ПІДПРИЄМНИЦТВО У ВЕТЕРИНАРНІЙ МЕДИЦИНІ

РОБОЧИЙ ЗОШИТ

З ДИСЦИПЛІНИ

Quot;МЕНЕДЖМЕНТ І МАРКЕТИНГ

У ВЕТЕРИНАРНІЙ МЕДИЦИНІ"

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Студент ______________

Курс _________________

Група ________________

Дніпропетровськ - 2007

Робочий зошит з дисципліни "Менеджмент і маркетинг у ветеринарній медицині" для самостійної роботи студентів / В.В.Зажарський, О.В.Проценко. – Дніпропетровськ, 2007. – 64с.

Робочий зошит призначений для самостійної роботи студентів, при виконанні завдань на лабораторно-практичних і практичних заняттях, при вивченні дисципліни "Менеджмент і маркетинг у ветеринарній медицині".

Рецензент: кандидат ветеринарних наук, професор Лисенко В.В.

Розглянуто і рекомендовано до друку на науково-методичній раді факультету ветеринарної медицини Дніпропетровського державного аграрного університету, протокол № від року.

ЗМІСТ

І МОДУЛЬ

ПІДПРИЄМНИЦТВО У ВЕТЕРИНАРНІЙ МЕДИЦИНІ

Тема 1. ОЦІНКА ЗДАТНОСТІ КОНКРЕТНОЇ ОСОБИ ЗДІЙСНЮВАТИ ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Завдання 1.Провести самоанкетування за анкетою "Чи здатні Ви стати підприємцем?"

Завдання 2. На основі аналізу підсумків анкетування:

- прокоментуйте одержані результати;

- визначте Ваші перспективи щодо можливості набрати більшу кількість балів;

- зазначте, чи маєте Ви бажання стати підприємцем і чому;

- оцініть коректність і повноту поставлених в анкеті запитань.

Підприємництво- особливий вид діяльності людини, направлений на отримання прибутку за рахунок виробленої продукції або виконаної роботи. Кожен має право ним займатися, але не у всіх це виходить, тому перш, ніж відкрити власну справу, уважно вдивіться через призму підприємництва на свої нахили, здібності, талант і досвід.

Для того, щоб визначити, чи є Ви тією людиною, яка може бути підприємцем, необхідно максимально об'єктивно оцінити всі свої сильні і слабкі сторони з погляду підприємця. При цьому важливо бути чесним, оскільки помилки, необ'єктивність у завищенні оцінки можуть мати дуже неприємні наслідки для нової справи.

Наведений нижче перелік питань допоможе Вам оцінити себе як потенційного підприємця (зазначте вибрану вами відповідь на запитання).

Загальний підсумок:

135-155 - природжений підприємець;

110-134 - неординарний підприємець;

90-109 - потенційний підприємець;

менше 90 - підприємництво не для Вас.

Коментарі з окремих питань анкети

1. Упродовж останнього десятиріччя середній підприємець у більшості країн Заходу поступово "помолодшав". Більшість підприємців (понад 45%) розпочинають власну справу, коли досягають 30-річного віку. До цього часу вони встигають накопичити певний капітал і набути відповідного досвіду в тій чи іншій сфері бізнесу.

2. Близько 70% усіх підприємців одружені. Причому більшість процвітаючих підприємців стверджують, що одним з основних факторів їхнього успіху є підтримка чоловіка (дружини).

3. Як показує досвід, підприємець - це, як правило, старша або єдина дитина в сім'ї. Очевидно, що статус старшої дитини формує якості, які необхідні підприємцю.

4. Підприємці вчаться на прикладах. Діти, чиї батьки (або хоча б один з них) мали власний бізнес, більш схильні до підприємництва.

5. Підприємці - вихідці, в основному, з малозабезпечених сімей. Можливо, це пояснює прагнення цих людей одержати максимальну вигоду з обмежених ресурсів.

6. Більшість підприємців мають закінчену університетську освіту. Хоча стереотип недоумка із середньої школи, який будує свою імперію бізнесу, досить популярний у США, але він далеко на правдивий. Успішні підприємці найчастіше мають ступінь магістра. Загалом підприємці визначають цінність освіти, яка допомагає їм створити власну справу.

7. Постійний пошук нового, бажання до змін і вдосконалення - характерні риси підприємців, які відбиваються і на їхній кар'єрі та допомагають їм тривалий час працювати в жорстких рамках корпораційного середовища.

8. Люди з підприємницьким нахилом намагаються утвердитися у своїй економічній самостійності вже в 15-16 років. Саме в цьому віці вони одержують першу оплачувану роботу.

9. Існує досить поширена думка, що головним чином гроші визначають мотиви діяльності підприємців. На це можна заперечувати, що така мотивація необхідна для виживання бізнесу.

Однак, як показують опитування, сучасне підприємництво обумовлене значною мірою іншими причинами: незадоволеністю від роботи на іншого і прагненням якомога повнішої власної самостійності.

10. Підприємці не бояться важкої роботи. Вони мусять працювати стільки, скільки необхідно, скільки вимагає сама робота. Справжні підприємці ставляться до своєї роботи як до творчості, яка вимагає повної віддачі сил, але водночас і дає насолоду. "Вибери собі роботу, яка тобі подобається, і ти не будеш працювати жодного дня у своєму житті" (Конфуцій). Працювати в бізнесі важко, але до того моменту, коли Ви не почнете працювати на самого себе.

11. Не викликає сумніву, що підприємець має бути оптимістом. Однак часто надмірний оптимізм породжує для підприємця серйозні проблеми.

