Виховання дітей мистецтвом хореографії.

Специфіка виховної роботи в хореографічному колективі обумовлена ​​органічним поєднанням художньо-виконавських, загальнопедагогічної та соціальних моментів в її проведенні та забезпеченні. Зусилля педагога спрямовані на формування у дітей світогляду, на виховання високої моральної культури, на художнє та естетичний розвиток. Ці завдання вирішуються з залученням дітей у художньо-виконавську діяльність, з організацією навчально-творчої роботи. Тому перший рівень виховання дитини в хореографічному колективі - це освіта і навчання його як виконавця. Другий рівень виховання - це формування дитини як особистості, розвитку в ньому цивільних, морально-естетичних якостей, загальної культури.

Виховна робота повинна проводитися систематично, тільки тоді вона приведе до позитивних результатів. Складність виховної роботи визначається тим, що діти в колективі зустрічаються різного рівня культури й виховання. Зосередити їх інтереси інколи непросто. При цьому педагогу-керівнику доводиться виявляти такт, чуйність, застосовувати індивідуальний підхід до дітей. Він повинен зацікавити дітей, використовувати в роботі можливості кожної дитини, її перспективи. У зверненні до дітей необхідно проявляти симпатію, шанобливу цікавість до їх радощів і негараздів, до їх складнощів у житті. Тому педагогу необхідно розуміти взаємини дітей, їх внутрішній світ. Дитина, вступаючи в світ знань з хореографії, повинен знати, що кожне заняття обов'язкове. Пропуски без поважних причин неможливі в силу специфіки хореографічного мистецтва. Діти просто не зможуть виконувати ті завдання, з якими вони стикаються. Справа навіть не в досягненні результатів, а в понятті дисципліни. Те, чим почав займатися, повинно бути виконано сумлінно і доведено до логічного результату. Схильність дітей кидати розпочату справу на півдорозі, надалі обертається незібраністю вже дорослої людини, тому всю виховну роботу педагог повинен будувати за принципом інтересу, він є основним і визначальним. Він підтримується постійним вивченням нового хореографічного матеріалу (рух, танцювальне комбінація, танцювальний етюд, номер, підготовка або проведення якогось заходу і т.д.). Все це викликає позитивні емоції у дітей, впливає на моральний настрій і розвиток їх естетичної культури.

Аналіз вікових та індивідуальних особливостей дітей

Педагог-керівник хореографічного класу постійно займається естетичним вихованням дітей, з тим, щоб вони були всебічно підготовлені до художнього сприйняття і творення дійсності. В основі цього виховання лежить формування любові до своєї національної культури, народної творчості, інтересу і розуміння краси навколишнього світу, спілкування. Досягнення фізичної досконалості має стати важливою частиною виховання на заняттях по хореографії.

Всі ці завдання виховання невідє’мні від вікових та індивідуальних особливостей дітей. Віковими особливостями прийнято називати анатомо-фізіологічні і психологічні особливості характеру того чи іншого вікового періоду.

У тісному зв'язку з віковими особливостями знаходяться індивідуальні - стійкі властивості особистості, характеру, інтересів, розумової діяльності, притаманні тій чи іншій дитині і які відрізняють її(дитину) від інших.

Прийнято вважати:

від народження до року - дитячий вік,

від року до 3-х років - переддошкільного вік,

від 3-х до 6-ти років - дошкільний вік,

від 6-ти до 12-ти років - молодший шкільний вік,

від 12-ти до 15-ти років - середній шкільний вік

(Підлітковий),

від 15-ти до 17-ти років - старший шкільний вік

(Юнацький).

До 5-6-річного віку діти здатні займатися хореографією, так як сформованість структур та функцій мозку дитини близька по ряду показників мозку дорослої людини. Сучасні дані вікової психології дозволяють стверджувати, що мозок 6-річної дитини, готовий до засвоєння доступної інформації в процесі систематичного навчання. Проте слід мати на увазі, що в індивідуальному розвитку дітей одного і того ж віку спостерігаються відхилення від середніх показників темпу дозрівання мозку і всього організму - випередження або відставання. Крім того, потрібно враховувати і гендерні відмінності. У фізіологічному відношенні хлопчики в середньому відстають від дівчаток на рік-півтора, хоча і ті і інші мають від народження однакову кількість років.

До 6-7 років діти засвоюють поняття статі (до протилежної статі ставляться терпимо, доброзичливо), починають свідомо регулювати свою поведінку. Для них характерна стійкість, безпосередність, життєрадісність, веселий настрій. Вони здатні відчувати насолоду і переживання від сприйняття прекрасного. Виявляється потреба у зовнішніх враженнях, слуханні музики, у відвідуванні концертів, театрів, після чого діти часто зображують побачене. Велике місце в цьому віці займає гра-це психологічна потреба осмислення нових знань. З огляду на всі анатомо-фізіологічні здатності даного віку,їх потрібно враховувати,при плануванні та побудові занять по хореографії.

