Порядок применения огнетушителей.

Наиболее распространенными огнетушителями есть:

- порошковые огнетушители ОП – 2, ОП – 5; ОП – 10;

- порошковые огнетушители закачные ОП – 6(з), ОП – 9(з). Знак «з» обозначает, что это закачной огнетушитель;

- углекислотные огнетушители ОУ – 2; ОУ – 3; ОУ – 5; ОУ – 8

Примечание: цифры в маркировке огнетушителя обозначают их рабочую емкость в литрах.

Порядок применения порошковых огнетушителей:

- приблизиться с огнетушителем к очагу пожара (возгорания) на расстояние 2 – 3 метра;

- выдернуть предохранительную чеку;

- направить сопло огнетушителя на огонь;

- нажать рычаг управления запорным клапаном;

- по окончании тушения пожара (огня) отпустить рычаг (перекрыть подачу смеси);

- в случае обнаружения непотушенных очагов пламени, вновь нажать рычаг и дотушить возгорание.

Порядок применения углекислотных огнетушителей:

- приблизиться с огнетушителем к очагу пожара (возгорания) на расстояние 2 – 3 метра;

- направить раструб на огонь;

- снять пломбу и выдернуть предохранительную чеку;

- нажать на клавишу рукоятки ил открыть запорное устройство до упора в зависимости от модификации огнетушителя и завода-изготовителя;

- по окончании тушения пожара (огня) отпустить рычаг (закрыть вентиль)

Запрещено держаться за раструб во время работы огнетушителя, так как он сильно охлаждается, что может привести к обморожению рук.

Б І Л Е Т № 10

1. Назвіть випадки, коли проводиться позаплановий інструктаж з питань охорони праці.

2. Соціальні виплати, які здійснює Фонд соціального страхування від нещасного випадку.

3. Дії працівників при виникненні пожежі.

(п.9.1. Правил пожарной безопасности в Украины )

В случае выявления пожара (признаков горения) каждый работник обязан:

- немедленно сообщить об этом по телефону 101 в пожарную охрану. При этом необходимо назвать адрес объекта, указать количество этажей здания, место возникновения пожара, обстановку на пожары, наличие людей, а также сообщить свою фамилию;

-принять (по возможности) меры к эвакуации людей, гашению (локализации) пожара и сохранению материальных ценностей;

- при возникновении пожара, сообщить о ней руководителю или соответствующему компетентному должностному лицу и (или) дежурному на объекте;

- в случае необходимости вызывать другие аварийно-спасательные службы (медицинскую, газоспасательную и тому подобное).

Б І Л Е Т № 11

1. Назвіть випадки, коли може бути відмовлено у страхових виплатах і наданні соціальних послуг.

2. Зміст і побудова інструкцій.

3. Організація розслідування нещасного випадку, який трапився з працівником при виконанні трудових обов‘язків.

Расследование проводится при несчастном случае, который привел к потере работником работоспособности на один рабочий день или больше или при необходимости перевода его на другую (более легкую) работу не менее как на один рабочий день, исчезновение, а также наступление смерти работника во время выполнения им трудовых (должностных) обязанностей.

О каждом несчастном случае потерпевший или работник, который его выявил, другое лицо или - свидетель несчастного случая должны немедленно сообщить руководителю работ, который непосредственного осуществляет контроль за состоянием охраны труда на рабочем месте (непосредственный руководитель работ), другое уполномоченное лицо ли предприятия и принять меры к предоставлению необходимой помощи потерпевшему.

При несчастном случае непосредственный руководитель работ обязан:

- срочно организовать предоставление первой неотложной помощи потерпевшему, обеспечить в случае необходимости его доставку к лечебно-профилактическому заведению;

- немедленно сообщить работодателю о том, что случилось;

- сохранить к прибытию комиссии по расследованию (специального расследования) несчастного случая обстановку на рабочем месте и машины, механизмы, оборудование, оборудование (дальше - оборудование) в таком состоянии, в котором они были на момент наступления несчастного случая (если это не угрожает жизни или здоровью других работников и не приведет к более тяжелым последствиям и нарушению производственных процессов), а также принять меры к недопущению подобных несчастных случаев.

