Різноманітних ситуацій, життєвих
І ділових колізій
Керівник.Ми розглянули 4 екстремальних ситуації з тією метою, щоб приклади поведінки інших дійових осіб запустили «механізми», які є всередині нас.
Не обов'язково обмінюватися думками в тій послідовності, як це було подано в інструкції (схемі чи концепції) нашого транзакт-ного аналізу.
Наше завдання - через «призму» поведінки інших побачити себе, і через «призму» своїх вчинків побачити інших. Іншими словами: прояснити момент істини.
Якщо ваші думки будуть виходити за рамки нашої схеми, то в цьому немає нічого поганого. Кожен настільки входить в процес тренінгу, наскільки це йому дозволяє почуття внутрішньої безпеки.
Після нетривалої письмової підготовки (підказки та орієнтири) розпочнемо обмін думками. Не забудьте, будь ласка, що ми будемо виступати з позиції трьох станів «Я»: «Родитель» - «Дорослий» - «Дитина».
Таня О.У своїй сім'ї я - «Доросла» людина. У нас мати є «Матір'ю», батько - «Батьком». А в житті я міняю свій образ, свою стратегію поведінки в залежності від ситуації, в яку потрапляю.
Андрій А.У багатьох випадках найпростіше пристосуватися до середовища, але для мене це не підходить. Вважаю, що повинен відстоювати свою позицію, якщо я правий.
Батько часто казав мені, що ставиться до мене, як до дорослого. І це, напевно, відіграло вирішальну роль в становленні мого характеру, сили волі.
Батько завжди надавав мені повну свободу дій, не перевіряв табель, а тільки запитував, що там написано. Тому я майже ніколи не відчував себе дитиною, і у мене не було таких випадків, щоб мені доводилося доказувати, що я не дитина.
Олег Т.У сім'ї я знаходжуся на позиції «Дорослого». До десятого класу мама до мене ставилася, як до дитини. Але влітку, нічого їй не сказавши, я влаштувався на роботу. Мама про це дізналася через два тижні. Після цього вона стала ставитись до мене, як до дорослого.
Як на мою думку, то в різних ситуаціях людина повинна себе поводити по-різному. Якщо роль «Батька» не пройшла і оточуючими не сприймається, то ставайте на позицію «Дорослого».
Оксана В.Крім того, що я навчаюсь, я ще працюю секретарем директора в одній організації. В основному я дотримуюсь нейтралітету,не переходжу ні на бік директора, ні на бік підлеглих. Якщо, наприклад, працівник затримується, але попередив мене, то я цей факт приховую від начальства.
Взагалі в житті, особливо в ділових ситуаціях на роботі, бути «Дитиною» я не рекомендую. Тому що дуже важко «Дитині» підвищуватися в посаді. Хоча, з другого боку, «Дитині» дуже багато сходить з рук.
Найкраще вибирати позицію «на рівних». «Батьком» слід бути в крайніх випадках, коли підлеглий не розуміє своєї ролі і необхідно застосувати «командирський голос».
У сім'ї з мамою я виступаю з позиції «Дорослої». Хіба що, коли треба щось попросити, то підлизуюсь, як «Дитина».
Сергій О. Язавжди досягав успіху в образі «Батька» або «Дорослого».
Найцікавішими в цьому плані є режисери. Ця професія передбачає авторитарний стиль керівництва. Але часом режисерові необхідно самому ставати актором і «змінювати свою маску» відповідно до ситуації.
Суть у тому, яким чином відбувається процес переконання: чи шляхом колективного «бродіння умів» (режисер - рівний з усіма, «Дорослий»), чи шляхом твердого батьківського слова (режисер - авторитарний «Батько»).
Таня О.У моїй поведінці велику роль відіграють самопочуття на даний момент, настрій, а також людське оточення при цій ситуації.
Є моменти, коли я приймаю нейтральний бік, наприклад, коли батьки починають сваритися між собою. В цьому випадку я не втручаюсь, а то ще зроблять «крайньою», тобто винуватою.
В інших ситуаціях я прагну віднайти істину, об'єктивно обміркувати ситуацію незалежно від моїх амбіцій.
Я в житті «Доросла». Моє дитинство закінчилося після закінчення школи. Необхідно працювати, самостійно приймати рішення, нести відповідальність за інших, саму себе забезпечувати.
