Джерело сили характерника.
Закон вільного вибору. Кожна людина має свою свободу вибору. Кожен інтерпретує цю свободу на власний розсуд. Характерники теж користуються цієї свободою, але вона узгоджена з Законами Всесвіту та суспільства. Тому наслідки волевиявлення у кожного свої.
Закон причин та наслідків. Кожна причина у минулому має наслідки у сьогоденні. Кожна причина у сьогодення буде мати наслідки у майбутньому. Є така народна мудрість: посієш думку – пожнеш слово, посієш слово – пожнеш вчинок, посієш вчинок - пожнеш звичку, посієш звичку - пожнеш характер, посієш характер - пожнеш долю.[14] Зажди контролюй свої думки, слова, вчинки та звички.
Як вверху, так і внизу[15]. Це означає, що закони нашого фізичного світу мають свої аналоги у Тонкому світі, і навпаки. Кожна думка у Тонкому світі намагається матеріалізуватися в нашому фізичному. Всі речі тут мають своїх двійників там. Характерник знає, що всі дії мають свої наслідки, що кожна думка творить у просторі. Томі він, передбачаючи наслідки, контролює свої бажання, думки та дії.
Гармонія у всьому. Коли немає гармонії, світ котиться у прірву. Коли у людини немає внутрішньої гармонії, вона виглядає хворою та слабкою. Характерник через внутрішню гармонію покращую світ навколо себе. І навпаки, спостерігаючи гармонію у природі, він упорядковує свій внутрішній світ.
Єднайся з природою. Коли людина не хоче жити у гармонії з природою, вона вчиняє самогубство. Законам Всесвіту неможливо протистояти. Можна тільки жити у їх відповідності. Характерник слідує природі речей та не протиставляє себе їм. Бо все, що має і вміє характерник, було подаровано йому Всесвітом за його правильне відношення до Законів Буття.
Дуалізм[16] або монізм[17]. Питання вибору фундаментальної точки зору на Всесвіт завжди буде тим стартовим майданчиком, з якого починається просування характерника Шляхом вдосконалення. Цей вибір неможливо оминути нікому. Кожний характерник рано чи пізно стає перед ним. Один шлях веде вниз, а інший – догори. Ціна помилки у цьому виборі - прогаяне життя.
Першопричина всього. Першопричина всього знаходиться поза межами розуміння людини. Вона не має ні категорії часу, ні категорії відстані. Вона взагалі знаходиться поза формами любої відносності. Вона існує скрізь, але в неї немає «місця знаходження». Чим ближче характерник просувається у розумінні першопричини нашого Всесвіту, тим глибшою стає його філософія і тим більшою стає його жага до знань.
Смерть - не для характерника.
Думай про смерть, щоб пам’ятати про життя. Все, що колись народилося тут на Землі, повинно неодмінно померти. Проживаючи кожен свій день, потрібно усвідомлювати, що смерть рано чи пізно збере свої жнива. Бо якби не було смерті, не було б еволюції взагалі. Характерник знає, що смерть його фізичного тіла не є кінцем життя для його душі.
Вчись правильно вмирати. Більшість людей намагається завжди вигравати та перемагати. Для них кожна поразка стає тяжким вантажем у житті. Характерник вміє звільнятися від такого вантажу, тому що сприймає кожну поразки як маленьку смерть. Рухливість – ось його шлях до усвідомлення того, що перемоги і поразки – тільки окремі пункти на вічному шляху вдосконалення.
Пам’ятай все. Спогади – це єдине, чого не можливо від нас забрати. В спогадах ми можемо знайти і біль, і радість. Досвід не може рости без спогадів. В спогадах ми бачимо себе такими, якими були, а в мріях – якими хочемо бути. Все, що знаходиться посередині – це і є Шлях характерника.
Частина 3. Як бути характерником.
Природа характерника.
Усвідомлюй себе як характерника. Якщо ви не думаєте про себе як про характерника, ви не станете ним ніколи. Прийнявши рішення стати на Шлях самовдосконалення, з першої секунди потрібно усвідомити, що ви вже стали характерником. І не забувати про це ні на одну секунду вашого життя. Тільки тоді почнеться рух вперед. Якщо людина думає, що вона стане або усвідомить себе характерником через деякий час, після тривалої тяжкої праці над своїм духом та тілом, то вона глибоко помиляється. Може так статися, що цей момент так і не наступить взагалі. Характерником стають з моменту усвідомлення себе ним. Ні на секунду раніше, ні на мить пізніше.
