Поняття, зміст, особливості та сторони договору банківського рахунку та банківського вкладу
Правове регулювання договору банківського рахунку здійснюється на підставі значної кількості нормативно-правових актів різного юридичного значення, які належать до різних галузей вітчизняного законодавства.
Основу правового регулювання банківського рахунку мають складати певні теоретичні положення правової науки, що служать побудові цього правового інституту і які дозволяють оцінювати його оптимальність як з позицій практичних потреб, так і з позицій юридичної чистоти та розробки. Такими теоретичними положеннями є:
1) інститут банківського рахунку є комплексним за своєю правовою природою і об’єднує в собі публічно-правові та приватно-правові аспекти;
2) у правовідносини, пов’язані з банківським рахунком, вступають економічно та юридично нерівні партнери, у зв’язку з чим необхідно передбачити додаткові обмеження прав сильнішого партнера та гарантії для слабшого;
3) банківський рахунок є формою підприємницької діяльності банку і дозволяє йому залучати та використовувати у своїй діяльності кошти клієнтів;
4) банківський рахунок є необхідною умовою конституювання підприємців, інших юридичних осіб, для яких зберігання грошей на рахунку є нормативним обов’язком;
5) правове регулювання відносин, пов’язаних з банківським рахунком, може здійснюватися на різних рівнях, але мінімум прав клієнта повинен встановлюватися на законодавчому рівні.
Інститут банківського рахунку включає в себе:
— сукупність правових норм, що регламентують правову природу, зміст, мету банківського рахунку, пов’язані з ним права та обов’язки різних осіб, систему правовідносин, що Виникають у зв’язку з банківським рахунком;
— договір банківського рахунку, який відповідно до загальних та спеціальних норм цивільного права є угодою про встановлення цивільних прав та обов’язків клієнта і банку;
— правовідносини, що реально виникають між сторонами договору банківського рахунку, а також банком та державою, клієнтом та державою, а також операції, які здійснюються по рахунку.
Відповідно до діючого законодавства щодо договору банківського рахунку банк зобов’язаний зберігати грошові кошти на рахунку клієнта, зараховувати на цей рахунок суми, які надходять, виконувати розпорядження клієнта про їх перерахування та видачу з рахунку та проводити інші банківські операції, передбачені для рахунку даного виду законодавчими актами, відповідними банківськими правилами і договорами.
За договором банківського вкладу банк зобов’язаний зберігати покладені вкладником грошові кошти, виплачувати по них дохід у вигляді відсотків або в іншій формі, виконувати доручення вкладника по розрахунках, із вкладу та повернути суму вкладу за першою вимогою вкладника на умовах та в порядку, передбачених для вкладу даного виду законодавством та договором. Сторонами договору банківського рахунку і банківського вкладу є банк та клієнт.
Законодавство визначило обов’язок юридичних осіб перед державою зберігати свої грошові кошти у банку. Водночас законодавство передбачає певні гарантії для реалізації цього обов’язку.
Розглянемо детальніше, які саме права та обов’язки сторін визначає договір банківського рахунку. За договором банківського рахунку банк зобов’язаний вести рахунок клієнта, своєчасно і правильно здійснювати за дорученням клієнта розрахунково-касові операції, зберігати банківську таємницю, виконувати вимоги нормативних актів.
Обов’язок вести рахунок клієнта полягає в тому, що банк зобов’язаний зберігати грошові кошти на рахунку клієнта, тобто вести облік коштів клієнта, що надходять на рахунок та списуються з рахунку.
Обов’язок своєчасно і правильно здійснювати розрахункові операції передбачає виконання доручень клієнта щодо здійснення платежів та зарахування сум, що надходять на рахунок, а також дотримання банком встановленої законодавством черговості платежів. Черговість платежів — це визначена законодавством послідовність здійснення платежів з рахунків у банках по декількох грошових зобов’язаннях, строк виконання яких вже наступив.
Кошти з рахунку клієнта списуються за розпорядженням його власника, який визначає черговість їх списання, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягнення та безакцептне списання коштів. Необхідно також зазначити, що має забезпечуватись першочергове перерахування платежів до бюджету та до спеціальних фондів загальнодержавного призначення.