У стосунках з мамою в питаннях, які стосуються безпосередньо мене, останнє слово найчастіше за мною.
Із батьком ми дуже протистоїмо одне одному. Як двом сильним особистостям, нам тяжко знайти компроміс. У більшості випадків я йому поступаюсь, якщо бачу його правоту, або якщо ось-ось він дійде до фізичного насильства.
Андрій К.Я вважаю, що для життєвого успіху необхідно «відшліфувати» всі три ролі - «Дитини», «Дорослого» і «Батька», але притримуватись однієї. Нехай кожен вибере сам собі ту роль, яка йому найбільше сподобається, в якій він себе буде комфортно почувати і домагатиметься успіху.
В іншу, невластиву, роль слід переходити тільки в критичних ситуаціях. Наприклад, один мій знайомий, теж студент (дуже самовпев-нений і трохи нахабний) під час навчання виступає з позиції «Дорослого». Але під час сесії займає позицію «сина», тобто «Дитини». Сесія закінчується - він знову повертається до позиції «Дорослого» і навіть «Батька».
Андрій М.Так, я домігся успіху. Перший раз я повів себе як «Дорослий», коли сам підготувався і вступив до інституту.
Від Луганська, де я жив, до столиці більш як 800 км відстані. Необхідна була певна мужність, щоб жити самому в чужому місті і вирішувати побутові проблеми.
З того часу я завжди керуюсь принципом: «Якщо сам не зробиш, то за тебе цього не зробить ніхто». І батьки, і мої знайомі сприймають мене тепер як «Дорослого».
Наталія Ш.Дуже часто вибір шляху вирішення якихось проблем залежить від людини, з якою ви вирішуєте це питання. Я знаю, що моя мама часто змінює свою точку зору в залежності від настрою, який передбачити неможливо. І тому, коли мені треба щось у неї попросити, то я гублюся в здогадах: зробити це в категоричній формі чи м'яко?
До будь-якої людини в залежності від ситуації треба навчитись знаходити дуже тонкий підхід.
Володимир Б. Язнаю одного керуючого відділом, який у своїй роботі успішно використовує політику «батога» і «пряника». Так виходить, що успіх йому приносить позиція «Матері».
Студентка К. Знаю одне, що коли я знаходилась на повному утриманні батьків, то вони вважали мене «зовсім маленькою», не довіряли мені навіть у моїх 17 років.
Проте, коли в 17 років я почала шукати роботу, особливо не потребуючи грошей, мама замислилась. Потім я влаштувалась на роботу і стала забезпечувати себе сама. В ставленні батьків щось змінилося, вони почали серйозно до мене ставитись.
А коли на роботі мене підвищили на «інструктора з навчання», то мої батьки стали мною пишатися.
Олена К.У житті перемагає той, хто вміє правильно відчути ситуацію. Іноді досить доречно виступити в ролі «адаптованої Дитини», а саме, коли маєш справу з агресивним та авторитарним співрозмовником (супротивником). Особливо, коли не маєш змоги «перетягнути» лідерство на себе.
Прикладом вдалого переходу від поведінки в образі «Дорослого» до поведінки в образі «Батька» може бути староста нашої групи:
• образ «Дорослого» і спілкування на рівних вона вибирає, коли
справа є важливою та цікавою для всіх інших (повідомлення
про час та місце заліку);
• з позиції «Батька» вона виступає тоді, коди її уповноважили
щось організувати, але аудиторія не має бажання та інтересу до
цього заходу чи виду діяльності (йти на «пару»; або хтось взяв
конспект, але забув принести).
Ірина Р.Як не жорстоко це звучить, але життям править закон виживання. Щодня нам доводиться пристосовуватися, підлагоджуватися, змінювати манеру поведінки залежно від ситуації.
Я не маю на увазі, що треба змінювати життєві принципи чи моральні цінності - вони у мене незмінні. Потрібне уміння розуміти оточуючих нас людей, аналізувати поведінку, манери і мотиви їх вчинків. Це уміння допомагає виходити переможцем із життєвих колізій.
За манерою поведінки я, взагалі, «Дорослий», але люблю при спілкуванні з однолітками ставати «Дитиною».
