Частина 1. Про характерництво та характерників.
Сергій Полюх
Філософія характерництва.
(Авторські права на книгу захищені
Свідоцтвом про реєстрацію авторського оправа на твір № 63464 від 06.01.2016 року виданим Державною службою інтелектуальної власності України)
Зміст.
Вступ.
Частина 1. Про характерництво та характерників.
Частина 2. Ті, що вільні духом.
Життя характерника.
Буття характерника.
Час для характерника.
Сутність життя характерника.
Чим живе характерник.
Закони буття характерника.
Джерело сили характерника.
Смерть - не для характерника.
Частина 3. Як бути характерником.
Природа характерництва.
Дії характерника.
Спонтанність характерника.
Розум характерника.
Сприйняття характерника.
Его характерника.
Зосередженість характерника.
Емоції характерника.
Щастя характерника.
Страх характерника.
Воля характерника.
Доброзичливість характерника.
Мрії характерника.
Духовність характерника.
Частина 4. Земне життя характерника.
Здоров’я характерника.
Любов характерника.
Сім’я характерника.
Діти характерника.
Освіта характерника.
Навчання характерника.
Етика характерника.
Страждання характерника.
Вороги характерника.
Пристосованість характерника.
Філософія характерника.
Частина 5. Досягнення характерника.
Праця характерника.
Досконалість характерника.
Стійкість характерника.
Мета життя характерника.
Віра характерника.
Успіхи характерника.
Частина 6. Освіта характерника.
Правила характерника.
Системність характерника.
Свобода характерника.
Частина 7. Становлення характерника.
Самореалізація характерника.
Самодопомога характерника.
Самопізнання характерника.
Саморозвиток характерника.
Простота характерника.
Частина 8. Істинне характерництво.
Загальні риси характерництва.
Істина характерництва.
Підсумок.
Додаток 1.
Додаток 2.
Вступ.
Нова хвиля інформації про українських характерників, яка почала розповсюджуватися в Україні за останнє десятиліття, звела нанівець старання окупаційних режимів навіки поховати славу та мудрість наших предків. Такі герої українського козацтва як Іван Сірко[1], Петро Дорошенко[2], Петро Сагайдачний[3] знову стали надихати сучасне козацтво на подвиги та самовіддану працю в ім’я України. Багато хто навіть вбачає в їхній діяльності засоби для ефективного вирішення сучасних проблем. І це зрозуміло. Після бурхливих подій останніх років почалося формувати образу нового, більш досконалого устрою країни, в якому немає місця стражданням, невігластву та корупції. На Україні знову замайоріла ідея побудови держави, в якій повинні правити любов, мир та загальне братерство.
В огляді на це прогресивним представникам українського козацтва стало зрозуміло, що філософія їхнього існування повинна бути заснована через Шлях розвитку людського духу, який би освітлював нові кордони можливостей людини, знищував страх та сумніви перед любою небезпекою. Тому так важливо наголосити на тому, що кожен український козак повинен зробити свій вибір шляху до істини і стати маяком для тих, хто захоче піти за ним. Сьогодні козацьким отаманам необхідно не тільки виступати на захист прав та свобод кожного окремого козака, але й допомагати їм у їх саморозвитку усіма доступними методами. Бо сучасне українське козацтво – це вже не прості громадські організації, а майбутня, нехай ще не зовсім досконала, модель українського всенародного братства, вільного від таких штучних бар’єрів як етнічна, релігійна та класова приналежність.
Сучасним отаманам потрібно зрозуміти, що молоді козаки ніколи не будуть сліпо підкорятися їх владі. Молодь завжди буде відноситися до себе та свого життя як до найбільшої цінності та діяти тільки у відповідності до своїх поглядів, навіть якщо вони будуть протистояти суспільній думці.