Работодатель, получив сообщение о несчастном случае (кроме случаев, подлежащих специальному расследованию), обязан :

1. В течение одного часа передать с использованием средств связи и в течение суток на бумажном носителе сообщения о несчастном случае установленной формы:|

- Фонду по местонахождению предприятия, на котором случился несчастный случай;

- руководителю первичной организации профсоюза независимо от членства потерпевшего в профсоюзе, а в случае отсутствия профсоюза - уполномоченной наемными работниками лицу по вопросам охраны труда;

- руководителю предприятия, где работает потерпевший, если потерпевший является работником другого предприятия;

- органу государственного пожарного надзора за местонахождением предприятия в случае наступления несчастного случая в результате пожара;

- заведению государственной санитарно-эпидемиологической службы, которое осуществляет санитарно-эпидемиологический надзор за предприятием (в случае выявления острого профессионального заболевания (отравления);

2. В течение суток создать комиссию в составе не менее три человек и организовать проведение расследования.

Б І Л Е Т № 12

1. Заходи Фонду соціального страхування від нещасних випадків по профілактиці травматизму.

2. Назвіть склад комісії та терміни розслідування групового нещасного випадку.

В состав специальной комиссии входят:

- должностное лицо территориального органа Гоструда (председатель комиссии);

- представитель Фонда по месту нахождения предприятия или по месту несчастного случая, если несчастный случай случился с физическим лицом ― предпринимателем или лицом, которое обеспечивает себя работой самостоятельно, или в результате дорожно-транспортного происшествия;

- представитель органа управления предприятия или местной госадминистрации, если отмеченный орган управления предприятия отсутствующий или несчастный случай произошел с физическим лицом ― предпринимателем или лицом, которое обеспечивает себя работой самостоятельно, а также в результате дорожно-транспортного происшествия;

- представитель работодателя или работодатель (в исключительных случаях);

- представитель первичной организации профсоюза независимо от членства потерпевшего в профсоюзе (в случае наличия на предприятии нескольких профсоюзов - представитель профсоюза, членом которого является потерпевший, а в случае отсутствия профсоюза - уполномоченное наемными работниками лицо по вопросам охраны труда);

- представитель профсоюзного органа высшего уровня или территориального профобъединения| по месту несчастного случая;

- представитель заведения государственной санитарно-эпидемиологической службы, которое осуществляет санитарно-эпидемиологический надзор за предприятием, или такого заведения по месту несчастного случая, если он случился с физическим лицом - предпринимателем или лицом, которое обеспечивает себя работой самостоятельно, в случае расследования случая острого профессионального заболевания (отравление);

- представитель Держсільгоспінспекції в случае, когда несчастный случай произошел во время эксплуатации зарегистрированных в ней сельскохозяйственных машин.

Специальное расследование несчастного случая проводится в течение 10 рабочих дней. В случае необходимости отмеченный срок может быть продолжен органом, который создал специальную комиссию.

3. Дайте визначення поняття “ охорона праці ”.

Б І Л Е Т № 13

1. Хто визначає ступінь втрати працездатності потерпілого при виконанні службових обов’язків?

(ст.. 30, 31 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

Ступінь втрати працездатності потерпілого при виконанні службових обов’язків визначає медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). МСЕК також установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

2. Види і порядок проведення інструктажів з питань охорони праці.

За характером і часом проведення інструктажів з питань охорони праці підрозділяються на: вступний, первинний, повторний, позаплановий і цільовий.

Вступний інструктаж з охорони праці проводиться з:

· усіма робітниками, які щойно працевлаштувалися (постійно або тимчасово) незалежно від їх освіти, стажу роботи за професією або посади;

· працівниками, які перебувають у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі;

· з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства;

· учнями, вихованцями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;

· учнями, вихованцями та студентами в навчально-виховних закладах перед початком трудового та професійного навчання у лабораторіях, майстернях, на полігонах тощо.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, на яку наказом по підприємству (рішенням правління) покладено ці обов'язки за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва.