На роботі мені доводиться бути «Дорослим» і часто «Батьком». Специфіка моєї роботи полягає в тому, що я спілкуюсь з людьми по телефону, тобто вони мене не бачать. А люди, з якими я спілкуюсь, в основному не розуміються в пейджингу.
Бувають випадки, коли дзвонять клієнти і кричать у трубку, що через мою халатність у них неприємності. (Вони не виясняють, хто приймав повідомлення, хоча операторів у компанії більше ЗО чол.). Я починаю впливати на них голосом. Спочатку я вибачаюсь за те, що, можливо, саме через роботу операторів у людини неприємність. Я поводжу себе як «Дорослий», а не «відгавкуюсь», як це може зробити ображена «Дитина».
Потім я починаю доводити, що моїм свідком є машина, яка точно все фіксує. Своїм спокійним впевненим голосом я заспокоюю клієнта, запевняю у своїй компетентності. Врешті-решт справа повертається так, що клієнт почуває себе винуватим у тому, що зателефонував і накричав.
З клієнтами, які вперше користуються послугами пейджингової компанії, я поводжусь як «Мама». Я заспокоюю їх, прошу не хвилю-
ватися, розмовляю з ними довірливо, допомагаю сформулювати повідомлення або розповідаю, як треба поводитися з пейджером.
А якось мені треба було зробити медичну картку. Залишалось поставити один підпис і печатку, а жінка, яка мала це зробити, була чимось дуже розстроєна і поспішала піти з роботи.
Я стала діяти як «Дитина». В кабінеті у неї було багато доглянутих фіалок. Я стала захоплюватися цими квітами, зробила комплімент тому, хто за ними доглядає. Звичайно, ці квіти «пестила» потрібна мені медсестра.
У неї піднявся настрій. Ми поговорили про те, як вона підбирає добрива і як моя бабуся пересаджує квіти.
Потім я поділилася своєю проблемою, що мені треба терміново від'їхати із молодшим братиком і бабусею, але ось... залишився тільки один підпис.
Підпис і печатка були поставлені. Я була останньою, кого ця жінка прийняла цього дня.
* * *
Керівник.Можна із задоволенням відзначити, що сеанс тренінгу «транзактний аналіз» із типу «групи зустрічей» нам вдався.
По-перше,нам вдалося домогтися вільності висловлювання думок. При такому типу тренінгу із американської школи активного соціального навчання кожен учасник сам вибирає рівень безпеки, тобто міру відкритості і входження в процес.
По-друге,нам вдалося домогтися рівності і взаємозалежності у процесі дискусії.
По-третє,ми краще пізнали і зрозуміли один одного і самих себе, стали більш критичними до себе і менш критичними до інших.
І по-четверте,набули певного досвіду управлінської діяльності, виходячи із трьох станів «Я»: «Дитина» - «Дорослий» - «Родитель», який можна звести до таких положень:
• найкраще вибрати для моделювання своєї поведінки один об
раз (стан «Я») і відшліфувати його;
• свій стан «Я» необхідно вибирати, виходячи із можливостей:
віку, статусу, фізичних даних, інтелекту, переважаючої діяль
ності, рівня домагань тощо;
• необхідно володіти всіма станами «Я» і використовувати їх за
лежно від ситуації, але в умовах екстремальних або близьких
до них;
• дотримуватись виключно одного стану «Я» або не мати його
домінантним, а в будь-яких незначних ситуаціях входити що
разу в різні образи - однаково шкідливо, бо недобре бути не
гнучким, як стержень, або ж зав'язуватись, як вірьовка;
• необхідно навчитися розуміти інших людей і ті фактори, які на
них впливають під час колізій, і спробувати використати їх для
свого і загального успіху;
• розуміння себе та інших скоріше приходить під час практичної
управлінської діяльності, особливо в екстремальних ситуаціях.
Іще одне зауваження до сказаного: «транзактний аналіз» цим сеансом не закінчується. Ми дали тільки поштовх для самовдосконалення, а проекстраполюється наше заняття на все ваше майбутнє життя.
Після сказаного
Транзактний аналіз за цією схемою та оцінними ситуаціями був проведений також з кількома групами слухачів Центру магістерської підготовки, які спеціалізуються за фахом «державне управління».
