Основні підходи до управління закладом освіти.

У науковій літературі поняття “підхід” трактується як:

Інтуїтивний підхід – це управління на основі відчуття.

Інтуїція – це відчуття, безпосереднє бачення істини за допомогою почуттів, без логічного доведення. Синонімічний ряд: раптова згадка, інсайт. У світовій філософії і психології ставлення до інтуїції було досить поважним ще з часів Декарта. Проте, коли про управлінця говорять, що він працює інтуїтивно, то тим самим дають негативну оцінку. Управлінські рішення, які приймаються на основі інтуїції, вважаються неповноцінними. Проте інтуїція виникає, розвивається на основі освіти, знань, ерудиції, попереднього досвіду. П.П.Блонський відмічав, що вона знає кого відвідувати, тому голову невігласа обходить. Процес нетривіального рішення напряму пов’язаний із інтуїцією. В управління школою виникає безліч проблем, ситуацій, коли відсутні об’єктивні критерії для їх оцінки. Саме в критичних, екстремальних умовах інтуїція допоможе відчути неблагополуччя, допоможе знайти вихід.Але інтуїтивний підхід не може бути основним в повсякденній роботі керівника, так як:

а)інтуїція може обійти керівника в потрібний момент;

б)інтуїція дозволяє схопити ідею, образ, а управлінській роботі постійний ланцюг “дрібничок”;

в)інтуїція ніколи не замінить глибокий аналіз4

г)інтуїцію можна переплутати із імпульсивністю і прийняти рішення під впливом гніву, радощів, жалощів тощо.

Емпіричний підхід – це процес спроб та помилок.

Звичне тлумачення: емпіричний – заснований на досвіді. Керівники дуже вірять у здоровий глузд та власний досвід. Цей метод домінує в діяльності досвідчених керівників, практиків, які ігнорують наукові знання, літературу. Саме про таких керівників писав К.Ушинський в статті “О пользе педагогической литературы”: “Он начинает с какой-то злобой смотреть на всякую педагогическую книгу, если бы она как-нибудь, сверх всякого ожидания, и попалась ему под руку, он видит в ней дерзкую нарушительницу свого долголетнего спокойствия. Трудно уже тогда убедить его, что его одиночная, недолголетняя опытность хотя бы ей было 40 или 50 лет, ничто перед опытом нескольких столетий, в котором сосредоточились результаты бесчисленного множества, по крайней мере, таких же, как и он, педагогов, между которыми было много замечательных талантов и необыкновенных личностей”.

Позитивне емпіричного підходу:

-дозволяє швидко реагувати на події;

-дозволяє швидко аналізувати ситуацію і приймати рішення;

-дозволяє впевнено себе почувати;

-дозволяє швидко знаходити плідні ідеї, оптимальні шляхи.

З огляду на це, досвід – річ незаперечна.

Негативні та слабкі сторонни емпіричного підходу:

-обмеженість, певне невігластво керівника;

-недорозвинене мислення, невміння здійснювати такі операції, як аналіз, синтез, абстрагування, індукцію, дедукцію тощо.

Відтак, з позиції “здорового глузду”, Сонце повинно обертатись навколо Землі, а не навпаки. Але саме відмовившись від очевидного, Коперник довів геліоцентричну побудову Сонячної системи. Тому – не вірте здоровому глузду!

У східному прислів’ї говориться: не можна йти вперед з головою, повернутою назад. Не можна управляти, постійно озираючись: як було, як чув, як казали, як реагували... К.Ушинський виказав чудову думку, яка в рівній мірі має відношення і до управління закладом освіти: “Одна педагогічна практика без теорії – те ж, що знахарство в медицині”.

Науковий підхід – це підхід з точки зору наукових засад. Наукових підходів досить багато. Проте їх об’єднує те, що вони:

а)викладені у вигляді теорій;

б)мають вихідні положення, принципи, доведені дослідницьким шляхом;

в)доведені під час спеціально організованих експериментів або підтверджені досвідом.

Науковий підхід не виключає інтуїцію. Навпаки, він перевіряє, обґрунтовує здогадку, робить інтуїтивне рішення керівника усвідомленим. Наукова гіпотеза – це наукове припущення. В ньому теж певний процент інтуїції. Емпіричний підхід повністю поглинається науковим. Саме через практику роботи, досвід перевіряються всі наукові ідеї та теорії. В.Сухомлинський стверджував: “Ідеї без конкретних справ перетворюються на пустоцвіт”.

Таким чином, науковий підхід слід вважати основним в професійній діяльності менеджера освіти.

Наукові підходи утворюють певні моделі управлінської діяльності:

- системний підхід;

- ситуаційний підхід ( адаптивне, оптимізаційне управління);

- програмне управління;

- цільове управління;

- програмно-цільове управління;

- управління за кінцевими результатами;

- кібернетичне управління;

- діалогічне, колегіальне, партисипативне управління;

- управління розвитком закладу освіти;

- управління якістю освіти;

- адаптивне управління;

- фасилітативне управління;

- рефлексивне управління;

- особистісно-орієнтоване управління;

- оптимізаційне управління;

- демократичне управління;

- управління інноваційними процесами тощо.

• ⇐ Назад
• 1
• 234
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• Далее ⇒