Прості обивателі не завжди розуміють сучасних молодих козаків, тому що у своєму житті вони намагаються наслідувати героїв минулого, а не простих селян, ремісників чи торговців. Обивателям дуже складно шукати відповіді на складні питання про героїзм, відвагу, самовідданість та безмежну любов до України. Більшість з них не знає кому довіряти, а ще більше вони не довіряють своїм особистим поривам, через постійну невпевнені у своє майбутнє. Через це вони не піклуються про свою душу та не вміють самостійно мислити, так як віддають іншим право думати за себе та право вирішувати їхні проблеми.
Інша справа козаки. Це люди, які зажди жили своїм розумом та не керуватися нав’язаними кимось уявленнями про життя та про те, як його потрібно прожити. Їхнє життя – наче пісня над степом. Ти не бачиш того, хто співає, але пісня розноситься навкруги та чарує своєю красотою. Через сотні років до нас дійшли легенди про славні діяння українських козаків. Ми не завжди знаємо справжнє обличчя наших героїв, але пісні про їх подвиги та мудрість залишили свій слід в історії країни назавжди.
Ця книга написана для тих, хто шукає істинний шлях козацтва. В ній майбутні козаки-характерники не стільки отримають відповіді на складні питання, але й знайдуть дороговкази, завдяки яким на цей шлях можна вийти. Вона написана для тих, хто хоче стати зрозуміти душу козацтва та дух характерництва.
Сучасний світ – це світ інформаційних технологій та вільного доступу до скарбу, який залишили нам великі філософи різних культур. В сучасному океані інформації можна почерпнути глибоке розуміння того, як інші люди відносилися до життя та смерті, матерії та духу, зла та добра. Тепер всі концептуальні світоглядні площини стали доступними для їх осмислення, а кожна теорія світобудови може бути ясно та досконало висвітлена на загальний розсуд. Сучасне суспільство вийшло з тих часів, коли категоричність однієї думки якоїсь людини утримувало мільйони в жорстких рамках буття.
На перше місце у розвитку сучасного українського козацтва повинні стати пошук та дослідження. При цьому потрібно добре розуміти, що ті висновки, які будуть робитися, представлятимуть собою окремі пункти для подальших пошуків, які не зупиняться на протязі усього життя людини. Це стосується і тієї частини життя козацтва, яке получило чудесну назву – характерництво.
Точок зору на характерництво зараз дуже багато. Від прямого висміювання до глибокої віри. Сьогодні дуже складно не сприймати чиїсь погляди на нього як догму. Дуже багато інформації про характерників було свідомо знищено окупаційними режимами України. Більшість фактів, що збереглися, було перекручено для зменшення ролі в житті українського козацтва. Але той, що має очі, побачить, той, що має вуха, почує. У таких випадках потрібно завжди застосовувати метод Сократа та намагатися дивитися на проблеми зсередини. Дуже важливо, щоб вільний дух людини помилково не приймав якісь книги (включаючи і цю) та їх зміст за якусь непорушну істину. При такому підході вони будуть не допомагати вам, а тиснути на вас. Тому кожному, хто шукає шлях до розуміння характерництва, необхідно самостійно шукати свій підхід, щоб не залежати від чиєїсь точки зору.
Єдине, що можна сказати напевно, що жити як характерник, – це значить завжди і до всього мати свою точку зору. При цьому характерник ніколи не буде шукати чийогось схвалення або підтримки. Бо його життя – це шлях самостійного осягання Буття, де тільки він сам може його тлумачити та здобувати для себе корисне зі всього того, що йому зустрічається на життєвому шляху.
Сучасному козаку, щоб стати на Шлях характерництва, потрібно обов’язково зайнятися вивченням світогляду найяскравіших мислителів людства. І для цього йому не потрібно відносити себе до якоїсь конкретної культурі або філософської традиції. Навпаки, потрібно, лишаючись у душі патріотом українського народу, починати збирати знання з різних систем, як західних, так і східних, як древніх, так і сучасних. Якщо людина хоче знайти принципи, які сприяють внутрішньому духовному росту, вона повинна шукати їх скрізь, де це тільки можливо.
