ВИМОГИ ДО ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ СТУДЕНТІВ

КАФЕДРА ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

ПСИХОЛОГІЯ СІМ’Ї

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ТА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

для студентів факультету «Психології»

Дніпропетровськ

ВНПЗ „ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

„Затверджую”

Проректор з навчальної роботи

Г.М. Богуславський

„_____”__________2008р.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Дисципліна ___Психологія сім’ї_______

(повне найменування дисципліни)

Напрям підготовки 6.030102 «Психологія»_

(шифр й найменування)

Форма навчання _________денна_______

Плани практичних та семінарських занять з дисципліни “Психологія сім’ї” / Укладач: кандидат психологічних наук Тиха Еліна Вікторівна. – Дніпропетровський гуманітарний університет, 2008.- 21 с.

Рецензенти:

Самойлов О.Є. - доктор психологічних наук, доцент (Дніпропетровський гуманітарний університет).

Шевяков О.В. - кандидат психологічних наук, доцент (Дніпропетровський гуманітарний університет)

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Дисципліна «Психологія сім’ї» є нормативною дисципліною, яка відноситься до циклу професійно-орієнтованих навчальних дисциплін.

В процесі вивчення кожної теми студент повинен відпрацювати відповідні положення конспектів лекцій, підручників, наукових коментарів та навчальних посібників, щоб забезпечити теоретичну базу для засвоєння більш складного матеріалу і можливості самостійного поглибленого засвоєння проблемних питань психологічної практики.

У випадку виникнення окремих труднощів при вивченні теми, студент може заздалегідь звернутись за допомогою до викладача, який проводить заняття, або до іншого викладача кафедри.

З урахуванням загальних вимог, а також певної специфіки дисципліни слід враховувати наступне.

Семінарські заняття проводяться з метою поглибленого вивчення курсу “Психологія сім’ї”. Цей вид занять є важливим чинником не тільки для перевірки знань студентів, але й культивування високого рівня знань на основі правильних суджень і висновків, опрацювання студентами матеріалу лекцій та розвитку наукового евристичного мислення

Семінар – це вид навчального заняття, на якому викладач організовує обговорення студентами питань програмного матеріалу.

Основні завдання семінарів з “ Психологія сім’ї ” полягають у засвоєнні теоретичних положень, набуття навичок аналітичного мислення, опанування їх з позицій сучасної науки та психологічної практики. У процесі обговорення питань студенти навчаються формулювати і викладати свої думки та застосовувати теоретичні положення відповідно до вимог діяльності практичного психолога.

Семінари мають сприяти розвитку творчої самостійності студентів, інтересу до наукових досліджень в галузі практичної психології, формуванню навичок та вмінь публічного виступу і участі в дискусії, вихованню психолого-педагогічного такту, розвиткові культури мовлення, формування особистості практичного психолога, що є дуже важливим в професійній діяльності .

Готуючись до семінару необхідно привернути увагу до ключових понять, які притаманні вказаним темам та засвоїти їх. При відповіді на семінарському занятті слід так будувати свій виступ, щоб в ньому, по можливості, містилось:

- чітке формулювання теоретичного положення;

- обґрунтування цього положення і розкриття його найбільш характерних ознак і властивостей;

- аргументацію та ілюстрацію теоретичних положень конкретними фактами;

- врахування особливостей психологічної практичної діяльності, як соціономічної.

Обговорення питань теми на семінарі може відбуватись в різних формах:

співбесіди, загально групової дискусії, заслуховування рефератів, проведення письмових контрольних робіт, "бліц" опитування і т.п.

ВИМОГИ ДО ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ СТУДЕНТІВ

під час вивчення курсу «Психологія сім’ї» :

Студент повинен знати:

1) визначення поняття «сім’я»;

2) історичний шлях формування сучасної сім’ї;

3) форми шлюбно-сімейних відносин;

4) типи сімей;

5) Поняття «шлюб» та «сім’я»;

6) етапи життєвого циклу сім’ї;

7) функції сім’ї;

8) психологічні особливості шлюбно-сімейних стосунків;

9) базові положення системного підходу до визначення сім’ї;

10) закономірності стабілізації та деструктуризації сім’ї.