Вік слухачів від 24 до 35 років, їхні посади на основних місцях роботи: провідний спеціаліст, головний спеціаліст, заввідділом, заступник генерального директора.
В інструкцію для цих груп були внесені деякі поправки, які стосуються специфіки практичної управлінської діяльності. Наприклад: «В якому образі ви найчастіше буваєте на роботі?», «Чи змінюєте стратегію поведінки під час конфліктних ситуацій?», «Як поводять себе інші під час конфлікту?», «Як ви домоглися успіху в професійній діяльності?», «Якими прийомами підтримуєте здоровий морально-психологічний клімат в колективі?»
Зізнаємось одразу, що розгляд запропонованих екстремальних ситуацій із роману Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері» не був таким активним, як у студентській аудиторії. Хоча і послужив «пусковим механізмом» - «розв'язав язики» в позитивному розумінні цього слова.
Можливо, деякі слухачі сприйняли цю частину тренінгу, як дитячу забаву. Треба врахувати, що вони порівняно давно закінчили вузи, коли ділові ігри на заняттях менше практикувалися і читання епізодів із художньої літератури було незвичним. На відміну від Заходу, ставлення до тренінгів у деякої частини управлінців не зовсім адекватне їх дидактичному значенню.
Дискусія стала досить активною, коли справа дійшла до розгляду конфліктних ситуацій на роботі і стратегій поведінки при цьому, які можна трактувати похідними від трьох станів «Я»: «Дитина» - «Дорослий» - «Родитель».
КІЛЬКА ПРИКЛАДІВ
Заступник генерального директора, жінка, 34 роки:«У нас на
роботі працює один чоловік, який вийшов із в'язниці. Я дала йому доручення (фізична робота на складі), він проігнорував, та ще й не зовсім ввічливо зі мною повівся. Коли ж увійшла в образ «тигриці», добре «гаркнула» та ще й ударила долонею по столу, то наш «герой» відразу «прийшов в себе»: «Добре, добре, я все зроблю». Відтоді я не маю з ним мороки».
Ця ситуація була обговорена учасниками тренінгу. На думку більшості, спрацювали стереотипи поведінки, які працівник набув у в'язниці. Тобто він реагує тільки на «Батька».
Старший інспектор, 27 років:«Я автомобіліст, і бувають випадки, що мене затримують працівники ДАІ хай і за незначні, але все ж таки порушення.
Я почав вдаватися до невеликих хитрощів: вкладаю права водія в своє посвідчення рибінспектора. Зрозуміло, що в цій ситуації я - «Дитина», а міліціонер - «Батько». Поводжуся я, звичайно, як той, що проштрафився.
Побачивши моє посвідчення, постовий дещо м'якшає. Все-таки наші професії споріднені. Через якийсь час, звичайно з його ласки, ми уже розмовляємо як «Дорослі» на рівних. Закінчується ситуація тим, що міліціонер мені м'яко «читає мораль», але не штрафує».
* * *
Один із слухачів, заввідділом банку,досить активний під час тренінгу та інтелектуально розвинутий, але зі скромними фізичними даними, був викликаний на відвертість в такий спосіб.
Керівник:«Скажемо відверто, що ми з вами не Геркулеси і навіть не Шварценеггери. Я колись теж працював завідуючим відділом і пам'ятаю таке: серед рівних собі дехто хоче бути «рівнішим»хоча б ситуаційно. А саме, коли збираються на літучку чи нараду перед кабінетом шефа, під час «перекуру» чи неформальних відступів за круглим столом - більш нахабні, із зв'язками чи просто фізично здоровіші, можуть кепкувати зі своїх тихіших, інтелігентніших чи фізично слабкіших колег.
Отже, питання стоять так:
Чи має місце такий факт у вас на роботі?
Як ви з вашими скромними даними, м'якістю, інтелігентністю зуміли отримати цю високу посаду?
Чи є факти якоїсь нетолерантності чи поблажливо-насмішкуватого ставлення до вас з боку колег, рівних за посадою?
Відповідь:«Звичайно, серед колег, рівних за статусом, факти підкушування, кепкування один над одним існують. Я відразу дистанціювався від таких стосунків. Ні з ким панібратськи чи розслаблено не розмовляю, зайвого, що не стосується роботи, не кажу.