Результатом такого пошуку стане та особиста філософія, в основі якої буде лежати вільний дух та глибоке самопізнання. Щоб людина позбавилася упередженості, незрілих суджень, умовностей, їй необхідно зрозуміти, що собою представляє об’єктивна реальність та справжня істина. Одним з таких шляхів самопізнання є бойові мистецтва, які дозволяють не розширити можливості людського організму, але й підвищити загальний рівень досконалості своєї сутності. Для цього, зрозуміло, дуже добре мати мудрого вчителя, який би міг направляти людину, вказуючи шлях до істини, яку вона собі вибрала. Але життя не завжди дає таку можливість. Тому сучасним адептам потрібно розраховувати тільки на свої сили.
Шлях характерництва по різному впливає на кожну людину. Це відбувається тому, що характернику для розширення своїх здібностей потрібно вийти за рамки встановлених суспільством обмежень. А це потребує творчого підходу до свого життя у цілому. В таких обставинах ніякі рамки не можуть зупини внутрішнього зростання людини, бо труднощі, які стають на шляху справжнього характерника, стають з часом засобом для досягнення мети. Як приклад зі свого життя я можу навести такий епізод. Коли мені на протязі чотирьох місяців не можна було виходити з квартири через величезну гіпсову пов’язку на зламаній нозі, я використав цей час для написання своєї першої книги, в якій виклав методичні матеріали та філософські погляди для молодих адептів Айкідо[4]. Тому тим, хто хоче стати справжнім характерником, потрібно постійно дбати про своє тіло та душу, знаходити все найкраще, що в них закладено від народження. Тільки тоді характерництво змінить їх життя.
Ця книга - це збірник неписаних правил для тих, хто хоче стати характерником. Ці правила не потрібно сприймати як жорсткі вказівки для дії. Вони, скоріше, вказують напрямок для дій. Рішення приймає сам читач. Звертатися до них потрібно тоді, коли виникає безвихідна ситуація, коли методи, якими керувався характерник, не змогли дати чіткої відповіді для вирішення якоїсь життєвої проблеми. Спочатку просто ознайомтесь з ними. Потім відкладіть книгу. А коли життя буде вас перевіряти на міцність та мудрість, візьміть цю книгу та перечитайте ці правила знову. А раптом ви щось не взяли до уваги і пішли не тим шляхом?
Частина 1. Про характерництво та характерників.
Характерництво – це спосіб вираження себе. Характерництво - це спосіб вираження людиною свого внутрішнього світу та своєї майстерності. Чим складніша та віртуозніша майстерність характерника, тим менше можливостей для нього бути простою людиною.
Характерництво та знання. Характерник повинен вчитися усьому, не віддаючи чомусь переваги. Всі накопиченні знання він обов’язково будуть йому у пригоді у цьому або наступних життях.
Характерництво та розум. Характерник на шляху свого самовдосконалення повинен тренувати не тільки своє тіло, але й розум. Розум – це інструмент. Тіло – це теж інструмент. Коли вони працюють в унісон, людина досягає цілковитої майстерності на шляху Характерництва.
Характерництво та свобода. В характерництві неприпустимі жорсткі правила або заборони. Справжнє характерництво засноване на цілковитій свободі людини та її творчій самореалізації. Там, де немає свободи, немає і творчості.
Характерництво не прикраса. Характерництво існує на Землі не для того, щоб людина пишалася ним та демонструвала його у цирку або на сцені. Воно існує для того, щоб просвіщати людство. Іншими словами, характерництво - це спосіб здобуття глибоких знань та істинної свободи.
Мета характерництва. Прихована мета характерництва – це вміння проектувати та реалізувати внутрішній світ людини у світ матеріальний.
Основа характерництва. Основою справжнього характерництва є чистота серця та сила думок людини.
Трансцендентальність характерництва. Характерництво – це спосіб життя людини, коли вона виходить за межі звичного земного часу та фізичного простору.
