Заняття - головна форма організації навчання дошкільників елементам математики
Значення занять з математики.
Заняття є однією з основних форм розвитку елементарних математичних уявлень в дитячому садку.
Заняття – форма дошкільного навчання, у якій вихователь, працюючи з усією групою дітей у визначений режимом час, організовує і спрямовує пізнавальну діяльність з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини.
Значення занять (за О.Л.Усовою):
- з допомогою занять вдається озброїти дітей знаннями другої категорії, підвищеної складності, достатньо узагальненими;
- заняття організовують і проводяться при провідній і керівній ролі педагога;
- заняття проводяться з постійним складом дітей усієї вікової групи.
За Г.М.Леушиною:
1) на заняттях забезпечується систематичність у роботі, поступове ускладнення програмного матеріалу і методичних прийомів, вправляння дітей;
2) знання діти набувають невеликими дозами і постійно їх закріплюють;
3) діти виявляють активність не тільки тоді, коли виконують самі завдання, а й тоді, коли слухають відповіді інших дітей;
4) засвоєння знань і формування навичок забезпечується багаторазовим повторенням занять з одним і тим самим програмним матеріалом;
5) навчаючі заняття з математики розвивають у дітей специфічну пізнавальну діяльність.
Визначаючи педагогічне значення занять, не радимо їхню роль переоцінювати.
Традиційна, роками відпрацьована система занять, виявилася малоефективною щодо логіко-математичного розвитку. На таких колективних заняттях дидактична мета, зміст і засоби навчання недостатньо диференціюються відповідно до можливостей дітей.
Як зазначає О.Кононко «Ми не заперечуємо проти занять як однієї з можливих форм організації життєдіяльності дошкільника, проте не визнаємо їх основною, і головне, - найпродуктивнішою для даного періоду життя малюка формою, бо чим менша дитина, тим більше значення в її житті мають гра, спілкування та продуктивна діяльність».
Види та типи занять.
За дидактичними цілями є такі заняття:
1. на повідомлення дітям нових знань, формування нових умінь і навичок;
2. заняття на закріплення і систематизацію накопиченого, організованого і стихійного досвіду дітей;
3. заняття на повідомлення нових знань і їх закріплення (комплексні);
4. обліково-контрольні, провір очні заняття;
5. інтегровані заняття: стрижневим у інтегрованому занятті є тема – образ, який розкривається через різні види діяльності. Саме тематичний образ стає стрижнем, навколо якого розгортається пізнавальна діяльність дітей;
6. комбіновані заняття – це заняття, на якому поєднуються різні види діяльності (математика і малювання, математика і природа).
За організацією дітей на занятті:
1. фронтальні (загально-групові) з усіма дітьми групи;
2. групові (10-12 чол.);
3. індивідуально-групові (4-6 чол.);
4. індивідуальні (1-4 чол.).
В практиці роботи з формування елементарних математичних уявлень склалися такі типи занять:
а) заняття у формі дидактичних ігор;
б) заняття у формі дидактичних вправ;
в) заняття у формі дидактичних ігор і вправ.
Заняття у формі дидактичних ігор широко використовуються у молодших групах. В цьому випадку навчання носить незапрограмований, ігровий характер. Мотивація навчальної діяльності також є ігровою. Вихователь використовує методи і прийоми опосередкованого педагогічного впливу: використовує сюрпризні моменти, вводить ігрові образи, створює ігрові ситуації упродовж усього заняття, в ігровій формі і закінчує його. Ці заняття відповідають віковим особливостям дітей: емоційності, потребі в активних діях. Але ігрова форма не повинна бути самоціллю, не повинна заслонювати пізнавальний зміст.
Заняття у формі дидактичних вправ проводяться в усіх вікових групах. Навчання на них набуває практичного характеру. Діти виконують різні вправи з демонстраційним і роздатковим матеріалом, що веде до засвоєння певних способів дій і відповідних математичних уявлень. Вихователь використовує прийоми прямого навчального впливу на дітей: показ, пояснення, вказівки, оцінки. В молодшому віці навчальна діяльність мотивується практичними та ігровими задачами (наприклад, дати кожному зайчику по одній морквині, щоб дізнатися, чи порівну їх); а в старшому віці – практичними або навчальними завданнями (наприклад, виміряти смужки паперу і відібрати певної довжини для ремонту книг).
Заняття у формі дидактичних ігор і вправ є найбільш поширеними в дитячому садку. Цей тип об’єднує два попередніх. Дидактичні ігри і вправи утворюють самостійні частини заняття, що поєднуються у різних комбінаціях між собою. Їхня послідовність визначається програмним змістом і впливає на структуру заняття.
Структура занять з математики
Структурні компоненти заняття:
а) початок заняття (організаційний момент з метою викликати інтерес до змісту заняття; постановка мети; пояснення шляхів її досягнення);
б) хід заняття (організація активної пізнавальної та практичної діяльності дітей);
в) закінчення заняття (аналіз діяльності дітей, їх участі у занятті).
Основна частина заняття як його структурна одиниця включає вправи та інші методи і прийоми, різні дидактичні засоби, спрямовані на реалізацію конкретного програмного завдання. Загальна тенденція така: чим старші діти, тим більші частини в занятті. В другій молодшій групі заняття складається з однієї частини (з однією програмною задачею), в середній групі з однієї-двох, старшій групі – 3-4 частини (програмних завдань).
Навчання на заняттях має проводитись відповідно до дидактичних принципів науковості, доступності, наочності, послідовності і систематичності, врахування індивідуальних особливостей дітей, свідомості і активності, враховуючого і розвиваючого характеру навчання.
У різновіковій групі дитячого садка доцільно використовувати 3 типи занять, а саме:
1-ий тип – всі діти зайняті математикою;
2-ий тип – дві підгрупи зайняті математикою, а третя – зображувальною діяльність або навпаки;
3-ій тип зв'язаний з неоднаковою кількістю занять з математики для різних вікових груп на тиждень. Цей тип може бути двох варіантів. Варіант перший: заняття з двома підгрупами – старшою і молодшою. Варіант другий – заняття з математики вихователь проводить тільки з дітьми старшої групи.