12. Підприємці за своєю природою є незалежними товаровиробниками. Вони дуже неохоче потребують сторонньої допомоги. Стикаючись із труднощами, вони "засукавши рукава", беруться до роботи і не заспокоюються доти, доки їх не переборють.

13. Підприємці люблять змагання. В них їх найбільше цікавить перемога.

14. Звичайно, підприємці не завжди виграють у змаганнях. Якщо очікування підприємців не справджуються, вони підходять до невдач як до нагромадження досвіду. Загроза невдач примушує підприємців робити все, що в їхніх силах аби уникнути їх.

15. Самостійність у прийнятті рішень - характерна риса індивідуального підприємця так само, як і персональна відповідальність.

16. Попри поширеній думці, підприємець - не азартний гравець. Він намагається контролювати ситуацію і по можливості зменшити ризик своєї діяльності. Він швидше поставить на ту гру, в якій бере участь, ніж на ту, на хід якої він не може вплинути.

Наведені коментарі дають Вам можливість поглянути на себе з боку, перш, ніж Ви вирішите відкрити власну справу. При цьому слід зрозуміти, що високі бали зовсім не гарантують успіху в бізнесі, а низькі бали аж ніяк не означають, що ви обов'язково зазнаєте невдачі чи провалу.

Тема 2. МЕХАНІЗМ СТВОРЕННЯ ВЛАСНОЇ СПРАВИ

Мотивація реалізації підприємницької ідеї. Виживання, можливість існувати - найперші завдання більшості організацій бізнесу. Однак, щоб виживати і залишатися сильними, більшість підприємницьких структур вимушені періодично змінювати свої цілі. Так, майже всі організації, які існують заради бізнесу, періодично розробляють нові види продукції чи послуг для своїх споживачів.

В основі мотиваційних процесів будь-якої підприємницької структури лежить результативність і ефективність.

Місце і роль мотивації слід розглядати в системі взаємозв'язаних процесів підприємницької діяльності. Іншими словами підприємницька діяльність являє собою сукупність або суму функцій з управління певною фірмою з метою одержання прибутку.

У теорії менеджменту розроблена концепція, автором якої є Анрі Фаойль. Він вважав, що управляти означає передбачити і планувати, давати розпорядження, координувати, стимулювати і контролювати. І все ж таки основними функціями підприємця-менеджера є: планування, організація, мотивація і контроль. Ці чотири первинні функції менеджменту підприємницької діяльності об'єднані зв'язувальними процесами - прийняттям рішень.

Головним аспектом мотивації підприємницької поведінки суб'єкта бізнесу є одержання максимально можливого доходу, достатнього для забезпечення фінансування певної частки своїх необмежених потреб. Мотивація скеровує підприємницьку поведінку суб'єкта у фазу творчої активності з метою визначення майбутньої сфери прикладання підприємницьких зусиль - це може бути наукова, виробнича, комерційна, фінансова сфери тощо.

Підприємницька поведінка у фазі творчої активності передбачає аналіз і оцінку перспективи нової ідеї. Це ключовий момент мотивації всього підприємницького процесу. Він повинен дати відповідь на питання: чи варто взагалі займатися реалізацією даного задуму? Особливу увагу на цьому етапі слід приділити факторам, які призвели до виникнення нової проблеми, - чи вони пов'язані з прогресом техніки, технології, зміною попиту споживачів, державною політикою чи конкурентами. Від цього залежить розмір частки ринку, на яку можна розраховувати, і період життєвого циклу нового продукту чи послуги, протягом якого вони будуть користуватися попитом і приносити прибуток.

Критерієм переходу підприємницької діяльності в наступну фазу є результат порівняння підприємницького ризику з доступним ризиком, визначеним через ймовірність досягнення кінцевих результатів у вигляді доходу в розмірі, достатньому для покриття всіх здійснених витрат, та одержання нормальної віддачі на цей капітал і "винагороди" за підприємницькі зусилля. Якщо грошовий потік є меншим, ніж вихідний капітал за рік, це створює ефект підприємницького ризику, який відображає небезпеку перевищення витрат на виробництво продукції та її реалізацію над доходом підприємця. Підприємницький ризик можна оцінити за допомогою показників ліквідності, а також коефіцієнта покриття витрат протягом всього періоду здійснення підприємницької діяльності. Якщо цей показник перевищує одиницю - фірма працює прибутково, якщо ні - вона стає збитковою і ризикує збанкрутити.

Наступним кроком суб'єкта підприємницької діяльності є вирішення організаційно-виробничих проблем, пов'язаних з реалізацією ідеї. Основною мотивацією підприємницької поведінки в організаційно-підготовчій фазі виступає усвідомлення створення певних організаційно-виробничих легітимних структур, у межах яких буде відбуватися процес виготовлення товарної продукції чи надання послуги. Тому на першому етапі організаційно-підготовчої фази підприємницька поведінка спрямовується, насамперед, на обґрунтування реалізації ідеї. Основними моментами при цьому є: бізнес-планування, спрямоване на визначення сегменту ринку, його розміру і основних характеристик; маркетингові дослідження на предмет розробки стратегії проникнення на ринок; планування обсягів виробництва чи надання послуг та обґрунтування вибору джерел ресурсозабезпечення, фінансування проекту і визначення підприємницьких ризиків. Наслідком організаційно-підготовчої фази підприємницької поведінки є зареєстроване в державних органах ресурсозабезпечене підприємство з обмеженою чи додатковою відповідальністю, приватне підприємство, яке є відправною точкою для започаткування виробничого процесу виготовлення нового продукту чи надання послуг.