Первинний інструктажпроводять на робочому місці до початку роботи з:

· працівником, новоприбулим (постійно або тимчасово) на підприємство;

· працівником, якого переводять з одного цеху виробництва в інший;

· працівником, який буде виконувати нову для нього роботу;

· відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві;

· студентом, учнем і вихованцем, який прибув на виробничу практику, перед виконанням ним нових видів робіт, перед вивченням кожної нової теми під час проведення трудового та професійного навчання у навчальних лабораторіях, класах, майстернях, на ділянках;

· під час проведення позашкільного навчання в гуртках та секціях.

Первинний інструктаж проводять індивідуально або з групою осіб загальної спеціальності за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці для працівників, інших нормативних актів про охорону праці, технічної документації.

Програму первинного інструктажу розробляє керівник цеху, дільниці, узгоджують із службою охорони праці та затверджує керівник підприємства, навчального закладу або їх відповідний структурний підрозділ.

Повторний інструктаж проводять на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз в 3 місяця, на інших роботах — 1 раз в 6 місяців. Повторний інструктаж проводять індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктажпроводять з працівниками на робочому місці або у кабінеті охорони праці:

· під час запровадження нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також за внесенні змін і доповнень до них;

· за зміни технологічного процесу, заміни або модернізації устаткування, приладів та інструменту, сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на охорону праці;

· за порушенні працівником, студентом, учнем або вихованцем нормативних актів про охорону праці, які можуть призвести або призвели до травми, аварії або отруєння;

· на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищої господарської організації або державної виконавчої влади, якщо виявлено незнання працівником, студентом або учнем безпечних методів, прийомів роботи або нормативних актів про охорону праці;

· за перерви в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів — для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — більше 60 днів.

Позаплановий інструктаж проводять індивідуально або з групою працівників загальної спеціальності. Обсяг та зміст інструктажу визначають в кожному окремому випадку залежно від обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Цільовий інструктажпроводять з працівниками за:

· виконанні разових робіт, не пов'язаних з безпосередніми спеціальності (навантаження, розвантаження, разові роботи за межами підприємства, цеху тощо);

· ліквідації аварії, стихійного лиха;

· проведенні робіт, на які оформляється наряд-допуск, дозвіл та інші документи;

· екскурсії на підприємства.

Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Порядокпроведення інструктажів.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктаж проводить безпосередньо керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер, інструктор виробничого навчання, викладач тощо). Після інструктажу має бути проведене усне опитування, а також перевірка практичних навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє той, хто проводив інструктаж. Про проведення первинного, повторного, позапланового інструктажів, стажування та допуск до роботи особи, яка, проводила інструктаж, робить запис у журналі. При цьому обов'язковими є підписи того, кого інструктували, і того, хто інструктував. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошиті та засвідчені печаткою.

Керівник підприємства зобов'язаний видати працівнику примірник інструкції з охорони праці за його професією або розмістити її на його робочому місці.

3. Фінансування охорони праці на підприємстві. (Б2 в2)

На предприятиях, которые содержаться за счет бюджета, затраты на охрану труда предусматриваются в государственном или местном бюджетах размер расходов на охрану труда устанавливается в коллективном договоре с учетом финансовых возможностей предприятия, учреждения, организации.

{Частина четверта статті 19 в редакції Закону № 77-VIII від 28.12.2014}

Б І Л Е Т № 14

1. Страхові виплати, які здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків (Б10 в2).

2. Заходи захисту від уражень електричним струмом.

Основными мерами защиты от поражения электрическим током являются:

· обеспечение недоступности токопроводящих частей для случайного прикосновения;

· применение электроэнергии с безопасными величинами напряжения;

· устранение опасности поражения людей током в случае появления напряжения на частях конструкций электрооборудования;

· применение индивидуальных защитных средств от поражения электрическим током.

Недоступность токоведущих частей для случайного прикосновения достигается изоляцией их непроводящими ток материалами. Проводники электрического тока должны иметь рабочую изоляцию. Предусмотрено применение в некоторых случаях дополнительной, усиленной или линейной изоляции.

