ОСОБИСТІСТЬ КЕРІВНИКА ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
У традиціях американського менеджменту є логічним, що лідер і керівник — це, як правило, одна й та ж сама особа. Коли співробітника призначають керівником на якому-небудь рівні управління, бажано, щоб протягом визначеного терміну (як правило, декількох місяців) він зарекомендував себе як лідер. Якщо це йому не вдалося, то за неписаними правилами такий керівник повинен звільнити займане місце для того, хто може стати лідером.
Переваги лідера полягають у тому, що за ним організація визнає моральне право ухвалювати рішення у важливих для неї ситуаціях. Це людина, що займає вершину в ієрархічній градації статусу й престижу членів організації.
Чим же відрізняється керівник-лідер від керівника-адміністратора! Основна відмінність полягає в тому, що лідер не командує, не наказує і «не давить» на працівників заради досягнення яких-небудь, часом далеких від їхнього розуміння цілей, а веде людей за собою на вирішення спільних для даного колективу проблем. Керівника-лідера визначають насамперед такі риси:
• здатність усвідомлювати спільні потреби й проблеми керовано
го колективу та брати на себе ту частку роботи із задоволення
цих потреб й вирішення проблем, чого інші члени колективу
взяти на себе не можуть;
• здатність бути організатором спільної діяльності: керівник-
лідер формулює мету, що хвилює більшість членів колекти
ву, бере на себе відповідальність за створення нехай не всіх,
але обов'язково основних, визначальних умов для досягнен
ня цієї мети; уміє планувати спільну роботу, враховуючи
інтереси й можливості кожного члена колективу; втягує
людей у виконання необхідних для колективу, але не дуже
вигідних для окремих виконавців справ; використовує для
прийняття колективних рішень думки й пропозиції, проти
лежні власній позиції; уміє робити організовані ним справи
цікавими й привабливими для інших людей; планує спіль
ну роботу з урахуванням інтересів і можливостей кожного
члена колективу;
9*
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ
• 
чуйність і проникливість, довіра до людей: він знаходить час,
щоб вислухати людей, і вміє слухати; з ним легко розмовляти
на будь-яку інтимну тему, оскільки він уміє зберігати таємни
ці; лідер знає, у чому полягають інтереси людей, з якими він
зв'язаний по роботі, і готовий їх відстоювати; здатний зро
зуміти труднощі (проблеми) окремої людини; почуває, кому
він потрібний; готовий заступитися за підлеглого, якщо з ним
поводяться несправедливо; здатний розуміти те, про що люди
воліють мовчати; здатний до співпереживання;
• представницькі схильності: він є виразником спільних для
членів колективу позицій. Уміє вловлювати й виражати спіль
ну думку членів колективу з будь-яких важливих для них
проблем; ставить питання про потреби колективу перед керів
ництвом, не чекаючи наказу «зверху»; готовий поступитися
особистими інтересами заради інтересів колективу; є пред
ставником колективу у взаєминах з вищим керівництвом;
• емоційно-психологічний вплив: лідер здатний заохочувати лю
дей до діяльності, не віддаючи прямих розпоряджень і команд;
він вищою мірою наділений «почуттям ліктя», уміє перекону
вати, підтримувати; він має неформальний авторитет (йому
підкорялися б, за ним би йшли, навіть якби він не мав ніякої
керівної посади);
• оптимізм: лідер упевнений, що численні проблеми, що поста
ють перед людьми, можна розв'язати; своїм оптимізмом він
підтримує в людях віру у власні сили.
Над проблемою поєднання двох ролей в одній людині вже не один рік працюють психологи й керівники. Багато залежить також від актуалізації тих чи інших функцій у діяльності конкретного керівника.