Сила характерництва. Характерництво існує для того, щоб людина могла надавати нових форм та змісту навколишній природі та світу силою свого розуму.
Характерництво та дух. В характерництві проявляється духовне розуміння внутрішньої сутності багатьох земних речей. Через нього людина вчиться виявляти зв'язок між своїм внутрішнім світом та Абсолютом.
Характерництво та фізична майстерність. Фізична майстерність характерника не означає, що він повинен бути фізично досконалим. Вона є дзеркалом для проявлення тих змін, які відбуваються у його духовному розвитку.
Характерництво та здібності людини. Характерництво розкриває в людині всі закладені при народжені можливості. Його основна мета не в тому, щоб сприяти односторонньому розвитку духу людського (як в деяких релігійних напрямках), а у тому, щоб розкривати всі сторони людської сутності: думки, почуття, волю, фізичну майстерність, інтелект тощо.
Характерництво та самовираження людини. Характерник не може односторонньо наслідувати якусь школу (наприклад, бойових мистецтв) або релігію. Чим обмеженіша техніка або думка, тим менше вони дають можливостей для самовираження характерника. Наприклад, поширена думка, що характерник-українець повинен займатися тільки українськими бойовими мистецтвами, ігноруючи надбання майстрів бойових мистецтв інших країн. Але чому? Або існує така взагалі неприйнятна для здорового глузду думка, що характерник повинен бути тільки православним християнином. Але чому він повинен себе ізолювати від інших релігійних напрямків, у яких на вівтар поставлені людські та моральні цінності? Справжній характерник ніколи не буде сліпо використовувати те або інше вчення як сектант. Бо все, що уповільнює його рух до досконалості, відкидається та замінюється на більш прогресивніше.
Постулати характерництва. Для того, щоб людина змогла дійсно самовиразитися в характерництві, їй необхідно слідувати чотирьом постулатам. Вони наступні:
- індивідуальний підхід, а не сліпе відтворення, всього, з чим ви зустрічаєтесь або вивчаєте у житті;
- стислість, а не громіздкість, вчення;
- ясність, а не туманність, філософських та моральних постулатів;
- простота, а не складність, у формах самовираження.
Характерництво та душевна чистота. Дуже мало людей вірить у характерництво та його вчення. Чому? Річ у тому, що вони зустрічали дуже мало людей, які з повною душевною віддачею присвятили себе цій справі та були справжніми майстрами. Більшість тих, кого вони зустріли, були ті, кого можна впевнено зачислити до розряду людей з «подвійним дном». На словах одне, а в думках та бажаннях – тільки гроші, слава, егоїзм.
Характерництво та його справжність. Як це не дивно, але справжнє характерництво неможливо перейняти у якогось майстра. Я стверджую та настоюю на тому, що характерництво, як справжнє мистецтво, не можна запозичити у іншої людини. Я викладаю бойові мистецтва вже скоро двадцять років. Ні одна людини за цей час так і не змогла повністю засвоїти весь той матеріал, який я викладаю на своїх уроках, в своїх книжках та фільмах. Особливо це стосується філософської бази та тонкощів виконання бойових приймів. Кожен учень (а їх через мою школу пройшло кілька тисяч) в кінці кінців вирішував закінчити навчання у мене так і не отримавши диплом про повне засвоєння всього вчення. На даний час є тільки одна людина, яка отримала цей диплом, але його манера виконання бойових прийомів та філософська база залишилися індивідуальною. Ця людина не стала мною, а залишилася собою, тільки максимально збагаченою знаннями моєї школи. Це і є найкращий приклад слідування Шляхом характерництва.
Характерництво та люди. Справжнє характерництво здобувається на для того, щоб ним хизуватися перед глядачами. Для справжнього характерника радістю є сама праця над собою. Характерництво для такої людини досягає свого найвищого піку вираження тоді, коли вона отримує особисту свободу. І менше всього вона думає про те, яке враження справляє на інших виконана нею робота.
Характерництво та простота. Простота – це перший та останній пункт на шляху Характерництва.