Недоступность расположения токоведущих частей достигается размещением их на высоте, под полом или скрыто в стенах. Незащищенные токопроводящие части, к которым возможен прикосновение людей, надежно ограждают во всех случаях, если напряжение превышает:

· 65 В - в помещениях без повышенной опасности;

· 42 В - в помещениях с повышенной опасностью;

· 12 В - в помещениях особо опасных.

В случае напряжения свыше 250 В огораживают не только защищеные, но и изолированные токопроводящие части.

Применение малых напряжений - очень эффективная защита от поражения электрическим током. Для питания цепей управления технологическим оборудованием, установленным в особо опасных помещениях и помещениях с повышенной опасностью; цепей управления передвижного оборудования и для питания ручного инструмента используют напряжение не выше 42 В.

Для включения переносных светильников, которые используются во время периодических осмотров в труднодоступных местах на шкафах и пультах управления оборудованием размещают штепсельные розетки с напряжением не выше 12 В.

Защитное заземление - сознательное электрическое соединение с землей или ее эквивалентом металлических частей электрооборудования. Требования к защитному заземлению изложены в ГОСТ 12.1.030-81 «ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление

Заземляющим устройством называется совокупность заземлителей - металлических проводников, которые соединены с землей, и заземляющих проводников, соединяющих заземленные части электрооборудования с заземлителями.

Заземлители бывают искусственные и естественные.

Для искусственных заземлителей используют стальные стержни, которые забивают в грунт вертикально и соединяют между собой стальной шиной сваркой.

Природными заземлителями являются:

· проложенный в земле водопровод;

· арматура железобетонных конструкций зданий и сооружений, которая имеет соединение с землей;

· свинцовые оболочки кабелей, проложенных в земле.

Различают следующие заземляющие устройства:

· контурные (заземления находится в непосредственной близости от электрооборудования);

· выносные (заземление размещены на специально выделенном участке территории предприятия).

Для заземления электрооборудования в производственных и других помещениях используют в основном выносные заземляющие устройства с искусственными заземлителями. При этом металлические элементы каждого электрооборудования присоединяют отдельными заземляющими устройствами к транзитной шине, которая прокладывается внутри здания и не менее, чем в двух местах присоединяется к заземлителю.

Защитное заземление электрических установок обязательное согласно ГОСТ 12.1.013-78:

· в случае номинального напряжения 380 В и выше переменного тока и 440 В и выше постоянного тока - во всех случаях;

· в случае номинального напряжения 42 В и выше переменного тока и 110 В и выше постоянного тока - во время работы в условиях с повышенной опасностью и особо опасных.

Во взрывоопасных зонах заземляют электрические машины и аппараты, независимо от величины напряжения.

Зануление - сознательное электрическое соединение с нулевым защитным проводником металлических токонепроводящих частей, которые могут оказаться под напряжением. Зануление должно соответствовать требованиям ГОСТ 12.1.030-81.

Цель зануления - превратить утечки тока на корпус в однофазное короткое замыкание между фазовым и нулевым заземлением, когда поврежденное оборудование автоматически отключается от сети, которая его питает. Для защиты от токов короткого замыкания могут использоваться плавкие предохранители или автоматические выключатели с временем срабатывания соответственно 5,7 и 1,2 с.

Защитное отключение - быстродействующая защита, обеспечивающая автоматическое отключение электрооборудования, когда в нем возникает опасность поражения током. Такая опасность может возникнуть в случае:

· замыкание фазы на корпус электрооборудования;

· понижения сопротивления изоляции фаз относительно земли;

· появления в сети более высокого напряжения;

· прикосновение человека к токоведущим частям.

В этих случаях в сети меняются некоторые электрические параметры (напряжение, ток, сопротивление), что может быть импульсом, который вызывает срабатывание защиты - отключение устройства. Требования к защитного выключения изложены в ГОСТ 12.4.155-85.

Защита от статических электрических полей заключается в снятии с изолированных от земли металлических частей оборудования электрического напряжения, которая возникает в результате статической электризации во время технологических процессов, сопровождающихся трением (сматывание тканей, бумаги, пленки), размельченное твердых тел, пересыпанием сыпучих материалов, переливанием жидкостей-диэлектриков (бензин, керосин). Действие статического электричества на человека может проявляться в виде слабого и умеренного или даже сильного укола, который сам по себе не представляет опасности, но может быть косвенной причиной несчастного случая вследствие рефлекторного движения человека к опасной зоны.

