Та кількісна характеристика здібностей
Здібності — індивідуально-психологічні особливості людини, що виражають її готовність до оволодіння певними видами діяльності та до їх успішного здійснення.
Здібності — це можливості, а необхідний рівень майстерності в тій чи іншій справі — це дійсність. Здібності виявляються лише в діяльності. Серйозною помилкою педагога є поквапливі висновки, що в якогось учня немає здібностей на тій лише підставі, що той не оволодів ще знаннями, вміннями, навичками. Альберт Ейнштейн свого часу був пересічним учнем, і ніщо, здавалося б, не пророкувало його майбутньої геніальності.
У чому ж виявляється єдність здібностей, з одного боку, і знань, умінь, навичок — з іншого? Здібності виявляються не в знаннях, уміннях, навичках як таких, а в динаміці оволодіння ними, тобто в тому, наскільки за інших однакових умов швидко, глибоко, легко й міцно відбувається процес оволодіння знаннями, вміннями, навичками, істотно важливими для певної діяльності.
Якісна характеристика здібностей включає такі ознаки:
• швидкість засвоєння;
• оригінальність, нестандартність способів виконання;
• підвищена працездатність;
• тривалий, стійкий інтерес;
• знання, вміння, навички, засвоєні за несприятливих умов;
• здатність до швидкого переходу від одного виду діяльності до
іншого.
Отже, під якісною характеристикою розуміють комплекс показників, що забезпечує успіх в освоєнні певного виду діяльності.
Що ж до кількісної характеристики здібностей, то в психології проблема вимірювання кількісних показників здібностей має тривалу історію. Наприкінці XIX — на початку XX ст. ряд психологів (Кеттел, Термен, Спірмен) запропонували використовувати тести розумової обдарованості.
Успішність вирішення питань і задач у тестах обчислюється сумою балів. Це дає можливість визначити /(). Коефіцієнт розумової обдарованості визначається за формулою:
Розумовий вік х 100
| 11,5x100 щ |
фактичний вік дитини ' = 109,5 (високий показник = 120).
Однак науковий психологічний аналіз виявив, що цей коефіцієнт розумової обдарованості є фікцією.
Насправді описана вище сукупність прийомів визначає не інтелектуальні здібності людини, а її обізнаність, уміння, навички. При цьому динаміка засвоєння знань, вмінь, навичок залишається не виявленою.
Л. С. Виготський запропонував виділити дві зони — зону актуального розвитку й зону найближчого розвитку (рис. 6.1).
Розбіжності між результатами самостійного вирішення й вирішення з допомогою дорослого стають важливою складовою
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ
ЗДІБНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
 | |||||
 | |||||
 |
|
частиною загальної оцінки здібностей дитини.
| Рис. 6.1 Співвідношення між зонами розвитку дитини: ЗНР — зона найближчого розвитку; З АР — зона актуального розвитку. |
Найбільш вірний спосіб визначення здібностей — визначення динаміки успіхів дитини в процесі навчання. Максимальна вираженість здібностей — обдарованість, талановитість, геніальність.