Законодавством визначено, що на грошові кошти та інші цінності юридичних осіб та громадян, що знаходяться у банках, може бути накладено арешт. Арешт банківського рахунку — це тимчасове припинення будь-яких операцій на рахунку, застосоване без згоди на це клієнта і без розірвання договору банківського рахунку.
Відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України господарські та загальні суди, судді, а також прокурори, слідчі органів прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України за порушеними кримінальними справами можуть за заявою сторони, що подала позов, або за своєю ініціативою вжити заходів для забезпечення цивільного позову.
Одним із таких заходів і є накладення арешту на кошти, що належать юридичній або фізичній особі. Крім того, відповідно до вищезазначених статей Кримінально-процесуального кодексу України арешт може бути накладений на кошти фізичних осіб для забезпечення можливої конфіскації майна. Залежно від ухвали суду, постанови прокурора, слідчого арешт може бути накладений на всі кошти, що знаходяться на рахунках юридичної або фізичної особи, або на який-небудь конкретний рахунок, на кошти на рахунку в цілому і на конкретно визначену суму.
Заходи щодо здійснення арешту коштів виконуються банками при наявності ухвали суду або постанови прокурора, слідчого про накладення арешту за станом на початок операційного дня. Якщо на кошти юридичних осіб арешт накладає арбітражний суд, то він, крім винесеної ухвали, має видати також наказ.
Ухвала суду або постанова прокурора, слідчого надсилається безпосередньо до банку, в якому відкритий рахунок юридичної або фізичної особи, на кошти якої накладено арешт.
У разі накладення арешту на кошти на рахунках юридичної або фізичної особи банком припиняється списання коштів за розпорядженням власника рахунку (в тому числі використання коштів на потреби підприємства та виплату заробітної плати і прирівняних до неї платежів), за винятком платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів.
У разі прийняття судом рішення або ухвали про скасування арешту у зв’язку з відмовою в позові або з інших підстав банк відновлює проведення операцій в установленому порядку.
Конфіскація грошових коштів та інших цінностей громадян здійснюється на підставі вироку, що набрав законної сили, або винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна.
Обов’язок зберігати банківську таємницю закріплений у ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», де визначено, що банки повинні забезпечувати і гарантувати захист банківської інформації, таємницю по операціях, рахунках і вкладах своїх клієнтів і кореспондентів; а також захист коштів та майна шляхом створення відповідних систем захисту, служб охорони банківських об’єктів відповідно до законодавства України та нормативних актів НБУ. Всі службовці банків зобов’язані зберігати таємницю по операціях, рахунках та вкладах своїх клієнтів та кореспондентів.
Довідки по операціях та рахунках юридичних осіб та інших організацій можуть видаватися підприємствам, організаціям, установам, їх вищестоящим органам, судам, слідчим органам, органам арбітражу, аудиторським організаціям, а також фінансовим органам, зокрема державній податковій адміністрації з питань оподаткування.
Довідки по рахунках та вкладах громадян видаються клієнтам та їх представникам, судам та слідчим органам по справах, що знаходяться в їх провадженні, у випадках, коли на грошові кошти та інші цінності клієнтів буде накладено арешт, стягнення або застосовано конфіскацію майна.
Довідки по рахунках та вкладах у випадку смерті їх власників видаються особам, які зазначені в заповітному розпорядженні власника рахунку або вкладу, державним нотаріальним конторам по спадкових справах щодо вкладів померлих вкладників, що знаходяться в їх провадженні, а також іноземним консульським установам.
Обов’язок виконувати вимоги нормативних актів, що регулюють відносини між банком та його клієнтом стосовно відкриття, ведення та закриття банківського рахунку, базується на тих об’єктивних підставах, щодоговір банківського рахунку, яким би він ґрунтовним не був, не в змозі врегулювати всі відносини між банком та клієнтом. Нормативні акти з цих питань видаються, головним чином, Національним банком України.