Постійно працюю над собою з боку фахового професіоналізму і дещо перевершую в цьому своїх колег. Вони постійно звертаються до мене за консультаціями і визнають мою вищу обізнаність.
Звичайно, при такій розкладці нікому не приходить на думку говорити якісь нетолерантні жарти в мій бік».
Підсумок
1. Приведений вище сценарій є художнім опрацюванням фак
тичного транзактного аналізу. Із діалогів вилучені фрази і зво
роти, які майже в кожного учасника повторюються або не не
суть смислового навантаження. Керівниктренінгу насправді
значно частіше втручався в процес, але нами опущені короткі
репліки, запитання чи жарти, які мали на меті спонукання
(підштовхування) відповіді, показ орієнтирів чи створення
емоційно довірливого настрою.
2. Залежно від контингенту учасників тренінгу потрібно видо
змінювати сценарій: підготувати для «зачину» певні ситуації із
першоджерел, видозмінити настановчу інструкцію, керівникові
підготувати короткі запитання і репліки, які стосувалися б спе
цифіки діяльності учасників сеансу.
3. Рівень професіоналізму та інтелекту керівника (тренера) пови
нен бути досить високим, у крайньому разі не нижчим від рівня
тих, з ким проводиться тренінг. Творчий підхід, особливо
здатність до моментального включення мислення у видозміне
ну ситуацію, конче необхідні лідерові, який проводить активне
соціальне навчання.
Завдання №2
«Проведення групового навчання типу «Синанон»
Теоретичне підґрунтя
1.1. Групи зустрічей (Епсоипіег £ічшр§)найчастіше асоцію
ються з тренінг-групами (Т-групами). Тому розпізнати суттєві
відмінності між ними досить важко, хоча деякі відмінності все-таки
існують.
Так, за Е-групами визнається більша «емоційність», вони більше особистісно зорієнтовані («як повноцінніше жити і відчувати»), їх концепція більш екзістенційна.
Часто під енкаунтер-групами розуміють комплексну технологію активного соціального навчання, яка включає декілька групових методів, у тому числі і метод Т-групи.
Т-групи -це американський продукт,і основи їх ідеології криються в стосунках, які існують в американській культурі. Так, в Т-групах робиться акцент на рівності і взаємозалежностіїї учасників. Це положення визнається вирішальним, яке дозволяє учасникам груп ставати самосвідомими, умілими та поінформованими про рушійні сили індивідуального та групового життя.
Виходячи з цього, до керівникаТ-групи ставляться певні вимоги:
• він повинен діяти в демократичній манері як зразок поведінки
«позитивного» учасника групи, реалізуючи основні цілі (зо
крема, зменшення захисних реакцій поведінки, тобто бути при
кладом «відкритості»);
• він дає «прямий», але не оцінний зворотний зв'язок;
• він відкритий для висловлення і прийняття як своїх власних
почуттів, так і почуттів інших.
Необхідно відзначити, що з часу своєї появи Т-групи ефективно використовуються в практиці підготовки менеджерів різних рангів з метою виховання демократичного стилю керівництва.
Синанон (8упапоп)
Даний вид енкаунтер-груп суттєво відрізняється від всіх інших груп. В синанон-групах акцентується увага на прояві негативних емоцій, гніву, агресії.Навчання відбувається в ігровій формі, де кож-
ного учасника почергово «розкладають на кісточки» інші члени групи, «вдаряючи» найчастіше по найболючіших і найважливіших суб'єктивних проблемах, виховуючи таким чином толерантність до негативних психологічних дій.
Ця техніка інколи може створити більшу можливість для індивідуальних і групових змін в порівнянні з психологічною підтримкою.
2. Технологія проведення тренінгу*
Загальне зауваження
Ця технологія була апробована і відпрацьована нами зі студентами КНЕУ. Техніка «Синанон» «спрацьовує» приблизно в 80% спроб через відмінності в американському та вітчизняному менталітетах. В американській діловій культурі прийнято дуже скоро забувати про суперечки, сварки, образи. По-іншому - не «зациклюватися» на них.
