Російські, радянські ТА УКРАЇНСЬКІ психологи
ЛІТЕРАТУРА
Основна:
1. Актуальные проблемы истории и теории психологии: Материалы конференции 19-20 ноября. – Ереван, 1976. – 436 с.
2. Выготский Л.С. Вопросы теории и истории / Собр. соч.: В 6 т. – М., 1982 – Т. 1.
3. Ждан А.Н. История психологии: от античности к современности. – М.: Педагогическое общество России, 2002. – 512 с.
4. Исторический путь психологии: Прошлое, настоящее, будущее. – М., 1992. – 345 с.
5. Криворучко П.П. Історія психології: Курс лекцій / За заг. ред. М.С.Корольчука. – К.: КиМУ, 2003. – 220 с.
6. Маслоу А. Дальнейшие рубежи развития человека // Вопросы саморазвития человека / Междисциплинарный теоретико-методологический сб. / Под ред. Данченко В. – К., 1990. – Вып. II. – С. 3-10.
7. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы: Пер. с англ. – М.: Смысл, 1999. – 425 с.
8. Обухов Я.Л. Символдрама и современный психоанализ. Сборник статей. – Харьков: Регион-информ, 1999. – 252 с.
9. Основи консультативної психології. Аналіз сучасних концепцій: Методологічні рекомендації / За ред. Бондаренко О.Ф. – К.: РНМК Міносвіти України, 1992. – 116 с.
10. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В.Киричука. – К., 1995. – 632 с.
11. Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
12. Перлз Ф., Гудмен П., Хефферлин Р. Практикум по гештальттерапии. – СПб.: Петербург – XXI век, 1995. – 448 с.
13. Роджерс К.Ю. Взгляд на терапию. Становление человека: Пер. с англ. / Под общ. ред. Исениной Е.И. – М.: Прогресс, 1994. – 480 с.
14. Роджерс К.Ю. Об инкаутер-группах: Пер. с англ. – Нью-Йорк, 1970. – 134 с.
15. Роменець В.А. Історія психології стародавнього світу і середніх віків. – К, 1983. – 312 с.
16. Роменець В.А. Історія психології епохи Відродження. – К: Вища школа, 1995. – 348 с.
17. Франкл В. Человек в поисках смысла: Сборник: Пер. с англ. / Под общ. ред. Л.Я. Грозмана, С.Л. Леонтьева. – М.: Прогресс, 1990. – 368 с.
18. Фрейд 3. Избранное: Кн. 1. – М.: Московский рабочий; Вся Москва, 1990. – 160 с.
19. Фрейд 3. Введение в психоанализ: Лекции. – М.: Наука, 1989. – 423 с.
20. Хомская Е.Д. Нейропсихология. – М.: МГУ, 1987. – 288 с.
21. Хрестоматия по телесно-ориентированной психотерапии и психотехнике / Ред.-сост. В. Ю.Баскаков. – 2-е изд. – М.: Смысл, 1997. – 159 с.
22. Ярошевский М.Г. Краткий курс истории психологии: Учеб. пособие. – М.: Международная педагогическая академия, 1995. – 144 с.
23. Ярошевский М.Г. История психологии. – 2-е изд. – М.: Мысль, 1976. – 463 с.
24. Ярошевский М.Г., Петровский А.В. История и теория психологии. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. – Т. 1. – 394 с.
Додаткова:
1. Абрамова Г.С. Практикум по психологическому консультированию. – Екатеринбург: Деловая книга; М.: Академия, 1995. – 128 с.
2. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства: Руководство для врачей. – М.: Медицина, 1993. – 400 с.
3. Ассафисали Р. Психосинтез: теория и практика. – М.: REFL-bооk, 1994. – 314 с.
4. Блейхер В.М., Крук И.В. Патопсихологическая диагностика. – К: Здоров'я, 1986. – 280 с.
5. Братусь Б.С. Аномалия личности. – М.: Мысль, 1988. – 303 с.
6. Гроф С. Путешествие в поисках себя: Пер. с англ. Н.Л.Папуш и М.Н.Папуша. – М.: Изд-во Трансперсонального ин-та, 1994. – 342 с.
7. Зейгарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологии аномального развития личности. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 157 с.
8. Корольчук М.С. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров'я. – К: ІНКОС, 2002. – 272 с.
9. Леонгард К. Акцентуированные личности: Пер. с нем. – 2-е изд. – К: Вища школа, 1989. – 375 с.
10. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. – 2-е изд., доп. и перераб. – Л.: Медицина, 1983. – 255 с.
11. Мей Р. Искусство психологического консультирования: Пер. с англ. Т.К.Кругловой. – М.: Класс, 1994. – 144 с.
12. Моховиков А.Н. Телефонное консультирование. – К: Академпресc, 1994. – 191 с.
13. Фрейд 3. Толкование сновидений. – К: Здоровье, 1991. – 384 с.
