Вікові особливості переломів
Дитячі переломи:
- підокісний перелом - по типу “зеленої гілки” ( з одного боку цілісність кортикального шару порушується, а з протилежного боку порушень немає), окістя залишається цілим, зміщень немає.
- вколочені переломи - коли лінія перелому має вигляд ділянки підвищеної щільності.
- епіфізіоліз, остеоепіфізіоліз - лінія перелому проходить біля зони росткового хряща і діагностується за зміщенням ядра осифікації відносно метафіза. Часто епіфізіоліз комбінується з переломами метафіза - остеоепіфізіоліз.
Переломи у похилому віці.
Внаслідок розвитку фізіологічного системного остеопорозу переломи можуть виникати при дії незначних травмуючих чинників. При цьому часто бувають багатоуламкові, а іноді і множинні переломи.
Загоєння переломів кістоквідбувається шляхом утворення мозолей.
1. Сполучнотканинна мозоль - утворюється в місці перелому протягом 7-10 днів після травми.
2. Остеоїдна мозоль - перехід сполучної тканини в остеоїдну, з утворенням остеоїдних трабекул.
3. Кісткова мозоль - процес звапнення остеоїдної тканини, триває від 3-4 тижнів до 8 місяців (в залежності від величини кістки, особливостей перелому та віку хворого). Через 4-8 місяців лінія перелому зникає, настає консолідація відламків. (див.мал.14.6.)
4. Зворотній розвиток мозолі - мозоль частково розсмоктується, починаючи з периферії, її структура набуває кісткової будови протягом 1-2 років.
Мал.14.6. Кісткова мозоля.
Ускладнення загоєння переломів (див.мал.14.7.): неправильно зрощений перелом, надлишкова кісткова мозоля, хибний суглоб, дефект кістки, травматичний остеоліз, асептичний некроз, травматичний остеомієліт, травматичний міозит.
1 
2 
3 
Мал.14.7. 1 – неправильно зрощений перелом, надлишкова кісткова мозоля; 2 – хибний суглоб; 3 – осифікуючий міозит.
Вивихи.
Вивих - порушення конгруентності головки та суглобової западини (див.мал.14.8.).
-повний вивих - якщо суглобові поверхні не доторкаються;
-неповний вивих - коли суглобові поверхні кісток частково доторкаються.
1 
2 
Мал.14.8. 1 – повний травматичний вивих; 2 – переломовивих.
Розрізняють вроджені та набуті вивихи. Серед набутих виділяють: травматичні, патологічні - при руйнуванні елементів суглобу, дістензійні - при накопиченні рідини у сумці суглоба, звичні.
Дегенеративно-дистрофічні ураження суглобів (артрози, деформуючі артрози).
Виділяють три форми дегенеративно-дистрофічних уражень суглобів:
а) деформуючий остеоартроз;
б) дегенеративно-дистрофічне ураження з кістоподібною перебудовою зчленованих кісток;
в) асептичний остеонекроз.
Розрізняють три стадії деформуючого остеоартрозу (див.мал.14.9.):
1. У І-й - висота суглобової щілини може бути незначно зниженою, з'являються кісткові розростання, переважно навколо суглобової западини. Кісткові розростання - тільки у певних ділянках кожного суглоба;
2. У II стадії, коли значно порушується функція суглоба, чітко виявляється зниження висоти суглобової щілини, крайові кісткові розростання навколо суглобової западини і головки;
3.Для III стадії характерним є те, що суглобові поверхні стикаються і при терті набирають майже однакової форми. Великі крайові кісткові розростання оточують суглобові поверхні; виражений остеопороз зчленованих кісток та склероз суглобових кінців.
Мал.14.9. Деформуючий артроз.
При дегенеративно-дистрофічному ураженні кістоподібні утворення формуються переважно у суглобових кінцях. Рентгенологічно виявляється виражене зниження висоти суглобової порожнини, невеликі кісткові розростання та кістоподібна перебудова найбільш навантажених відділів суглобових кінців. Функція суглоба порушується нестійко. Загострення захворювання пов'язані з прориванням кіст у суглоби.
При асептичному некрозі в I фазі в суглобній голівці рентгенологічно визначається ділянка ущільнення структури клиновидної або сегментарної форми з нечіткими контурами. Ущільнення обумовлене ендостальним кісткоутворенням у зоні напрямку дії сили. В II фазі відзначається відмежовування ділянки ущільнення зоною остеолізу і реактивного склерозу, обумовленого репаративною реакцією і виникненням повторних ішемічних порушень. Для III фази характерна інконгруентність суглобових поверхонь за рахунок продавлення ущільненої ділянки в товщу кістки, рідше - його випинання в порожнину суглоба. У IV фазі приєднуються нерізке нерівномірне звуження суглобової щілини і крайові кісткові розростання на суглобовій голівці. У V фазі зміни суглобного хряща наростають, що виражається звуженням суглобної щілини. Крайові кісткові розростання з'являються не тільки на голівці, але і на западині, тобто до асептичного остеонекрозу приєднується деформуючий артроз.
Асептичний некроз у дітей (остеохондропатія) частіше спостерігається в голівці стегнової кістки, рідше – у голівках II-III плюсневих кісток і човноподібної кістки стопи. Захворювання протікає фазно. В першій фазі — фазі некрозу — рентгенологічно виявляється розширення суглобової щілини. В другі фазі настає компресійний перелом епіфіза і рентгенологічно виявляється ущільнення епіфіза та зниження його висоти. Третя фаза (фрагментації) триває 1-3 роки. Четверта фаза (відновлення) триває 3-5 років. Фрагменти зростаються і утворюється нормальна кісткова тканина, але висота епіфіза не відновлюється. П’ята фаза завершується деформуючим артозом.