Табу для керівника під час контролюючої діяльності.
Н.Власова радить дотримуватись 12 всесвітньо визнаних табу під час оцінки результатів роботи та працівників:
1.Не можна «давити» співробітника принизливою критикою його особистості.
2.Краще оцінювати обставини, а не людей.
3.Не треба шукати винуватих, краще шукати причини та шляхи усунення проблеми.
4.Не зачіпати особистість працівника, краще аналізувати його дії та операції.
5.Не використовувати метод управління за негативними відхиленнями, краще – метод позитивних зрушень.
6.Не накопичувати претензії для «публічного розносу», краще викласти їх наодинці з працівником, в невеликих дозах.
7.Перш ніж звинувачувати співробітника, проаналізувати свою вину.
8.Не применшувати значущість внеску працівника. Не боятися перехвалити працівника (успіх частіше окрилює, ніж розслаблює).
9.Якщо співробітник називає причини зриву завдання, не відмахуватися від них (він дійсно краще бачить причини зриву, ніж будь-хто інший).
10.Виключити суб’єктивізм в оцінці підлеглих.
11.Не прагнути карати працівників за будь-які помилки (страх перед покаранням зробить працівників обережнішими, стараннішими, але понизить ініціативу.)
12.Якщо н е о б х і д н о виказати негативну оцінку, то:
- говорити твердим, впевненим голосом, без роздратування;
- зачіпати тільки діяльність, а не особистість;
- поділяти своє ставлення до підлеглого, як до працівника і як до людини;
- не намагатися переконати підлеглого, що він безнадійний, а навпаки , вселяти в нього віру, що він може виправитися;
- після негативної оцінки, треба перейти на нейтральне, обговорити більш приємні речі.
Огляд науково-методичної літератури з питань організації контролюючої діяльності дозволив виокремити суттєві правила ефективного контролю:
1. Контроль не повинен обмежуватись інцидентом, приурочуватись до якихось особливих випадків.
2. Тотальний контроль породжує недбалість, знижує ініціативу виконавців.
3. Прихований контроль викликає в колективі лише роздратування, підозрілість, чутки, доноси.
4.Слід контролювати не лише окрему (улюблену) ділянку роботи. Небезпека полягає у тому, що люди швидко з’ясовують, що перевіряється в школі, а що – ні.
5. Формальне здійснення контролю свідчить про поверховість в роботі керівника, нерозуміння ним завдань управління та ступеня своєї відповідальності за те, що відбувається в школі.
6. Не можна контролювати через недовіру. Такий підхід зумовлює негативне ставлення до підлеглого, пошук не результату, а помилки.
7. Не слід тримати своїх висновків при собі. Вони втрачають цінність і для керівника, і для вчителя, контроль перетворюється на формальну процедуру. Необхідно встановити двостороннє обговорення.
8. Стандарти (норми, критерії, програми, правила) контролю слід обговорювати в колективі. Вони повинні бути сприйняті та усвідомлені.
9. Необхідно ширше використовувати методи морального і матеріального стимулювання за наслідками контролю за досягнення високих результатів.
10. Повинен спрацьовувати принцип: хвалити – в присутності людей, а критикувати – наодинці. Критика повинна обмежуватись роботою (процесом, методами, результатами), а не зачіпати особистість.
11. Слід усвідомлювати, що компетентність перевіряю чого, його науково-методичний рівень – передумова успіху.
12. Контроль повинен бути методично спрямований, передбачати реальну допомогу під час корекції наслідків.
13. Контроль повинен бути раціональним (раціональність використання часу та ресурсів, кількість контрольних робіт, відвіданих уроків, наказів тощо).
14.Контроль повинен виявляти резерви ефективності (підвищення рівня викладання, виховання і таке інше).
15.Необхідно поєднувати адміністративний контроль із самоконтролем та взаємоконтролем.
Оновлення функції контролю
Співставлення традиційних та інноваційних підходів до контолюючої діяльності керівника сучасної школи дало змогу дійти певних узагальнень (Таблиця 13).
Таблиця 13. Порівняння традиційного та інноваційного
підходів до конролю
| № | Традиційне управління | Інноваційне управління |
| 1. | Увага до кількісних аспектів перевірки | Узагальнення кількісних показників та перетворення їх у якісні аспекти |
| 2. | Перевірка методики проведення навчальних занять | Увага до кінцевих результатів |
| 3. | Перебільшена увага до виховної функції контролю | Увага до методичного спрямування контролю |
| 4. | Використання сталої, випробуваної системи внутрішньошкільного контролю | Постійне моделювання та оновлення системи контролю |
| 5. | Широке використання несподіваного контролю як засобу адміністративного впливу | Забезпечення випереджального характеру контролю, реалізація мотиваційної функції контролю |
| 6. | Одноосібне та адміністративне планування внутрішньошкільного контролю | Гласність контролю, залучення до розробки та обговорення системи внутрішньошкільного контролю |
| 7. | Вибір зручної технології контролю | Вибір ефективної технології контролю |
| 8. | Дотримання формальних вимог (бюрократія) контролю | Демократизація внутрішньошкільгого контролю, дотримання принципу егалітарності |
| 9. | Контроль визначається як основний засіб перевірки роботи вчителів та учнів | Контроль визначається як засіб регулювання та корекції в педагогічному процесі |
| Пріоритетна увага до особистості того, кого контролюють | Пріоритетна увага до рівня компетентності та особистісних якостей того, хто здійснює контроль |