Предметом наступного етапу мотивації є необхідність виготовлення (вироблення) продукту чи надання послуги. Підприємницька поведінка входить у виробничо-управлінську фазу. Саме ця фаза підприємницької поведінки відповідає за забезпечення рівня якості готового продукту чи послуги, які закладені у підприємницькій ідеї. У випадку низької якості продукції чи надання послуг суб'єкт підприємницької діяльності може навіть не вступати в наступну - комерційну фазу поведінки, тому що ймовірність майбутнього споживчого попиту на рівні прогнозованих цін і обсягів продажу чи надання послуг є низькою; економічно доцільніше взагалі припинити виготовлення цього продукту чи надання послуги. Названі міркування спрямовують зусилля підприємця на впровадження заходів щодо забезпечення рівня якості продукту чи послуги.

В результаті завершення виробничої фази суб'єкт підприємницької діяльності переходить у комерційну фазу, де мотивацією його поведінки є необхідність продажу продукції чи надання послуги з метою отримання прибутку. Комерційна фаза проходить у два етапи: етап безпосереднього збуту готової продукції, тобто передачі її споживачам, і етап

оцінки фінансових результатів, і завершується задоволенням особистих чи суспільних проблем.

Завершальною в мотивації підприємницької діяльності є розподільча фаза. На її вході одержаний фірмою прибуток (дохід) розподіляється у передбачувані бізнес-планом канали:

власне споживання (виробниче і особисте), платежі до бюджету, виплати і компенсації, благодійні внески тощо. Це і є кінцевою мотивацією всієї підприємницької поведінки.

Особисті й суспільні інтереси в підприємницькій діяльності. У будь-якому суспільстві всі процеси і всі сфери діяльності взаємозв'язані. Відомо, що економіка визначає основні умови і рівень життя. Підприємницька діяльність практично створила економіку розвинутих країн. Саме бізнес, вміло і ефективно організовуючи працю людей, ресурси, забезпечує нинішній рівень життя цих країн.

За що найбільше критикують підприємців? В основному критика зводиться до того, що для ділових людей суспільні інтереси, і, зокрема піднесення добробуту людей, знаходяться на другому плані. В останній час у високорозвинених країнах широко практикується придбання значної частини акцій робітниками і службовцями компаній, що веде до асоційованої форми власності, коли особисті інтереси підприємницької діяльності збігаються. Добрим орієнтиром для наших підприємців у виборі життєвого кредо буде уривок із спогадів Армада Хамера: "В дитинстві я придумав особисте кредо, яке здебільшого повторював на ніч. Хоч я виріс не в релігійній сім'ї, воно нагадувало молитву, звернення до таємного духу життя, здатного втілювати і наповнювати енергією. Я просив дати мені сили, щоб я міг допомагати достойним людям. Я ніколи не молив про владу, славу або багатство, хоча все це мав у достатку. Сподіваюсь, я ніколи не проявив жадоби. Якби моїм головним прагненням було збагачення, то я міг би стати одним із найбагатших людей світу. Проте я не належу до їх числа. Все своє життя я роздавав частину свого багатства, більше ніж міг підрахувати. На щастя, я завжди мав здатність робити гроші, і в мене залишалось достатньо для інших".

Як вибирають і планують кар'єру в бізнесі? Як початківцям, так і досвідченим діловим людям буде досить корисним ознайомитися з методами і особливостями планування, вибору кар'єри в галузі бізнесу США.

У США досить серйозно відносяться до питань підготовки кадрів для бізнесу. В компаніях розробляються довгострокові програми підготовки спеціалістів, а в середніх і малих фірмах - орієнтовані плани залучення на роботу різних категорій працівників. Якщо говорити про майбутніх кандидатів у бізнесмени або про спеціалістів з питань, необхідних бізнесу, то вони думають про свою кар'єру ще в школі. Дуже змістовно молоді люди, вірніше підлітки, вивчають власні особисті якості й здібності, щоб визначити свою придатність до кар'єри менеджерів або інших фахівців у сфері бізнесу. Визначення цих якостей важливе не лише для того, щоб знати, стане молода людина менеджером великої компанії чи ні. Такі характеристики потрібні й для тих, хто збирається займатися бізнесом або працювати за наймом в середніх і малих фірмах.

За словами одного американського спеціаліста, є три основні переваги правильного вибору кар'єри: велике особисте задоволення, значна матеріальна винагорода і великий суспільний вклад.

При визначенні своїх якостей і здібностей головну увагу слід приділяти своїм сильним і слабким, з точки зору професійних здібностей, інтересам, розумовому розвитку, нахилу до виконання фізичної або інтелектуальної роботи, з'ясуванню характеру.

Ця фаза досить складна і пов'язана з одержанням чесних, об'єктивних відповідей на поставлене питання, наприклад:

- я надаю перевагу праці з речами і предметами, ідеями або людьми (чому більше);

- чи хочу я бачити фізичний результат своєї праці?

чи можу я впоратись з роботою, для виконання якої необхідна фізична сила?

Слід відмітити, що особливе значення для вибору кар'єри в бізнесі має чесний аналіз здібностей до керівної роботи.

Які якості потрібні підприємцю? Для того, щоб займатися підприємництвом, необхідно володіти певним набором якостей, без яких шанси на успіх підприємства досить обмежені. Уявімо собі всі відомі нам випадки успішної діяльності колгоспу, радгоспу, заводу, бригади чи фірми.

Напевно, в більшості випадків всі ці успіхи були пов'язані з особистістю окремих людей, підприємницькі якості яких дали змогу досягти успіхів в умовах адміністративно-командної системи управління.