Призначення характерника. Призначення характерника у тому, щоб щиро та чесно розвивати свої можливості та прагнути до самовираження. Допомагати йому у досягненні мети будуть його фізична сила та внутрішня енергії. Нехтування однієї з них приведе до поразки.
Про природу людини. Людина – це не тільки організм, якому потрібно їсти, спати, підтримувати фізичну форму та відтворювати собі подібних. Людина – це ще вселенський дух, тимчасово живе в матеріальній оболонці. Коли характерник повертається до своєї істинної домівки, йому відкриваються тисячі його минулих життів. Ким він хочеш бути знову?
Людина – це результат її волевиявлення. З однієї сторони, кожне земне життя людини підкоряється Закону Карми. Але з іншої сторони, ніхто не відміняв права людини на свободу волевиявлення. Характерник вміє гармонійно поєднати те, що йому потрібно напрацювати у кожному житті, з тим, що він хоче сам відпрацювати та пізнати. Тобто, він не робот і не фаталіст, але його дієва воля не порушує Законів Всесвіту. Саме гармонійне поєднання обох процесів пояснює величезну насиченість його життя.
Людина – істота творча. Основна відмінність людини від тварин – це можливість творити. Характерник – це людина, яка безперервно створює себе саму.
Розвиток можливостей. Щоб постійно зростати та розвиватися, сучасному характернику необхідно:
- займати вагоме місце в козацькому товаристві та у суспільному житті;
- розширювати філософські погляди на Всесвіт та роль людини в ньому;
- бути прикладом для своїх козацьких побратимів.
Біда сучасних козаків у тому, що більшість з них тільки декларують свої принципи козацького життя та намагаються «покращити» когось, а не самого себе. Тому і розвелося без міри «отаманів без війська», «характерників-масовиків», які утримують біля себе козаків та намагаються максимально експлуатувати їх можливості, приховуючи свою бездарність та егоїзм. Діючи таким чином, характерником ніколи не станеш.
Найкращий козак. Більшість людей приходять в козацькі товариства для використання їх у своїх егоїстичних спонуканнях. Якщо вони не можуть досягти своєї мети, у своєму очікуванні якихось преференцій від козацтва вони поступово або деградують, або перетворюють товариство у місце брудної боротьби за своє панування. Характерник, на противагу ним, постійно намагається покращити свої здібності, не тільки не використовуючи товариство в егоїстичних цілях, але й допомагаючи своєму товариству у досягненні статутних засад та розвитку козаків.
Розмовляти та слухати. Більшість козаків вміють говорити, але мало хто з них вміє слухати. Ще менше серед них тих, хто вміє аналізувати, але не вміє розуміло викласти іншим. Характерник повинен вміти красиво говорити, щоб ясно та чітко донести свої внутрішні засади до своїх побратимів, а також уважно слухати, щоб правильно зрозуміти потреби та можливості кожного козака та всього товариства в цілому.
Чесність перед собою. Ніколи не говоріть дурість про себе, бо людина є те, про що вона думає та говорить. Чесність перед самим собою та перед людьми – щит і меч характерника.
Дії характерника.
Завжди дій виходячи зі своїх внутрішніх переконань. Характернику необхідно не тільки поповнювати свої знання, але постійно застосовувати їх у житті. Теорія без практики мертва. Віра без вчинків мертва. Бажання без дій мертві. Потрібні не просто бажання, а реальні дії, які базуються на віри та знаннях.
Шлях до поваги. Коли характерник застосовує накопиченні знання у житті, він звільнює у своїй сутності місце для нових знань, для нової порції енергії. Бо практика – це логічний та обов’язків етап у любому навчанні. Оточуючі оцінюють характерника не по його знанням, а по конкретним діям.
Сила та мудрість. Щоб стати сильним та мудрим, потрібно діяти. Тільки творча діяльність наповнює життя характерника силою, яка перетворює його з обивателя на людину з неординарними здібностями. Характерником стає той, хто не думає про себе як про характерника, а діє як характерник.
Постійна дія. Для характерника важливо діяти постійно, не дивлячись на його минулі досягнення та накопичений досвід. Тільки через постійний рух вперед козак набуває той досвід, який зробить з нього великого характерника.
Немає дії – немає досвіду. Кінець Шляху характерника наступає тоді, коли замість дій він наповнюється безперервними мріями. Більшість козаків не бачать суті Шляху характерника, а просто мріють про те, що і як би вони робили на ньому. Це просто пусте витрачання часу, якщо нічого не робиться та не досягаються якісь вершини у самовдосконаленні.
Нагорода за дію. Тільки той козак, який робить конкретну справу, може чомусь навчитися.