Психологічна сутність соціальної організації

Людина може досягнути поставленої мети лише в процесі вза­ємодії з іншими людьми. Форми такої спільної діяльності досить різноманітні. Але всю їх різноманітність можна звести до трьох форм: група, соціальна організація і спільнота.

Соціальну організацію слід розглядати як структуру й систему. Соціальна група є її складовою з властивими їй феноменами.

Усталеним і загальновизнаним є визначення організації як специфічної форми об'єднання групи індивідів (двох і більше),


діяльність яких свідомо координує суб'єкт управління, щоб упоряд­кувати спільну діяльність та успішно досягнути спільної мети.

В основі формування організації лежать два соціальні феномени:

• синергія (об'єднання зусиль учасників організації дає мож­
ливість досягти більш високих результатів, ніж ті, які можна
отримати шляхом простого підсумовування зусиль ізольова­
них індивідів);

• фасилітація ("полегшення зусиль за будь-якої спільної
діяльності^.

Найбільш істотними ознаками організації є такі:

1) цілеспрямованість і системність (наявність мети, система ро-
лей-статусів, синхронність діяльності);

2) поділ праці та високий рівень спеціалізації (поділ праці по верти­
калі й горизонталі, кожен співробітник має свою спеціалізацію);

3) ієрархічна структура влади (у вигляді піраміди);

4) формалізація діяльності (формальна система правил та ін­
струкцій, кожен співробітник є лояльним щодо організації);

5) наявність адміністративної структури, штатних співробіт­
ників і публічного офісу;

6) контакт соціальних ролей (безособистісна орієнтація членів
організації. Кожен клієнт розглядається як нова справа,).
Розглянемо феномени групової життєдіяльності. Д. Майєрс

звів усі людські прояви в процесі спільної життєдіяльності до шести основних групових феноменів:

• феномен соціальної фасилітації. Присутність інших завжди
збуджує і благотворно позначається на вирішенні простих і
звичних справ (у яких домінує правильна відповідь); водночас
заважає вирішенню складних справ (у яких домінує непра­
вильна відповідь або відповіді немає зовсім). Чому нас збу­
джує присутність інших?

Оскільки ми стурбовані, як нас оцінюють інші, остільки вини­кає конфлікт між увагою до інших та увагою до справи;

• феномен соціальних лінощів. Люди докладають менше зусиль,
коли об'єднують свої знання і вміння заради досягнення

12*



ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

спільної мети, ніж у випадку індивідуальної відповідальності, коли добре видно внесок кожного в загальну справу. Чому це відбувається? Люди впевнені, що їх оцінюють лише тоді, коли вони діють поодинці. Групова ситуація зменшує страх оцінки. Коли люди не відповідають за кінцевий резуль­тат, їх особиста відповідальність розподіляється між усіма членами групи. Експериментально підтверджено, що індивіду­альна працездатність у групі із 2 осіб дорівнює 90 %, у групі ж із шести працівників вона падає до 55 %.

Чи завжди проявляються соціальні лінощі? Ні. їх прояв посла­блюється за таких умов:

• якщо спільна діяльність приваблює та захоплює;

• коли члени групи — друзі;

• коли разом трудяться працівники, що належать до колекти­
вістських культур (азіатських);

• коли група складається переважно із жінок;

феномен деіндивідуалізації, або чому разом ми робимо те, чого не робили б поодинці. У групі нормативне стримування іноді слабшає: якщо тиск посилюється, а відповідальність зменшу­ється. Результатом можуть бути дії, що варіюють від легкого порушення заборон (вигуки під час зборів) до імпульсивного самовираження (груповий вандалізм, оргії) і навіть руйнівних соціальних вибухів (вуличні безпорядки). Під феноменом де­індивідуалізації слід розуміти втрату самовладання й острах оцінки, коли нормативне стримування значно слабшає. За яких умов проявляється цей феномен?

1) розмір групи. Чим більша група, тим більше втрачається
самовладання;

2) фізична анонімність і знеособленість. Зімбардо зробив при­
пущення, що знеособленість у великих містах сама по собі
допускає акти вандалізму (приклад з машиною в Нью-Йор­
ку та провінційному містечку Пало-Альто);

3) дії групи, що збуджують та відволікають, створюють ґрунт
для деіндивідуалізації (оплески, спів хором, різні ритуальні
заходи — наприклад, різні секти й релігійні течії);


ГРУПИ І МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ В ТРУДОВОМУ КОЛЕКТИВІ

4) ослаблене самоусвідомлення. Група здатна розбалансувати
поведінку й настанови особистості.

Деіндивідуалізація послаблюється в тому разі, якщо поси­люється самоусвідомлення: перед дзеркалами й відеокаме-рами, перед фотоапаратами, у маленьких селищах, за умови наявності іменних табличок і носіння нестандартного одягу;

5) феномен групового мислення. Для членів групи інтереси
групової гармонії є важливішими за ухвалення реалістич­
ного рішення. Особливо часто це трапляється в діяльності
групи, що приймає управлінські рішення.