Теорїї розвитку підприємства
Розвиток є загальним принципом будь-якої соціально-економічної системи і розглядається як незворотна зміна організації. Цілі розвитку підприємств можна розглянути крізь призму загальновизнаних організаційних теорій [1, с. 27]. Згідно з популяційно-екологічною теорією (яку часто називають теорією природного відбору), навколишнє середовище зумовлює ті ознаки організацій, що найкраще підходять для нього, тобто підприємство розвивається так, щоб краще відповідати середовищу своїми характеристиками. Дослідження життєвого циклу організації найчастіше зустрічається як прояв зазначеної теорії на практиці, в основі якої лежить розгляд організаційних характеристик на різних етапах життя підприємства. При цьому життєвий цикл підприємства має аналогію з життям людини і містить стадії створення (народження), зростання, зрілості й відмирання. Нобелівський лауреат з економіки за 1991 p. Р. Коуз запропонував ще в 1937 р. як одиницю економічної діяльності таке поняття, як трансакція (transaction — ділова операція, господарська операція, угода). Ділова операція становить суть ринкової діяльності будь-якої господарської організації, за її допомогою економічні цінності переходять від однієї особи до іншої. Наслідком цього підходу було виникнення теорії, яку назвали «економіка операційних (або транс акційних) витрат». Один з найвідоміших послідовників цієї теорії О. Вільямсон використовує її апарат для аналізу галузевих ринків. Саме він запропонував порівнювати ділові операції зі структурою організації виходячи з економії операційних витрат. На його думку, створення організації є відповіддю на невизначеність навколишнього середовища. В останню, зокрема, входять потенційні ділові партнери з обміну, чия кредитоспроможність невідома. Звідси прагнення побудувати організацію вищого рівня (концерн, холдинг, стратегічний альянс тощо), що дало б змогу контролювати поведінку задіяних партнерів за допомогою безпосереднього спостереження, ревізії та інших механізмів.
Вихідна посилка теорії залежності від ресурсів — підприємства не просто відіграють роль пасивного спостерігача зовнішніх впливів (що, зокрема, мається на увазі популяційно-екологічною теорією), а намагаються керувати зовнішнім середовищем для досягнення власних вигід. При цьому жодне підприємство не здатне створити всі необхідні йому ресурси (як такі розглядається сировина, фінанси, персонал, низка послуг або виробничих операцій, продуктові і технологічні новації тощо). Більш того, не кожний вид діяльності можна здійснити усередині підприємства, щоб зробити його самодостатнім.
Історично сформувалися такі концепції розвитку підприємств:
1. Концепція «спрямованого розвитку підприємств» — розвиток підприємств трактується як сукупність переходів від одного стану внутрішньої та зовнішньої рівноваги, доіншого аналогічного стану, сформованого поточними обставинами і факторами. Траєкторія розвитку окремого підприємства може бути різної форми, але в цілому залежить від його здатності пристосовуватися до змін середовища господарювання та
2. Концепція «циклічного розвитку підприємств», в основі якої лежать праці М. Кондратьєва та інших вітчизняних і зарубіжних науковців. Основою розвитку цієї теорії стали емпіричні свідчення щодо періодичного виникнення економічних криз у розвитку соціально-економічних систем різних рівнів. На підставі цього робиться висновок, що підприємства також розвиваються циклічно від однієї фази кризи до іншої.
3. Концепція «життєвого циклу підприємств». Відповідно до цієї теорії розвиток підприємства аналізується за критеріями витрат та отриманих результатів від моменту створення соціально-економічної системи до моменту її ліквідації, як організаційно самостійного утворення. Теоретичною основою цієї концепції є закон спадної віддачі економічних ресурсів та характер розвитку ринків.