Разряды статического электричества на землю или между частями оборудования могут быть причиной возгораний и взрывов газо-, паро - и пылевоздушных смесей. Защита от статического электричества обеспечивается выполнением требований ГОСТ 12.1.018-93, ГОСТ 12.4.144-83. Одним из наиболее эффективных и простых методов защиты от статического электричества является заземления не менее, чем в двух местах одного помещения имеющихся трубопроводов и аппаратов.

Основные изолирующие электрозащитные средства способны долгое время выдерживать рабочее напряжение электрооборудования, поэтому ими разрешается прикасаться к токоведущим частям. К таким средствам относят: диэлектрические резиновые перчатки, инструменты с изолированными ручками и токоискатели - в электрооборудовании напряжением до 1000 В; изоляционные штанги, изолирующие и токоизмерительные клещи, показатели высокого напряжения - в электрооборудовании напряжением выше 1000 В.

Дополнительные изолирующие электрозащитные средства имеют недостаточную электрическую прочность и предназначены для усиления действия основных изоляционных средств. К таким средствам относят диэлектрические резиновые галоши, боты, коврики и изолирующие подставки.

Ограждающие электрозащитные средства предназначены для временного ограждения токоведущих частей (временные переносные ограждения - щиты, клетки, изолирующие накладки и колпаки); для временного заземления отключенных токоведущих частей и устранения опасности поражения работников электрическим током в случае случайного появления напряжения (временное защитное заземление).

Применения и испытания электрозащитных средств регламентируется соответствующими правилами.

Электрозащитные средства проверяют перед каждым их применением и, кроме того, периодически подвергают испытанию переменным током частотой 50 Гц: резиновые диэлектрические перчатки 1 раз в 6 месяцев, резиновые диэлектрические галоши - 1 раз в 12 месяцев; резиновые диэлектрические боты - 1 раз в 36 месяцев.

На электрозащитные средства, выдержали периодические электрические испытания, наносят специальный штамп. На электрозащитных средствах, не выдержавших испытания током, или пришедшим в негодность по другим причинам, этот штамп перечеркивается красной краской. Все электрозащитные средства из резины (перчатки, боты, галоши, коврики, дорожки) следует хранить в темном помещении при температуре 5...20 С и влажности воздуха не более 70 %.

3. Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві.

(Ст.. 6 ЗУ «Про охорону праці») Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.

Б І Л Е Т № 15

1. Умови формування та задачі комісії з питань охорони праці на підприємстві.

Відповідно до «Типового положення про комісію з питань охорони праці підприємства» (НПАОП 0.00-4.09-07) рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та персональний склад, строк повноважень приймається трудовим колективом на загальних зборах (конференції) за поданням власника, органу трудового колективу та профспілкового комітету. Загальні збори (конференція) затверджують Положення про комісію з питань охорони праці підприємства, яке розробляється за участю сторін на основі Типового положення. Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від власника та трудового колективу. До складу Комісії від власника включаються спеціалісти з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства, від трудового колективу — рекомендуються працівники усіх професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілки (профспілок).

Комісія у своїй діяльності керується законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці, а також Положенням про комісію з питань охорони праці підприємства.

Основними завданнями комісії є:

· захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;

· підготовка, на основі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві, рекомендацій власнику та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики н області охорони праці на підприємстві; узгодження, шляхом двосторонніх консультацій, позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпечення поєднання інтересів держави, власника та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;

· вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих питань з охорони праці та використання коштів фонду охорони праці підприємства.

