Максимальна довжина рядка багаторядкових реквізитів (крім тексту) – 73 мм (28 друкованих знаків).

На бланку друкується тільки перша сторінка документа, а наступні — на чистих аркушах паперу (аркуші повинні мати той самий розмір і папір тієї ж якості, що й папір, на якому надруковано бланк). Якщо текст документа займає більше однієї сторінки, то на другу сторінку не можна переносити один підпис, на ній має бути не менше двох рядків тексту. В документах не повинен:

1) відриватися один рядок тексту чи слово від попереднього абзацу;

2) починатися один рядок нового абзацу на сторінці, що закінчується; у цьому разі краще розпочати новий абзац повністю на наступній сторінці;

3) ставитися перенос у слові на межі сторінок; у таких випадках слово слід перенести на нову сторінку.

Тексти документів постійного зберігання друкують з одного боку аркуша, документи зі строком зберігання до 5 років можна друкувати на лицьовому і зворотному боці аркуша.

Нумерація сторінок. У документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, нумерація сторінок починається з другої.

Якщо текст документа друкується з одного боку аркуша, то номери проставляються посередині або в правому кутку верхнього поля аркуша арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм від краю без слова “сторінка” та розділових знаків.

Якщо текст друкується з обох боків аркуша, то непарні сторінки позначаються у правому верхньому кутку, а парні — у лівому верхньому кутку аркуша.

Титульна сторінка — це перша (зрідка третя) сторінка книги, навчального посібника, словника, наукової роботи, реферату, що містить відомості про автора, тему, призначення, місце й рік видання, назву видавництва та ін. Титул є симво­лом і виступає засобом початкового знайомства з працею, тому важливо, щоб на ньому було зафіксовано відомості, що характеризують її.

Титул може містити такі елементи:

1)прізвище й ініціали автора;

2)назву установи, від імені якої видається праця;

3)заголовок, що характеризує тему;

4)підзаголовок, спрямований на уточнення тематики;

5)рік видання (написання);

6)серію, до якої належить друкована праця;

7)вказівку про тип видання (рекомендації, посібник тощо);

8)номер частини, тому, випуску;

9)черговість видання, починаючи з другого;

10) вказівку на мову-джерело, з якої перекладено працю, прізвище перекладача й редактора перекладу;

11) прізвище автора вступної статті або післямови, укладача коментарів;
12) рекомендації відповідних установ («Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник»; «Затверджено до друку вченою радою Тернопільського державного економічного університету» тощо).

У наукових або методичних збірниках статей прізвища авторів на титулі не за­значають, а друкують перед статтею або після неї.

Якщо праця створена колективом авторів, то їх прізвища зазначають на звороті титульної сторінки перед анотацією або в передмові, де можуть чітко окреслювати­ся ті частини, які написані певним автором.

На звороті титульної сторінки можуть також зазначатися:

1) вказівка, яким виданням є книга;

2) відомості про ухвалу вченої ради тощо;

3) повідомлення про матеріали, на основі яких укладено книгу;

4) вихідна (перша) назва книги, що в іншому виданні вийшла зі зміною заго­ловка;

5) вказівка про присудження автору почесного звання за цей твір;

6) повідомлення про додатки або фотоматеріали на вкладних аркушах;

7) відомості мовою оригіналу про видання, що є основою для перекладача
(місце видання, назва видавництва тощо).

Традиційно відомості на титульній сторінці оформляються посередині аркуша.

Якщо титул починається з ініціалів та прізвища автора, то їх пишуть на межі верхнього поля.

Назва книги пишеться великими буквами на 30-му інтервалі від верхнього зрізу сторінки. Якщо заголовок складається з кількох рядків, то кожний рядок пишеться через два інтервали.

Назва видавництва, місце і рік видання пишуться на межі нижнього поля мале­нькими літерами.