Студент повинен уміти:

1) визначати поняття «сім’я»;

2) визначати типи сімейно-шлюбних стосунків;

3) визначати та аналізувати етапи життєвого циклу сім’ї (ЖЦС) ;

4) аналізувати проблеми сім’ї, виходячи з проходження нею етапів ЖЦС;

5) визначати причину деструктивізації сімейних стосунків;

6) визначати та аналізувати стосунки між підсистемами сімейної системи;

7) поводити аналіз та робити прогноз розвитку сім’ї за результатами психодіагностичних процедур.

ЗАСОБИ ПРОВЕДЕННЯ ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

Поточний контроль– проведення семінарських та практичних занять, відпрацювання академічних заборгованостей.

Модульний контроль– виконання самостійних завдань, рубіжне атестування, виконання практичних завдань.

Підсумковий контроль– залік.

Критерії оцінки знань і вмінь:

“Відмінно” (високий рівень навчальних досягнень)– студент глибоко і в повному обсязі засвоїв весь програмний матеріал, вичерпно, послідовно, грамотно і логічно висловлюється, вільно справляється з завданнями, правильно аргументує висновки, володіє різноманітними навичками і виявляє вміння самостійно узагальнювати та висловлювати матеріал, не допускає помилок.

“Добре” (достатній рівень навчальних досягнень) – студент твердо знає програмний матеріал, грамотно і по суті висловлює його, не допускає неточностей у відповіді на запитання та володіє необхідними навичками при виконанні завдань.

“Задовільно” (середній рівень навчальних досягнень) – студент засвоїв тільки основний матеріал. Але не знає окремих положень, допускає суттєві неточності і порушує послідовність у викладені програмного матеріалу, або вагається при виконанні завдань.

“Незадовільно” (початковий рівень навчальних досягнень)– студент не знає більшої частини програмного матеріалу, допускає помилки, з великими труднощами виконує завдання.

“Залік” (високий рівень навчальних досягнень)– студент глибоко і в повному обсязі засвоїв весь програмний матеріал, вичерпно, послідовно, грамотно і логічно висловлюється, вільно справляється з завданнями, правильно аргументує висновки, володіє різноманітними навичками і виявляє вміння самостійно узагальнювати та висловлювати матеріал, не допускає помилок.

Тематичний план дисципліни

“Психологія сім’ї”

Примітка : після закінчення вивчення курсу студенти складають залік.