Які якості повинні бути в підприємця? На це питання відповідь дає один із американських підприємців. На його думку, підприємцю, як і провідному бізнесмену фірми, потрібно мати сильний характер, чесність, сміливість у прийнятті рішення, відповідальність, які неможливо замінити нічим. Для жителів США це - сильний характер, чесність, почуття відповідальності, обов'язковості. Для жителів України - комерційна кмітливість, хитрість, вміння ловчити, комбінувати.

Судячи з багатьох американських досліджень, найбільш важливими якостями для людини, яка готується стати підприємцем, є оцінка адекватності йти на ризик. Бізнес нагадує азартну гру, тому будь-який підприємець під час прийняття різних рішень ризикує. За американськими стандартами, всі люди поділяються на дві категорії: ризикові і більш обережні, які йдуть на прийняття рішень з мінімальними шансами на ризик. Ризик - це невизначеність в одержанні доходу взагалі або в одержанні того розміру доходу від інвестицій, на який розраховує підприємець. Велике значення в підприємництві має облік ризику при організації нового бізнесу. В умовах повної самостійності та економічної незалежності підприємець бере на себе весь ризик, і будь-яка помилка у визначенні виду прибутку і обсягів його виробництва, ціни на нього або невірне управлінське рішення можуть закінчитися крахом.

Кожен підприємець повинен знати, до якої категорії людей він належить: до людей з підвищеним рівнем бажання йти на ризиковані проекти, або ж мати справу з бізнесом з невели­ким ступенем ризику.

Для того, щоб визначити, чи є Ви тим типом людини, яка може мати приватну справу, необхідно об'єктивно оцінити всі свої сильні і слабкі особливості. При цьому слід бути чесним, тому що помилки, необ'єктивність або завищення при оцінці якостей можуть мати несприятливі наслідки для всієї наміченої справи. В розвинутих країнах користуються багатьма тестами для допомоги у визначенні того, чи підходить особа для самостійного ведення бізнесу. Система оцінок за підсумками тесту повинна дати загальне уявлення про потенціал майбутнього підприємця.

Розглянемо приклад тесту.

Як користуватися даним тестом? Спочатку уявіть Ваші власні оцінки у відповідних клітинках, потім, рухаючись зліва направо, відмітьте значення в балах кожної колонки (4,3,2,1). Після підрахування Вашого потенціалу володіння і управління власною справою, оцінка може бути: відмінною (25-28 балів), дуже доброю (21-24 бали), доброю (17-20), середньою (13-16), поганою (12 і нижче балів).

Тест на визначення рис підприємця

Іншими необхідними якостями підприємця є концептуальне розуміння інформації, творчий підхід до бізнесу, ініціатива і натхнення. В умовах інформаційних потоків людині важко управляти інформацією, відрізняти основне від побічного. Тому підприємцю дуже важливо оволодіти інформаційною культурою, що в наших умовах - досить не просто. Важливо не тільки знати і розуміти цифри, факти і події. Для цього все більше використовуються комп'ютери або ж різного роду досьє. В підприємництві дуже ціняться люди, які можуть коротко і ясно викласти складні проблеми. Багато талановитих людей зазнали поразки в бізнесі тому, що не змогли донести свої ідеї до свідомості людей з меншими інтелектуальними даними. Бізнесмени відрізняються один від одного національними особливостями, рисами характеру, але головне те, що в них спільне - їм всім властиві ініціатива і натхнення. Особиста ініціатива має вирішальне значення в підприємництві, оскільки підприємець робить все, що хоче без підказок і будь-яких наказів тому, що він починав робити все сам. Успіх приходить лише в тому випадку, якщо ініціатива є конструктивною, іншими словами підприємцю потрібно дослідити проблеми, спланувати свої дії, експериментувати і працювати за своїм бізнес-планом. Якщо говорити про натхнення, то в підприємництві воно приносить результат. Історія знає чимало прикладів, коли освічені люди, випадково спостерігаючи окремі явища природи, приходили до відкриттів, які стали основою їхнього бізнесу, що мало величезне значення для розвитку сучасних галузей промисловості. Наприклад, Рудольф Дизель, спостерігаючи використання тубільцями бамбукових трубок для випускання вогню, прийшов до ідеї дизельного двигуна. Чарльз Гудіар звернув увагу на те, що відбувається з гумою, насиченою сіркою, якщо її залишити біля вогню, і відкрив явище вулканізації, що привело до утворення відомої сьогодні в світі фірми виробника гуми "Гудіар".

Чи можна навчитися підприємництву? Головне, що відрізняє наших ділових людей і підприємців від їх колег з економічно розвинених країн - це, перш за все, майже повна відсутність елементарних знань у галузі бізнесу. Ситуація нагадує становище, коли люди, не знаючи елементарних арифметичних правил, намагаються пояснити, розв'язати складне математичне рівняння. Крім того, нашим бізнесменам не вистачає навичок, практики і вміння ведення бізнесу, без чого володіння навіть широкими знаннями в різних сферах бізнесу не має великого сенсу.

Може й вірно, що підприємцем необхідно народитися, маючи на увазі наявність певних природних задатків. Проте історія зарубіжного підприємництва, і насамперед американського, свідчить, що найталановитіші бізнесмени зазнавали невдач через те, що нехтували правилами постійного навчання і вдосконалення. Наприклад, нехтування Форда-старшого основними принципами менеджменту, недооцінка робіт у галузі маркетингу, опора лише на свою інтуїцію і талант, призвели до того, що з компанії пішли до конкурентів найбільш здібні спеціалісти, і фірма втратила свої позиції до кінця 20-х років.