14. Хрестоматия по телесно-ориентированной психотерапии и психотехнике / Ред.-сост. В.Ю.Баскаков. – 2-е изд. – М.: Смысл, 1997. – 159 с.
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Аналітична психологія –теорія особистості К.Г.Юнга, в якій лібідо-це базова життєва енергія, що проявляється у зростанні та розмноженні, в залежності від того , що в даний момент часу є найважливішим для конкретної людини.
Асоціативна пам'ять – асоціація між подразником та реакцією, до яким звертаються для того, щоб продемонструвати наявність свідомості у тварин.
Безпосередній досвід –який позбавлений різного роду інтерпретацій.
Безсенсові склади –в експериментах з вивчення процесів пам’яті – безсенсовий рід складів. Що використовується для запам’ятовування.
Біхевіорізм– сформульована Д.Б. Уотсоном наука про поведінку, що дослідила тільки очевидні поведінкові акти, які можуть бути описані об'єктивно.
Вільні асоціації –психологічна техніка, в процесі використання якої, пацієнт говорить все, що першим приходить йому до голови.
Гештальт-психологія– напрям в психології, в значній мірі орієнтований на навчання і сприйняття, що висунув як основний принцип той факт, що об'єднання психологічних елементів проводить якась нова якість, яка не зводиться до властивостей окремих елементів.
Гуманістична психологія– напрям в психології, що підкреслює важливість вивчення свідомого досвіду людини і що визнає своїм головним предметом особистість як унікальну цілісну систему. Базові положення гуманістичної психології: 1) орієнтація на реалізацію особистості; 2) можливість вдосконалення людини; 3) підкреслення орієнтації на справжній момент в житті; 4) гедонізм (прагнення до плотських задоволень як головного змісту життя); 5) тенденція до максимального саморозкриття людини (вільний вираз внутрішнього світу і переживань). Гуманістична психологія спрямована на завдання дослідження душевного здоров'я, позитивних душевних якостей. Гуманістична психологія – новий погляд на природу людини (третя сила після біхевіоризму і психоаналізу).
Детермінізм –вчення, яке стверджує, що всі події у світі визначені подіями у минулому.
Динамічна психологія –психологічна система Р. Вудвортса, в якій вивчались причинні зв’язки та мотивація почуттів та поведінки.
Захисні механізми –певні типи поведінки, які повинні захистити «Я» від тривоги, яка породжується конфліктами у повсякденному житті.
Его – структурний компонент особистості, відповідальний за спрямованість та контроль інстинктів.
Едіпов комплекс – без свідоме тяжіння хлопчика до власної матері, а також бажання замінити собою або відсторонити батька. Цей комплекс, на думку Фрейда проявляється у 4-5-ти річному віці.
Емпіризм – з методологічної точки зору принцип, орієнтований на пізнання за допомогою спостереження та експерименту.
Ефект Зейгарник – якість легше згадувати незавершені завдання, ніж завершення.
Ефективність особистості – почуття самоповаги, самооцінки і компетентності особистості під час вирішення життєвих проблем.
Індивідуальна психологія –теорія особистості А. Адлера, в якій головну роль відіграють соціальні фактори.
Інтроспекція –перевірка стану власного мислення.
Кліничний метод –дослідження структури мозку після смерті з метою виявлення пошкоджених дільниць, що відповідають за різні поведінкові функції померлого.
Когнітивна психологія– напрям в психології, в якому увага фокусується на процесі пізнання, на тому, як життєві переживання людини активно обробляються його розумом.
Коефіцієнт інтелекту –відношення розумового розвитку індивіду до хронологічного, що виражене у відсотках.
Механіцизм –вчення, яке засноване та твердженні, що всі природні процеси визначені на механічному рівні і можуть бути пояснені за допомогою законів фізики та хімії.
Модифікація поведінки –використання позитивного підкріплення для контролю або модифікації поведінки особистості або групи.
Натуралістична теорія –ідея, згідно якої прогрес та зміни в історії науки залежать від «духа часу», який визначає сприйняття людьми одних ідей і несприйняття інших.
Операціонизм –доктрина, згідно якої фізичну концепцію можна описати за допомогою точних термінів, що відносяться до набору операцій або процедур,які їх визначають.
Опосередкований досвід –забезпечує інформацією або знаннями,б які не є складовими безпосереднього переживання.
Особистісно-орієнтована терапія –підхід у психотерапії, розвинений К. Роджерсом. Відрізняється перш за все тим що відповідальність за зміни, які відбуваються, покладається не на психотерапевта, а на клієнта.
Персоналістична теорія –ідея, згідно якої прогрес і зміни в історії науки пов’язані з діяльністю видатних особистостей.
Персонологія –теорія особистості Г. Мюррея, центральним положенням якої є тезис про зняття напруги.
Позитивна увага –безумовна любов матері до власної дитини.