Підводячи підсумки про проведене дослідження особливостей виховання дітей мистецтвом хореографії, відповідно до вікових та індивідуальними особливостями навчання дітей слід зробити наступні висновки:

Починаючи заняття з дітьми, педагог-хореограф, перш за все, прагнути зацікавити дітей, навчити їх любити і розуміти мистецтво танцю, яке розширює сферу їх інтересів, збагачує їх новими враженнями. Придбання правильних і точних танцювальних навичок, участь у виконанні танців, творче ставлення до створення в них образу, бесіди педагога з дітьми - все це розвиває естетичне сприйняття, виховує емоційне ставлення до творів мистецтва, вчить правильним судженням в області хореографії.

У результаті активного емоційного знайомства з хореографією формується художній смак дітей, вони починають помічати і сприймати прекрасне не тільки в мистецтві, але і в житті.

Так само можна прийти до висновку, що заняття по хореографії мають велике значення для фізичного розвитку дітей. Вони набувають струнку поставу, починають легко, вільно і граціозно рухатися, позбуваються від таких фізичних недоліків, як сутулість, «клишоногість», зайва вага і т.д. У них поліпшується координація рухів. На заняттях по хореографії корисні навички здобуваються природно. Діти починають відчувати естетику поведінки в побуті; підтягнутість і ввічливість стають нормою поведінки. Вони стежать за своєю зовнішністю, за чистотою, акуратністю, витонченістю свого костюма та зачіски.

Важливо зауважити, що успіх дітей в хореографічному колективі залежить від викладача, який або володіє професійними знаннями і вміло застосовує їх у навчально-тренувальній роботі, або допускає помилки, які негативно впливають на дітей. Викладачам хореографії важливо знати особливості методики роботи з дітьми різних вікових груп, розбиратися в причинах найбільш поширених помилок, що зустрічаються в практиці.

Класична хореографія для дітей - це необхідний початок у вивченні будь-якого танцювального напрямку, який вибере Ваша дитина в майбутньому. Але навіть якщо танець не стане улюбленим захопленням чи професією дитини, то нові вміння, які вона отримає під час занять хореографією, завжди їй знадобляться. Адже хореографія для дітей - це правильна постава, граціозність, відмінна координація рухів, артистичність, вміння концентруватися і, як результат, міцне здоров'я та гармонійний розвиток.

Хореографія для дітей зміцнює серцево-судинну систему, формування м'язів і кісткового скелета дитини відбувається більш рівномірно, збільшується еластичність зв'язок, зміцнюються м'язи. Хореографія для дітей позитивно впливає на нервову систему і психіку дитини. Заняття класичною хореографією вчать малюка бути більш дисциплінованим і зібраним, формують у нього музичний слух.

В умовах постійних соціокультурних змін, характерних для бурхливого ХХІ століття збереження власних духовних, національних та естетичних орієнтирів набувають неабиякої актуальності. Чільне місце у виховному процесі посідає проблема всебічного та гармонійного розвитку молодої особистості, що вступає в суспільне життя. І вагому роль в контексті даної проблеми посідає залучення молоді до естетичного досвіду людства, засвоєння та переосмислення естетичних та загальнолюдських цінностей. Відтак питання естетичного виховання сучасної молоді на разі перебуває в ключі актуальних. Значний потенціал щодо естетичного виховання молоді містить хореографічне мистецтво, яке за своєю сутністю є синкретичним та поєднує не лише танцювальне, а й музичне, театральне та образотворче мистецтво.

У формуванні естетичної і художньої культури особистості хореографічне мистецтво є найважливішим аспектом естетичного виховання. Хореографія - це світ краси руху, звуків, світлових фарб, костюмів, тобто світ чарівного мистецтва. Діти прагнуть побачити це на балетних виставах, у художніх альбомах, відеофільмах. Наступні їх самостійні думку і судження часом заслуговують на повагу. Доктор Селія Спарджер, автор книги «Анатомія і балет», колишній консультант Королівського балету Англії, писала, що «балет є надто складним засобом виховання постави, дисциплінованого і красивого руху, швидкої мозкової реакції і зосередженості, щоб обмежити його вивчення лише для небагатьох обраних» .У російському освіті уроки з хореографії стають обов'язковими. Вони виховують і розвивають не тільки художні навички виконання танців різних жанрів, а й вироблення у дитини звички і норми поведінки у відповідність до осягати закони краси.

Заняття хореографічним мистецтвом сприяють фізичному розвитку дітей та збагачують їх духовно. Це гармонійне заняття приваблює і дітей, і батьків. Дитина, що володіє балетної поставою, захоплює оточуючих. Але її формування-процес тривалий, що вимагає багатьох якостей від дітей.
Дисциплінованість, працьовитість і терпіння - ті риси характеру, які необхідні не тільки в хореографічному класі, але і в побуті. Ці якості роками виховуються педагогами-хореографами і визначають успіх у багатьох справах.
Почуття відповідальності, так необхідне в житті, рухає дітей, що займаються хореографією, вперед. Не можна підвести того, хто поруч стоїть в танці, не можна спізнитися, тому що від тебе знаходяться в залежності інші, не можна не вивчити, не виконати, не допрацювати.