Комісія має право:

· звертатися до власника або уповноваженого ним органу, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці;

· створювати робочі групи з числа членів комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці з залученням до їх складу на договірній основі за погодженням сторін відповідних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;

· одержувати від окремих працівників, служб підприємства, профспілкового комітету (комітетів) інформацію, необхідну для виконання функцій і завдань, передбачених Типовим положенням;

· встановлювати ступінь вини потерпілого та винуватця (в т.ч. і власника) нещасного випадку в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету, при вирішенні питання про розмір одноразової допомоги, коли нещасний випадок стався внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці і факт наявності його вини встановлено комісією по розслідуванню нещасних випадків;

· здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, забезпечення працюючих засобами колективного та індивідуального захисту, миючими та знешкоджуючими засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою підсоленою водою та станом використання санітарно-побутових приміщень;

· знайомитись з будь-якими матеріалами з питань охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;

· вільного доступу на всі дільниці виробництва і обговорення з працюючими питань охорони праці.

Комісія може делегувати своїх представників для участі:

· у розв'язуванні разом з представниками державного нагляду за охороною праці конфліктів, пов'язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мотивів небезпечної для його здоров'я чи життя виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня профспілкова організація;

· в обговоренні питань охорони праці власником або уповноваженим ним органом, профспілковим комітетом чи органом самоврядування трудового колективу (за погодженням з цими органами).

Члени комісії виконують свої обов'язки, як правило, на громадських засадах. При залученні до окремих перевірок, проведенні навчання вони можуть звільнятися від основної роботи на передбачений колективним договором термін із збереженням за ними середнього заробітку.

Комісія здійснює свою діяльність на основі планів, що розробляють на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею. Рішення комісії оформляються протоколами і мають рекомендаційний характер, впроваджуються в життя наказами власника. При незгоді власника з рекомендаціями Комісії він дає аргументовану відповідь. Комісія не менше одного разу на рік звітує про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу.

2. Звітність та інформація про нещасні випадки та профзахворювання, які сталися на підприємстві.

Работодатель на основании актов по форме Н-5 и Н-1 подает государственную статистическую отчетность о потерпевших за формой, утвержденной Госстатом, и несет ответственность за ее достоверность.

Работодатель обязан провести анализ причин несчастных случаев по итогам квартала, полугодия и года и разработать и выполнить план мероприятий по предотвращению подобных несчастных случаев.

Учет ведут:

предприятия и их органы управления - всех несчастных случаев;

рабочие органы исполнительной дирекции Фонда - страховых несчастных случаев;

органы государственного пожарного присмотра - лиц, которые пострадали во время пожара;

заведения государственной санитарно-эпидемиологической службы и рабочие органы исполнительной дирекции Фонда - учет лиц, которые пострадали от острых профессиональных заболеваний (отравлений);

Гоструда, другие центральные органы исполнительной власти, местные госадминистрации - оперативный учет несчастных случаев, которые подлежат специальному расследованию.

Сбор статистических данных и разработка форм государственной статистической отчетности о лицах, которые пострадали в результате несчастных случаев на предприятиях, осуществляют органы государственной статистики.

3. Обов‘язки працівника виконувати вимоги нормативних актів з питань охорони праці. (Б2 в1)

Б І Л Е Т № 16

1. Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій. (Б4 в3)

Відповідно до вимог «Порядкупроведення медичних оглядів працівників певних категорій», затверджених наказом МОЗ України від 21.05.2007 N 246

Обов'язкові попередній, під час прийняття на роботу і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди проводяться для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, та щорічно для осіб віком до 21 року.

Попередніймедичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою:

- визначення стану здоров'я працівника і реєстрації вихідних об'єктивних показників здоров'я та можливості виконання без погіршення стану здоров'я професійних обов'язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу;

- виявлення професійних захворювань(отруєнь), що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах та попередження виробничо зумовлених і професійних захворювань (отруєнь).

Періодичні медичні огляди проводяться з метою:

- своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань (отруєнь), загальних та виробничо зумовлених захворювань у працівників;

- забезпечення динамічного спостереження за станом здоров'я працівників в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

- вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

- розробки індивідуальних та групових лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів працівникам, що віднесені за результатами медичного огляду до групи ризику;

- проведення відповідних оздоровчих заходів.

2. Діелектричні засоби захисту від електричного струму. Їх види.

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 345
• 6
• Далее ⇒