Позитивізм –вчення, яке визнає тільки ті явища та факти, які піддаються спостереженню.
Позитивне перенесення –процес у якому пацієнт поводиться з терапевтом так, нібито він є його батьком.
Почуття неповноцінності –ситуація, яка виникає тоді, коли людина з тих чи інших причин не в змозі компенсувати власне почуття неповноцінності.
Прагматизм –філософське вчення, яке розглядає значення понять, суджень та іншого з точки зору практичних наслідків заснованої на них дії.
Психоаналіз– учення, розроблене З. Фрейдом, яке досліджує несвідоме і його взаємозв'язки зі свідомим в психіці людини.
Психологічна школа –група вчених, які розділяють теоретичну орієнтацію і працюють над спільними проблемами, їхні імена пов’язані з певною системою ідей.
Психологічні типи –типи особистості, які визначені на снові сполучення психологічних підходів та функцій.
Психосексуальні стадії –стадії розвитку дитини, коли її психіка концентрується навколо певних ерогенних зон.
Психосоціальні стадії –вісім стадій розвитку особистості, крізь які проходить у своєму розвиткові людина. Кожна така стадія містить у собі певну кризу, яку людина повинна подолати адаптивним або неадаптивним способом.
Психофізика –наукове дослідження взаємозв’язку між психічними та фізичними процесами.
Редукціонизм –вчення, яке пояснює явища вищого рівня за допомогою термінів явищ більш низького рівня.
Самоактуалізація –найповніше розкриття здібностей та реалізація потенціалу людини.
Структуралізм– система Тітченера, згідно якої психологія має справу зі свідомим, залежним від індивіда досвідом.
Теорія поля – психологічна теорія К. Левіна, яка використовує концепцію силового поля для пояснення поведінки особистості за допомогою термінів впливу на нього поля суспільної дії.
Теорія рекапітуляції психічного розвитку – ідея Холла про те, що дитина в своєму індивідуальному розвиткові коротко повторює головні етапи історії людства.
Теорія рефлекторної діяльності – уявлення про те, що рухи тіла можуть відбуватись без участі волі і свідомості, під впливом зовнішніх стимулів.
Теорія емоцій Джемса-Ланге – концепція, одночасно запропонована В.Джемсом та К. Ланге, згідно якої збудження фізичної реакції передує виникненню емоцій.
Тести розумових здібностей – тести моторних навичок та сенсорних здібностей (в тестах на інтелект використовуються більш складні засоби перевірки розумових здібностей).
Трьохвимірна теорія почуттів – теорія почуттів В. Вундта, що базується на основі трьох вимірів: задоволення – дискомфорт, напруження – розслаблення, підйом (почуттів) – згасання.
Розумовий вік – вік, який визначається за рівнем тих інтелектуальних завдань, які здатна вирішувати дитина.
Фі-феномен – ілюзія переміщення з місця на місце двох джерел освітлення, які вмикаються послідовно.
Фрейдівська обмовка – пропуски або помилки у письмовій та усній мові, неочікувана забудькуватість, які відображають наявність неспокою або безсвідомих мотивів поведінки.
Функционалізм– напрям в психології, орієнтований на вивчення ролі розуму в адаптації організму до навколишнього середовища.
ДОДАТОК А
Російські, радянські ТА УКРАЇНСЬКІ психологи
1. Володимир Михайлович Бехтерєв (1857-1927)
2. Іван Петрович Павлов (1849-1936)
3. Іван Дмитрович Єрмаков (1875-1942)
4. Микола Миколайович Ланге (1858-1921)
5. Олександр Федорович Лазурський (1874-1917)
6. Костянтин Миколайович Корнілов(1879-1957)
7. Михайло Якович Басов(1892-1931)
8. Сабіна Нафтуліївна Шпільрейн (1885-1942)
9. Ісаак Нафтулійович Шпільрейн (1891-1937)
10. Всеволод Петрович Кащенко (1870-1943)
11. .Лев Семенович Виготський (1896-1934)
12. .Олександр Романович Лурія (1902-1977)
13. Блюма Вульфовна Зейгарнік (1900-1985)
14. Борис Михайлович Теплов (1896-1965)
15. Надія Миколаївна Ладигіна-Котс (1889-1963)
16. Павло Петрович Блонський (1884-1941)
17. Борис Герасимович Ананьєв (1907-1972)
18. Данііл Борисович Ельконін (1904-1984)
19. Лідія Іллівна Божович(1908-1981)
20. Петро Якович Гальперін (1902-1988)
21. Сергій Леонідович Рубінштейн (1889-1960)
22. Олексій Миколайович Леонтьєв (1903-1979)
23. Борис Федорович Ломов(1927-1989)
Українські психологи
1. Григорій Силович Костюк(1899-1982)
2.Володимир Андрійович Роменець (1926-1998)
Додаток в