Сьогодні підприємець - це не просто власник будь-якої справи. Сьогодні підприємець повинен знати дуже багато. Час неграмотних, але досить здібних підприємців, пройшов. Методи, принципи, правила, прийоми теорії і практики бізнесу підприємницької діяльності можна вивчити. Але, як і в інших спеціальностях, людина, яка отримала необхідний обсяг знань в галузі бізнесу, не стане вдалим підприємцем без досвіду.

Тема 3. ОРГАНІЗАЦІЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ В СФЕРІ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

У ринковій економіці підприємництво і бізнес визначають економічну діяльність суб'єктів виробництва, виконання робіт, надання послуг, торгівлі з метою одержання прибутку.

Для здійснення своєї діяльності суб'єкти створюють підприємства. Отже, підприємство є основною формою здійснення підприємництва, тобто бізнесу.

Відповідно до масштабів діяльності бізнес поділяють на великий, середній і малий.

Великий бізнес - властивий підприємствам та об'єднанням, які вирішують загальносуспільні проблеми в енергетиці, транспорті, зв'язку, виробництві засобів виробництва тощо. Вони здійснюють діяльність за рахунок самоокупності і, як правило, мають певний запас фінансової міцності і міцну та належну матеріально-технічну базу, стійкі в економічному плані, особливо за рахунок зовнішніх зв'язків, володіють сильними підрозділами менеджменту і маркетингу.

Середній бізнес - це бізнес сільськогосподарських підприємств, акціонерних і інших товариств, приватно-орендних підприємств, агрофірм і інших формувань, діяльність яких спрямована, в основному, на задоволення соціально-побутових та культурних потреб громадян.

Малий бізнес - це сукупність малих і середніх приватних підприємств, що прямо не входять ні в одне монопольне об'єднання і виконують підпорядковану по відношенню до монополії роль в економіці, тобто малий бізнес - це діяльність будь-яких малих підприємств та окремих громадян (фізичних осіб) з метою отримання прибутку. Практично, це будь-яка діяльність зазначених суб'єктів господарювання, спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

Суб'єктами малого бізнесу є зареєстровані у встановленому порядку фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а також юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми власності.

У світовій практиці не існує загальноприйнятих критеріїв, які б дали можливість віднести підприємства до малого чи середнього бізнесу. Кожна країна використовує окремі ознаки віднесення підприємств до категорії малих. За оцінками експертів Світового банку, тільки в країнах, що розвиваються, існує близько 50 визначень малого підприємства. Серед них можна виділити три підходи до визначення малих та середніх підприємств: кількісний, якісний і комбінований.

За кількісним підходом найчастіше використовують такі критерії, як кількість зайнятих працівників, обсяг продажу, балансова вартість активів. Іншим підходом, яким користуються при визначенні малих підприємств, є якісний, який налічує 5 ознак: невелика кількість виробленої продукції (послуг); невеликі ресурси (людські ресурси, капітал); менш розвинута система управління; не систематичність менеджменту; головні управлінські посади і більшість акцій повинні утримуватися засновниками підприємства або їх родичами (використовують Нідерланди).

В Україні для визначення статусу малих підприємств прийнятий тільки один кількісний варіант - кількість працівників. У 1991 р. був прийнятий Закон України "Про підприємства в Україні", згідно з яким до малих підприємств належать новостворені і діючі підприємства з чисельністю працюючих: у промисловості і будівництві - до 200 чол., в інших галузях виробничої сфери - до 50 чол.; в науці та науковому обслуговуванні - до 100 чол.; у галузях невиробничої сфери - до 25 чол.; в роздрібній торгівлі - до 15 чол.

Малий бізнес є найбільш доступною сферою підприємницької діяльності для досить широкого кола громадян у різних сферах виробництва, надання послуг, торгівлі, посередництві.

Малий бізнес у сфері ветеринарної медицини полягає у створенні приватних ветеринарних аптек, кіосків, приватних ветеринарних лікарень тощо.

Світовий досвід господарювання свідчить, що мале, середнє та велике підприємство не взаємовиключають, а доповнюють одне одного. Найважливішою складовою ринкової економіки має бути існування та взаємодія багатьох великих, середніх та малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Відокремлення малих підприємств у світовій практиці має мету надання їм різнобічної державної підтримки. Маті формування, на відміну від великих підприємств, не володіють широкими можливостями започаткування своєї діяльності та страхування її від різних видів ризику. Враховуючи це, в багатьох країнах світу створені спеціальні державні, напівдержавні громадські та комерційні структури, які покликані

здійснювати підтримку малого бізнесу в різних формах і напрямах - від інвестиційних внесків у рамках відповідних державних чи регіональних програм до навчання бізнесменів (підприємців), створення технополісів і наукових парків. З цією ж метою діє розгалужена мережа міжнародних організацій - від Всесвітньої асоціації малих та середніх підприємств до європейських та інших регіональних фондів підтримки та навчання.

Так, в США ще в 1953 р. була створена Адміністрація малого бізнесу, що покликана надавати підтримку регіональним програмам розвитку малого бізнесу, займатися підготовкою підприємців, фінансувати проведення наукових досліджень у цій сфері, забезпечувати через банки і фонди податково-кредитні пільги малим підприємствам та надавати їм позики, проводити конференції і семінари, визначати взаємовигідні зв'язки з великими підприємствами, допомагати через міжнародні організації країнам, що розвиваються, у становленні приватного підприємства і малого бізнесу.

