Сутність структури та класифікація інвестицій.

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» під інвестиціями розуміють усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інші види діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. До таких цінностей відносяться гроші, цінні папери, будівлі, обладнання, патенти, ліцензії, права володіння природними ресурсами та інше. У сучасній економічній літературі інвестиції визначають як вкладення капіталу з метою отримання прибутку. Юридичні та фізичні особи, що здійснюють вкладення капіталу (інвестування), називаються інвесторами.

Багатоманітність форм і видів інвестицій потребує їх класифікації за такими ознаками (рис.)

З огляду на функціональну спрямованість розрізняють валові й чисті капітальні вкладення. Валові капітальні вкладення - це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте й розширене відтворення основних виробничих засобів та об'єктів і соціальної інфраструктури, а чисті — витрати лише на розширене відтворення. Величину чистих реальних інвестицій неважко роз рахувати; для цього із загального обсягу капітальних вкладень, треба виключити величину амортизаційних відрахувань, котрі використовуються, як відомо, на просте відтворення основних засобів та іншого майна підприємства. За чинними на підприємствах системами планування та обліку до складу виробничих інвестицій включають: 1) вартість будівельно-монтажних робіт; 2) вартість усіх видів виробничого устаткування, а також зарахованих до основних засобів інструментів та інвентарю; 3) інші капітальні роботи й витрати. До останніх належать: вартість земельних ділянок; роботи із глибокого розвідувального буріння на нафту, газ і термальну воду; проектні роботи; науково-дослідні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; витрати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств, що будуються; вартість нетитульних тимчасових споруд, необхідних за будівництва виробничих об'єктів тощо. Співвідношення між названими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних вкладень.

В залежності від класифікаційних ознак та напрямків використання капіталовкладень розрізняють таку їх структуру: галузеву; територіальну; технологічну; відтворювальну; структуру за формами власності.

2. Джерела формування реальних інвестицій ( капітальних вкладень)

Капітальні вкладення – це кошти, що направляються на розширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури підприємства. Вони складаються із затрат на реконструкцію, розширення, технічне переоснащення діючих та спорудження нових підприємств, заміну основних фондів, що вибули, новими.

Джерелами фінансування капітальних вкладень можуть бути:

­ — власні фінансові ресурси: чистий прибуток, амортизаційні відрахування; заощадження громадян та юридичних осіб; кошти які виплачуються органами страхування у вигляді відшкодування втрат від стихійного лиха, аварій тощо; — позикові кошти: банківський кредит; комерційний кредит; лізинговий кредит; емісія облігацій; 302

— залучені кошти: емісія простих та привілейованих акцій;

— централізовані фінансові ресурси: кошти державного бюджету та місцевих бюджетів; кошти державних позабюджетних фондів; кошти благодійних фондів.

Капітальне будівництво – це процес створення нових, технічного переоснащення, реконструкції, розширення діючих об'єктів виробничої та соціальної інфраструктури підприємства. Воно характеризується тривалим циклом, складністю споруджуваних об'єктів, великими затратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Підприємства, для яких створюються основні фонди і які здійснюють для цього певні капітальні вкладення, називаються забудовниками.

Для управління господарською діяльністю по капітальних вкладеннях у забудовника створюється спеціальний апарат. Керівництво будівництвом нових підприємств здійснює дирекція новостворюваного підприємства, а на діючих підприємствах створюються відділи капітального будівництва.

Капітальне будівництво може здійснюватись підрядним і господарським способом. Підрядний спосіб господарювання передбачає виконання будівельно-монтажних робіт постійно діючими спеціалізованими організаціями на основі підрядних договорів. При господарському способі будівництво ведеться самим забудовником, роботи на об'єкті будівництва ведуться поряд із основною виробничою діяльністю власними силами та засобами.

При будь-якому способі введення будівельно-монтажних робіт визначається кошторисна вартість будівництва. Вона є ціною на спорудження об'єкта і розраховується згідно із встановлюваними цінами і тарифами, розцінками на будівельно-монтажні роботи.

Титульний список – це плановий документ, в якому зазначені перелік об'єктів, включених в план капітального будівництва підприємства, строки будівництва, потужність об'єктів, витрати на будівельно-монтажні роботи.