Загальні тенденції реформування сучасних освітніх систем
Провідними тенденціями реформування сучасних освітніх систем є:
• формування особистості, соціальне адаптованої до сучасних умов суспільного розвитку, здатної функціонувати у світі складних технологій, співіснувати з іншими людьми та Природою, здатної ідентифікувати себе з національною та загальнолюдською спільнотою як мета реформ;
• ліквідація функціональної неграмотності та малограмотності як провідний шлях подолання глобальної кризи освітніх систем;
• розбудова системи безперервної освіти;
• досягнення сільці високих якісних характеристик навчального процесу через запровадження методів навчання, що сприятимуть прояву творчої активності та самостійності учнів; активізація уваги до способів організації взаємодії між учнями, між учнем та вчителем на всіх етапах пізнавального процесу;
• реформування змісту освіти шляхом введення інтегрованих та спеціалізованих навчальних програм, їх фундаменталізації; збільшення навчального часу на вивчення природничо-математичних дисциплін, комп'ютерної грамотності як обов'язкового компоненту освіти;
шляхом гуманітаризації змісту всіх навчальних дисциплін;
• оптимальне поєднання в ході реформ педагогічних концепцій '"Якісна освіта для всіх" та "Диференціація освіти" з відданням переваги першій;
• соціалізація особистості в рамках концепції "Виховання в дусі миру, демократії та прав громадянина", в рамках концепцій штеркультурної освіти;
• відхід від крайніх форм централізації (Франція, Україна) та децентралізації (США, Великобританія) управління освітою;
• удосконалення системи педагогічної освіти через подальшу інтелектуалізацію, гуманітаризацію навчальних програм, філософізацію теорети-ко-педагогічної підготовки, збільшення уваги до модульної побудови навчальних курсів, побудову інтегрованих навчальних програм тощо. Завданням педагогічної освіти стає формування у майбутніх учителів наукового підходу до організації своєї діяльності, прагнення до сприйняття найновіших досягнень НТП, формування інноваційного підходу до своїх обов'язків;
• активізація тенденцій до зближення освітніх моделей у розвинутих країнах внаслідок розвитку глобальної економіки, міжнародного ринку праці;
• тенденція до активізації ринку освітніх послуг (передусім у сфері професійної та післядипломної освіти) як наслідок поширення на освітню сферу ідеології вільного ринку. Такі зміни найбільш активно відбуваються у англомовних країнах, однак помітні і в інших;
• недостатня послідовність освітніх реформ у більшості країн світу.
Отже, існує цілий ряд загальних, спільних для різних країн тен-Денцій розвитку освіти. Але навіть найбільш глобальні тенденції проявляються у своєрідних національних формах, що інколи не мають ЗНалогів у інших країнах. З цього можна зробити висновок, що зарубіжний педагогічний досвід не можна використовувати механічно. Його треба "приноровлювати" до специфічних особливостей вітчизняного шкільництва.
Питання для самоконтролю:
1. У чому полягають основні протиріччя розвитку сучасної освіти?
2. Як розвиваються системи управління освітою у країнах, що стали предметом аналізу?
3. У чому полягають спільні та відмінні риси структури середньої освіти у цих країнах?
4. Назвіть основні напрями оновлення змісту освіти в ході реформ 80-90х рр. XX
століття?
5. Як функціонує система елективних предметів у школах США та Англії?
6. Якими провідними якостями повинна володіти сучасна людина відповідно до завдань освітніх реформ?
7. У чому полягає зміна ціннісних орієнтацій сучасної школи США?
8. У чому полягають риси спільності та відмінності у реформуванні освітніх систем США, Великобританії та Франції?
9. Проаналізуйте матеріали соціологічних опитувань, подані у додатках 3.2 та 3.3.
10. Проаналізуйте статистичні дані, подані у додатках 3.4 та 3.5.