.);
б) Аристотель (384-322 рр. до.н.е.);
в) Парменід (близько 540-470 рр. до н.е.);
г) Геракліт (540-480 рр. до н.е.);
д) Демокріт (близько 460-370 рр. до н.е.).
13. Одним із перших, хто зайнявшись філософією, вважав началом усіх речей конкретно-чуттєве, безпосередньо дане, був
а) Геракліт;
б) Піфагор;
в) Фалес;
г) Анаксімен;
д) Анаксімандр.
14. Натурфілософський період античної філософії представлений філософами:
а) Фалес, Анакссимандр, Анаксимен;
б) Геракліт, Ксенафант і Парменід;
в) Піфагор, Емпедокл;
г) Демокріт і Левкіпп, Анаксагор;
д) Сократ, платон, Арістотель.
15. Іонійські філософи війшли в історію під назвою
а) досократики;
в) перші науковці;
в) фізики, або фісіологи;
г) натурфілософи;
д) перші мудреці.
16. Іонійські філософи сприймали як живе, саморухоме ціле
а) світ, природу,космос;
б) світ, людину, космос;
в) природу, людину, Бога;
г) світ, людину;
д) суспільство, людину, природу.
17. Основна опозиція натурфілософського періооду античної філософії – це протистояння
а) хаосу і космосу;
б) батьків і дітей;
в) учителів і учнів;
г) учення Геракліта Ефеського і філософів елейської школи Парменіда і Зенона;
д) вчення софістів і філософії Сократа.
18. Головне питання першого періоду античної філософії:
а) звідки все?
б) з чого все складається?
в) що первинне: світ чи людина?
г) що робити?
д) як стати щасливим?
19. Першоосновою всього вважав вогонь
а) Геракліт;
б) Фалес;
в) Сократ;
г) Анаксимен;
д) Платон.
20. Філософ, який прийшов до думки про універсальність змін у світі, про бороотьбу протилежностей як джерело всього сущого, про сховану гармонію світу як внутрішню тотожність протилежностей
а) Фалес;
б) Геракліт;
в) Анаксимандр;
г) Анаксагор;
д) Емпедокл.
21. Логос – розумна, діалектична необхідність, яка керує світом, вважав
а) Анаксимен;
б) Епікур;
в) Марк Аврелій;
г) Гегель;
д) Геракліт.
22. Логос- це внутрішня структура вогню, його міра, хто його пізніє, той навчиться розкривати в множинності єдине, вважав
а) Сократ;
б) Аристотель;
в) Плотін;
г) Геракліт;
д) Демокріт.
23. Чуттєво-конкретне буття, за Гераклітом, – це
а) гра вогю з самим собою;
б) ілюзія;
в) вічна сутність;
г) тіні і пил;
д) копії ідей.
24. Геракліт вважав, що пізнати Логос можна тільки
а) розумом;
б) органами чуття;
в) нічим не можна пізнати;
г) за допомогою Божої Благодаті;
д) спогляданням.
25. Засновник елейської школи:
а) Парменід (540-470 рр. до н.е.);
б) Зенон (480-430 рр. до н.е.);
в) Емпедокл (490-430 рр. до н.е.);
г) Аристипп (народ. Біля 435 р до н.е - ?);
д) Антисфен (444-368 рр. до н.е.).
26. Парменід вчив, що існує тільки
а) буття;
б) людина;
в) Бог;
г) природа;
д) порожнеча (Шун’я).
27. Філософ, який вперше ввів поняття «буття»:
а) Зенон;
б) Гіппій більший;
в) Платон;
г) Аристотель;
д) Парменід.
28. Парменід вважав, що буття є
а) нерухоме, вічне;
б) нерухоме, вічне, досконале, єдине;
в) тотожнє людині;
г) мінливе, множинне;
д) вічне.
29. За Парменідом, віщий критерій буття
а) здатність розуму утворювати поняття,
б) здатність людини мислити буття;
в) здатність розуму утворювати поняття і мислити буття;
г) перевіряємість;
д) впливати на органи чуття людини.