У нашій практиці ділових стосунків, навіть якщо суперечка була гострою але конструктивною, співробітники можуть довго «дутися» один на одного, або розмовляти «крізь зуби». Ця риса є, напевно, похідною від нашого національного менталітету. Студенти побоюються образити один одного навіть в умовах тренінгу в умовній ситуації.
Але при певній психологічній підготовці студентів до тренінгу можна домогтися непоганих результатів.
Психологічне налаштування
Після викладу теоретичного підґрунтя слід пояснити аудиторії, чим є володіння технікою «Синанон» для їхньої майбутньої роботи як менеджерів, людей, які керуватимуть «реальними» людьми з їх недоліками, проблемами і негараздами.
Приблизний змістпсихологічного налаштування (виступу трене-ра-викладача): «В недалекому майбутньому ви будете керувати людьми, у яких є свої недоліки, проблеми і не завжди безхмарний настрій.
Не виключено, що у вашій діяльності як керівників через хибну інформацію, оманливі припущення, чиюсь непорядність і т.д. ви можете стати тією «мішенню», по якій інколи розряджатимуть свої негативні емоційні набої як ваші підлеглі, так і начальники.
Ваше завдання - уміти стоїчно витримувати шквал негативних емоцій, який на вас скерований, не втрачаючи самовладання, спо-
*Розроблено нами. - Авт. 294
кою і «тверезого» мислення. Це є ознакою високого професіоналізму, можливо, навіть важливішою, ніж фахова підготовка, де прогалини заповнюються скоріше.
Витримавши подібний іспит, ви в будь-якому випадку виграєте:
• якщо це був підлеглий чи підлегла, то, розібравшись в си
туації, цій людині стане незручно, і вона своєю поведінкою
і працею захоче «загладити» те, що сталося, або ж попро
сить вибачення. А якщо ви відповісте на агресію та образи
тією ж «монетою», то виявитесь на паритетних началах зі
своїм «агресором» - і вам ніхто нічого не буде винен в мо
ральному плані;
• якщо ж це був ваш начальник, то він, «охолонувши», зрозуміє,
що ви - вольова людина, яка не поспішає зі своїми негативни
ми емоціями і на яку можна «покластися» в критичних ситуа
ціях. Не виключено, що через певний час начальство «набли
зить» вас до себе.
Отже, сьогодні ми будемо тренуватися в умовній ситуації. Після заняття треба «стерти» негативний осад з душі і забути всі образи, або те, що вам таким здалося. І, можливо, не звинувативши нікого, переглянути самого себе. Адже в кожному жарті є доля правди».
Межа допустимого
Наведіть, як тренер (викладач), приклади зворотів чи фраз, які можуть характеризувати скеровану на вас агресію на виробництві. Іншими словами, вкажіть «межу допустимого», але не применшуйте і не перебільшуйте.
Зазвичай студентські «розкладання на кісточки» є досить безболісними, типу:
«Зізнайся, Таню, чесно, що ти отримуєш добрі оцінки, пускаючи бісики мужчинам-викладачам»;
або ж:
«Ти, Володю, не подобаєшся нашим дівчатам тому, що є самозакоханим та егоїстичним»;
чи, наприклад:
«Пам'ятаєш, півроку тому я допомагала тобі зробити курсову роботу, а ти пообіцяв мені пристойну шоколадку. Так де ж вона?..»
Підкресліть студентам, що в умовах реального виробництва з нашим менталітетом такі вирази, як «корова», «дохлятина» чи «приду-рок» трапляються досить часто.
тання, почав звинувачувати його; категорично заперечує, що образився і т.д. - тобто «забув» правила гри.
Отже, команда, яка набере більшеочків, буде в програші.
Протокол гри
Намалюйте на дошці або листі ватману «Протокол» гри:
| Команда А. | ||
| №п/п | Прізвище | Очки |
| 1. 2. 3. | Поліщук | 10 2 |
| 15. | Опанасенко | |
| Сума 12 |
| Команда | Б. | |
| № п/п | Прізвище | Очки |
| 1. 2. | Ткаченко | |
| 3. 15. | 1 1 | |
| Іванов | ||
| Сума 15 |
Судді: Василенко
Чиж /Підписи/
Скороход
Висновок:команда А перемогла,тому що має менше очків (емоційно стабільніша).