Список рекомендованої літератури

1. Адлер А. Наука жить. Перевод с англ. и немецкого. Киев: Port-Royal, 1997.
2. Андреева Г. М. Социальная психология. М., 1996.
3. Андреева Т. В. Социально-психологические факторы формирования направленности личности в процессе творческого становления (на примере архитекторов). Дис.... канд. психол. наук. Л., 1989.
4. Байярд Р. Т., БайярдД. Ваш беспокойный подросток. М.: Просвещение, 1991.
5. Бахофен И. Я. Материнское право. – М., 1861.
6. Берне Р. Развитие концепции. Я и воспитание. М., 1986.
7. Варга А. Я. Системная семейная психотерапия. Курс лекций. СПб.: Речь, 2001.
8. Вестермарк Э. История брака. – М., 2001.
9. Витек К. Проблемы супружеского благополучия. – М., 1988.
10. Воспитание детей в неполной семье. Перевод с чешского / Общая ред. Н. М. Ершовой М.: Прогресс, 1980.
11. Вдовиченко А. А. О типах акцентуации характера у делинквентных подростков // Пси­хологические проблемы психогигиены, психопрофилактики и медицинской деон­тологии. Л., 1976. С. 23-24.
12. Грановская Р. М., Крижанская Ю. С. Творчество и преодоление стереотипов.СПб.: OMS, 1994.
13. Захаров А. И. Психотерапия неврозов у детей и подростков. Л.: Медицина, 1982.
14. Захаров А. И. Неврозы у детей и психотерапия. СПб.: Лсииздат, 2000.
15. Иванов Е. С. О некоторых закономерностях патологического формирования личности детей и подростков // Всесоюзн. конф. по организации некрологической и психи­атрической помощи детям. М., 1980. С. 118.
16. Каган В. Е. Воспитателю о сексологии. М.: Псллтгика, 1991.
17. Квинн В. Прикладная психология. СПб., 2000.
18. Кемпбелл Р. Как по-настоящему любить своего ребенка / Пер. с англ. СПб.: Мирт, 1995.
19. Кон И. С. Социология личности. М.: Изд-во молитич. литературы, 1967.
20. Кон И. С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989.
21. Корчак Я. Как любить ребенка: Книга о воспитании / Пер. с польск. М.: Политиздат, 1990.
22. Крайг Г. Психология развития. М.; СПб.: Питер, 2002.
23. Куликов Л. В. Психология настроения. СПб., 1997.
24. Лесгафт П. Ф. Семейное воспитание ребенка и его значение. М.: Педагогика, 1991.
25. Макаренко А. С. Книга для родителей. Л.. Лениздат, 1981.
26. Островская Л. Ф. Педагогические ситуации в семейном воспитании дошкольников. М.: Просвещение, 1990.
27. ПанковаЛ. М. Воспитание внуков. СПб.: Питер, 1998.Психология. Учебник/Под ред. А. А. Крылова. М.; Проспект, 1999.
28. Психология подростка. Психологическая энциклопедия / Под ред. А. А. Реана. СПб.: Праим-Еврознак; М.: Олма-Пресс, 2003.
29. Психология семейных отношений с основами семейного консультирования: Учеб.пособие для студ.высш.учеб.заведений/ Е.И.Артамонова, Е.В.Екжанова, Е.В.Зырянова и др., Под ред. Е.Г.Силяевой.-М.:Издательский центр «Академия», 2005.-192с.
30. РеанА. А. Психология изучения личности: и. СПб., 1999.
31. Реан А. А., Кудашев А. Р., Баранов А. А. Психология адаптации личности. СПб.: Меди­цинская пресса, 2002.
32. Ремшмидт X. Подростковый и юношеский возраст. Проблемы становления личности / Пер. с немецкого. М.: Мир, 1994.
33. Ричардсон Р. Силы семейных уз. СПб.: Акцидент; Ленато, 1994.
34. Сидоренко Е. В. Психологическое знание о личности // Психология: итоги и перспек­тивы. Тез. научно-практ. конф. 28-31 окт. 1996 / Под общей ред. А. А. Крылова. СПб., 1996.
35. Соколова В. Я., Юзефович Г. Я. Отцы и дети в меняющемся мире. М.: Просвещение, 1991.
36. Цукерманис Л., Аугустинавичюте А. Вопросы пола и психогигиена семейной жизни / Культура семейных отношений. М.: Знание, 1980.
37. Шахматов Н. Ф. Психическое старение: счастливое и болезненное. М.: Медицина, 1996.
38. ШнейдерЛ.Б. Психология семейных отношений. – М., 2000.
39. Эйдемиллер Э. Г. Тактика семейной психотерапии при психопатиях и психопатоподоб-ных расстройствах подросткового возраста // Семейная психотерапия при нервных и психических заболеваниях. Л., 1978.
40. Эйдемиллер Э. Г., Юстицкий В. В. Психологическая корреляция делинквентного пове­дения у подростков с отклонениями характера. Исследование механизмов и эффек­тивности психотерапии при нервно-психических заболеваниях. Л., 1982. С. 115— 119.
41. Эйдемиллер Э. Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи. СПб.: Питер, 2000.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ

12
• 3
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• Далее ⇒