30. Першою філософською спробою сформулювати метафізичне розуміння природи було вчення
а) Геракліта;
б) Емпедокла;
в) Піфагора;
г) Парменіда;
д) Августина.
31. «Буття і думка про буття тотожні», - вчив _________Паремід____________________________.
32. Філософ, який проголошував основними характеристиками буття нерухомість, незмінність, відсутність генезису -
а) Зенон;
б) Анаксимен;
в) Фалес;
г) Геракліт;
д) Сократ.
33. Учень Парменіда, автор апорій «Дихотомія», «Ахіл», «Стріла, що летить» -
а) Зенон;
б) Ксенофант;
в) Платон;
г) Піфагор;
д) Левкіпп.
34. Аргументи, які дозволяють викрити внутрішні протиріччя в аргументації противника, називаються __________________________________________________________________.
35. Першооснова світу за Фалесом – це __________вода_________________________________.
36. Першооснова світу за Анасимандром – це _______________апейрон_______________________.
37. Першооснова світу за Анаксименом – це __________повітря_____________________________.
38. Мілетська школа давала відповідь про основу сущого в дусі
а) матеріалізму;
б) ідеалізму;
в) суб’єктивного ідеалізму;
г) об’єктивного ідеалізму;
д) емпіризму.
39. Філософські школи Давньої Греції, які одні із перших намагалися вирішити питання про ідеальну форму існуючого –
а) мілетська;
б) ефеська;
в) елейська;
г) піфагорійська;
Д) гедоністична.
40. Філософи космологічного періоду (перший період античної філософії), які прагнули відповісти на питання про причину руху:
а) Емпедокл, Анаксагор,Демокріт;
б) Лао-цзи, Ге Хун;
в) Сократ, Платон, Аристотель;
г) Ф, Енгельс, К. Маркс;
д) Піфагор, Емпедокл, Фалес.
41. Представляє життя природи як циклічний процес, в якому періодично перемагають Любов чи Ворожнеча:
а) Емпедокла;
б) Анаксагор;
в) Сократ;
г) Конфуцій;
д) Чжу Сі.
42. ____Анаксагор____________ вводить поняття «гомеомерії»для позначення фундаментальних частинок світобудови, які приводить і упорядковує в рух – Нус (або Розум).
43. Філософи, які зробили спробу створити систему, яка пояснить світ і вирішить основні проблеми філософії досократовського періоду –
а) матеріалісти;
б) атомісти;
в) гностики;
г) ідеалісти;
д) елеати.
44. Поняття, що п перекладі з грецької, означає «те, що не ділиться»
а) атом;
б) гомеомерія;
в) ідея;
г) монада;
д) кварка.
45. В якості першопочатку всього сущого атомісти вводять поняття:
а) атом;
б) дхарма;
в) атом і пустота;
г) буття і небуття;
д) ідея і матерія.
46. Демокріт вважав, що все має свою необхідну _____________причину_____________________.
47. Філософська рефлексія античності зміщується на проблему людини завдяки діяльності філософів
а) софісти і Сократ;
б) кінікі і кіренаїки;
в) академіки і неоплатоніки;
г) перипатетики і академіки;
д) ідеалісти і матеріалісти.
48. Автор вислову: «Людина є міра всіх речей, існуючих, що вони існують, і неіснуючих, що вони не існують» -
а) Протагор;
б) Горгій;
в) Гіппій;
г) Продік;
д) Сократ.
49. Поняття, яке означає відностність і умовність людського пізнання, ______релятивізм__________.
50. Все в світі, навіть істина і знання, відносні і умовні, вважає
а) релятивізм;
б) ревеляціонізм;
в) гілозоїзм;
г) майєвтика;
д) діалектика.
51. Філософ, який розглядав людське самопізнання як джерело будь-якого істинного знання і філософії -
а) Протагор;
б) Сократ;
в) Платон;
г) Аристотель;
д) М. Шелер.