Акуратність в хореографічному виконавстві, охайність форми в хореографічному класі переноситься і на зовнішній вигляд дітей у школі. Вони виділяються не тільки своєю поставою, але і зачіскою, чистотою і елегантністю носіння звичайнісінької одягу.

Виховання етикету є однією зі сторін на заняттях з хореографії. Приємно бачити, що діти з хореографічного класу ніколи не пройдуть попереду старшого, хлопчики подадуть руку при виході з автобуса, сумки та портфелі дівчаток - в руках у хлопчиків. Увага і турбота про інших - необхідна якість у характері дітей, і заняття хореографією вирішують ці завдання.

Хореографічне мистецтво у дитини є доповненням і продовженням його реальному житті, збагачуючи її. Заняття цим мистецтвом приносять йому такі відчуття і переживання, яких він не міг би отримати з будь-яких інших джерел .

Творча особистість - найважливіша мета як усього процесу навчання, так і естетичного виховання. Без нього, без формування здатності до естетичного творчості, неможливо вирішити найважливіше завдання всебічного і гармонійного розвитку особистості. Цілком очевидно, що кожен педагог за допомогою естетичного виховання готує дітей до перетворювальної діяльності. Педагог-хореограф повинен сформувати, розвинути і зміцнити у дітей потреба у спілкуванні з мистецтвом, розуміння його мови, любов і гарний смак до нього.

Танець, в умовній хореографічній формі, відображає реальні життєві явища. Так, в ньому проявляються прийняті суспільством етика, мораль, норми взаємовідносин та поведінки людей. Зміни, які відбуваються в економічному, соціальному, політичному укладах життя, рівень загальної культури суспільства знаходять своє відображення в художній творчості народу, в тому числі – в хореографії. Таким чином, танець виступає своєрідною формою відображення дійсності.

В процесі навчання танцю учні не просто пасивно сприймають красу, вони вирішують деякі труднощі, роблять немалу працю для того, щоб краса стала їм доступною. Пізнав красу в процесі творчості, людина глибше відчуває прекрасне у всіх його проявах: і в мистецтві, і в житті. Його художній смак стає більш тонким, естетичні оцінки явищ життя та мистецтва – більш зрілими.

Танець грає велику роль у вихованні молодого покоління. Це пов’язано з многогранністю танцювального мистецтва, яке поєднує в собі засоби музичного, пластичного, спортивно-фізичного, естетичного розвитку та освіти. В процесі навчання всі ці засоби пов’язані між собою.

Заняття танцями органічно пов’язані з освоєнням норм етики, надають високу культуру спілкування між людьми. Витримка, ввічливість, почуття міри, простота, скромність, увага до оточуючих, їх настрою – ось ті риси, які виховуються в учнях в процесі занять танцями та стають невід’ємними в повсякденному житті.

Танці виховують характер людини. Учбовий процес відбувається в колективі та носить колективний характер, заняття розвивають почуття відповідальності перед

товарищами, вміння рахуватися з їх інтересами.

Мистецтво хореографії - явище загальнолюдське, що має багатовікову історію розвитку. В основі його походження лежить непереборне прагнення людини до ритмічного руху, потреба висловити свої емоції засобами пластики, гармонійно зв'язуючи рух і музику.

Історія становлення хореографічного мистецтва - це результат еволюції людської культури, соціальних особливостей кожного часу; це історія народного танцювального мистецтва, практичної діяльності педагогів-хореографів і виконавців різних епох і народів.

Специфіка хореографічного мистецтва визначається його багатогранним впливом на людину, що зумовлено самою природою танцю як синтетичного виду мистецтва. Впливаючи на розвиток емоційної сфери особистості, удосконалюючи тіло людини фізично, виховуючи через музику духовно, хореографія допомагає набути впевненості у власних силах, дає поштовх до самовдосконалення, до постійного розвитку. На різних етапах свого розвитку людство постійно зверталася до танцю як до універсального засобу виховання тіла і душі людини - засобу гармонізації виховання особистості.

Вивчення хореографії, як і інших видів мистецтва, допомагає розвинути ті сторони особистісного потенціалу учня, на які змісту інших предметів має обмежений вплив: уява, активне творче мислення, здатність розглядати явища життя з різних позицій. Як і інші види мистецтва, танець розвиває естетичний смак, виховує високі почуття, але, на відміну від інших мистецтв, робить істотний вплив і на фізичний розвиток дитини.

Робота педагога-хореографа – вихователя в людині почуття прекрасного – почесна та складна.

Разом з навчанням танцю, навичкам красивого руху педагог формує смак, вибіркове відношення до танцювального та музичного репертуару. Виконання ціх завдань по плечу людині глибоко освітченій, озброєній великими професійними знаннями в хореографії, досвідченому методисту, волевому організатору та високо громадянській особистості.