Організація захисту комерційної таємниці на підприємстві
Комерційною таємницею підприємства не може бути інформація, приховування якої може завдати шкоди суспільству. Відповідно до закону України "Про підприємства в Україні" зміст і обсяг відомостей, які становлять комерційну таємницю, визначається керівником підприємства.
До комерційної таємниці варто зарахувати ті відомості, які дають (можуть дати) значні переваги у конкурентній боротьбі, зокрема:
- технологія виробництва;
- технологічні прийоми і обладнання;
- модифікація раніше відомих технологій і процесів;
- результати і програми НДДКР;
- перспективні методи управління;
- цінова і збутова політика;
- порівняльні характеристики власного асортименту і товарів конкурентів з погляду якості, зовнішнього вигляду, упаковки тощо;
- виробничі, комерційні та фінансово-кредитні відносини з партнерами;
- плани підприємства з розширення (згортання) виробництва;
- факти ведення переговорів з питань купівлі-продажу;
- дані, які можуть бути використані для завдання шкоди репутації підприємства;
- інформація про кадри (плинність кадрів, провідні спеціалісти і місця їхньої роботи за сумісництвом);
- наявність засобів і умов для захисту комерційної таємниці.
Інформація про діяльність підприємства не існує сама по собі, а жорстко пов'язана з її носіями: люди, які працюють на підприємстві; паперові документи; відеоплівки; комп'ютерна інформація; телефонні та факсові повідомлення. Потрібно мати на увазі, що головний витік інформації відбувається через людей. Через підкуп, шантаж, переманювання працівників, вивідування відомостей відбувається близько 2/3 витоку інформації. Тому, крім загальних правил охорони майна і інформації, потрібно:
• стратегічно важливі подробиці технологічних процесів тримати в особливому секреті і бажано здійснювати самим керівником;
• стимулювати здібних працівників матеріальними заохоченнями, йти на співробітництво з найздібнішими і брати їх у компаньйони.
Укладаючи трудовий договір між керівником підприємства і співробітником, у ньому необхідно відображати зобов'язання останнього з нерозголошення комерційної таємниці. Наявність подібного документа дає юридичну можливість для керівника підприємства застосовувати різні санкції до працівників, які винні у витоку конфіденційної інформації.
Важливим напрямом захисту комерційної таємниці підприємства є стабільність кадрового складу. Якщо склад кваліфікованих спеціалістів постійно змінюється, розробки фірми ставатимуть безкоштовним надбанням конкурентів.
У загальному плані система захисту комерційної таємниці повинна складатися із таких етапів [146]:
1. Визначення предмета захисту, тобто розроблення переліку відомостей, які становлять комерційну таємницю, в яких виділяється найцінніша інформація, яка потребує особливої охорони.
2. Встановлення періодів, протягом яких конкретні відомості є комерційною таємницею.
3. Виділення категорії носіїв конфіденційної інформації: персонал, документи, вироби і матеріали, технічні засоби зберігання, обробка і передача інформації тощо.
4. Складання схеми робіт з конфіденційними відомостями як на підприємстві, так і за його межами.
5. Розробка систематичного допуску до конкретних відомостей, які становлять комерційну таємницю.
6. Розподіл відповідальності за захист конфіденційної інформації між співробітниками.
7. Розроблення конкретних заходів з захисту комерційної таємниці і призначення відповідальних виконавців.
8. Планування дій з активізації і стимулювання осіб, які задіяні у захисті інформації.
9. Перевірка надійності вжиття заходів забезпечення комерційної таємниці.
Сучасному керівникові, якщо він розраховує зайняти гарну позицію у цивілізованій ринковій економіці, необхідно систематично підвищувати свої знання, вчитися на досвіді своїх колег, застосовувати на практиці усе нове і передове в області управління і управлінської діяльності, зокрема консалтинг.