52. Діалектика Сократа включає в себе:
а) діалог, іронія, майєвтика;
б) диспут, аргументація;
в) індукція і визначення;
г) мовчання і недіяння;
д) любов і дружба.
53. Філософ, який говорив, що «Знає те, що нічого не знає» -
а) Горгій;
б) Сократ;
в) Епікур;
г) протагор;
д) Евклід.
54. Групи філософів, що більш менш цілісні в своїх установках і посилалися на Сократа як на свого вчителя
а) Сократичні школи;
б) софісти;
в) перипатетики;
г) академіки;
д) кініки.
55. Сократичні школи представляють
а) кініки (засновник Антисфен (444-368 рр. до н.е.);
б) кіренаїки (засновник Аристіпп (435 - ?);
в) мегарики (засновник Евклід);
г) академіки (послідовники Платона);
д) перипатетики (послідовники вчення Аристотеля).
56. Принцип задоволення, який лежав в основі практичної філософії кіренаїків, дав назву концепціїї ____________________________________________________________________.
57. Справжнє благо людини - його внутрішня свобода, утримання від насолод і нечутливість до страждання – вважали
а) кініки;
б) мегарики;
в) софісти;
г) кіренаїки;
д) атомісти.
58. Філософська школа IV ст. до н.е. – IV ст.н.е., головними представниками якої були Епікур і Тіт Лукрецій Кар:
а) перипатетики;
б) неоплатоніки;
в) атомісти;
г) епікуреїзм;
д) гедонізм.
59. Автор вислову: «Не бійся смерті, поки ти є її не існує, коли вона прийде, тебе вже не буде»:
а) Епікур;
б) Піфія;
в) Сократ;
г) Геракліт;
д) Емпедокл.
60. Епікур вважав, що ознаками-умовами щастя є
а) апонія, атараксія, дружба;
б) гроші, посада, машина;
в) книги, вчене звання, науковий ступінь;
г) батьки, діти, родина;
д) однодумці, дружина(чоловік), діти.
61. Філософ, який радив «жити непомітно, задовольнятися малим», - це _______________.
62. Стоїки вчили, що душу космосу, як живої істоти, складає вогневий ефір, рушійна сила речовини, яка розлита по всім органам і зв’язує світ в єдине ціле, тобто
а) пневма;
б) ці;
в) Логос;
г) дао;
д) вітальна сила.
63. Життя людини зумовлене необхідними законами цілого, або ______________________.
64. Жити треба заради і в ім’я цілого, наполягали
а) софісти;
б) стоїки;
в) кініки;
г) гностики;
д) неоплатоніки.
65. Відмінна риса людини, згідно із стоїками, полягає в умінні осмислювати існуюче за допомогою слова, розглядається як щось безтілесне, нематеріальний сенс кожної речі, і називається
а) лектон;
б) атом;
в) душа;
г) дух;
д) розум.
66. Філософське направлення епохи еллінізму (кін. IV ст. до н.е. – III ст. н.е.), відомими представниками якого були Піррон (365-275 рр. до н.е.), Карнеад (214-129 рр. до н.е.), Секст Емпірик (друга половина II ст. н.е.):
а)евдемонізм;
б) скептицизм;
в) цинізм;
г) матеріалізм;
д) ідеалізм.
67. Незворушність по відношенню до всього зовнішнього, утримується від думок скептики називали ____________________________________________________________.
68. Останній самобутній філософський напрямок античності, який систематизував платонівські ідеї, доповнивши їх ідеями стоїцизму, арістотелізма, неопіфагорізма, засновником якого був Плотін (205-270 рр. до н.е.)
а) неопіфагорізм;
б) неоплатонізм;
в) гедонізім;
г) неософістика;
д) стоїцизм.
69. Абсолютний першопочаток буття, який не є буття, який не є думка, який не є життя, за неоплатоніками – це ___________________________________________________________.
70. Неоплатонізм стверджував, що зло – це є ______________________________________ .