Для малого бізнесу головним є стійке, стимулююче оподаткування, захист і підтримка, в рамках яких малі підприємства можуть розраховувати на стійкість і можливості приватного нагромадження. Тому законодавством багатьох розвинутих країн з ринковою системою господарювання з метою підтримки малих підприємницьких структур на початковому етапі їх становлення передбачені відповідні податкові пільгові умови.

Малий бізнес є найбільш доступною сферою підприємницької діяльності для досить широкого кола громадян у різних сферах виробництва, надання послуг, торгівлі, посередництві. Більше того, є коло питань, які краще вирішувати у сфері малого бізнесу.

Нині малий бізнес є необхідною складовою процесу формування державності України, реформування її економіки з позиції створення правового ринкового господарства, стабілізації економіки і забезпечення необхідних умов для її становлення та подальшого підйому.

Права та законні інтереси суб'єктів малого бізнесу забезпечуються шляхом здійснення підприємницької діяльності без отримання спеціального дозволу, крім випадків, передбачених законодавством.

Державна підтримка малого бізнесу здійснюється Державним комітетом України з питань розвитку підприємництва, а також іншими органами виконавчої влади.

Метою малого бізнесу є:

- одержання прибутку;

- збереження певного виду діяльності;

- можливість самостійно приймати рішення;

- набуття певного громадського становища в суспільстві;

- відчуття задоволення життям.

Організація діяльності в сфері малого бізнесу підпорядкована загальним вимогам щодо підприємництва. Основними серед них є такі:

- обов'язкова реєстрація підприємства за умов здійснення виробничих, посередницьких функцій та надання послуг на основі обмінних операцій;

- дотримання чинного законодавства при найманні робочої сили;

- подання декларації про фінансовий стан підприємства податковій інспекції та дотримання вимог якості при здійсненні діяльності в сфері виробництва харчових продуктів (переробка сировини, громадське харчування);

- повна особиста і майнова відповідальність підприємця за борги перед кредиторами всім своїм майном (житло, машини, інша власність).

При організації малого бізнесу необхідно знати певні закономірності його розвитку. До найбільших складових малого бізнесу відносять такі: підприємницька ідея, наявність компаньйонів (партнерів), постачальники і покупці, конкуренти.

Підприємницька ідея як основа інновації - найбільш дефіцитний ресурс і потребує творчого підходу до його пошуку. Вона передбачає необхідність відповіді на питання: куди вкласти працю, гроші, капітал, щоб одержати максимальний прибуток з мінімальним ризиком?

Джерелами первинного капіталу можуть бути:

- власні нагромадження грошей - частка заробітку після задоволення побутових потреб;

- об'єднання сімейних надходжень і заощаджень;

- об'єднання заощаджень та капіталів запрошених до діяльності партнерів;

- позики під поручительство та майно.

Слід мати на увазі, що рівень можливого прибутку і капітал перебувають майже в прямій залежності від ризику. Найменший ризик - вкласти гроші в надійний банк під гарантовані проценти, придбати певні засоби виробництва, що користуються підвищеним попитом, або земельну ділянку та здати її в оренду. Доход може значно збільшитися, але разом з цим зростає і ризик. Чи зможе орендар ефективно використати засоби виробництва та землю, чи він не збанкрутує?

Мета підприємця - це бажання багаторазово збільшити свій капітал. Для прийняття рішень в умовах ризику необхідно врахувати такі його правила і прийоми: не ризикувати більше, ніж дозволяє власний капітал; передбачити наслідки ризику; позитивне рішення приймається тільки за відсутності сумнівів; не ризикувати великим заради малого; не можна вважати, що завжди існує тільки одне рішення, можливо є й інші варіанти. Тому необхідно різнобічно проаналізувати, куди вкласти свій капітал, визначити можливу потребу в тому, що передбачається виробляти. Першочерговим завданням підприємця є прогнозування виду діяльності в порівнянні з наявністю коштів (капіталу) та можливостями їх додаткового залу­чення за рахунок інших джерел.

Під партнерством розуміють об'єднання зусиль і засобів індивідуальних підприємців, коли дві або більше особи спільно займаються підприємницькою діяльністю з метою одержання прибутку. Винагорода та можливі збитки розподіляються між партнерами за попередньою домовленістю пропорційно до частки капіталу з урахуванням трудової участі. Рішення щодо управління, наймання робітників та спеціалістів приймається спільно.

Партнерство встановлюється шляхом укладання договору (угоди), в якому обумовлюються основні параметри спільної діяльності, розміри внесків, обов'язки кожного партнера щодо виконання певних функцій та управління діяльністю, прийняття рішень, розподілу прибутків та витрат, інші правові аспекти.

Кількість партнерів не обмежується. Переваги партнерства над індивідуальним підприємцем полягають у тому, що:

- збільшується розмір капіталу, а це дає змогу збільшити масштаби діяльності;

- прилив нових сил сприяє розширенню видів діяльності та підвищенню їх ефективності;

- спеціалізуються функції партнерів відповідно до здібностей кожного, звідси менше психологічне навантаження на кожного з них;

- у випадку вибуття партнера є можливість викупити частку його капіталу.

До недоліків партнерства можна віднести те, що для прийняття рішень потрібна згода всіх учасників, а це знижує оперативність та певною мірою ускладнює визначення мети цих рішень.

Постачальники і покупці. Важливе значення після визначення діяльності має вибір постачальників обладнання, сировини та матеріалів і організація постачання в цілому. Основні зусилля в цій сфері спрямовуються на пошук найдешевших джерел сировини, матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції. Воно не повинно здійснюватися за рахунок зниження якості чи порушення строків постачання. Слід налагодити постійні довгострокові відносини з кількома постачальниками, створюючи для них гарантований ринок.

Лише за цих умов постачальник буде зацікавлений у співробітництві, він швидше піде на зниження до певної межі ціни за гарантії збуту продукції. При довгострокових стабільних договорах постачальники розглядаються фірмами як їх виробничі підрозділи. Це дає змогу за чітких умов постачання обминати склади і постачати сировину безпосередньо на виробничі ділянки за принципом постачання "з коліс", точно в строк. У такому випадку постачальник і споживач діють узгоджено між собою і допомагають один одному.

Постачання тісно пов'язане з реалізацією товару. Якщо останній нагромаджується на складах і не має постійного стабільного збуту, тоді виробник затоварюється, його оборотні кошти зменшуються, виробництво втрачає ритмічність, зростають витрати. Пошук постійного покупця, просування свого товару чи послуги на ринок - невід'ємна складова діяльності підприємця. У визначенні майбутніх споживачів першим кроком є складання списку потенційних категорій покупців запропонованого товару чи послуги. Наступною умовою буде встановлення пріоритетності найбільш ймовірних споживачів залежно від існуючого попиту на подібний товар чи послугу.

При складанні списку індивідуальних покупців потрібно визначити перелік осіб, від яких можна одержати інформацію про покупця. Серед таких осіб є родичі, сусіди, приятелі, колеги по роботі, продавці подібних товарів, лікарі, поштарі, служби комунальних послуг.

Конкуренти. Свобода одного підприємця передбачає також свободу інших, які вільні купувати або не купувати його товар, пропонувати за нього свої ціни, продавати потрібне йому також за своїми цінами, диктувати свої умови угод. При цьому ті, з ким доводиться вступати у взаємовідносини, прагнуть, насамперед, до власної вигоди, а вигода одних може обертатися збитками для інших, тобто підприємець-конкурент взагалі прагне витиснути свого опонента з ринку.

Отже, освоюючи малий бізнес, необхідно пам'ятати про ризик, вміти використовувати переваги партнерства, оцінювати рівень конкурентоспроможності свого товару чи послуги, прагнучи до його підвищення.

Тема 4. ВИКОРИСТАННЯ КОМП'ЮТЕРНИХ ПРОГРАМ ПРИ ВЕДЕННІ ПРИВАТНОГО БІЗНЕСУ В ВЕТЕРИНАРНІЙ МЕДИЦИНІ

(на прикладі програм MS Excel та "Лайтик-Магазинчик")

На сучасному етапі економічного розвитку успішне ведення приватної комерційної діяльності неможливе без використання комп'ютерної техніки та сучасного програмного забезпечення. Насамперед використання комп'ютерної техніки допомагає приватному підприємцю у веденні бухгалтерського та складського обліку, полегшує контроль за товарними та грошовими потоками та створення чіткої та повної звітності з фінансової діяльності підприємства. На ринку існує велика кількість програмного забезпечення різної якості, вартості та призначення. Програмні продукти для ведення бухгалтерського та складського обліку можна умовно розділити на три великі групи. Перша - універсальні, неспеціалізовані офісні пакети, які можна використовувати при веденні приватної підприємницької діяльності (програми MS Office, зокрема MS Excel). Такі програми не є спеціалізованими, але з успіхом можуть використовуватись у підприємницькій діяльності і в малому бізнесі. Другий різновид програмного забезпечення можна охарактеризувати як безоплатні або умовноплатні спеціалізовані програми для ведення бухгалтерського та складського обліку. Такі програми не потребують глибоких спеціальних знань і створені для малого бізнесу. Як правило, такі програми мають зручний інтерфейс, пояснення - прості у використанні та не потребують великої кількості ресурсів комп'ютера. Це, наприклад, програми "Домашняя бухгалтерия", серія продуктів "Лайтик" та багато інших. До третьої групи можна віднести професійні бухгалтерські програми, такі як "1С-Бухгалтерия" та "1С-Предприятие". Це професійні бухгалтерські програми, що мають великий комплекс можливостей і практично дозволяють повністю охопити всі сфери діяльності підприємства.

Розраховані такі програми на великі підприємства різного профілю, великі торгові заклади. Необхідним для використання таких програм є професійне їх налаштування та спеціальна освіта.

Для ведення малого бізнесу корисно буде оволодіти навичками та прийомами роботи з універсальними офісними програмами та напівпрофесійними програмами для бухгалтерії малого підприємства. Розглянемо програми MS Excel та «Лайтик-Магазинчик».

MS Excel- це редактор електронних таблиць. Дані в цій програмі можуть бути представлені у вигляді цифрових значень та тексту, але насамперед - це потужне середовище для створення електронних таблиць, баз даних, математичної обробки даних, створення діаграм та графіків.

При веденні підприємницької діяльності MS Excel можна використовувати для зберігання інформації (наявність товарів на складі і т. д.), створення прайс-листів, ведення первинного обліку при роздрібній торгівлі.

При використанні формул перерахунку в MS Excel зникає необхідність постійних перерахунків вартості та ціни товару, постійні звірки наявності товару. При внесенні первинних даних у електронну таблицю та введенні необхідних формул перерахунки здійснюються автоматично.

У програмі існує зручна система пошуку. При введенні ключового слова (наприклад, назва препарату) або числового значення (ціна, код препарату, дата поставки) програма миттєво показує відповідні текстові або числові значення.

При цьому програма MS Excel є дуже простою в користуванні і не потребує спеціальних комп'ютерних знань. У наш час переважна більшість пропозицій (прайс-листів), що поширюються на електронних носіях (інтернет, розсилки постачальників), виконані у програмі MS Excel.

Розберемо основні прийоми роботи з MS Excel на прикладі створення прайс-листа з пропозиції ветеринарних препаратів і інструментів та складської відомості аптечного пункту.

Прайс-лист являє собою документ, в якому підприємство визначає свою пропозицію щодо певних товарів та послуг, що є предметом її діяльності. В цьому документі зазначається код, назва товару (послуги), одиниці виміру (кг, упаковки, флакони, літри і т.д.), кількість наявних одиниць (за потребою), ціна за одиницю товару, умови отримання знижок, якщо такі є. Найчастіше така інформація подається у вигляді таблиці. Лист MS Excel являє собою таблицю, яка складається з 65536 рядків та 256 стовпчиків. Кожна комірка позначається числом (вертикаль) та буквою (горизонталь), наприклад А1...А22....А100, А1...Е1...К1, F10...G11. Ширину та висоту комірок можна змінювати, а також об'єднувати.

Введення в графу "ціна від 10 штук" формули, яка буде зменшувати ціну на 5 %, дозволяє автоматично перераховувати ціну з урахуванням знижки. Один раз написана формула шляхом копіювання вводиться в усі комірки стовпчика і в подальшому розрахунок відбувається автоматично. У подальшому, при внесенні змін можна змінювати лише числові значення ціни і знижка буде вираховуватись автоматично.

У MS Excel є можливість оформити документ з використанням різних шрифтів та кольорів для більш зручного сприйняття. Зафіксувати верхні рядки (так звану "шапку") з назвами стовпців можна, використавши функцію "Разделить/Закрепить областе" в меню "Окно". В такому разі потрібні рядки завжди будуть знаходитися у полі зору, що полегшує перегляд документа в електронному вигляді.

Однією з особливостей роздрібної торгівлі товарами ветеринарного призначення є великий асортимент препаратів та ветеринарних засобів. За допомогою програми MS Excel можна значно полегшити пошук наявних препаратів за запитом та перевірку їх наявності, контроль за рухом товарів. Для цього достатньо створити відомість товарів в електронному вигляді, лист чи документ MS Excel, який би містив необхідну інформацію.

Наприклад, до відомості можна внести код, дату приходу, номер товарної накладної, за якою цей товар був поставлений, назву товару, закупівельну та роздрібну ціни (при цьому достатньо ввести формулу, яка б враховувала торгову націнку, і перерахунок ціни буде здійснюватись автоматично при введенні нової закупівельної ціни), наявність товарів та залишок. У такий спосіб завжди можна мати можливість дуже швидко отримати необхідну інформацію та поновити її.

Пошук по листу MS Excel здійснюється за допомогою комбінації клавіш Ctrl+F. При введенні в поле пошуку комбінації букв (назва) чи цифр (номер, дата) MS Excel миттєво знаходить та показує всі відповідні комбінації.

Такими є основні можливості програми MS Excel та прийоми роботи з нею, які можна використати у веденні приватної підприємницької діяльності.

Крім того, подібним чином можна вести облік руху медикаментів в господарстві, установі ветеринарної медицини, створювати інші бази даних тощо.

Тема 5 ПРИВАТНА ПРАКТИКА У ВЕТЕРИНАРНІЙ МЕДИЦИНІ

Заняття 1.Індивідуальна трудова діяльність лікаря-підприємця ветеринарної медицини. Права лікаря-підприємця ветеринарної медицини. Обов'язки лікаря-підприємця ветеринарної медицини. Правила надання платних послуг у ветеринарній медицині (лекційний курс).

Заняття 2.Підготовка заяви про державну реєстрацію приватної практики у ветеринарній медицині та складання абонемента на гарантійне ветеринарне обслуговування тварин.

Підготовка заяви про державну реєстрацію приватної практики у ветеринарній медицині. Умови завдання. Лікар ветеринарної медицини Петренко Юрій Миколайович, 1973 року народження, закінчив Дніпропетровський державний аграрний університет у 1997 році. Працював головним лікарем ветеринарної медицини сільськогосподарського підприємства АФ "Зоря" впродовж 10 років. Петренко Ю.М. має виробничу базу (клініку ветеринарної медицини, манеж, обладнаний для прийому тварин, необхідний набір медикаментів, біопрепаратів, деззасобів, ветеринарні інструменти і обладнання), отримав ліцензію на діяльність у ветеринарній медицині на 2006-2010 рр., дозвіл санітарно-епідеміологічного нагляду, висновок управління внутрішніх справ районної адміністрації.

Методика виконання. Заява оформляється на фірмовому бланку районної адміністрації.

Зразок

Голові ____________________________________

Дніпропетровської області ___________________

лікаря ветеринарної медицини _______________,

який проживає за адресою: __________________

__________________________________________,

Паспорт серії ______, № ____________________,

Виданий _________ р. ______________________

РВДМУ УМВС України в Дніпропетровській області

ЗАЯВА

Прошу Вас зареєструвати мене лікарем-підприємцем ветеринарної медицини і видати свідоцтво про державну реєстрацію.

До заяви додаю:

- копію диплома лікаря ветеринарної медицини, який я отримав у _________________

_______________________________________________________ в _________ році;

- ліцензію обласного управління ветеринарної медицини на приватну практику у ветеринарній медицині у _____________________________________ ;

- дозвіл районного санітарно-епідеміологічного нагляду;

- дозвіл районної протипожежної охорони;

- довідку про наявність необхідної виробничої бази для проведення приватної ветеринарної практики.

______________ р. (Підпис)

• ⇐ Назад
• 3
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• 91011
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• 17
• 18
• Далее ⇒